Батьківські лайфхаки, або як пережити карантин з дітьми вдома — КУСТ
Батьківські лайфхаки, або як пережити карантин з дітьми вдома Розмови

Батьківські лайфхаки, або як пережити карантин з дітьми вдома

На час загальнонаціонального карантину батьки і діти застрягли вдома на кілька тижнів. І це стало ще тим випробуванням. Ми розпитали, як вони організовують свій час та поєднують дистанційну роботу з піклуванням про дітей.


Анастасія Гречнікова

Ведуча програми "Більше двох" на каналі D1 News, контент-менеджерка у Work.ua.  Мешкає з чоловіком та донькою Алісою (5 років).

Під час карантину я працюю з дому. Вже у перші години зрозуміла, що це капець. Ми все ще звикаємо і вибудовуємо графік роботи та дозвілля, ігор та прибирання, готування їжі. Виходить не дуже. 

Здебільшого моя робота пов’язана з текстами, і виявилося, що писати щось вдумливо, коли поряд із тобою п’ятирічна чомучка, майже нереально. Проте ми не падаємо духом. 

Я нарешті дізналася, як це – працювати віддалено. І хоча мені не подобається, це класний досвід. Я цілий день бачу дитину (хоч ми й сваримося), не втратила за час карантину ані копійки, прокидаюся не о 5 ранку, а о 8:30, багато гуляю з донькою та вчу її кататися на велосипеді. 

Щоб триматися разом, потрібне відро терпіння, а щоб наповнювати це відро, треба нормально спати. Тож я іноді сплю з дитиною в обід (сподіваюся, мої роботодавці це не прочитають). 

Щоб нейтралізувати чомучку, я даю їй різні завдання. Наприклад, за час карантину вона вже навчилася робити колесо, зав’язувати шнурки, практикується у читанні на коміксах про пригоди Вишеньки, а ще багато малює і, звісно, дивиться мультики. Без них нам не вижити.


Ольга Ключка

Вчителька української та англійської мов у середній школі. Живе з чоловіком та сином Сашком (3 роки). 

На час карантину маю в режимі чергування ходити у школу, але не кожного дня і ненадовго, адже ми готуємо матеріали для дистанційного навчання. Тож є можливість бути більше вдома. 

Я рада, що маю час подивитися з сином мультики й вислухати всі його коментарі, не просто тикнути йому фарби, аби він чимось зайнявся, а помалювати разом із ним. Побути мамою, яка нікуди не біжить, не поспішає, не ричить і не просить відчепитися, посидіти з чоловіком у зручному кріслі з чашечкою ароматної кави, помріяти, побудувати плани на майбутнє. 

Звісно, я дуже хочу, щоб ніхто не хворів, але карантин як можливість зупинитися й передихнути мене радує. Підстраховує мене наша бабуся, яка завжди прийде на допомогу, коли мій запал і материнський інстинкт трішки перегорять. Дай Бог їй і всім бабусям планети здоров'я.


Стефана Цебренко

Програмістка, кураторка дитячої програми Книжкового фестивалю Book Space, власниця інтернет-книгарень дитячих та науково-популярних книжок. Живе з чоловіком Антоном та синами Еріком (14 років) і Тимуром (11 років).

Час карантину дається нам непросто. У нас не вистачає простору для того, щоб у кожного була своя кімната, а це б давало можливість працювати у тиші. Ми з чоловіком займаємось господарством спільно і намагаємося призвичаїти до цього дітей. Поки що виходить нерегулярно, хоча сніданки вони вже можуть готувати не тільки собі, а й нам. 

Онлайн-навчання у дітей почалось тільки на цьому тижні, тому систему, яка б працювала, ми ще не знайшли. Наразі очевидно, що навчання дітей треба контролювати. 

Само собою, діти залипають у фільми чи ігри на комп’ютері, у телефони, а якщо відібрати телефони (чи вайфай), то в книжки, аудіокнижки і музику. Іноді – у DuoLingo, бо ми всією родиною там зараз вивчаємо різні мови (і змагаємось, хто більше). 

Ми встановили ряд правил і сподіваємося, що за їх допомогою час карантину пройде спокійно і з користю. 

1) Поважати право кожного на тишу, час для себе і особистий простір. Видати всім навушники, не входити в зачинені двері без стуку і дозволу. 

2) Не забувати рухатись. Робити зарядки, ходити пішки, їздити на велосипедах, грати м’ячем тощо.                              

3) Спілкуватися про щось цікаве, а не про побутові речі.

4) Дивитись всією родиною фільми, грати в настільні ігри, разом готувати. Робити так, щоб у цей час усім було комфортно. 

5) Давати батькам проводити час одне з одним. 

6) Не читати новини, від яких росте паніка чи трапляються фейспалми.


Олександра Лєтова

HR-маркетологиня у Work.ua. Живе з доньками Сашею (11 років) та Катею (майже 6 років). 

Щоб життя не перетворилося на хаос за таких умов, найголовніше правило – дисципліна. Як тільки ви розкиснете, вам кінець. Як тільки відійдете від графіка, вам кінець. Навіть якщо до сьогоднішнього дня у вашому домі панувала анархія, пора покласти цьому край. 

Отож вам потрібен чіткий графік, де ви визначите, о котрій проводите час спільно, о котрій кожен займається своїми справами: ви – роботою, діти – малюванням/вирізанням/перегляданням мультиків. Важливо давати зрозумілі дитині завдання, тоді така схема буде працювати. Обов'язково подбайте, щоб у дитини було безпечне місце для всіх цих занять. Краще – в сусідній кімнаті або в дальньому кутку. 

Приберіть усі небезпечні предмети. І все цінне теж. Графік ґрунтується на ваших робочих запитах. Якщо у вас скайп-кол або важлива нарада, в цей час дитина повинна бути максимально зайнята. Найкраще – дозволити щось най-найбільш заборонене. Наприклад, мультик. Мультики – ваш товар. Або цукерки. Або що там у вас. Проявіть винахідливість. 

Ідете на майданчик, дістаєте ноут і вперед, поки дитятко ліпить пасочки. Телефонні розмови теж перенесіть на час прогулянки. 

А ще – ніякого почуття провини. Те, що вам доводиться працювати, а не ліпити пасочки, не робить вас поганою мамою або татом. Чесне слово. Розширюйте межі, пам'ятайте про дисципліну і бережіть себе. Карантин закінчиться, і життя продовжиться. Тож складіть графік і навчіться разом з дітьми жити по ньому.


Каріна Гаєва

Дизайнерка одягу та співзасновниця бренду GA.EVA.  Живе з чоловіком та донькою Катею 5 років.

Зараз уся робота перейшла в онлайн. Працюємо над сайтом бренду і його наповненням. Карантин для мене не є великою проблемою – це така собі відпустка за власний рахунок, завдяки якій я можу проводити більше часу з родиною. Ми дотримуємося усіх необхідних заходів захисту: миємо руки, уникаємо громадського транспорту, одягаємо маски, які я усім пошила сама, коли виходимо з дому. 

Ми з Катею пограли вже в усі ігри, які були вдома, гуляємо у парку, катаємося на самокаті. Зараз ми вчимося писати, і дуже успішно. Катя дуже цією справою зацікавилася, і думаю, що до кінця карантину вона вже буде писати сама. 

Я дуже хочу, щоб третього квітня усе завершилося й ми усі потихеньку повернулися до звичайного ритму життя. А зараз мені допомагає підтримка родини. Допомога і любов – це те, що всім необхідно, щоб пережити ці часи. Головне – не сіяти паніку й підтримувати близьких.

Поділитися: