Ольга Владімірова
Колонки

Мрія – екскурсія рослинним Дніпром

Ольга Владімірова

Весна у Дніпрі починається з абрикосового цвіту. 

Для мене місто – це люди, мости, кав’ярні, старенькі будівлі приватного сектора на рідній Чечелівці. Але про "свої" місця розкаже кожен – багато і яскраво. Я розкажу про дерева і квіти. 

Один із перших спогадів дитинства – трояндова алея в парку імені Глоби (тоді ще імені Чкалова). У цьому парку був просто шикарний розарій. Довга алея, посередині якої була така ж довга клумба. Самі троянди. Червоні, бордові, кремові, білі, рожеві. В серванті лежить кулька зі світлиною всередині. На фото – мій чотирирічний брат у парку, на фоні куща бордових троянд, з квіткою в руці.

Зараз я припадаю оком до отвору і заздрю братові: він має офіційне підтвердження, що був сучасником тих квітів. Я маю лише туманні картинки в уяві.

По дорозі на роботу, на вулиці Шмідта, росте дика яблуня. Дерево, схоже на жилаву, спрацьовану, трохи втомлену жінку. Імовірно, багатодітна мати. Розкрила обійми, і вже неважливо, котрий з дітей пригорнеться. А в літню спеку всі ми горнемося до неї. 

Під вікном нашого дому на вулиці Надії Алексєєнко ростуть горіх і шовковиця. Їх посадив мій батько інженер-металург. Батька нема, а дерева житимуть іще довго. 

Алея сакур на території університету залізничного транспорту – вже справжня флористична  пам’ятка Дніпра. Якщо у вас досі немає світлини з дніпровськими сакурами, значить, ви не були в Дніпрі. 

Одне із найкрасивіших квітучих дерев – багряник, або церцис. Квіти багряника, яскраво-рожеві, більш насиченого кольору, ніж у сакури, пробиваються просто з-під кори. Але побачити цю дивовижу не так просто – церцис у Дніпрі ще треба пошукати. Одну адресу назву – Парусний провулок, біля 132-ї школи.

В одній із балок міста гончар Сергій Горбань за допомогою "Чарівних Садівників" розбив напівдикий сад. Він ставив задачу просто зміцнити ухили, шоб майстерня не сповзла в яругу, але крім дерев із сильною кореневою системою садівники запропонували чагарники, ґрунтопокривні рослини, квітучі рослини і багато лаванди. Так замість величезного смітника з’явився сад-магніт, а творчість перемогла інженерний прагматизм. Сходіть, подивіться і спробуйте уявити на тому місці звалище непотребу. Не вірю, що у вас вийде.  

Є у Дніпрі хеномелес і гліцинія, субтропічна юка і єдина рослина, що дожила до наших часів з пермської доби – гінкго дволопатеве. Про це дерево написано численні трактати. Про лікувальні властивості листя гінкго є згадки в стародавніх рецептах традиційної китайської медицини, написаних за 2800 років до нашої ери. Це дерево дуже перспективне для озеленення південних міст України. Воно чудово витримує умови промислової загазованості, невибагливе до ґрунтів, стійке проти захворювань, його майже не чіпають комахи. Воно довговічне, як мудрість: окремі екземпляри живуть 2000 років. Ви знаєте, де у Дніпрі знайти гінкго?  

У мене є мрія. Рослинні екскурсії Дніпром. В гості до ровесника динозаврів – гінкго білоба. На побачення до зграйки ніжних сакур. На входини до шляхетних магнолій. Сніданок у мами-яблуні. Ділова зустріч із церцисом. Фотосесія зі спіреями, горобинами, вербами і, звісно, старовинними акаціями Дніпра. 

О, ці катеринославські акації! 

У 1895 році біла акація стала новим головним деревом нашого міста. 

Посадити її на головному проспекті запропонували на з'їзді ботаніків у Києві. Тоді вчені підібрали для кожної губернської столиці "своє" дерево. Воно мало добре прижитися в конкретних кліматичних умовах, прикрасити центральну частину міста, надати йому особливого стилю і таким чином стати візитною карткою міста. Його головним деревом. Для Києва вибрали каштан, для Одеси – платан, для Сум – липу, а Катеринославу дісталася біла акація.

І коли нарешті молоді дерева розквітли кистями білих запашних квіток, проспекти наші, як писав у той час Володимир Гіляровський, "красою своєї могли посперечатися з кращими вулицями світових столиць". Квітуча акація збирала аншлаги, які й не снилися сучасним сакурам.  

На утримання своїх бульварів Міська Дума відпускала до 10 000 рублів щорічно. За деревами спостерігав спеціальний садівник. Шість сторожів у впізнаваних одностроях стежили за прибиранням проспекту і поливом дерев. 

Здається, я вже почала екскурсію "рослинним Дніпром". 

Весна у Дніпрі починається з абрикосового цвіту. А з чого у рідному місті починається осінь?

Поділитися: