Міні-екскурсія пейзажами Дніпра.
Дніпро в картинах – це не лише річка й місто, а й цілі історії: гуси на фоні міського саду початку ХХ століття, пляжні забави у розпал сталінських репресій, індустріальні заводи-монументи та ліричні одноповерхові квартали. У цій добірці від Дніпровського художнього музею – роботи митців, які бачили й відчували місто по-різному, залишивши нам на полотнах живу атмосферу різних епох.
Дисклеймер
Ця добірка картин – суб’єктивний погляд команди Дніпровського художнього музею.
"Ми спиралися на власну колекцію, яка органічно відображає місто, – пояснює провідний науковий співробітник музею Ігор Труш. – Нашою метою було показати митців у різних іпостасях, тому пейзажі не збиралися окремо, але вони трапляються й дають цікаві відкриття".
Гуси, дами й міський сад: уявний Катеринослав XVIII століття
Перший у нашій добірці Борис Смирнов – маловідомий художник і викладач, який залишив по собі не лише полотна, а й методичні нариси про мистецьку освіту. У фондах художнього музею зберігаються його роботи, пов’язані з Катеринославом.
Найцікавіша з них – акварель "Катеринослав у XVIII столітті" (1917 рік). На ній художник поєднав історичне уявлення про місто із власною фантазією. На передньому плані – міський сад: молоді дерева, проміння сонця, гуси, що вільно гуляють між клумбами. Далі – ошатна дама на лавці, спокійна атмосфера прогулянки. Це не реалістичний пейзаж, а радше спроба "намалювати уяву", навчити бачити минуле крізь художній образ.
Не менш цінною є інша його робота – "Озерний базар" (1910 рік). Тут Смирнов звертається вже не до вигаданого, а до реальності свого часу. Акварель відтворює жвавий міський ринок початку ХХ століття – документальне свідчення того, як виглядала Озерка понад сто років тому.
Пляжні забави у часи терору
У 1937 році, в розпал сталінських репресій, дніпровський художник Георгій Фітєнгоф написав полотно "На пляжі. Комсомольський острів". Сцена виглядає напрочуд життєрадісною: містяни відпочивають біля води, хтось грає в шахи, інші кидають м’яч, звучать музичні інструменти, а на річці підіймаються вітрила. На задньому плані – впізнаваний міський міст, що допомагає легко ідентифікувати місце.
"Ця картина водночас є і побутовою замальовкою, і візуальним свідченням того, як дніпряни проводили час на березі річки у довоєнні роки. Робота виглядає дуже світлою і радісною, навіть попри те, що створена в один із найтрагічніших періодів ХХ століття", – зауважує Сергій Несмачний, заступник директора з наукової роботи Дніпровського художнього музею.
Як Сапожников писав Дніпро зі свого вікна
Митець Михайло Сапожников останні роки життя хворів та майже не виходив із дому. Його єдиним вікном у світ став краєвид із правого берега Дніпра на лівий – із трубами Нижньодніпровського трубопрокатного заводу на горизонті. Саме цю панораму художник писав знову і знову, позначаючи роботи промовисто: "мотив один, настрій два", "мотив один, настрій три".
З тієї ж точки, з одними й тими ж будівлями на полотні, він щоразу створював інший образ: змінювалися кольори, освітлення, погода.
"Це статична композиція, але в ній завжди різний Дніпро – то сонячний і теплий, то похмурий і задумливий", – пояснює Ігор Труш.
Для Сапожникова це була форма щоденної роботи й водночас спосіб дихати мистецтвом.
"Навіть у стані хвороби він продовжував писати і ці пейзажі стали відображенням внутрішнього настрою людини", – додає Сергій Несмачний.
Полотна Сапожникова 1930-х – приклад того, як місто стає не лише географією, а й особистою історією художника. Один і той самий сюжет у його виконанні перетворюється на цілу палітру відчуттів, зафіксованих у кольорі.
Вартові індустріального міста
Після Другої світової війни у творчості дніпровських художників провідним стає індустріальний пейзаж. Митці дедалі частіше зверталися не до красот природи, а до образів заводів, домен і фабрик, які символізували відбудову та нову епоху.
Саме у цьому ключі працював Володимир Звенигородський. Його акварель "Вартові мартену" (1977 рік) показує не ліричний берег річки, а величезні силуети промислових об’єктів. Це типова для того часу композиція: монументальна, з панорамним відчуттям масштабу й віри в силу людини, яка змінює місто.
"Такі роботи були у кожному радянському місті, але для Дніпра вони особливо знакові, адже саме індустрія визначала його характер", – пояснює Ігор Труш.
У 1948 році відомий художник Микола Родзін створив краєвид міста на тлі річки "Дніпро". На полотні легко впізнати промисловий силует міста з високими кранами. Такий пейзаж знайомий багатьом: подібну картину й досі можна побачити, проїжджаючи через Амурський міст. Це теж приклад індустріальної тематики, яка була особливо поширеною в повоєнні десятиліття.
Місто у чорному та білому
Ще одна цікава робота з колекції Дніпровського художнього музею – ліногравюра Петра Магра "Місто на Дніпрі", створена у 1980-х роках.
Це чорно-білий панорамний пейзаж, у якому художник зібрав ключові символи міста другої половини ХХ століття: річку, заводи, житлові масиви, мости, що з’єднують береги, і навіть постать Шевченка на Монастирському острові.
Особливість твору ще й у тому, що він виконаний у техніці лінориту, яку можна було тиражувати.
"Ми не раз використовували цю роботу на афішах. Вона могла б бути навіть символом міста, своєрідною "візитівкою Дніпра", – додає Ігор Труш.
Поетика одноповерхового міста
Серед індустріальних і панорамних образів Дніпра в колекції музею є й зовсім інший погляд – камерний та поетичний. Валерій Гречаний у 1982 році створив акварель "Восени". Невелика за форматом, вона передає Дніпро з його одноповерховими будиночками, деревами й тихою атмосферою старого міста. Художник усе життя прожив на житломасиві Ігрень й добре знав як окраїни, так і центральні вулиці міста.
Класичний проспект Дніпра
Георгій Чернявський – одна з найвідоміших постатей українського мистецтва, який розпочинав у Дніпрі, а згодом очолив Спілку художників України. Його робота "Проспект" (1963 рік) передає впізнаваний мотив міста – бульварну частину, яка й сьогодні залишається символічною для дніпрян.
Картина поєднує впізнавану архітектуру й поетичність кольорів: навіть сніг і похмура погода, характерні для міста, набувають тут художньої виразності. Це класичний краєвид, у якому глядач може впізнати знайомий Дніпро і відчути атмосферу 1960-х.
Дзеркало сучасного міста
Інший погляд на Дніпро пропонує одеський художник Микола Прокопенко у роботі "Дзеркало Дніпра" (2011). Це сучасне полотно, написане спеціально для виставки "Чарівні барви Дніпра", яка щороку збирає митців з усієї України. Після експозиції картина була подарована Дніпровському художньому музею.
У роботі відчувається модерний підхід: художник поєднав символіку річки та міста, створивши узагальнений образ Дніпра початку XXI століття. Це нагадування, що місто й досі залишається джерелом натхнення, а його річка – головним символом для митців усіх поколінь.
Приходьте у Дніпровський художній музей і відкрийте для себе новий погляд на місто. Музей працює з середи до неділі з 10:00 до 17:30 за адресою: вул. Шевченка, 21. Також, щоб не пропустити цікаві новини, підписуйтеся на соцмережі Instagram та Facebook.
