Совина пошта на фронт: як супи "Бобова чашка" годують тисячі бійців

На стіні – зображення сов і дипломи за перемогу в інтелектуальній грі Quiz Night. Нагороджується команда "Крепатура мозга". Повітря тісної кімнати наповнене свіжозмеленим борошном, і волосся жінок, які там працюють, від того сиве. Вони розсипають у герметичні пакетики запашну суміш зі спеціями. Пальці втомлюються від одноманітної роботи, і жінки жартують про "крепатуру нігтів". А деякі заробляють справжню крепатуру, піднімаючи важкий млин чи коробки сировини.

У закладі O.W.L.S. на Троїцькій, куди зазвичай приходять випити коктейль та пограти в ігри, з квітня працює "Бобова чашка": тут мелють, змішують і фасують швидкорозчинні супи для бійців.

Льон і орегано на передову

Зараз "Бобова чашка" – це суп з гороху, квасолі та сочевиці зі спеціями: орегано, часником, паприкою, перцем чилі та сіллю. Ще туди додають льон і кукурудзу. Хельга Логуш, власниця "Сов" (O.W.L.S.), придумала готувати такі супи, коли з продажу зникла їжа швидкого приготування. 

"Ми планували закрити потребу, допоки не відновиться постачання всіляких мівін і швидкорозчинних супів. Вони повернулися на полиці, але не в тих обсягах: багато підприємств зараз на окупованих територіях або під обстрілами, наприклад, "Мівіна" в Харкові. Є щось імпортне, але воно коштує дорожче".

Тому "Бобова чашка" працює й набирає обертів. За п'ять місяців волонтерки й волонтери приготували майже 3 тонни супів – а це більш ніж 50 000 "чашок". Зараз у черзі – заявки на ще 12 000 порцій для 3500 бійців. 

"Ми віддаємо перевагу запитам від тих військових, які зараз на нулі, тому що вони зазвичай не мають можливості повноцінно готувати. Часто все, що в них є, – це консерви й батончики, а треба інколи їсти й рідку їжу", – каже Хельга. Купити цей суп не можна.

Виробництво 

Маленький "форд фокус" раз на тиждень їде на гуртові ринки, і там у нього завантажують 300-400 кг бобових. Потім декілька людей забирає їх додому, варить і висушує в спеціальних сушарках (а це по 6-10 годин на кожну партію). У "Совах" бобові перемелюють, і до справи береться Тетяна Слабієва, головна технологиня проєкту: вона додає спеції. У неї великий досвід, бо вже багато років Тетяна створює суміші для власного бренду "Краще для своїх". Спеції дуже важливі: без них "Бобова чашка" була б на смак як розведене у воді борошно.

Готову суміш одразу ж розсипають по пакетиках – на одну порцію йде 50 грамів мелених бобових зі спеціями. Загалом сушить, змішує й фасує "Бобову чашку" близько 30 людей. Час від часу в "Сови" заходять інші волонтери, щоб забрати готові супи й відвезти своїм підопічним на передову.

Про смаки 

Схожі проєкти існують в Україні з 2014-го року. Зазвичай волонтери висушують овочі, наприклад, на борщ, які потрібно поварити хвилин 10, щоб отримати готову страву. У "Бобовій чашці" ж технологія інша: її можна просто залити водою, навіть холодною. 

Авторки не брали досвід інших волонтерів, пробують робити все самі, шукаючи інфо в ґуґлі. 

Рецепт "Бобової чашки" придумала Тетяна. Ще з березня команда дегустувала та експериментувала. Наприклад, робили "нутову чашку" з додаванням гарбуза та суп з печерицями. Виходило смачно, але невигідно: ці продукти втрачають багато маси, коли висихають. З великого гарбуза виходить усього 200 грамів висушеного, а з 10 кілограмів печериць – неповний пакет-маєчка грибів.

Пробували навіть робити картопляне пюре – результат чудовий, але процес занадто довгий: помити бульбу, почистити, відварити, висушити. Рецепт, за яким готують зараз, – найбільш універсальний та перевірений: втрачається всього 20 % маси.

"Бійці хвалять наші супи, – каже Хельга. – Приємно і кумедно було, коли дякували у віршах, коли казали, що пів підрозділу зібралися кликати мене заміж. Будь-який фідбек мотивує, навіть якщо нам просто кажуть, що комусь бракує солі або гостроти. Ми це враховуємо. Але, звісно, робимо усереднену версію. Ми пробували фасувати спеції окремо, щоб кожен додавав собі скільки хоче, але це дуже уповільнювало процеси. Насипати суп у великий пакетик, покласти окремо 5 грамів спецій у маленький, потім це об'єднати… Коли темпи почали зростати в геометричній прогресії, ми відмовилися від такого пакування й почали створювати універсальну суміш, як роблять, мабуть, усі виробники таких штук". 

Коли швидкорозчинна їжа повернулася на полиці магазинів, команда "Бобової чашки" спробувала різні "заводські" супи й пюре. 

"Відверто кажучи, ми робимо смачніше, бо не додаємо тих речей, які здешевлюють: картопляний крохмаль, глутамат натрію та інше. Усі смакові властивості – за рахунок Таніних спецій. До того ж, "Бобова чашка" поживніша, адже бобові — це джерело білка. До речі, нам дуже вдячні військові, які не вживають м'яса. Зазвичай в усіх армійських сухпайках є м'ясо. Ми не Австралія чи Ірландія, де про це піклуються. А "Бобову чашку" можна навіть веганам".

Про гроші

Час від часу Хельга публікує на своїй фейсбук-сторінці пост із закликом задонатити на "Бобову чашку". З 14-го року їй і самій було зручніше донатити, але після 24 лютого вона зрозуміла, що не може просто давати гроші. Тому й придумала цілий проєкт для допомоги ЗСУ. Однак власні заощадження скінчилися ще в перші два тижні повномасштабного вторгнення, тож доводиться шукати нові способи фінансувати супи.

Можна підтримати донатом, який піде на сировину, наліпки, пакети для фасування та спеції. 

Ще авторки хочуть влаштовувати офлайн-події на підтримку своєї справи. Наприклад, на кінець вересня планують фестиваль сучасного мистецтва "re:Вйо fest" у колаборації з андеграунд-баром "Спалах". 

"Чому не продовжувати фандрейзити постами? Тому що я задовбалася просити. Я взагалі не дуже вмію це робити, довелося навчитися. Але донори – це зазвичай одні й ті самі люди, а в них і гроші закінчуються, і мотивація. Є ті, хто спершу перераховував по тисячі-дві, зараз вони донатять по 200 гривень, але регулярно. І я вже не можу щоразу приходити й казати: «Люди, нам знову потрібні гроші»".

"Чому «Бобова чашка» – успішний волонтерський проєкт? Бо ми зупинилися на простих процесах, що не вимагають багато часу й різноманітної техніки. Ми могли б робити борщ, але його собівартість була б вищою", – каже Тетяна. 

Вона давно волонтерить: з 14-го року асистувала на тренінгах із тактичної медицини та допомагала фронту ліками. Тепер більшість часу вкладає в "Бобову чашку". 

"Багато волонтерів приходить у це з егоїстичними мотивами. У мене теж такий мотив: мені страшно сидіти й нічого не робити".