ГогольFEST – це не лише перформанси, виставки, концерти та мистецькі заходи. Це перш за все простір для самовираження творчих особистостей. Зона непрогнозованості. Навіть коли під час фесту щось іде не за планом, відвідувачі лишаються у виграші. Далі – про спонтанні ідеї, які втілювали ентузіасти на минулих фестивалях поза офіційною програмою. Історії з Києва, Маріуполя та Дніпра.
Перший ГогольFest у Дніпрі пройде вже 27-29 вересня за ініціативи та підтримки програми "Культурна столиця".
Творчий спалах у руїнах синагоги
У програмі маріупольського фестивалю Startup ГогольFEST (квітень-травень 2019) було чимало цікавих заходів. Однак ніхто, навіть організатори, не очікував на концерт у руїнах покинутої Хоральної синагоги. Молоді місцеві музиканти вирішили привернути увагу до цього місця. Поставили апаратуру, світло, розчистили територію і відіграли двогодинний концерт у незвичній локації.
"Людей було достатньо, щоб назвати цей двіж концертом. Такий собі опен-ейр фрі джем," – каже учасник гурту Sheetel Антон.
Зіграти концерт запропонували молодому українському композитору Кирилові Прядку. Хлопець зізнається – відмовлявся тричі. Але все ж зібрав друзів-музикантів та акторів театру. Зранку домовились про концерт, а вже ввечері грали у синагозі. Щоб здійснити задум, знадобилося менше доби. Послухати музику тоді прийшло понад півсотні людей.
"Для мене вечір пройшов, ніби в тумані. Спочатку я просто вмикав електронну музику з ноутбука, але потім це переросло у творчий джем. Пішла суцільна імпровізація, будь-хто міг вийти до інструментів та щось зіграти. Взагалі було незрозуміло, що відбувається. Але це була найкраща частина вечора", – розповідає Кирило Прядко.
Другий квантовий стрибок Шевченка
Останній ГогольFEST пройшов у Києві в 2017 році, але його дух спонтанності надихнув учасників цієї історії.
Взимку 2019-го в Києві проходила виставка плакатів у стилі поп-арт. На них у найрізноманітніших популярних образах представили осучасненого Тараса Шевченка. Нестандартні портрети Кобзаря, які автор назвав "Квантовим стрибком Шевченка", викликали суспільний резонанс. Але ідея сподобалась далеко не всім киянам – малюнки навмисно пошкодили, а виставку прибрали. Проте ненадовго. Група молодих художників вирішила відновити роботи. І одного вечора молодики у яскравих костюмах та масках Гоголя вирушили на Поділ.
"Це було спонтанне рішення, але за ним стояв той факт, що виставку просто закрили. Фішка нашої акції була в тому, щоб зробити усе безособово, в масках Гоголя – бо під ними українське суспільство. Ніби рука суспільства все зробила сама. Десь по обіді ми це придумали, і о десятій вечора вже вирушали на Поділ, – розповідає один з авторів ідеї. – Це не був вандалізм, ніхто нічого не псував, ми акуратно все поклеїли – але вночі працівники метрополітену все підчистили. Після цього ми скинулись і надрукували ще майже дві тисячі стікерів з цими зображеннями. І порозкидали їх по Подолу – народу на ноути. І досі люди з ними ходять".
ГогольTrain прибуває
У квітні цього року на залізничний вокзал Дніпра прибув незвичайний потяг. Кожен його вагон був розмальований графіті, серед них були вагон-бар і вагон-сцена – такого ніколи не робили ні в Україні, ні в Європі. Потяг їхав з Вінниці через Київ та Дніпро. Після невеликої зупинки у Дніпрі рушив на Маріуполь. У такий спосіб організатори Startup ГогольFESTу вирішили привезти на фестиваль відвідувачів з різних міст України.
Арт-потяг розмалювали за дві доби.
"Фестиваль – це місце, де все відбувається несподівано. Ти хочеш у Маріуполь, подивитись оперу на судноремонтному заводі, закритому для відвідувачів, а тобі пропонують поїхати на розмальованому поїзді, в якому буде сцена і музиканти гратимуть живу музику. Це вражає", – каже Наталка Черненко-Вінівітіна.
Наталка – одна з тих, хто вирішив зустріти потяг у Дніпрі не менш креативно – інсталяцією "Фріки чекать на ГогольTrain". У безформному білому одязі актори плейбек-театру "Сусіди" та вуличного театру "42" танцювали на пероні та давали розмальовувати себе фарбою.
"Ми хотіли яскраво зустріти Трейн. Хотіли зробити так, щоб про фестиваль почули і розказали, бо у Дніпрі він мав пройти вже в кінці вересня. Часто людям незрозуміло, що то за фест, хоча ті, хто був, кажуть, що то щось нереально круте. Нас підтримали організатори фесту, дала дозвіл "Укрзалізниця", ми знайшли театри, готові о першій годині ночі тусити-зустрічати Трейн. Пасажири поїзду вийшли до нас, і ми всі разом створили те, що на відео".
Плюс мурал у Маріуполі
Під час ГогольFESTу молоді художники вирішили розмалювати стіну в парку. Потім виявилось – то була стіна чи то тиру, чи то громадського туалету.
"Ми взагалі не планували нічого малювати, але надихнула крута вистава, здається, це був привоз, "мадам Батерфляй" називалася. У нас були залишки фарби з ГогольТрейну і купа вільного часу. Це було перед від’їздом, години три ми там тусили, – розповідає один з художників. – Але для нас це не показова робота, і ми під таким своїм іменем не підписуємось. Це був просто фан, із залишками фарби і дуже дивним місцем для творчості".
Каже – загалом у волонтерських проєктах встигли розчаруватися.
"Намічається якийсь івент, говорять – "нам треба мурал", "розмалюйте всьо по красотє", "ану-ка насиптє нам творчества" . А коли питаємо, чи зможуть нас забезпечити матеріалом, щоб зробити щось круте, то тут класичне "та ви же творчєскіє, зліпіть шось з говна і палок" або в кращому випадку дадуть два відра галімої фарби… Мабуть, через це ми і тусуємось або в андеграунді, або з достойно оплачуваною комерцією".
Проте обіцяють зробити щось цікаве і у Дніпрі.
"Робимо ставку на експромт. Хочеться, щоб це було інтегровано в простір і локацію (а ми ще нічого не бачили) і було в гармонії з подіями".