Як вуличне мистецтво вписується в міський простір Розмови

Як вуличне мистецтво вписується в міський простір

На стіні будинку на Перемозі, де розташований салон краси, художник Zdes Roy намалював чорношкіру жінку. Пізніше вандали написали на малюнку гасло расистського руху. Це викликало у місті дискусію: не про расизм, а про вуличне мистецтво. 

Максим Гольдін, співзасновник організації dnipro.design, написав у фейсбуці, що зображення жінки стало для вандалів сигналом "можна".

Жінку так і не замалювали, і залишилися питання: чи буває стріт-арт доречним і чи працює "ефект брудних стін", коли один напис або малюнок провокує появу інших. КУСТ дізнався думки учасників дискусії.

Це спільний спецпроєкт про вуличне мистецтво дніпровського медіа "КУСТ" і харківської медіагрупи "Накипіло".

Чиї стіни у місті?

Відповідальність за те, що відбувається на стінах будинків, несуть власники: здебільшого підприємці, комунальні та державні установи.

У будівель є паспорти фасадів, які колись розробили архітектори. Там визначено, який вигляд має зберігати будівля. "Власник не може робити все, що хоче. До того ж, якщо фасад розмалювали, то він зобов’язаний відмити ту частину фасаду або пофарбувати її у початковий колір. З юридичної точки зору, мурал на будівлі з’явитися не може, бо його там не замислив архітектор. Документація змінюється лише у двох випадках: під час будівництва та під час реконструкції", – каже головний художник Дніпра Сергій Білий.

На брудній цегляній стіні намальований песик із тегом ASK.

"Художник малює, але ризикує"

"Вся суть вуличного мистецтва в тому, що воно протестне і незаконне. Тож якщо художник хоче висловити якусь думку, він це робить і йому не треба нічий дозвіл. Але при цьому він має розуміти, що псує фасад і що на його роботу може бути реакція влади та мешканців міста. В цьому і є сенс: якщо хочеш, то ти малюєш, але ризикуєш", – вважає головний художник.

Ось велика стаття про історію та сучасність вуличного мистецтва

Тут є історії і про Дніпро.

"Деякі вулиці та райони – це потенційні "полотна" для митців, – вважає Тімо Левін, який малює на стінах близько двадцяти років. – Якщо вулицю привели до ладу, можливо, там якийсь мурал буде недоречним. Але якщо на ній немає родзинок, архітектурних особливостей, то малюнок тільки додасть їй енергії".

Графіті FKS на трансформаторній будці.

"Розфарбований фасад для декого може стати знаком "дозволено". Тоді крім стріт-арту з’являються теги, написи "Наташа, я тебе кохаю", графіті футбольних фанатів", – каже Максим Гольдін. Він порівнює це явище з "теорією розбитих вікон". І продовжує:

"Стріт-арт є і буде. Але нехай він не претендує на статус класичного мистецтва, очікуючи схвалення і гарантій, що з ним не будуть боротись. Нехай стріт-арт залишається андеґраундним – і це прекрасно, це лише додає йому вартості".

"Важливо робити стріт-арт із сенсом. Зазвичай це діалог із містом та його жителями, – каже вуличний художник Zdes Roy. Він теж малює вже двадцять років. – Я починав з так званого нелегального графіті, це схоже на спорт: ти залишаєш якомога більше своїх робіт у важкодоступних місцях. Але тепер я намагаюся робити мурали та графіті, що несуть цінність. Замість того, щоб знищити їх, глядачеві хочеться замислитись. Творити, а не руйнувати – це мені ближче".

Карантинна робота Zdes Roy: напис "Меня не убить! Я и так в говно! Экономика.UA"
Фото з інстаграма Zdes Roy

Зосередитись на ідеї

"У світі стріт-арт – це маркер креативного міста. Стріт-арт оживляє простір. Якщо вже говорити про мурали, то це монументальне мистецтво і тут треба цікавитись тим, чи хочуть жителі, щоб на їхньому будинку був мурал". Марія Учитель досліджує вуличне мистецтво і наголошує: не всі написи на стінах варто називати стріт-артом чи графіті. Візуальний шум у місті створюють одночасно нарко-боти, теги, графіті, законна і незаконна реклама.

Тімо Левін переконаний: щоб не створювати у місті зайвий візуальний шум, митцям варто зосереджуватись на ідеї, навіть виконуючи комерційне замовлення. "Тоді будь-яка робота буде осмисленою. Якщо у художника є принципи, то його роботи будуть заряджати людей, а не розряджати".

Малюнок: провідник потяга зі старовинним ліхтарем.
Робота Тімо на фестивалі Dope Dnipro 2020. Фото: Тімо Левін

"Є будівлі, які не мають ніякої архітектурної цінності, паркани поза центром, гірки для катання на скейтах, місця-магніти для субкультур. І це нормально, що їх розмальовують. Проте якщо у міському просторі з’являється щось незаконне чи дискримінаційне, то це потрібно виправляти", – каже Сергій Білий.

Комунальні підприємства часом змушені прибирати недоречні написи на пам’ятках міста, а це нелегко і дорого. Архітектурні пам’ятки захищає Закон України про охорону культурної спадщини, і порушникові можуть виписати штраф від 850 до 1700 гривень.

Художник Гамлет обрав безпечніше місце для малювання

Це гаражі біля заводу "Олейна". Власники йому дозволили.

Поділитися: