Надія Лиштва про реставрацію та збереження архітектури Дніпра.
У Дніпрі є управління з питань охорони культурної спадщини, але десятки будинків, які мають історичну цінність, стоять в аварійному стані. Ми поговорили з очільницею управління Надією Лиштвою про те, чому так відбувається.
Це управління з’явилося в місті у серпні 2018 року. Воно має слідкувати за станом пам’яток, надавати дозволи на роботу з ними, укладати охоронні договори. Докладно про те, за що відповідає та чим займається управління, можна почитати тут.
Кабінет Надії Лиштви – скарбниця для тих, хто цікавиться історією та архітектурою Дніпра. Старі світлини будинків, уламки катеринославської цегли, два маскарони, які відвалилися від будівель. Щоб не зникли під ногами дніпрян, голова управління забрала маскарони до себе. Їх назвали Регіна та Анатолій. Зараз Надія шукає реставратора, який зможе повернути первісний вид скульптурних прикрас.
А ще у кабінеті оселився грак Чаррі. Жінка його виходжує, щоб потім випустити на волю або відвезти у притулок для птахів.
Чому руйнуються будівлі?
Карта Дніпра, на ній червоним майорять кілька десятків будинків. А точніше – 146. Це ті, за збереженням яких слідкує управління Надії Лиштви. Перелік місцевих пам’яток створили у 1996 році.
– За майже 24 роки перелік не сильно змінився. У буремні 2000-і кілька будівель знесли. На Старокозацькій був дім, авторство якого приписували Олександру Красносельскому, на Барикадній у дворах була непогана садиба… От вони були втрачені. Лишилися самі світлини. Але щоб такі будівлі виключити з переліку, потрібно зробити облікову документацію. Якщо дім втрачений у 2001 році, то, звісно, її немає, – розповідає Надія Лиштва.
Більша частина будівель розташована на центральних вулицях Дніпра. Коли просимо підказати, які краще підходять для фото, радить ті, що гарно збереглися. Бо є серед пам’яток такі, від яких лишилися самі стіни. Вони роками стоять, забуті власниками, але все одно лишаються у переліку. Руйнація – не підстава для виключення з нього.
Одні без нагляду розсипаються, інші – потерпають від самих дніпрян. Люди, що живуть у будинках-пам’ятках, встановлюють металопластикові вікна, кондиціонери, склять балкони, відбивають ліпнину або пробивають додаткові дірки для труб.
– Вони звертаються до управління, просять про реставрацію. Але ж тоді доведеться знімати все те, що вони поначіпляли. Люди багато зносять, перебудовують... Навіть не знають або забули, що є закон про охорону культурної спадщини. Що взагалі є культурна спадщина у Дніпрі. А такий перебудований дім може втратити свій статус, бо від нього майже нічого справжнього не лишилося.
Щоб жителі знали про пам’ятки та не руйнували їх, наприкінці 2019 року на них почали вішати інформаційні таблички. Першим пощастило двом прибутковим будинкам на Вернадського (але під час новорічних святкувань обидві таблички розбили).
Усього по місту повісять 164 такі таблички.
Чому будівлі не реставрують?
Надія говорить, що володіння пам’яткою – це клопіт для господаря. Щоб хоч трохи її підремонтувати, потрібно оформити стоси документів, витратити мільйони гривень та місяці часу. Тому багато будівель у незадовільному стані.
– Спочатку доведеться замовити інженерний огляд. Він потрібний, щоб потім зробити проєктну документацію. Ніхто не буде проводити аварійні роботи, якщо незрозуміло, в якому стані взагалі будівля. Все це узгоджується через Мінкульт та орган охорони культурної спадщини обладміністрації.
Проєктна документація може коштувати близько мільйона гривень. А разом з реставрацією – близько 10-12 мільйонів. Та навіть якщо гроші на це є, знайти спеціалістів-реставраторів буде непросто. Лише окремі фірми мають дозвіл на відповідні роботи на пам’ятках.
– Важко знайти спеціалістів, які зроблять проєкт реставрації. У нашому місті таких одиниці, і це окремі ФОПи, які навряд чи впораються з великою будівлею. Але можна запросили спеціалістів з інших областей. Уявімо, що документацію всю зробили. Що далі? В Україні вже 15 років не готують реставраторів. Працювати ним може будь-хто, якщо має диплом архітектора. Навіть заплативши великі кошти, не завжди можна сподіватися на якісну роботу. І не можеш стояти з батогом та слідкувати за кожним кроком ремонтників.
Втім, серед власників пам’яток є і відповідальні особи, які готові поборотися з бюрократією, розповідає Надія Лиштва. На Андрія Фабра, 8 стоїть прибутковий будинок 1890-х років. У лютому 2018-го з дому почала сипатися цегла. Спочатку господар хотів тільки зміцнити карниз. Але для цього все одно довелося їхати у Київ та оформлювати стоси паперів – як і для ремонту цілого фасаду. Тому власник вирішив повністю реконструювати обличчя будівлі.
Та якщо грошей на масштабні роботи у господаря немає, Надія закликає підтримувати життя будівлі.
– Наприклад, робити ремонти даху, підвалу. Треба, щоб власники краще розуміли важливість цього. Бо у міському бюджеті коштів на реставрацію немає. Тому треба залучати інвесторів, шукати грантові програми. За кордоном людей заохочують до цього: знижують податки або вартість оренди. У нас пам’ятки зробили тягарем для людей, які хочуть їх підтримувати, але не можуть.
Що ще охороняють?
Окрім будівель, які вже мають статус місцевої пам’ятки, управління слідкує за щойно виявленими об’єктами культурної спадщини. За старим переліком, таких у Дніпрі близько 200. Щоб такі будівлі досліджувати, треба отримати згоду власника, але господарі відмовляються від зайвого клопоту. Тому в новий перелік, яким займається управління, потрапить лише 87 об’єктів. Усі – комунальної власності.
– Якщо історик, архітектор, мистецтвознавець бачить, що будівля має цінність як пам’ятка історії або архітектури, їй присвоюють таке звання. Протягом трьох років має бути створена облікова документація і подана на розгляд на відповідність критеріїв – якщо не відповідає, то статус знімається. А може бути і навпаки – будівля стане пам’яткою національного значення.
Так дім-музей Олени Блаватської подавали на місцеву пам’ятку, а він отримав статус національної. А будинок Олександра Поля, навпаки, визначили важливим на рівні міста.
За словами Надії Лиштви, відповідність критеріям заганяє будівлю у рамки. Бо як оцінювати мистецтво чи архітектуру?
– Є будівлі, які варті статусу пам’ятки, але у 1996-му його не отримали. А зараз змінилися критерії. Якщо раніше це мав бути витвір відомого місцевого архітектора, і цього було достатньо, то тепер треба, щоб це був видатний витвір цього архітектора. Або будівля має зробити значний внесок у містобудування. Але як будівля може щось внести?
Як приклад Надія Лиштва згадує будинок з гномами на вулиці Гончара. Він красиво оздоблений. Але автор невідомий. І сказати, що дім зробив значущий внесок в архітектуру міста – неможливо. Ця будівля, каже очільниця, важлива хоча б тим, що дожила з 1901 року до сьогодні. Зараз дім із гномами на Гончара має статус щойно виявленого об’єкта культурної спадщини.
Також підпорядковані управлінню і пам’ятки історії: пам’ятники, монументи, братські могили і навіть археологічні об’єкти – кургани.
– Частина їх знаходиться в поселеннях на прибрежній території. Наприклад, на берегах Шиянки та Самари. Але ми їх втрачаємо. Йдуть плавні і місцина затоплюється. Вода змиває все. Ті стародавні поселення, що вже зникли, були не досліджені, тому ми не знаємо, що втратили. Але археологи виявляють по місту нові кургани.
Ще у Дніпрі є 15 пам’яток національного значення. Але ними повністю опікується Міністерство культури.
– Ухвалювати та зупиняти роботу на них, давати приписи і ще щось може тільки центральний орган охорони. Треба викликати з Києва інспектора. Але там – одна людина на всю Україну.
Про плани управління
У Дніпрі кілька років тому було схоже управління, але його з часом реорганізували. Нове управління з питань охорони культурної спадщини створили у серпні 2018 року. Близько двох місяців шукали керівника, поки на цю посаду не прийшла Надія Лиштва. На початку роботи управління не було приміщення, комп’ютерів та навіть зарплати, а роботу бухгалтера виконувала юристка.
Зараз в управлінні працює дев’ятеро людей. Шість робітників займаються адміністративною роботою та діловодством. Є три профільні спеціалісти: Надія Лиштва як архітекторка, ще один архітектор та історик-краєзнавець. За штатним розкладом в управлінні має бути десятеро людей. Але кого брати на вільне місце – поки не визначились.
У 2019-му бюджет управління був 3,5 мільйони гривень. Увесь його не освоїли – не встигли. Тому пів мільйона повернули. На 2020 управління матиме стільки ж. Вже розписали по місяцях, куди витрачатимуть ці гроші.
– У цьому році випустимо путівники центральною частиною міста. Також погодили інформаційні емблеми. Вішатимемо їх на історично цінні будівлі. Це будуть QR-коди, завдяки яким можна буде дізнатись, чим цінна споруда. Наприклад, там особливий балкон, піддашок або огородження сходів. Також буде інформація про те, які види робіт можна виконувати в будівлі та куди звертатись, якщо потрібна допомога.
Також у 2020 році планують замовити проєктну документацію на аварійні роботи та зробити невеликі ремонти у забудовах, які вже мають її. Це пам’ятки архітектури та щойно виявлені об’єкти культурної спадщини по вул. Шевченка, 33, вул. Січових стрільців, 1 (реставрація атиків), узвіз Крутогірний, 5, вул. Челюскіна, 3, вул. Боброва, 28, вул. Харківська, 5 (перелік робіт та об’єктів ще буде уточнюватися протягом року).
– У Дніпрі не звикли до охорони культурної спадщини. Інша справа – Львів, Одеса, Харків, Київ. У цих містах такі органи існують, мабуть, з радянських часів. А у нас люди хочуть, щоб ми побудували за рік ту систему, яку ті міста виробляли два десятиліття. Але це неможливо. Проте у Дніпра є свій дух. Колись наше місто називали Мангеттеном – районом Нью-Йорка – за швидкістю розвитку. У нас поєднується історична забудова з новими спорудами. І це має великий потенціал. Якщо навчитися красиво поєднувати все разом, ми можемо створити щось самобутнє.