Як переселенцям Дніпропетровщини отримати підтримку від "Житло для ВПО"? 

Описуємо рішення, яке вже спрацювало на Київщині. 

"Житло для ВПО" – фонд, команда якого перетворює покинуті будівлі у затишні гуртожитки зі смарт-квартирами. Кожна родина має свою вітальню, спальню, кухню та санвузол. Для загального користування створюють ігрову, кімнату для відпочинку дорослих та комору. Керівнику проєктів реконструкції Леоніду Ліщуку разом з однодумцями вже вдалось облаштувати гуртожиток на Київщині, в селі Михайлівка-Рубежівка. Там проживає 19 сімей. 

Яку проблему розв'язує проєкт? Де беруть гроші на перебудову пусток? Та чому проєкт "Житло для ВПО" не працює на Дніпропетровщині? Читайте в нашому розборі.

Це текст з циклу "Переселені".

"Ти – рослина, яку вирвали з корінням" – доля переселенців

Леонід Ліщук родом з Донецька, переселенець з 2014 року, багатодітний батько, за освітою – інженер-будівельник. Нині зі своєю родиною проживає в Обухові, на Київщині.

"Ти – рослина, яку вирвали з корінням і пересадили в інший клімат. На новій території потрібні нові потужності: знайти сімейного лікаря, гарного стоматолога, записати дітей в садок або школу. Людині потрібно адаптуватися, і це дуже складно", – розповідає чоловік.

Леонід жив у гуртожитку зі своєю родиною та іншими переселенцями, коли вирішив розпочати власну справу та пройшов курси з підприємництва для ВПО. 

"З 2014 до 2017 року я мав досвід роботи на донорів з міжнародних гуманітарних організацій: уряд Німеччини, ООН, Європейських Союз. Займався реконструкцією та відновленням зруйнуваного житла. Ми з моєю командою відбудовували цілі міста від Мар’їнки до Дебльцевого", – розповідає чоловік.

У 2015 році Леонід намагався реалізувати концепт перебудови закинутих приміщень у Слов'янську і Краматорську на замовлення від Європейського Союзу. Але тоді втілити проєкт повністю не вдалось – завадила корупція. До цієї ідеї повернувся вже після початку повномасштабного вторгнення. 

"Ми хочемо, щоб люди раді були жити в наших будинках" – ідея перетворення закинутих будівель в смарт-квартири

Після звільнення Київщини від ворога, в березні 2022 року, Ольга Єрошенко (Соловей), співзасновниця та керуюча партнерка Українського клубу нерухомості (URE Club), в своїх соцмережах запропонувала архітекторам, інженерам, будівельникам, юристам, просто творчим людям об’єднатись у ініціативну групу, яка б займалась вирішенням питань житла для ВПО та відновленням Київщини. Леонід вирішив, що зі своїм досвідом буде корисним, тому відгукнувся на пропозицію. В травні 2022 року команда зареєструвалась як фонд "Житло для ВПО". 

"Спочатку нас було 200 чоловік, а зараз залишилось 20. Долучились всі, хто мали бажання та знання в будівництві", – пригадує Леонід.

Група задумалась, яка саме будівельна концепція має розв’язувати проблему нестачі житла для ВПО. 

"Вагончики-контейнери та міста-кемпінги, які пропонували міжнародні партнери, не підходять для холодного взимку та спекотного влітку українського клімату. З нуля зводити будинки ми теж не могли: занадто довго й дорого", – каже чоловік. 

І тоді Леонід запропонував свою ідею – концепцію створення "Центрів соціалізації переселенців": переробляти старі, закинуті, дома у гуртожитки зі смарт-квартирами, кожна з яких має власну кухню та санвузол. 

"Загальний туалет та кухня – це завжди буде бруд", – відверто сказав Леонід. І команда фонду погодилась.

Також в гуртожитку мала бути окрема загальна кімната для відпочинку дорослих, де можна проводити перенавчання, семінари та психологічні зустрічі. А ще – ігрова кімната для дітей.

"Тому що дітям немає де проводити вільний час, вони кімнати перетворюють на бедлам. Якщо діти вже соціалізовані, входять в структуру міста, познайомилися з людьми, то буду гратись поза домом. Якщо ні – діти просто сидять в гуртожитку, в коридорі, я це спостерігав сам", – пригадує Леонід.

І, обов’язково, приміщення для дитячих візочків, велосипедів, самокатів та іншого. На горищі – комора у 400 м² для зберігання зимових, літніх речей та гуманітарної допомоги. 

При цьому недобудова мала бути в комунальній власності – це одна з основних вимог донорів. Оскільки за планом після закінчення війни та розселення ВПО по приватних помешканнях ці комунальні смарт-квартири мали б використовувати для молодих фахівців – лікарів та вчителів.

"Люди не живуть в гуртожитках, тому що це незручно. Зазвичай одна кухня – на п'ятдесят сімей, спільний туалет. А ми хочемо, щоб люди були раді жити в наших будинках", – каже Леонід.

"Тут були руїни, просто наркопритон і громадський туалет". Недобудова на Київщині

У червні 2022 року фонд почав шукати будівлі, які можна було б облаштувати. "Нам запропонували місце в Львівській та Одеській областях, але ми не хотіли їхати далеко", – каже Леонід. 

Найбільше під задумку підійшов гуртожиток, розташований в Київській області, передмісті Ірпеня, у селищі Михайлівка-Рубежівка. Там був занедбаний двоповерховий гуртожиток 60-х років. Недобудова належала громаді. 

"Тут були руїни, просто наркопритон і громадський туалет", – пригадує чоловік.

Влітку ж розпочалось проєктування, залучили досвідчених архітекторів-волонтерів. Провели тендери, які дозволили владі громади обрати виконавця за прозорою системою, задовільного по вартості та інших параметрах.

"Європейці були здивовані, що ми чесно, на відкритих конкурентних засадах проводили всеукраїнській тендер", – посміхається Леонід.

"Це процес не швидкий". Піврічні пошуки фінансування

Однак на все потрібні були гроші, тому восени 2022 року фонд "Житло для ВПО" почав шукати донорів, які могли б профінансувати проєкт. 

"Це процес не швидкий, тому що донори зазвичай надають Україні лише екстрену гуманітарну допомогу. Європейські партнери великої перебудови не роблять: десь вікна, десь покрівля, двері поставили. А наша держава не може профінансувати будівництво, чекають донорських коштів", – пояснює чоловік.

Оскільки пошук фінансування – найважчий етап, у фонді є фандрайзингова команда, яка складається з трьох фахівців. Вони займаються перемовинами, домовленостями, грантами. 

"Доводиться заповнити 20-30 заявок, щоб отримати фінансування. Ти це робиш детально, не пропускаєш важливі моменти, презентуєш себе. Потрібно пройти п’ятдесят інтерв'ю, щоб сподобатися", – каже чоловік.

Так проєкт простояв з готовою концепцією та архітектурним планом до весни 2023 року. 

"Донора ми довго шукали. Було багато спроб і відмов. Оля, ініціаторка цього об’єднання, сконтактувала з колегами за кордоном. Вона презентувала Асоціації будівельників європейської спільноти декілька наших проєктів. Компанія "Dom Development", лідер польського будівельного ринку, зацікавилась нашим проєктом, нам погодили фінансування. Однак – без заробітної плати фахівцям", – каже чоловік.

З червня по грудень 2023 року фонд за участі  Леоніда проводив реконструкцію гуртожитку за кошти польської компанії. Гроші за свою роботу (оформлення документів, проєктів, концепцій та фандрайзинг) фонд не брав, однак будівельникам, які виконують роботи, все оплатили.

"Ми все зробили настільки якісно, що я був приємно здивований. Мені й самому хотілося жити у відремонтованій будівлі", – посміхається чоловік.

"Ми дотримались і структури будівельного бізнесу, і правил супроводження проєкту". Що вдалось зробити?

Фонд повністю замінив вікна та двері, поклав підлогу, зробив покрівлю й стіни та утеплив фасад. Облаштували коридори та місця загального користування. Загалом з 50 кімнат зробили 19 квартир, для кожної закупили кухні "під ключ", облаштували вбиральні, включаючи навіть занавіски та йоржики.

"У нас по будівельному законодавству був технагляд. Ми дотримались і структури будівельного бізнесу, і правил супроводження проєкту", – із гордістю розповідає Леонід. 

У кожній квартирі зробили індивідуальні котли для опалення, щоб сім’ї могли власноруч регулювати температуру та, відповідно, суму оплати. Також індивідуальні лічильники.

"Щоб якась безвідповідальна сім’я, яка не може або не хоче сплачувати за комунальні послуги, не заблокувала іншим постачання", – зі знанням каже Леонід.

У дитячій кімнаті фахівець по графіті та муралах Віталій Гідеван розписав стіни, зробив мурал на фасаді будови. Всі малюнки авторські, теж під ключ. Очікуваний термін експлуатації цього гуртожитку – 30-50 років. Бюджет проєкту складав 700 000 доларів.

Леонід каже, вдалось зробити такий гарний проєкт завдяки підтримці місцевої влади, яка супроводжувала волонтерів на кожному кроці.

"В Ірпені дуже допомагала міська влада. І так має бути. Влада повинна надати приміщення, заключити договір, меморандум, зробити обстеження та топозйомку, допомогти по інженерних мережах, по дозвільній документації. Ірпінська влада, я вважаю, – це еталон для України", – каже Леонід.

На урочистому відкритті в січні 2024 року були голова сільської ради, мер Ірпеня, голова Київської обласної адміністрації і посол Польщі. Ключі майбутнім мешканцям вручали на місці.

"Ще міська влада зробить благоустрій території – і все" , – каже Леонід.

"Заселимо шість родин" – проєкт в Миргороді, Полтавщина

У 2023 році до фонду звернулись декілька громад переселенців з різних регіонів України та попросили перебудувати покинуті приміщення, які вони знайшли біля себе. Зокрема, переселенці на Полтавщині та Вінниччині.

"Ми хотіли б, щоб в Україні кожного року будували 20-30 таких гуртожитків. Щоб з’являлись комунальні квартири як майно громади", – каже чоловік. 

Ще під час будівельних робіт на Київщині влітку Леонід поїхав у Миргород, куди його запросили переселенці. Більшість з них втекла з Бахмуту.

"Їм немає, де мешкати, бо коли переселенці масово приїжджають до якогось міста, відразу ставки на оренду квартири підвищуються. А для багатьох переселенців припиняють виплати. Немає грошей – йди на вулицю", – каже Леонід. Про скасування виплат для переселенців ми детально розповіли в іншому нашому тексті ""На що мені тепер жити?". Переселенці розповідають про реакцію на скасування виплат ВПО".

Однак перебудова невеличкої закинутої будівлі дитячого садочка в Миргороді неможлива через юридичні складнощі, для розв'язання яких необхідно втручання влади. А вона активність не проявила й ініціативу фонду "Житло для ВПО" не підтримала, ділиться Леонід. То ж проєкт не взяли до роботи.

"Але я щотижня про них думаю, так хочеться допомогти... Я ставлю собі мету юридично владнати документи в Миргороді. Заселимо шість родин. Ці люди – самі по духу підприємці. Вони кажуть, що там є ділянка, де зроблять теплиці і створять комуну переселенців-підприємців", – посміхається Леонід.

"Каркас зробили, але чомусь закинули". Проєкт в Мізяківських Хуторах, Вінниччина

Після Миргороду фонд доручив Леоніду направитися у Вінницьку область, селище Мізяківські Хутори. Там йому для перебудови запропонували одноповерховий притулок для людей літнього віку. Він стояв з 90-х років.

"Каркас зробили, але чомусь закинули", – каже Леонід.

Влада активно зацікавилась проєктом, тому фонд вже розробив для них архітектурну концепцію та декілька варіантів планування, підготував комплект документації й порахував бюджет. Зараз вся команда зайнята пошуком донора.

"Польський забудовник знову зацікавився нашим проєктом. Хочуть особисто його фінансувати. Зараз ми на етапі перемовин", – поділився чоловік.

Насправді, каже Леонід, якби було безперервне постачання коштів, "то ми би Україну перевернули".

Чи можна відтворити цей досвід на Дніпропетровщині? Описуємо алгоритм дій на прикладі нашого регіону

За словами Леоніда, відтворити досвід реконструкції старого приміщення в гуртожиток можна і на Дніпропетровщині, однак від нас до фонду "Житло для ВПО" поки ніхто не звертався.

Щоб долучити фонд до перебудови на Дніпропетровщині, необхідно пройти певні етапи. Головне – бажання самих переселенців, які мають об’єднатись на місці.

Якщо громада виконала три перші пункти, в роботу може долучитися фонд "Житло для ВПО". 

Все це – робота влади, а фонд може супроводжувати її на кожному етапі та допомагати.

У середньому квадратний метр з частковим меблюванням коштує від 500-600 доларів. Тому, якщо загальна площа забудови 1000 м², тобто 20 квартир, то бюджет складатиме близько 600 000 доларів.

Для цього у фонді шукають донорів. І цей процес може затягнутись на тривалий термін, навіть пів року.

Після цього житло можна вводити в експлуатацію, урочисто відкривати та заселяти мешканців.

"Команда Фонду "Житло для ВПО" дуже хоче отримати підтримку Президента України, міністрів, посадовців в місцевих органах влади та міжнародних донорів. Разом ми створимо нове житло, дамо роботу будівельникам та отримаємо прибуток для виробників будівельних матеріалів. Наша спільна мета – сталий розвиток громад", – каже Леонід.