DZ`OB, Bouquet та інша гравітація Розмови

DZ`OB, Bouquet та інша гравітація

Віолончеліст і продюсер гурту Олексій Бадін про німе кіно.

Під час виступу дніпровського гурту DZ`OB на фестивалі Bouquet Kyiv Stage 2019 дві композиції прозвучали вперше. Це була музика до німого фільму 1929 року про Харків "Хроніки радянського міста". Фільм знімали в кіностудії ім. Довженка. З 2012 року Довженко-Центр показує українське німе кіно з сучасними саундтреками.

– Як ви опинилися в цьому проєкті?

У кіностудії Довженка реставрують старі фільми зі своїх архівів і пропонують композиторам їх озвучити. Ми подивилися 30-хвилинні "Хроніки радянського міста" – і картинка дуже зацікавила. Нам доводилося бачити деякі кінороботи того часу. Вони всі зняті приблизно в одному ключі, за принципом "як добре живеться в Країні Рад". Дуже цікавий матеріал, з яким можна працювати в плані музики. І багато … (замовкає, підшукуючи слова) – відтінити і проявити!

– Ви озвучували весь фільм або окремі фрагменти?

Наше музичний супровід іде від початку до кінця.

DZ`OB на київському фестивалі "Букет"

 – Його записували?

Ні, адже 12 вересня в Києві буде живе виконання, де ми зіграємо музику синхронно з демонстрацією фільму.

Upd. Через рік запис усе ж таки зробили на відкритті Центру сучасної культури у Дніпрі.

– Вітаю! Ви станете учасниками ювілейних подій! Адже 12 вересня 2019-го ми святкуємо День українського кіно, 25-річчя Довженко-Центру і відкриття Музею кіно! Невже ваша музика до фільму прозвучить тільки на цьому святі?

Розкрию плани: в наступному році на матеріалі "Хронік радянського міста" ми збираємося записати новий повноформатний альбом.

– Чудова новина, адже на концерті фестивалю ці два треки відрізнялися новизною мови. Ви не думаєте, що фільм привніс зміни в ваш стиль?

Наш стиль змінюється постійно. І фільм, безумовно, дуже сильно на нього вплинул. Сюжет, картинки, образи хотілося або посилити в музиці, або зробити до них певний контрапункт.

– Як це реалізувалося технічно?

Наприклад, у фільмі після вступу, яскравого і трохи театрального, циркового, починається меланхолійна мелодія, вона, власне, і відтіняє цей початок. І там, де в кадрі сільська місцевість і пастораль у нас навпаки, все дуже активно. А коли на зображенні поїзди, заводи, індустріальні кадри у нас контрастом іде меланхолійна тема.

Інший трек отримав робочу назву "The girls' dance", танець дівчат. Там показується нічне життя, розваги того часу, і у нас була пряма паралель із танцювальною музикою, але сучасною. Ми створили стилістично близьку електронну танцювальну музику і перекинули своєрідну арку між тим часом і нашим. Ритмічно танці синхронізовані. І хоч сама композиція складна, складається з багатьох частин, але в її основі лежить простий танцювальний ритм, який можна почути в сучасних нічних клубах.

– Знаєте, під час концерту мене не відпускала думка, що деякі кадри хроніки все ж викликали у вас гостру іронію або внутрішній опір.

Так, іронія у нас там присутня, безумовно. Це абсолютно природно, адже деякі речі в цьому документальному кіно говорять про те, що, по суті, у нас мало що змінюється. Історія дуже часто повторюється, особливо для тих, хто її забуває, як би пафосно це не звучало.

– Але ви ж дивилися документальні кадри, радянську хроніку 30-х років, а не роботи радянських письменників-фантастів Олексія Толстого або Олександра Бєляєва про майбутнє, чи не так? Так, їх захопливо читати, але складно зіставити з нашою реальністю. Тут іронія зрозуміла. А звідки вона у вашій музиці?

Документальний фільм можна зняти під різним кутом.

– Можна.

Це кіно специфічне воно було зроблене з єдиною метою, як очевидна пропаганда. За жанром документальне, а по суті псевдореалістичне. Ну і звичайно ж, там багато ідеології, яку радянська влада нав'язувала і в цьому сенсі в тих фільмах все розкладено по поличках, за певною схемою. Наприклад, архівна стрічка режисера кіностудії імені Довженка, М. Кауфмана: незважаючи на масштаб, її знято за схожим шаблоном.

Лідер гурту DZ`OB Олексій Бадін

– Отже, ваша музика про це – про гарну картинку, далеку від правди?

Нам було цікаво зануритися в ту епоху: побачити архітектуру, споруди, людей. Вдивитися в їхні обличчя, їхні емоції, їх надії і почасти впізнати в них емоції й очікування багатьох людей сучасних! І зрозуміти, що фактично очікування людей залишилися обдуреними їх просто перемолола вся ця м'ясорубка. І що нічого не змінилося, за великим рахунком.

– Слухаю вас і думаю, до чого ж точна назва у гурту – DZ`OB, пташиний ніс! Він відразу асоціюється з повістю Гоголя "Ніс". Пам'ятаєте цей соціальний абсурд і неправду під виглядом бажаної правди? Смішно, і стилістично дуже близько до вас!

А це реально цікаво, і дуже класно! До речі, ми про це навіть не замислювалися!

– Правда? А у мене з перших звуків виникло це відчуття – фантасмагорія, іронія, гумор, гостра інтуїція, соціальна правда. Жива, мікшована з різних стилів, "розмовна" музична мова сучасних поліглотів. Персоніфіковані тембри інструментів – прямо гоголівські персонажі! (загинаючи пальці) Театральність, естетика абсурду, дрібна нарізка інтонацій і кадрів, як соковиті репліки в анекдотах або живих діалогах. Звучить все, що тільки може в природі звучати – від акустики до техно-шуму. Багатоголосий пташиний базар, драма на тлі комедій, стрімкі зміни сюжетів, щільність подій в одиницю часу – і весь цей хаос невблаганно підпорядкований вищій внутрішньою логікою. Ось це – пілотаж і навігація! "Як ви гурт назвете…"

Назву DZ`OB придумав я. По-перше, це про птаха. Птах, зрозуміло, співає. По-друге, мені сподобалося фонетично звучання самого слова "дзьоб" українською мовою. По-третє, у дзьобі птахів є такий "пристрій", який фактично працює як компас. Він дозволяє в польоті вибирати правильний напрямок і не збиватися з курсу. І під час великих перельотів птах розуміє, куди йому летіти. Для нас "Дзьоб" – це як орієнтир, тільки музичний.

– Ну, і лаконізм реплік створює часом ефект, який реально нагадує пташину мову і трелі. Ясна річ – де ви бачили птаха з такими ж легенями, як у Лучано Паваротті, щоб продовжувати мелодію довго?

Можливо так, схоже, але стислість – не для того, щоб обіграти назву. Це саме собою виходить, йде від світовідчуття.

Учасник гурту Макс Андрух

– А його, як відомо, виховує середовище, в якому ми виросли. Які у вас стосунки з рідним містом, Дніпром?

Відносини з містом прекрасні. У нас у місті є програма "Культурна столиця", від якої DZ`OB отримав грант. Для нас це була серйозна підтримка. Те, що існує така програма і те, що вона робить для міста це, на мій погляд, дуже сильний поштовх для культури і правильний вектор для міста. Хочеться вірити, що програма буде існувати далі, тоді у Дніпра, можливо, буде шанс змінитися в культурному плані. З провінційного міста з, м'яко кажучи, слабко розвинутим культурним життям, перетворитися на як мінімум споживача сучасної культури. Хоча вважаю, що Дніпро може і генерувати гідний продукт.

– Чому ви частіше виступаєте в інших містах, і рідше – у Дніпрі?

Нас запрошують ми виступаємо. Не запрошують не виступаємо. Ми там, де є пропозиції.

– Як би ви описали вашу публіку?

Дуже різні аудиторії, віки і смаки від техно-вечірок до філармоній, від нічних клубів до масштабних фестивалів, як "Джаз на Дніпрі", наприклад, де ми виступали в 2017 році.

– Цього року ви були його слухачами?

Так, і найбільше запам'ятався Eli Degibri Quintet з Ізраїлю та їхній піаніст Tom Oren. А як учасники ми виступили цього літа на Leopolis Jazz Festival і київському фестивалі Bouquet Kyiv Stage.

– Олексій, дніпровська публіка відрізняється чимось від аудиторії інших міст?

Так, це аудиторія, що цікавиться нами і віддана нашому колективу. У нас сформувалося певне коло фанатів.

– Чим їх порадуєте восени?

У жовтні ми плануємо концерт у Відні, його організовує Український інститут в рамках року української культури в Австрії. Сподіваємося і далі розвиватися в цьому напрямку. Крім цього ще виступи на двох ГОГОЛЬFEST'ах: у Дніпрі і Вінниці.

– Концерти ви назвали, поговоримо про вашу присутність в інтернеті. Всі кліпи DZ`OB, як правило, абстрактно-анімаційні. З чим це пов'язано і яких експериментів очікувати в наступних роботах?

Кліп "Ефіопія" нам зробила талановита дівчина-мультиплікаторка, яка все роботи випускає під псевдонімом Вова Компотик.

Зараз працюємо над новим музичним матеріалом і плануємо випускати кліпи для нього. Вони будуть в іншій стилістиці, і ми в пошуках режисерів і команд, які могли б нам у цьому допомогти. А кліпи, які лежать зараз на ютубі це співпраця з нашим дуже хорошим другом Микитою Лиськовим. Він художник-аніматор і мультиплікатор з Дніпра. Нам подобається його стиль у він створює атмосферний відеоряд, який ми використовуємо на концертах. Ми багато над ним працювали, він дуже добре доповнює картину і позитивно позначається в цілому на сприйнятті музики.

– Тоді для вас не сюрприз, що фестиваль Bouquet Kyiv Stage – 2019 показав у "Кінобукеті" 14-ти хвилинний мультфільм "Кохання" режисера Микити Лиськова.

Цей фільм став першою українською стрічкою, що потрапила в офіційну конкурсну програму Міжнародного анімаційного фестивалю в Ансі, Франція, який вважається "Каннами для анімації". Стрічка отримала спеціальну нагороду журі "Молодості" і Гран-прі фестивалю "Відкрита ніч".

А які мультфільми любите ви?

Мені в дитинстві дуже подобалися казки С. Козлова про Їжачка і Ведмедика. "Їжачок в тумані", пам'ятаєте? Дуже класний! А коли мені було близько 4-х років, я побачив мультфільм "Олівець і ластик". Але він запам'ятався не відео, а музикою. Там звучали уривки четвертої і п'ятої частини Concerto Grosso Альфреда Шнітке. Я довго потім шукав цю музику, і знайшов багато років потому. Дуже люблю його творчість, думаю, що полістилістика, яку ми використовуємо в музиці DZ`OB, це почасти і його вплив.

– В одному з ранніх інтерв'ю ви говорили, що незважаючи на те, що у вашій музиці багато елементів музики бароко, своїм корінням ви все ж вважаєте джаз.

Зараз я не сказав би так. Напевно, до нас ближче все-таки електронна музика. А взагалі, коріння те, що ми слухаємо. У нашому випадку вони дуже різноманітні від бароко до дабстепу. Тільки так народжується додекафонія easy listening (посміхається).

– Я помітила одну закономірність: у ваших композиціях певний момент акустичні інструменти раптом перестають виконувати соло і починають грати короткими ритмічними "вкидами", немов ударні або перкусія. Що вам дає цей прийом?

У питанні і є відповідь ми виходимо багато в чому від електронної сучасної музики, і фактично наші акустичні інструменти імітують звуки синтезаторів, семплерів, електроніки. До речі, в нашому репертуарі є перекладання для акустики, зняті з оригінальних електронних композицій.

– Цікаво. Якщо не помиляюся, перший музичний електричний синтезатор створив у 1897 році американський винахідник Тадеуш Кехілл з Айови. З того часу музиканти прагнули синтезовані звуки зробити схожими на природні, імітувати акустику. Але, на жаль, звуки скрипки, наприклад, попередньо дискретизованої в цифровий формат, переставали звучати як живі! А ви вирішили йти у зворотний бік: зміщуєте фокус і "одушевляє" електроніку? Навіщо?

Але це ж цікаво. Адже так виходить нове звучання і народжуються абсолютно нові смисли. Автор акустичної музики ніколи не мислить так само, як композитор, який пише електроніку! Тому що у нього інша логіка, він чує по-іншому і не може ламати природу музики, продиктовану самим інструментом!

"Дзьоб" на Bouquet Kyiv Stage 2019. Олексій Бадін

– Точно. Не може. І знаєте, що раптом нагадали мені ці процеси "оживлення" електронної логіки? Сенсаційний візит 11 жовтня 2018 року в Україні людиноподібного робота Софії. Її завдання навчитися відчувати емоції. 60 із них вона вже освоїла. Ця купа електроніки і заліза навіть червоніє при поцілунку! А її подальший прогрес творчий розвиток, щоб перевершити креативні можливості людини.

Ну, це поки іграшки. Можливо, колись це станеться, і ми опинимося в чорному дзеркалі (мова про британський телесеріал-антологію Black Mirror, за сценарієм Чарлі Брукера авт.). Якщо у людини не будуть задоволені ключові моменти розвитку дослідження (наука) і творчість (культура), то можна сміливо лізти в печеру! (сміється) Хоча печера це, може, навіть на краще.

– Назад у майбутнє? (сміються всі) А як же з різними хобі музикантів DZ`OB, про які ви розповідали – астрофізика, орнітологія, космос, віртуальна реальність? Це були жарти для друзів чи реальні захоплення?

Ні, це дійсно наші хобі.

– Знаєте, чому це важливо? Так можна побачити всі об'єкти вашої уваги, і які сфери життя "дзеркалить" музика DZ`OB. Ось наприклад: розмаїття ударних у партитурі, і навіть звернення до ударних інструментів-солістів, ми вже говорили про це, – це ж цікавий знак! Тому що ударні, втім, як і весь ритм у музиці, – символи часу, – те, як цокає наше сьогодні!

Так, це так.

– Але чому ж ваші солісти разом з їх мелодіями-думками воліють зникати, дробитися, стискатися до музичних молекул? Ви ясно показали, що по-іншому відчуваєте час. І це правда – пульсація звукового простору в ваших композиціях заворожує! Так може, згідно із законами фізики, час дійсно тече по-різному – в акустичній і електронній музиці?

Ну, ймовірніше, це різні реальності! Це не тільки час там все по-різному. Абсолютно інша система координат, де все інакше, як на іншій планеті: з іншого гравітацією, атмосферою і, відповідно, абсолютно іншими живими організмами.

Поділитися: