Чи може людина на кріслі колісному комфортно та самостійно відвідати виставу?
До Всесвітнього дня урбанізму ми замислилися над цим питанням. Адже він започаткований задля пропаганди створення сприятливих умов для життя у містах різних груп населення.
Відповідь на це питання ми шукали разом з архітекторкою-урбаністкою Владиславою. Фахівчиня допомагала у створенні проєктів скверів на Крутогірному узвозі та вулиці Воскресенській. А наразі працює над першою у Дніпрі віденською платформою та покращенням інклюзивності на площі Соборній. Також за коментарями ми звернулися до театрів, але не всі з них нам відповіли. Тож, оцінюючи доступність деяких закладів, ми спиралися на власні спостереження та експертну думку Владислави.

Дніпровський академічний театр опери і балету

Владислава зазначає, що тут велика кількість правильних, адаптаційних рішень. Тож театр забезпечує найбільш безбар’єрний доступ до своїх вистав. На вході встановлений пандус з помірним нахилом і поручнями.
"На фасаді театру для людей на колісному кріслі є кнопка виклику адміністратора, їх зустрічають та супроводжують", – про це розповіла адміністрація театру.

Театр має ліфт для людей з інвалідністю й тих, хто з різних причин не може скористатися сходами. А у залі є 13 ряд, де відстань між рядами дозволяє зручно розташуватися кріслу колісному.

У санвузлах також створені комфортні умови для маломобільних груп населення.

"Та, на жаль, найдоступніший театр має дуже занедбану навколишню територію: великий відкритий простір на якому відсутня тактильна навігація, немає затінку, довгий маршрут без місць для відпочинку, перепади висоти, бордюри на пішохідних переходах та дуже поганий стан покриття", – говорить Владислава.
Окрім цього, архітекторка-урбаністка вважає за потрібне на вході до театру додати тактильну і візуально-контрастну навігацію й піктограми.

Дніпровський національний академічний український музично-драматичний театр ім. Тараса Шевченка

Театр ім. Тараса Шевченка має ненормативний пандус на вході, а всередині підйомник із переміщенням паралельно нахилу сходів. Владислава зазначає, що будь-які ліфти не можна вважати доступними, адже у більшості випадків вони позбавляють людину можливості самостійного пересування.
У правильного, нормативного пандуса кут нахилу має бути не більше 1:12 (8%). Крім того, при ухилі від 5% до 8% пандус обов’язково має бути оснащений поручнями з обох боків на висоті 900 мм та 700 мм. Також поручень повинен мати горизонтальне продовження на 300 мм. Поверхня пандуса має бути не слизькою та рівною. Мінімальна ширина 1200 мм.
"Основна проблема ненормативних пандусів – це в принципі неможливість користуватись ними пересуваючись на колісному кріслі. У кращому випадку пандуси просто існують, не приносячи при цьому користі. А у гіршому – можуть бути прямою загрозою життю й створювати травматичні ситуації", – зазначає експертка.
Дніпровський академічний театр драми та комедії

ДРАМіКОМ має висувний пандус. Фахівчиня зазначає, що це краще за ненормативний, але все ж суперечить ідеї безбар’єрного та самостійного пересування.

Дніпровський міський театр ляльок

Адміністрація театру розповіла нам, що мають досвід роботи з людьми з інвалідністю. На ґанку є пандус.
Спеціальні місця для маломобільних груп у залі театру не передбачені. На виставах для людей з порушенням слуху використовують звукопідсилюючу апаратуру. А для людей з порушенням зору перед виставою озвучують лібрето (стислий переказ сюжету) вистави.

У театрі звичайні санітарні зони. Адміністрація зазначає, що їх глядачі з інвалідністю зазвичайдіти і вони завжди мають супроводжуючих осіб, які допомагають.
А чи можна без проблем доїхати до театрів?
"Доступність громадського транспорту та вулиць – це окрема болюча тема нашого міста", – зазначає Владислава. На думку фахівчині, більш-менш комфортно можна дістатися до театру ім. Т. Шевченка, адже минулоріч вулиця Воскресенська була реконструйована.
Та чи достатньо інклюзивні у нас громадські зупинки, пішохідні переходи та транспорт загалом? Відповідь урбаністки – ні. У більшості випадків людина на колісному кріслі не зможе скористатися трамваєм або тролейбусом через нестачу чи відсутність низькопідлогового транспорту.

Наразі Владислава з командою працюють над першою у Дніпрі віденською платформою та покращенням інклюзивності на площі Соборній. Вона буде на одному рівні з тротуаром для зручності пасажирів, особливо маломобільної групи населення. Тобто люди з тротуару відразу потрапляють на першу сходинку трамвая. А авто піднімаються до рівня платформи.
Подібна конструкція називається "віденською", бо вперше була застосована саме у австрійській столиці.

"Що стосується театру опери та балету, він хоч і знаходиться у топі за кількістю інклюзивних адаптаційних рішень, але комфортний та безбар’єрний доступ до нього відсутній", – зауважує Владислава.
Поганий стан тротуарного покриття, відсутність дерев та кущів, хаотичне паркування, сходинки та бордюри, недостатнє вуличне освітлення – все це позбавляє можливості отримувати насолоду від перебування на вулиці, а також дуже часто взагалі позбавляє можливості самостійного пересування людей на кріслі колісному.
Нагадаємо, що у Дніпрі діє єдиний в області інклюзивний театр "Незабудки". Серед акторів переважно діти із синдромом Дауна та ДЦП, для яких театральне мистецтво – частина реабілітації та соціальної адаптації. Історію дівчинки Еліни, яка відвідує цей заклад, розповідали тут.