Театр у зоні ризику

Театр у зоні ризику

Цим текстом ми розпочинаємо цикл матеріалів про те, як культура допомагає  соціалізуватися людям у складних життєвим обставинах. Нашими героями будуть жінки, які потерпають від домашнього насилля, матері-одиначки, волонтери ООС, підлітки, переселенці. Всі вони змогли повернутися до життя завдяки творчому натхненню. 

Двоповерховий орендований будинок на Мазепи (раніше Петровського). Тут майже оселилися сім'ї, яким потрібна допомога. У "гостьовому режимі" до них "прибились" місцеві підлітки; їм теж цікаво подивитись, що там за центр.

"Максимум" – єдиний у місті центр ресоціалізації та соціальної допомоги сім’ям у складних життєвих обставинах. Тут допомагають матерям-одиначкам, дітям алко- та наркозалежних батьків, випускникам інтернатів.

Усього це приблизно двадцять сімей. Психологи розробляють для кожної реабілітаційну програму.

Засновник центру Максим Нудьга пояснює принципи ефективної благодійності

У "Максимумі" багато випускниць інтернатів, які не розуміють, як будувати щасливу родину. Засновник центру Максим Нудьга вважає, що система інтернатів створює замкнене "коло сирітства", коли люди, які ізольовано жили в інтернаті, не мають навичок і зразків для створення сім’ї. Через це їхні діти можуть потрапляти до інтернату, і дуже важливо це попередити. В тому числі й створюючи такі центри.

Гостьовий режим

Іноді до центру у "гостьовому режимі" можуть зайти діти з Петровського. Це кримінальний район, там формуються цілі компанії підлітків, які навчаються у місцевих школах і входять до групи ризику. Але багато цих дітей, що страждають через батьків із залежностями та домашнє насильство, приходять у центр. Тут їх у першу чергу годують, а вже потім із ними займаються. 

У будинку на Мазепи є батьківській клуб, клуб вихідного дня, працюють психологи, проводяться різні майстер-класи. Усі спеціалісти – волонтери. Ними стають і підопічні центру, якщо вони можуть організувати щось цікаве. Так зробила режисерка Олена Комарова, яка два роки тому створила театральну студію "Максимум".

Олена Комарова, режисерка студії

Театр 

Олена сама виховує двох дітей. Опинившись у складних життєвих обставинах, вона зібрала групу таких самих самотніх мам. Разом вони відвідували різні благодійні заходи і на одному з них познайомилися з благодійним фондом "Максимум". 

– Уся наша група матусь приєдналася до фонду. Нам тут сподобалось, і я подумала, а чим я можу бути корисна центру? Оскільки за освітою я режисерка-постановниця, то запропонувала організувати театральну студію. Це була моя мрія, – розповідає Олена Комарова.

Це домашній театр. Постійна трупа – восьмеро людей – робить вистави у тому будинку, де перебуває майже весь час. Інші діти і мами бачать весь процес від початку і до готової вистави. Хтось із них приєднується до студії: робить декорації, допомагає з технікою або шиє костюми. 

– Це об'єднує. Такий домашній театр вчить сім'ї збиратися разом і якісно проводити вільний час.

Грати людину без частування на Різдво

За допомогою губки для посуду та фарби можна намалювати цегляну стіну. Але вистави студії – це не тільки про мистецтво, вони – своєрідна душевна терапія. Важливу роль тут відіграє сценарій. У цих людей немає класичної театральної підготовки, вони просто беруть твір із важливою для себе історією і одразу починають його ставити, набуваючи навичок у процесі постановки. Кожен сам обирає, кого він хоче зіграти. 

Твір переписується під життєвий досвід акторів, і так через театр вони розповідають СВОЇ ІСТОРІЇ. У цьому році з’явилася вистава "Мудрість доброти" за твором Лева Устинова.

Твір переписали під ідею фонду. Дія відбувається на Різдво, а на столі у сім’ї з дітьми є одна каша. Матері-одиначки, які грають у театрі, можуть це відчути, бо на свята у них дійсно не завжди є  частування і подарунки для своїх дітей. За сценарієм дія відбувається у королівстві "Максимум". У виставі є різні герої: талановитий, але пихатий пастух, через якого королівство можуть обікрасти, добра принцеса, яка пояснює йому, що доброта не потребує розголосу, Удача. Сюжет типовий для новорічної історії, але пастуха та принцесу, наприклад, грають підлітки з однієї родини, яка постраждала від домашнього насилля. Через виставу вони спілкуються та згадують, що вони брат і сестра, які люблять одне одного. 

Терапевтичний ефект

Часто діти та навіть дорослі не знають, як розповісти про свої почуття, бо не вміють їх розпізнавати та висловлювати. А у виставах вони дуже розкриваються і, переживаючи на сцені історії своїх героїв, звільняються від багатьох складних переживань та переосмислюють якісь важливі речі. І це має неабиякий терапевтичний ефект для людей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Валерія грає Удачу, у яку ніхто не вірить

– Наші мами та діти у виставах долають труднощі та перемагають обставини. Вони можуть приміряти на себе роль тієї людини, якою б їм хотілося стати. Так вони починають розуміти, що немає нічого неможливого, варто лише повірити у себе та шукати підтримку, яка обов’язково з’явиться.

Лариса (праворуч) грає Фрейліну юної Принцеси (Тоня, праворуч). ЇЇ роль символізує наставництво та підтримку дітей

Кожен додає у спектакль щось своє. У театрі не ставлять обмежень, головна мета – це процес, розвиток уяви, творчих здібностей, мислення.

– На репетиціях ми забуваємо про буденність, якісь гнітючі ситуації та створюємо іншу, світлішу, більш радісну та цікаву реальність.

До цього додається ще одна мотивація: підготовка до Різдва, запрошення гостей, організація справжнього свята. Багато хто не може запросити до себе гостей, тому що їм не дозволяють житлові умови, або вони соромляться, або не мають фінансової можливості.

– Насправді дуже багато людей так нудно живуть, без спілкування та спільних свят. Живуть однаково. Та насправді немає нічого простішого, ніж ось так звільнити півкімнати, поставити там імпровізовані декорації і влаштувати домашній театр, – говорить режисерка. 

Споживацтво

– У нас є дві великі вистави. Одна з них – це якраз "Мудрість доброти". Це вистава про те, що доброта є і добрих людей дійсно дуже багато. Але часто ми не знаємо, як цю доброту проявляти та як її приймати. Ми часто думаємо, що за добротою ховається якийсь підступ і якщо хтось до тебе добрий, то, значить, йому від тебе щось потрібно. Також  доброту часто сприймають як належне і це перетворюється на споживацтво. 

Олена розуміє, про що вона говорить:

– Буває, що мама-одиначка приходить один раз, другий, третій, отримує продуктовий набір, отримує якісь подарунки, але не планує виходити на роботу. Нам говорили: "Навіщо мені працювати – ви мене нормально забезпечуєте". А ми ж дійсно допомагаємо речами, курсами, можемо запросити дітям репетитора. Є мами, які, навпаки, беруть себе в руки і працюють, отримують нову професію і стають волонтерками у нас. 

Споживацтво часто зустрічається саме в благодійних організаціях. Тоді така доброта не приносить добра, на жаль. Мудрість доброти полягає в тому, щоб дійсно приносити та отримувати користь і радість. Це глобальна ідея вистави. А її тема – що іноді можна потрапити у складну ситуацію і зустріти доброту, коли на неї зовсім не чекаєш.

Чи це потрібно?

Для нас було важливо зрозуміти, як до театру ставляться самі актори, і ми спитали про це Олену, акторку студії:

– Я отримую величезне задоволення від участі у виставах. Це відкриває тебе, розкомплексовує. Коли я йду з репетицій, я лечу. Ми ходимо на репетиції разом із донькою, і у мене з'явився час для неї, який раніше я не могла знайти. Ми дуже зблизилися і відносини наші стали набагато кращими та якіснішими. Ми вдома обговорюємо наші ролі, сценарій, гру, ми стали краще спілкуватися. Для мене це дуже важливо. Ці неймовірні емоції, енергетичний заряд, який я тут отримую, дає сили справлятися з труднощами і проблемами в повсякденному житті. На проблеми вже дивишся по-іншому, вони йдуть на задній план і здаються вже й не такими проблемами. Я увесь час думаю про те, що мене захоплює, їду у маршрутці та слова вчу – і реальність уже набагато яскравіша.

Центр ресоціалізації "Максимум" знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Камчатська, 39-а.

А це сайт фонду "Максимум", який сповідує ефективну благодійність.

Поділитися: