Наскільки сучасний та цікавий театральний конкурс “Січеславна”

Наступного року йому вже 30 років, і зазвичай до таких "легендарних, традиційних фестивалів" ставляться з побоюванням. Незрозуміло, це містечковий конкурс, на якому обирають класичні вистави та заздалегідь знають переможця, або дійсно театральне суперництво з гарними виставами та професійним журі. Цьогоріч за тиждень до початку в соцмережах з'явилася тільки афіша конкурсу з десятком різних театрів області. Жодних гучних рекламних кампаній не було. Ми сходили на кілька вистав і на церемонію закриття "Січеславни", щоб зрозуміти, що значить цей конкурс для акторів, режисерів і чи знають його в Україні. Кілька років поспіль "Січеславна" проходить за підтримки дніпровської програми "Культурна столиця". Чому він проходить в різних театрах? Принцип такий: два тижні різні театри нашої області та Запоріжжя показують вистави на своїх сценах. Зазвичай на театральних фестивалях-конкурсах все з'їжджаються в одне місце, і те, що у нас по-іншому – наша головна особливість. На рідних сценах акторам грати психологічно простіше. По суті, така програма фестивалю – відмінний привід для внутрішнього туризму. Кращі театральні постановки можна побачити де-небудь в Кам'янському або Кривому Розі. Друга особливість "Січеславни" – те, що після виступів театрів журі обговорює з ними вистави, дає поради. Таке спілкування на конкурсах в принципі буває рідко: зазвичай відіграли, отримали нагороди та повернулися в свої театри. Самим членам журі це складно: потрібно вміти усно рецензувати вистави через кілька хвилин після фіналу. До речі, цьогоріч до складу журі увійшли викладачі, режисери, мистецтвознавці з Харкова, Києва та Львова. Вони акцентували на хорошій організації конкурсу: було комфортно перебувати в Дніпрі, їздити з театру в театр та обговорювати. Що отримують театри, крім грамот? Призовий фонд конкурсу в цьому році – 130 000 грн. Двом театрам, чиї вистави отримали гран-прі, вручили по 25 000 грн. "І це вагомий внесок в сім'ю кожного актора", – говорили на церемонії закриття фестивалю. Зазвичай в "Січеславні" бере участь приблизно 30-40 вистав, а у 2021 році через пандемію – 16. Завдяки цьому журі ще уважніше опрацьовувало кожну виставу. Для багатьох акторів "Січеславни" – це щось важливе, тому що рідне. Тобто справа навіть не в престижності конкурсу, а в тому, що разом з ним вони ростуть і розвиваються. Наприклад, десять-п'ятнадцять років тому, коли ще були студентами театрально-художнього коледжу, вони дивилися на учасників "Січеславни" і захоплювалися, а зараз вже самі виграють гран-прі. Сам по собі конкурс регіональний, але в Україні про нього знають якраз за рахунок цікавого формату. Хто виграв і на що варто з'їздити навіть в інше місто? У конкурсі завжди є дорослі та дитячі спектаклі. Гран-прі отримують дві вистави, по одній з обох категорій. Але номінацій на "Січеславні" дуже багато: найкраща актриса, найкращий актор, кращий режисер, кращий молодий актор, кращий сценарист, найкраща роль другого плану тощо. Це нагадує "Оскар". Цьогоріч виграли наша і криворізька вистава, ми обговорили їх з журі. "Віслючок, який мріяв стати зіркою" Вистава Дніпровського театру ляльок. Вважається дитячою і виграла саме в цій номінації, але її можна дивитися і дорослим (як мультик "Душа"). Однозначно дуже складний і дуже продуманий сюжет. Ідея в тому, що маленький віслюк вирушив в подорож до Віфлеєму. В якійсь мірі це вистава про прагнення знайти Бога. Сходити потрібно як мінімум для того, щоб оцінити режисерські рішення. "Пейзаж" Доросла вистава криворізького театру "Академія руху" про війну. Це пластична драма з 12 окремих історій, що показують життя солдата. У журі кажуть: переглянули виставу на другий день конкурсу і не змогли забути до самого кінця. Режисер без слів (а це дуже складно) показав біль людини, яка втрачає все: мати, дитину, здорову психіку, розуміння того, навіщо йому жити далі. Голова журі Майя Гарбузюк, театрознавиця з Києва, зазначила, що пластика та хореографічна складова є далеко не тільки в "Пейзажі", це в цілому специфіка вистав нашого регіону. Майя Володимирівна радить обов'язково подивитися балет "Попелюшка" в нашому оперному театрі та комедію "За двома зайцями" Криворізького театру ім. Тараса Шевченка, яку вперше поставили на балет.Квитки в оперний є на 3 та 23 квітня. Члени журі відзначили і виставу "Портрет", яку поставив актор і режисер театру "Віримо" Тарас Шевченко. Це серйозна робота на твір Гоголя. Потрапити на нього практично неможливо (рекомендуємо завжди готуватися до походу в "Віримо" мінімум за два тижні, поки не розібрали квитки). Від себе рекомендуємо виставу "Дев'ятисотий не сходить на берег" в запорізькому театрі "Vie", який розташований прямо на Хортиці (навпроти звичайна хрущовка, а зовсім поряд річка). Це маленький міський театр, в якому поставили моноспектакль про дев'ятисотого – музиканта, який все життя провів на кораблі. Обов'язково уважно послухайте фінальний монолог героя – це кульмінаційний момент у виставі. Багато дніпрян точно будуть порівнювати актора театру "Vie" c Михайлом Мельником, тому що звикли до його моновистав. Тим цікавіше.