Один день із життя міма — КУСТ
Один день із життя міма Репортаж

Один день із життя міма

Він по кілька годин не розмовляє, ходить у білому гримі та завжди готовий веселитися. Дмитро Кургузін – мім. А ще – жива статуя, флорист, декоратор, модель та викладач. За 22 роки спробував себе у багатьох професіях. Ми прожили з ним один день. Це другий матеріал із циклу КУСТа про життя діячів культури. 

Ранок

Встає Дмитро по-різному. Залежить від кількості замовлень. Може і о сьомій прокидатися, і об одинадцятій, або зовсім не лягати. Наш спільний ранок почався близько дев’ятої години. 

– Я прокидаюсь і одразу дивлюся в телефон. Зареєстрований у всіх соцмережах, там багато пишуть щодо замовлень. Потім миюся, прасую сорочку, збираю чохол на роботу. У ньому – одяг, грим, дезодорант, парфум та різні необхідні дрібнички. На замовлення я приїжджаю заздалегідь, щоб добре підготуватися та розвідати обстановку. 

Сьогодні у планах – відкриття магазину солодощів. Дві години Дмитро працюватиме разом з напарницею Надією. 

– Скільки ми вже пліч-о-пліч працюємо? 

– На Гелловін підійшла спитати, де такий грим купити. І ось, три роки вже разом на замовленнях. 

Надія на перший погляд здається трохи суворою. Нібито опікується Дмитром. Спочатку уважно роздивляється фото, які ми зробили зранку. Потім пригощає напарника бананом. Перекусили – починають готуватися. Сьогодні будуть одягнені у клітинку. 

– Ми завжди приходимо за пів години-годину, питаємо у замовника, де перевдягнутися. Гримерка не завжди поруч, можемо хвилин 10-20 іти до неї. Наприклад, з однієї будівлі через вулицю у іншу. Та сьогодні пощастило, у нас все поряд. 

«Ты пчела – я пчеловод, а мы любим мёд. А мне повезёт, с тобой мне повезёт,» – лунає з телевізора. Дмитро під співи починає гримуватися. Спочатку обличчя маже косметичним вазеліном, потім спонжиком наносить білий грим. Чорним домальовує брови та губи. Весь цей час разом з Надією жартують.

– Ви знаєте, як у міма називаються прищі? Родимки!

– Ви знаєте, яких мімів не буває? З бородою! Таке можна побачити тільки у мемах.

Останні елементи образу – окуляри та білі рукавички. І перед нами вже мовчазний, але емоційний мім. У нього рухається кожна м’яза обличчя: він дивується, соромиться, посміхається… 

– Тільки-но загримувався, і я вже мім на роботі! Одразу перемикаюся. Упівсили не працюю. Перед Новим роком було складно через велику кількість замовлень, але все одно кожному заходу приділяв максимум уваги.  

День 

Надя та Діма запрошують людей зайти у магазин солодощів та розважають їх. Яскрава пара привертає увагу не тільки перехожих, а й працівників крамниці. 

– Моє завдання – передати людині емоції. Працюю як з дорослими, так і з дітьми. На замовленнях зі мною багато фотографуються. Деякі навіть думають, що я популярний артист. У світлинах ніколи не відмовляю. 

Та не обходиться і без складнощів. Трапляються люди, з якими важко працювати. 

– Деякі думають, що я раб. І повинен їх веселити попри все. Можуть ущипнути та вдарити. Буває, що дитина підсрачник дає, буває, що дівчата щипають, буває, окуляри знімають. Але я забороняю це робити. Не можу нічого сказати, просто відходжу у бік. Ну я ж типу клоун. Думають, що можуть це собі дозволити. 

– Займаюся я цим вже років вісім. Останні два відчуваю себе популярним. Запрошують працювати на різні заходи: від дитячих свят до корпоративів. З неочікуваного – два роки тому почали замовляти вітання для окремих людей та молодих матусь біля пологового. Також кличуть у різні міста. Працював по всій Дніпропетровщині, у Києві, Запоріжжі, Харкові... Цього року обов’язково будуть Львів, Одеса. Навіть за кордон поїду. 

– Почалося все у старшій школі. Якось педагог-організатор запитала, чи не хочу щось таке спробувати? Погодився. Наступного дня прийшов з гримом. Обличчя білим нафарбував, розтирав пальцем. Не знав, що брови потрібні, губи… Потім ми з другом на ярмарку були мімами. А через рік перед Днем ​​міста пішли безкоштовно веселити народ. Ми хотіли кудись діти енергію. Так і почав цим активно займатися. Трохи ходив на пантоміму, вчився, після того вже сам розвивався. Щось нове пробував і питав, заходить людям чи ні. 

Найбільш «гарячі» по роботі місяці – ті, у яких багато свят. Максимальна кількість замовлень на день – чотири. Більше хлопець не бере, бо потрібно доїхати до місця, перевдягнутися, налаштуватися і відпрацювати. 

Після роботи у магазині солодощів Дмитро з Надією вирушають в офіс. 

Вечір

Офіс знаходиться у квартирі «катерининки». Старий будинок із височенними стелями та кованими сходами. Раніше в одній з квартир жила родина Дмитра. Коли переїхали, вона стала робочою зоною хлопця. Там облаштував кабінет. Разом з товаришами білим пофарбував стіни, чорним – стелю та підлогу. 

– Під моїм керівництвом зараз працює з десяток мімів. Ми їх навчаємо, координуємо, збираємо на замовлення, контролюємо, щоб у них усе добре було і щоб клієнт теж був задоволений. Загалом у Дніпрі я навчав, може, чоловік сто.

У кабінеті зберігаються усі образи Дмитра. Таких у репертуарі близько десяти. 

– Що клієнт захоче, те й одягаю. Кидаю фото, і він обирає. Бувають весілля біло-червоні. Бувають весілля чорно-білі. Є різні костюми під ці кольори. Бувають піратські вечірки, тоді точно тільняшки. В мене одній такій близько десяти років! Усе ще ношу її. 

Є костюми, шиті на замовлення, є одяг, куплений у магазинах. Краватки, окуляри, хустки – все окремо підбирається під кожний образ. Зібрати повний лук може коштувати від 4 до 15 тисяч гривень. Головне для міма – завжди виглядати охайним та стильним, підкреслює Дмитро. 

Поки хлопець показує свої костюми, Надя сідає обідати. У кабінеті смачно пахне смаженим пиріжком з картоплею. Міми розповідають цікавинки з професії. 

Дмитро: У нас як у акторів зовнішність повинна бути середньостатистична. Не надто пухкий, не худий. Жодних татуювань, жодного пірсингу. Щоб ми всі були приблизно схожі. Від цього дуже багато залежить.

Надія: Буває, що і травми отримуємо під час роботи. Найчастіше – вивихи. Наприклад, пальців або плеча. Ще можна вдаритися ногою. Ти ж у образі, не дивишся на підлогу. 

Дмитро: У нас є звичка. Ми в туалет ходимо до замовлення або після. І ніколи – у костюмі. Замовник стає з тобою фотографуватися, а від тебе тхне…  

Надія: Ми на кожне замовлення з собою возимо флакончик парфумів. Один і той самий аромат. І лак для волосся, і дезодорант однієї і тієї ж марки. Щоб запах постійно однаковий був. 

Дмитро: Ще під час роботи ми не їмо. Щось до рота можу кинути лише у гримерній. Прилюдно – ніколи. 

Надія: Зараз у Дніпрі працює багато аніматорів в образі мімів. Люди хочуть на цьому заробити, але не розуміють як… Ми ж професіонали. Завжди ретельно готуємося. І якщо взялися за таку роботу, то повинні виконувати її. У нас є образ, якого маємо дотримуватись.

Поки спілкувалися, до кабінету підтягнулися друзі мімів. Разом пішли гуляти середмістям Дніпра. Кілька годин відпочинку – і Дмитро знову візьметься до роботи. Увечері збиратиме букет на подарунок. А вночі поїде працювати мімом у нічний клуб Кам’янського. 


– Хтось каже: перестань бути дитиною, займися чимось серйозним. Я не звертаю уваги на такі слова. Людині подобається читати книжку – хай читає. А мені подобається бути мімом. У моїй професії більше за все я люблю спілкування. Люди всі різні, творчі і цікаві. Щодня заводжу нові знайомства – і за вісім років мені не набридло.

Поділитися: