Наскільки сучасний та цікавий театральний конкурс "Січеславна"

Наступного року йому вже 30 років, і зазвичай до таких "легендарних, традиційних фестивалів" ставляться з побоюванням.

Незрозуміло, це містечковий конкурс, на якому обирають класичні вистави та заздалегідь знають переможця, або дійсно театральне суперництво з гарними виставами та професійним журі. Цьогоріч за тиждень до початку в соцмережах з'явилася тільки афіша конкурсу з десятком різних театрів області. Жодних гучних рекламних кампаній не було.

Ми сходили на кілька вистав і на церемонію закриття "Січеславни", щоб зрозуміти, що значить цей конкурс для акторів, режисерів і чи знають його в Україні.

Кілька років поспіль "Січеславна" проходить за підтримки дніпровської програми "Культурна столиця".

Чому він проходить в різних театрах?

Принцип такий: два тижні різні театри нашої області та Запоріжжя показують вистави на своїх сценах. Зазвичай на театральних фестивалях-конкурсах все з'їжджаються в одне місце, і те, що у нас по-іншому – наша головна особливість. На рідних сценах акторам грати психологічно простіше.

По суті, така програма фестивалю – відмінний привід для внутрішнього туризму. Кращі театральні постановки можна побачити де-небудь в Кам'янському або Кривому Розі.

Друга особливість "Січеславни" – те, що після виступів театрів журі обговорює з ними вистави, дає поради. Таке спілкування на конкурсах в принципі буває рідко: зазвичай відіграли, отримали нагороди та повернулися в свої театри.

Самим членам журі це складно: потрібно вміти усно рецензувати вистави через кілька хвилин після фіналу.

До речі, цьогоріч до складу журі увійшли викладачі, режисери, мистецтвознавці з Харкова, Києва та Львова. Вони акцентували на хорошій організації конкурсу: було комфортно перебувати в Дніпрі, їздити з театру в театр та обговорювати.

Що отримують театри, крім грамот?

Призовий фонд конкурсу в цьому році – 130 000 грн. Двом театрам, чиї вистави отримали гран-прі, вручили по 25 000 грн. "І це вагомий внесок в сім'ю кожного актора", – говорили на церемонії закриття фестивалю.

Зазвичай в "Січеславні" бере участь приблизно 30-40 вистав, а у 2021 році через пандемію – 16. Завдяки цьому журі ще уважніше опрацьовувало кожну виставу.

Для багатьох акторів "Січеславни" – це щось важливе, тому що рідне. Тобто справа навіть не в престижності конкурсу, а в тому, що разом з ним вони ростуть і розвиваються. Наприклад, десять-п'ятнадцять років тому, коли ще були студентами театрально-художнього коледжу, вони дивилися на учасників "Січеславни" і захоплювалися, а зараз вже самі виграють гран-прі.

Сам по собі конкурс регіональний, але в Україні про нього знають якраз за рахунок цікавого формату.

Хто виграв і на що варто з'їздити навіть в інше місто?

У конкурсі завжди є дорослі та дитячі спектаклі.

Гран-прі отримують дві вистави, по одній з обох категорій. Але номінацій на "Січеславні" дуже багато: найкраща актриса, найкращий актор, кращий режисер, кращий молодий актор, кращий сценарист, найкраща роль другого плану тощо. Це нагадує "Оскар".

Цьогоріч виграли наша і криворізька вистава, ми обговорили їх з журі.

"Віслючок, який мріяв стати зіркою"

Вистава Дніпровського театру ляльок. Вважається дитячою і виграла саме в цій номінації, але її можна дивитися і дорослим (як мультик "Душа"). Однозначно дуже складний і дуже продуманий сюжет. Ідея в тому, що маленький віслюк вирушив в подорож до Віфлеєму. В якійсь мірі це вистава про прагнення знайти Бога. Сходити потрібно як мінімум для того, щоб оцінити режисерські рішення.

"Пейзаж"

Доросла вистава криворізького театру "Академія руху" про війну. Це пластична драма з 12 окремих історій, що показують життя солдата. У журі кажуть: переглянули виставу на другий день конкурсу і не змогли забути до самого кінця. Режисер без слів (а це дуже складно) показав біль людини, яка втрачає все: мати, дитину, здорову психіку, розуміння того, навіщо йому жити далі.

Голова журі Майя Гарбузюк, театрознавиця з Києва, зазначила, що пластика та хореографічна складова є далеко не тільки в "Пейзажі", це в цілому специфіка вистав нашого регіону.

Члени журі відзначили і виставу "Портрет", яку поставив актор і режисер театру "Віримо" Тарас Шевченко. Це серйозна робота на твір Гоголя. Потрапити на нього практично неможливо (рекомендуємо завжди готуватися до походу в "Віримо" мінімум за два тижні, поки не розібрали квитки).