Чому ця робота не зникає, а оновлюється.
Робота кравця вже давно не просто "підкоротити джинси чи підшити спідницю". Зараз це поєднання технологій, екологічного мислення та індивідуальної творчості. Усе, що стосується моди майбутнього — екотренди, апсайклінг, цифрові інструменти — уже працює у Дніпровському центрі професійної освіти. Як насправді змінюється професія — читайте у нашій статті.
"Я з цією професією — назавжди"
Шлях Людмили Іонас у професію почався з того ж навчального закладу, де вона працює сьогодні. Спочатку — студентка, потім кравчиня, закрійниця, а згодом — викладачка у Дніпровському центрі професійної освіти.
"Опинилася тут, чесно кажучи, випадково, думала — ненадовго. А залишилася на багато років. Я тут навчалась, працювала кравчинею і закрійницею. І з професією так і не розлучилася. З цією професією я назавжди", — каже Людмила Іонас, викладачка професійно-теоретичної та практичної підготовки.
Те, що для когось виглядає як "просто шиття", для неї — творчий процес, у якому кожен виріб має власний характер. Людмила згадує, як шила костюми для бальних танців, створювала сценічні образи для оперних співаків, працювала над середньовічними костюмами для італійського імпресаріо, який приїжджав до дніпровського оперного театру.
"Це дуже цікаво — коли ти робиш одяг не "на кожен день", а для сцени, для конкретної ролі. Така робота незвичайна і кожен виріб — як маленька історія. І ще цікавіше, коли результат виходить навіть кращим, ніж ти уявляв на початку", — ділиться майстриня.
Її особливо надихає індивідуальність: те, що річ існує в єдиному екземплярі, створена саме під людину, її пропорції, настрій і стиль.
"Коли я шию для доньки, я знаю: такої другої речі вона на вулиці не зустріне. І в цьому — кайф професії. Кожна річ унікальна, як і людина, для якої ти шиєш".
Цифровізація професії
Кравець більше не обмежується викрійками на папері — він поступово переходить у цифрову площину. Студенти Дніпровського центру професійної освіти вже вчаться працювати з графічними програмами і 3D-моделюванням. Поки цей напрямок тільки розвивається, але стає невід’ємною частиною сучасної підготовки фахівців.
"Буквально нещодавно наші студенти дивилися презентацію 3D-моделювання від Київського національного університету технологій та дизайну. Це вже наша реальність — кравець працює не тільки руками, а й у цифрових інструментах", — пояснює викладачка.
Такі програми дозволяють будувати викрійки, моделювати силуети, візуалізувати виріб до того, як буде зробено перший стібок. Це економить час, матеріали й допомагає студентам мислити як дизайнери, а не просто кравці.
Екотренди як нова мова моди
Один з найпомітніших трендів, про який говорить Людмила Іонас, — це перехід від "швидкої моди" до усвідомленої. Молодь сьогодні дедалі критичніше ставиться до постійного споживання дешевих речей, які швидко викидаються. І саме тут професія кравця отримує новий сенс.
У центрі професійної освіти апсайклінг — не модне слово, а реальна практика.
"Ми робили колекцію зі старого деніму. Студенти принесли джинси, які вже збиралися викидати. Ми переробили їх на блузи, сарафани, курточки. Оновили ці речі, зробили їх сучасними, і презентували колекцію в обласному STEM-проєкті", — розповідає Людмила.
Окрема історія — футболки. Здавалося б, звичайна затерта річ. Але студенти перетворювали їх на топи, блузи, майки та навіть вечірні варіанти з декором.
"Ми навіть проводили майстер-клас, як зі звичайної футболки зробити швидку "вишиванку" для тих, хто не вміє шити. Додавали тканини, готові фрагменти з магазину — виходила імпровізована вишиванка. Це і про творчість, і про друге життя речей", — розповідає Людмила Іонас.
Ще один важливий напрям — робота з відходами легкої промисловості. Підприємства-партнери, які шиють, зокрема, одяг для військових, передають навчальному закладу залишки тканин, що залишилися від розкрою. З них студенти створюють кепки, панами, бандани, головні убори. Переробка текстилю та виготовлення одягу з нього — нова перспективна галузь для України. Це можливість зменшити об’єми тканини, яку викидають на сміттєзвалища, а також розвитку нового сегменту бізнесу та дизайну і просування "зеленого" способу життя.
"Ми виховуємо молодь у розумінні, що мода може і повинна бути екологічною. Не обов’язково купувати п’ять нових речей, якщо з однієї можна зробити щось класне, корисне і сучасне", — додає викладачка.
Що зараз у тренді? Комфорт, стримані кольори і свобода
Зараз сучасні українські бренди здебільшого обирають комфорт і свободу руху. Популярні надрозмірні силуети: широкі жакети, вільні штани, просторий крій. Одяг часто шиють з двонитки, футера, трикотажу — це теплі, м’які, практичні матеріали, які добре підходять під ритм життя молоді.
"Наші студенти та їхні замовники більше тягнуться до базових, навіть темних кольорів. Це, можливо, і від війни залежить. Хоча світові дизайнери і пропонують яскраві відтінки, у нас зараз більше обирають стримані рішення", — каже пані Людмила.
Ще один важливий момент — унісекс. Штани, сорочки, худі часто шиють так, щоб їх могли носити і дівчата, і хлопці. Межа між жіночим та чоловічим одягом розмивається — і це теж нова реальність, до якої кравці мають адаптуватися.
Тренди змінюються не лише у силуетах, а й у самій технології пошиття. Сучасні тканини диктують нові підходи до обробки.
"Якщо раніше ми завжди дублювали, використовували обшивки, клеєві прокладки, щоб тримати форму, то зараз, особливо в повсякденному одязі, обробка стала м’якшою і простішою. Стрейчові тканини самі "грають", і не завжди потребують посилення", — пояснює майстриня.
Втім, коли мова йде про вечірні сукні, коктейльні варіанти, дорогі тканини, кравці повертаються до класичної технології: дублювання, підкладки, чітка форма.
Цікаво, що навіть у, здавалося б, простому завданні — підкоротити джинси — технологія змінилася. Молодь тепер хоче зберегти фірмовий потертий низ, той самий "краєчок", з яким джинси продаються. Це теж вимагає зовсім іншого підходу до обробки, ніж просто "обрізати і підшити".
Сучасні виклики: масмаркет, ціни і брак молоді
Професія кравця відчуває серйозний тиск зі сторони масового виробництва та ринку дешевих речей. Магазини fast fashion пропонують швидкі та доступні рішення, і багатьом здається, що простіше купити, ніж замовити індивідуальний пошив.
"Є багато великих магазинів, де речі недорогі. І вони створюють конкуренцію індивідуальному пошиву. Щоб "перебити" це, треба пропонувати клієнту щось ексклюзивне, те, що він не знайде на полиці", — каже Людмила.
Ще один виклик — ціни на матеріали. Натуральні якісні тканини стали дорогими: інколи метр коштує 400-500 гривень і більше, а на одну річ потрібно півтора–два метри. Не кожен клієнт може собі це дозволити. У результаті замовники часто купують більш дешеву, менш якісну тканину, з якою складніше працювати.
Крім того, сама професія лишається не надто популярною серед молоді, проте у теперішніх умовах поступово відновлює інтерес і набуває актуальності.
"Ми намагаємося донести, що це творча, перспективна професія. І можливостей для розвитку власного бізнесу та працевлаштування тут багато", — переконана викладачка.
Можливості для молодих дизайнерів у Дніпрі
Попри всі труднощі, у молодих кравців і дизайнерів є реальні шанси заявити про себе. Студенти Дніпровського центру професійної освіти демонструють свої роботи на фестивалі моди "Весняна акварель", беруть участь у всеукраїнському проєкті "Прорив легкої промисловості", де презентують капсульні колекції. Презентують себе на виставках у торговельних центрах, наприклад, у "Каравані", де молоді дизайнери показують дитячий одяг і власні лінійки. Великі можливості відкривають онлайн-платформи.
"Наші студенти та випускники створюють свої бренди для платформи Etsy — не лише одяг, а й головні убори, аксесуари. Це дуже мотивує, бо вони розуміють: їхній виріб може купити людина з іншої країни", — розповідає Людмила.
На базі навчального закладу працюють реальні виробництва, де студенти бачать зсередини, як організована праця, знайомляться з обладнанням, вчаться розуміти, як будується малий швейний бізнес. Частина випускників згодом відкриває власні ательє.
"Якщо молодий дизайнер не буде виходити в люди, не буде показувати свої колекції, про нього ніхто не дізнається. А покази, воркшопи, конкурси — це шанс, щоб тебе помітили. Часто досвідчені дизайнери якраз там знаходять талановитих молодих фахівців і беруть їх у команду", — підкреслює Людмила Іонас.
Професія кравця сьогодні на перетині багатьох трендів: екологічного мислення, цифрових технологій, бажання людей мати "щось своє", не схоже на інших. Вона стає більш гнучкою, творчою, сучасною — але зберігає свою головну суть: одяг, створений для конкретної людини.
Людмила Іонас впевнена: попри мас-маркет і диджиталізацію, кравець — це професія майбутнього. Той, хто вміє шити, мислити як дизайнер, працювати з 3D, розуміти екотренди та не боїться показувати свої роботи — завжди знайде місце у світі моди.
Дізнатися більше про навчання у Дніпровському центрі професійної освіти можна на сайті, соцмережах Facebook та Instagram, або за номером телефону: (097) 159-39-58.