“У мене найкращий у світі кіт!” Міфи та реальність про тварин з притулку

Адаптація, перевиховання та шанс на нову сім'ю. Чи правда, що дорослу тварину не можна перевиховати? Повертати чотирилапих назад волонтерам – соромно? У притулках зазвичай хворі і краще купити породистого? На ці та інші питання нам відповіли люди, які взяли собі у сім’ю тварин з притулків. Розвіюємо стереотипи до Всесвітнього дня домашніх тварин, який щорічно відзначається 30 листопада. Христина, взяла кота Василія з притулку, коли йому було 8 років. Фото: з власного архіву Христини Раніше у дівчини були лише коти з вулиці, яких "підбирали" або вона, або її батьки. Родина завжди намагалась допомогти саме безпритульним тваринам. Тому дівчина навіть не розглядала варіант купити породистого котика. "З Ваською нас звела доля. У притулку мені сказали: "Це Василій, йому 8 років і він, скоріш за все, доживатиме тут..." Ці слова зворушили мене. Мені стало боляче від думки, що деякі коти можуть так і не дочекатися свого шансу на сім’ю", – розповідає дівчина. Стереотип: доросла тварина не зможе адаптуватися до нового місця та привʼязатися до нових господарів. У новому домі Василій швидко проявив себе, як мудрий і вихований кіт. У перші дні він лише обережно роздивлявся й винюхував усе навколо, а потім сміливо забрався на диван. Він став справжнім хазяїном. У нього вже сформований характер, тому він знає, що можна і чого не можна, а головне – поважає кордони. Фото: з власного архіву Христини Стереотип: повернути тварину до притулку – соромно. Христина розповідає, що при адаптації у котів буває стрес, оскільки навколо нові запахи та люди. "Якщо не виходить адаптувати тварину, її можна повернути, і в цьому немає нічого поганого. Що більше людей обиратимуть котів із притулків чи волонтерських організацій, то менше їх опинятиметься на вулиці". Стереотип: кота з притулку можуть віддати будь-кому. Христина поділилася, що забрати кота з притулку – це не просто прийти і обрати тварину. Є низка вимог, які важливо виконати. "Багатьом відмовляють. Це повинні бути люди, які каструють, а не послідовники "зробили з кота інваліда", "кішці треба народжувати". "Кіт буде їсти суп, "Фріскас", "Віскас", "Мяу"... – до побачення. "Був кіт і десь зник, помер старий у 8 років від чого не знаємо". Усі ці вимоги спрямовані на те, щоб тварина потрапила у дім, де її любитимуть і дбатимуть". Усі вимоги від притулків до нових господарів ми надамо наприкінці статті. Правда: дорослого кота не можна перевиховати. Фото: з власного архіву Христини Господарка Васьки впевнена, що дорослого кота вже не перевиховати. "Може зранку бігати нявкати, щоб з ним погралися. Може подряпати диван, ігнорувати дряпку. Так і не звик до авто, його нудить і дорогу він переносить важко та стресує, бо не звик змалечку. Але для мене Васька найкращий кіт у світі!" Юлія, взяла з притулку 4-річного кота Тімоху й кошеня Джавеліну Фото: з власного архіву Юлії Стереотип: брати тварину з притулку соромно. Вона буде хворою, краще взяти породисту. На початку повномасштабної війни у Юлії з чоловіком з'явилися думки взяти на перетримку котика. До пари потрапив 4-річний Тімоха. А вже за місяць їм зателефонували і повідомили, що пухнастика не планують забирати назад."Ми не засмутилися!" – розповідає Юлія. Пара подумала, що треба ще котика взяти аби їм вдвох було веселіше. Хотіли саме кошеня, потім дізнались, що у притулок "Вусаті-полосаті" привезли хвостиків з Харківської області. Так 6 травня 2022 року у них з'явилась Джавеліна. Фото: з власного архіву Юлії "Не треба вважати, що брати тварин з притулку – це сором і жах, або що тварина буде хворою, чи щось з нею не так. Це такі ж самі тварини, яких люди купують по 1000 грн/$. Тільки вони ось, бігають перед вами на вулиці, але так само просять вашої ласки", – говорить дівчина. Юлія зараз отримує професію ветеринара, тож з власної практики знає, що з породистими котами зазвичай більше клопоту. До того ж, у притулку тварин вакцинують, стерилізують, лікують – це те, що не завжди робить заводчик. "У притулку немає пріоритету заробити. Їх ціль – знайти добрі руки для своїх підопічних, яких співробітники до кінця життя будуть пам'ятати і дуже радіти періодичним привітам з нового дому". Стереотип: тварина з притулку не може бути лагідною. "Коли з чоловіком приїжджали до притулку, то там було багато котів, які при виді людини просто на стіни лізуть аби тільки їх погладили!". Коли Юлія з чоловіком привезли маленьку Джавеліну додому, спочатку вона ховалася під шафою, бо Тімоха шипів і кішці було лячно. Та через кілька годин вона вилізла і вже сиділа весь час на руках. Через декілька днів коти вже підходили один до одного і нюхали носики. Анна, взяла з притулку кошеня Лексі Правда: якщо людина бере з тварину притулку, там звільняється місце для іншого пухнастика. Фото: з власного архіву Анни Через кілька місяців, коли Анна з’їхалась зі своїм хлопцем, пара вирішила завести домашнього улюбленця. Дівчина дивилась оголошення в інтернеті, а також слідкувала за діяльністю "Вусаті-полосаті". "Врешті-решт вирішили, що будемо брати з притулку. Логіка проста: якщо людина бере з притулку тварину, там звільняється місце для іншого пухнастика, якому потрібна допомога та любов і у нього буде більше шансів знайти родину". Правда: тварина з притулку у маленькому віці легше проходить адаптацію. Дорога додому з притулку виявилася непростою: Лексі плакала пів години у таксі. Але, щойно вона опинилася у квартирі, одразу почала гратися й досліджувати новий простір. Завдяки її юному віку адаптація пройшла легко та швидко. "Ми не очікували, що Лексі буде настільки активною. Перші кілька днів були справжнім випробуванням: вона буквально не давала нам спати і ми ледь встигали за її енергією. Але поступово ми звикли й тепер усе значно спокійніше". Лексі виявилася неймовірно соціальною: вона завжди поруч з господарями – їсть, грається, навіть ходить у ванну за компанію. А спить вона у найдивовижніших позах і, звісно, поряд з Анною та її хлопцем. "Вона стала справжнім членом нашої родини", – говорить дівчина. Фото: з власного архіву Анни Анастасія, взяла собаку Арчі у важкому стані з прифронтової території. Правда: собака, який побував на лінії фронту, може передбачати вибухи (але це не точно). Фото: з власного архіву Насті Арчі евакуювали зооволонтери з прифронтового міста Оріхів Запорізької області. Спочатку у притулку йому дали ім’я Горішок, але з часом він став Арчі. "Я не планувала заводити домашнього улюбленця, але коли дізналася про його долю, зрозуміла, що це знак. У мене була можливість допомогти і я вирішила, що нею потрібно скористатися. Його стан на момент евакуації був критичним, тому довелося чекати два тижні, поки він стане достатньо сильним, щоб його можна було забрати додому", – розповідає Настя. Коли родина привезла Горішка додому, він був дуже спокійним та тихим. Його улюблені місця для сну були досить незвичними: у шафці, під столом або за комодом. Особливо він любив, коли молодші брат або сестра Насті брали його на руки, клали собі на коліна, тоді він одразу солодко засинав. Пройшов місяць і Горішок встиг познайомитися з усіма членами родини та друзями Насті. Він швидко став душею компанії! "Але не все так ідеально. Через свою гіперактивність Арчі (так ми його тепер називаємо) встиг погризти шпалери та зіпсувати все, що було у кімнаті. Тому тепер у його особистому просторі залишилися тільки підстилка, іграшки та миска. Попри всі пустощі, ми його обожнюємо, адже він приніс у наш дім море радості й сміху!" Фото: з власного архіву Насті Настя розповідає, що страху вибухів у Арчі зараз вже немає, але за декілька годин до них він їх ніби відчуває і починає бути дуже активним. Хто може забрати тварину з притулку та що для цього потрібно? Волонтери притулку "Вусаті-смугасті" дали кілька рекомендацій для бажаючих взяти тварину: ‣ Новими господарями мають бути свідомі дорослі люди, віком від 21 року, здатні нести відповідальність. Головна умова — любов до тварин. ‣ Наявність власного житла, щоб у майбутньому уникнути можливих проблем із орендодавцями. ‣ Тварини не передаються у села або приватні будинки. Тільки квартири в межах міста. ‣ Обов’язкова наявність сіток на вікнах. Самовигул категорично заборонений. ‣ Харчування: якісний корм (мінімально допустимий варіант — "4 Лапи", середня ціна 170 грн/кг). Категорично заборонено годувати їжею зі столу (через наявність солі та інших шкідливих чи токсичних речовин). ‣ Відвідування ветеринара при необхідності. ‣ Для кошенят обов’язкові стерилізація чи кастрація за віком. ‣ Нові господарі мають надсилати "привіти" з дому, щоб притулок був упевнений, що все добре. ‣ У разі, якщо тварина не адаптувалася, її необхідно повернути до притулку. Це нормально. Не можна віддавати тварину друзям, родичам чи тим більше залишати на вулиці. ‣ Сім’я з маленькими дітьми (до 5 років) не підходить, оскільки діти можуть ненароком нашкодити кошеняті чи цуценяті. ‣ Перед тим, як забрати тварину, необхідно придбати всі необхідні речі: лоток, мисочки, переноску, дряпку. Ідеально також мати іграшки та спальне місце для котика. Номери притулку: 0972948194, 0676090758. Також притулок "Вусаті-смугасті" має зручний сайт, де можна подивитись актуальних мешканців притулку. Песиків та котиків, які чекають на нових господарів.