Вони допомагають літнім людям, особам з інвалідністю та колишнім залежним.
У Дніпрі родина переселенців з Костянтинівки створила притулки для людей з-поміж ВПО. Спочатку шелтери фінансували власним коштів, а потім відкрили власну будівельну фірму, щоб всіх "прогодувати". Але мрія подружжя Нікіфорових – звести власний "Будинок милосердя". Що це буде та для кого? А також про те, як вдалось створити невелику мережу притулків – читайте далі.
Про притулок КУСТу розповів Олександр Нікіфоров. Чоловік переїхав до Дніпра з Костянтинівки, керує благодійним фондом "Нове Майбутнє". Це наш наступний текст із циклу "Переселені".
Як виліковані від залежності рятують літніх переселенців та тих, хто має інвалідність?
35-річний Олександр родом з Костянтинівки Донецької області, у 2018 році переїхав до Дніпра на лікування. Чоловік – колишній залежний від наркотичних речовин, після реабілітації почав допомагати тим, хто стикнувся зі схожими викликами у житті.
У серпні 2021 року чоловік одружився з Іриною, а в жовтні став керівником фонду "Нове Майбутнє". Того ж року родина у Дніпрі орендувала будинок, в якому приймала переселенців з Донеччини. Згодом почали возити гуманітарну допомогу в рідну для Олександра Костянтинівку.
"Нам почали дзвонити та просити за людей з інвалідністю, зокрема – з лікарень. Це українці, які залишилися без родичів, за якими ніхто не доглядав. Бо нікому не потрібні", – каже керівник фонду.
Олександр та Ірина почали забирати цих людей до себе – на власне утримання. Першим був колишній залежний від наркотиків Олексій з Донецької області, який ніні пішов служити.
"Допомагаємо тим, хто не має родичів, не може ходити, власноруч слідкувати за гігієною, готувати чи просто їсти", – каже чоловік.
З 2021 року по сьогодні Олександр та Ірина допомогли з притулком близько 1500 людям. Більшість – затримувалась лиш на кілька днів, перш ніж їхати за кордон.
"Я ніколи не забуду сім’ю з Маріуполя, яка мала п’ятьох дітей. Жили в підвалі, чоловік зламав обидві ноги, у дружини був великий опік. Вибігали до магазину, щоб хоч щось знайти поїсти, бо все було розтрощено. Їхали на машині по снарядах в Дніпро, практично не маючи палива. А повз на дорозі лежали мертві люди. Зараз ця родина, здається, в Німеччині", – пригадує дружина Ірина.
Сьогодні фонд орендує вже три будинки на проспекті Науки (колишній Гагаріна) у Дніпрі. Перший – для літніх переселенців або тих, хто має інвалідність, другий – для незахищених категорій (наприклад, ВПО, які втратили документи) та третій – для колишніх залежних.
Хто живе у притулках?
Зараз у всіх трьох будинках проживає 38 людей разом з Олександром, який керує всіма справами (від психологічної підтримки та патронажу до прибирання), та Іриною, яка займається документообігом. Тут всі піклуються одне про одного, додаткових працівників не залучають. Юрій та Інна, які теж тікали від війни та оселились в притулку в 2023 році, почали піклуватись про лежачих хворих.
37-річний Юрій з Донецька має інвалідність через проблему з тазобедренним суглобом. В 2015 році він переїхав в Павлоград в містечко для переселенців, потім жив в шелтері в Дніпрі, де почав вживати наркотичні речовини. А в 2018 році у Юрія вкрали документи.
"Схід SOS", які опікувались шелтером, зателефонували фонду "Нове Майбутнє" й передали чоловіка на реабілітацію та для допомоги у відновленні документів.
"Всі справки, що ми надавали, не підходили. Ми попросили допомогти нам юристів зі "Схід SOS", ледь знайшли виписку про картку з Приватбанку. Його єдина сестра знаходиться в Білорусі, тому довелось ще їй надавати докази, що вона українка, аби підтвердитии, що її брат – також українець. Зараз всі разом ми вже відновили йому паспорт. В статусі переселенця йому відмовили, тому ми звернулись до "Право на захист", щоб дозбирати необхідні документи. А потім будемо займатись документами з інвалідності", – каже Олександр.
Нині Юрій доглядає за маломобільними чоловіками.
Найстарша мешканка шелтеру – 81-річна Галина Ілінішна з Маріуполя, у якої родинний будинок згорів вщент. "Вона приїхала разом із сім’єю. Діти працюють, щоб оплатити оренду. Вона вже трохи забувається, робить дивні речі, то ж діти не можуть слідкувати за нею", – пояснює Олександр.
34-річна Юля з Костянтинівки жила в притулку для незахищених категорій з серпня 2022 року. Згодом знайшла собі житло в Дніпрі та переїхала. На початку 2023-го народила дитину і повернулась до рідного міста на Донеччину. Однак потрапила в шелтер знову через ускладнення, що виникли після пологів.
"Ми допомагали Юлі в лікарні, потім забрали з дитиною до себе. Донечці вже понад рік. Але родині немає куди йти, а працювати мама поки не може", – розповідає Олександр.
35-річну Наталю забрали з Костянтинівки, коли волонтери повертались після ввезення гуманітарного вантажу. Вона не може пересуватись самостійно та не має документів.
Яке житло необхідне переселенцям літнього віку та з інвалідністю?
Кожен з трьох орендованих будинків фонду довелось адаптувати під потреби нових мешканців.
"Особливо нічого переробити не змогли. Мучимось. Носимо людей на руках до ванної кімнати. Підкладаємо клейонки, миємо їх просто в ліжку. Ми пристосувались до того, що було", – розповідає чоловік.
Зараз у "Новому Майбутньому" намагаються побудувати власний "Будинок милосердя", де змогли б оселитись літні люди та особи з інвалідністю. Землю для цього вже знайшли та половину грошей за неї сплатили.
"Будинок милосердя" повинен бути модульним та каркасним – "щоб можна було розібрати та в разі чого перевезти". Всі дверні отвори – достатньо широкі, щоб могла проїхати людина на кріслі колісному, або просто проходи без дверей. У ванній кімнаті не має бути перешкод, душ – на стіні, а злив – в підлозі.
"Щоб туди міг заїхати візочок і просто на ньому можна було помити людину. У нас є, наприклад, 64-річний дідусь Ігор з Нікополя, в якого немає обох ніг через цукровий діабет", – каже Олександр.
В усьому домі не має бути порогів. Кімнати – просторі, щоб можна було поставити широке ліжко, крісло колісне, тумбочки для власних речей. У вбиральні – спеціальні поручні, щоб людина могла пересісти на унітаз.
Звідки Нікіфорови мають гроші на утримання стількох людей?
Спочатку притулок фінансувався з зарплати Ірини, однак коштів не вистачало, тому Олександр відкрив власну будівельну фірму, яка виконує різні роботи на замовлення. Бригаду склали інші колишні залежні від психоактивних речовин.
Частина виручених від роботи коштів йде на утримання всіх трьох будинків.
"Ми повинні допомагати людям, тому що колись нам всім допоміг Бог і ми по-іншому не можемо", – каже чоловік.
Донатами від небайджуих за весь час вдалось зібрати лише 12 000 гривень.
У переобладнанні будинків та з меблями допомагали "Нова Україна", "Схід SOS", "Янголи Спасіння", "MONDO". Закупили пральну машину, сушарку, газові пічки, обігрівачі, буржуйки, широкі ліжка з ортопедичними матрацами для лежачих хворих та двоярусні для інших та холодильники.
"Складно об’єднати людей та донести, що вони можуть бути комусь корисними"
Гроші у фонді потрібні на оренду, комунальні послуги, харчування, побутові речі та ремонт. Влітку у притулку зламався холодильник, тому довелось робити закупки харчування щодня, щоб їжа не псувалась. А ще, додає Олександр, потребують допомоги людей, які вміють писати гранти, вести документацію та спілкуватись з партнерськими організаціями. Нині фонд почав заповнювати грантові заявки, аби знайти гроші та будматеріали на зведення "Будинку милосердя".
"Оренда дуже дорога, за три приміщення у нас виходить близько тисячі доларів на місяць", – каже чоловік.
А ще, каже Олександр, складно знайти достатньо великий будинок, де б господарі дозволили оселити 30-40 людей, щоб були нормальні умови і не занадто висока орендна плата.
Олександр дає настанову тим, хто хоче розпочати подібні проєкти: керівник повинен розуміти, що проблеми мешканців шелтеру – це проблеми керівника. І щоб така складна система взаємодопомоги працювала, потрібна єдність.
"Складно об’єднати людей та донести, що вони можуть бути комусь корисними, дбати про когось, приносити користь. Наш світ так влаштований, що кожен дбає про себе, тому важко пояснити, що в нас хтось ще потребує. Потрібно надихнути", – пояснює Олександр.
Як допомогти притулку від "Нове Майбутнє"?
Нині фонд потребує допомоги продуктами харчування, будівельними матеріалами та фінансами. Мешканці притулку також будуть вдячні кожному та кожній, хто долучиться власними руками до будівництва майбутнього "Будинку милосердя".
Реквізити фонду у ПриватБанку: UA173052990000026006050569480, ЄДРПОУ 41712015. Або номер: 4149 4990 7652 7447. PayPal: kifakifir1@gmail.com.
Банка для донатів або номер картки Монобанку: 5375 4112 1420 9707.
Які є схожі проєкти в Дніпрі?
Ми вже розповідали про модульне містечко в Дніпрі, яке можуть зачинити через закінчення терміну експлуатації. Це три гуртожитки, розраховані на 16-20 родин, та дев’ять сімейних будинків для родин з 4-6 людей.
Також в Дніпрі є Центр довгострокового проживання для багатодітних родин, людей з інвалідністю та батьків-одинаків. Зараз там мешкає 28 осіб. Приміщення облаштовано інклюзивно: з пандусами та спеціальними санвузлами.
Антикризовий транзитний хаб для ВПО з Донеччини "Затишок" надає притулок, гаряче харчування, юридичну допомогу, консультації психолога. Одночасно може вмістити близько 20 осіб з дітьми, терміном до 10 днів. Допомога в першу чергу спрямована на осіб з інвалідністю, сиріт, літніх людей, багатодітні родини та інші вразливі категорії.
Українське товариство сліпих облаштувало шелтер, який може прийняти 130 людей з-поміж ВПО на будь-який термін. В першу чергу – людей похилого віку, тих, хто має інвалідність та жінок з дітьми. Звернутись можна за номером: +38 093 327 05 55 або +38 093 327 22 75.
Всіх інших, хто потребує, приймає шелтер "Гостинна" (має більше 100 місць), шелтер для переселенців з Луганщини (240 місць) та "Добро на Амурі" (370 місць).
Більше шелтерів для пересленців в різних частинах України можна знайти на нашій Мапі підтримки жінок.
