Класика, гіпноз і Гаррі Поттер Історії

Класика, гіпноз і Гаррі Поттер

Як пройшов Європейський музичний форум у Дніпрі.

У Південній Америці дітям із бідних сімей безкоштовно дають інструменти і навчають грати на них. Так музиканти намагаються підігріти інтерес до класичної музики, щоб не втратити аудиторію через 10-20 років, коли виростуть ті, хто звик слухати поп, рок та реп.

Але чи дійсно молодь не любить класику? На чому вона зараз тримається? КУСТ побував на Третьому Європейському музичному форумі у Дніпрі. Запрошення на нього завжди розбирають за три місяці, а ті, кому не вистачило місць, стоять у проходах, аби тільки почути закордонних солістів.

Класика, гіпноз і Гаррі Поттер - 1 зображення

Займаємо місце

У концерт-холі академії імені Глінки людно. Молоді хоч і не половина зали, але багато – там п’ятеро в рядок, там закохана пара. Посміхаюсь їм, вони посміхаються у відповідь. Непомітно, щоб люди тут планували нудьгувати наступні дві години.

Класика, гіпноз і Гаррі Поттер - 2 зображення

Покрити витрати на організацію допомагає "Культурна столиця", тому на концерти вхід вільний. За три роки організатори Європейського музичного форуму вже звикли, що їм пишуть за кілька місяців – дізнаються, коли там вже наступний і коли будуть давати запрошення. Коли за тиждень форум анонсують у новинах, запрошення дістати вже нереально.

Сідаю на один зі стільців, які розставили у проході для "стоячих". Поруч зі мною опиняється викладач академії по класу кларнету Валерій Громченко.

Слухаємо викладача

Валерій каже, що на сцені всі, крім запрошених солістів та диригента Дмитра Логвина, – учні Музичної академії імені Глінки. Питаю, чому, на його думку, люди й досі грають та слухають класику.

– Цим композиціям немає зносу. Людина хоч у машині, хоч у кареті розуміє цю музику. В одязі завжди модне чорне, біле та клітинка, а в музиці – класика.

Класика, гіпноз і Гаррі Поттер - 3 зображення

Щоб глядачі краще розуміли музику, яку грають на сцені, ведуча розповідає щось цікаве про кожну композицію, і пояснює, про що йдеться в аріях, які виконує солістка Штутгартської державної опери Ютта-Марія Бьонерт.

Класика, гіпноз і Гаррі Поттер - 4 зображення
Ютта-Марія Бьонерт перед концертом

– Є і другий бік медалі, – тим часом продовжує викладач, – складність виконання. Наприклад, зараз гратимуть "Болеро". У цьому творі кожному музиканту достатньо складно виконувати своє соло. Навіть джаз простіший. У джазі ти можеш сказати "У мене так вийшло". А тут, раптом щось не так, відразу буде чутно. Тут важливі чіткість, ретельність.

"В основі композиції "Болеро", – розповідає ведуча, – лежить індустріальний ритм комбінату, звуки якого Моріс Равель чув у Парижі. Партія малого барабану вважається надзвичайно складною. Протягом усієї композиції строго витримується один і той самий ритм і незмінний темп. Цю музику називають гіпнотичною".

Я чесно намагаюся уважно слухати "Болеро". Але за кілька хвилин фігури музикантів починають танути, і здається, що ритм в’ївся у мозок назавжди. Рятують інші інструменти – вони звучать то голосніше, то тихіше, то по одному, то увесь оркестр разом. Це надає динаміки твору французького композитора. І ще рятує редагування новин з телефона.

Шукаємо своє

Це перший день "Європейського музичного форуму", і твори програми, присвяченої французькій музиці, справляють дуже різне враження.

Скрипки в "Симфонії №1 до мажор" Жоржа Бізе неочікувано нагадують саундтреки до фільмів про Гаррі Поттера. Серйозно, вслухайтеся в музику на початку "Філософського каменя", не відволікаючись на зображення. Це ж сучасна класика.

Коли до оркестру приєдналася арфістка, залунала "Інтродукція і алегро для арфи, флейти, кларнету і струнного оркестру" Моріса Равеля. Цю музику можна назвати не інакше як казковою. Як у мультфільмах Уолта Діснея.

А наприкінці концерту я таки знайшла свою музику. Франсіс Пуленк. "Концерт для двох фортепіано з оркестром". Я сховала телефон подалі і слухала не відриваючись. Божевільний потік музики, кожні двадцять секунд – абсолютно новий темп і нова мелодія. Справжній постмодерн. До речі, дослідники вважають так само. У 21 столітті саме завдяки еклектизму, неочікуваному поєднанню стилів і елементів Пуленк сприймається дуже сучасно.

Говоримо з солістом

За півгодини до початку концерту запрошені музиканти дають прес-конференцію. Деніел Креспо не любить говорити на камеру, бо не звик до звуку свого голосу. Але тримається добре. Вирішую, що найкращий спосіб дізнатися, хто слухає класику, – спитати про це у музиканта. Тому без камер ми спілкуємося про аудиторію.

Деніел з Аргентини, він грає на трубі і працює солістом філармонійного оркестру Театру Колон у Буенос-Айресі. Каже, що старіння аудиторії – це велика проблема.

– Якщо ми не будемо навчати молодих людей, то в нас десь через десять років уже не буде публіки. Якщо ви зараз підете на джазовий концерт – там 10-20 людей, не більше. На класичному концерті буде трохи більше, але 80% глядачів мають по сімдесят років. Я бачив таке.

Якщо ми не будемо навчати молодих людей, то в нас десь через десять років уже не буде публіки.

У Південній Америці діє програма для дітей із бідних родин. Дітей безкоштовно навчають грати, і багато хто з них стає класними музикантами. Ця ініціатива почалась у Венесуелі 15-20 років тому, а потім поширилася на всю Південну Америку.

У Деніела є п’ятнадцятирічний студент, якого він навчає за цією програмою грати на валторні. Музикант привертає увагу до класики й іншим чином – виступаючи на вулицях зі своїм квінтетом.

– Ми просто відриваємось, і намагаємося передати цю радість через музику. Щоб люди не думали, що класика – це суперсерйозно.

– Двісті років тому класична музика була поп-музикою. Уявіть: "дискотеки" були лише під класику. От ми і намагаємося передати цей запал. Показати, що такі музиканти теж можуть бути крейзі ґайз.

А то! Подивіться лише відео сучасного дуету 2Cellos ("Ту Челлос" – "Дві віолончелі").

Слухаємо духовий оркестр

Деніел виступає на третій день музичного форуму. Він грає на трубі з Анджеєм Маєвським, кларнетистом Норвезької національної опери та балету, і з духовим оркестром Дніпровської академії музики. Дві композиції з програми мають унікальне аранжування. Одна була написана для фортепіано, інша для струнного оркестру, і ніде, крім концерт-холу академії ім. Глінки, їх не чули у виконанні духового оркестру.

Як і у більшості музичних колаборацій на фестивалях, Деніел та Анджей провели одну-єдину репетицію з оркестром – за день до виступу.

З 00:45 - виступ Деніела Креспо

Хоча так буває не завжди. На минулорічному Європейському музичному форумі познайомились солістка Штутгартської державної опери Ютта-Марія Бьонерт та професор Королівської консерваторії в Гаазі В’ячеслав Попругін. Вони підготували спільну програму, яку ми почули вже в цьому році.

Обговорюємо концерт

Саші, яка фотографує для нас Європейський музичний форум, 22 роки. Питаю у неї, чому вона ходить на концерти класичної музики.

– Бо ти сидиш і думаєш: "Боже, невже це створила людина?" Ця музика – вічна.

Мені цієї відповіді достатньо.


Що робити, якщо вам не подобається класична музика

Ось кілька лайфхаків із мого досвіду.

1.    Якщо вам стає нудно, вслухайтеся в партії окремих інструментів. Ви почуєте мелодії, які часом звучать цікавіше, ніж загальна композиція.

2.     Цікавтеся історією композиції. Те ж "Болеро" сприймається вже інакше, коли знаєш, що ритм в основі – це звуки індустріального Парижа.

3.     Не ставте на собі хрест, якщо не витримали концерт. Слово "класика" об’єднує дуже різноманітну музику. Ви знайдете щось своє, гарантую.

4.     Шукайте поради про те, як розуміти класику і з чого почати її слухати. Наприклад, прочитайте у The Village або послухайте курс від Arzamas.

Поділитися: