Де навчаються та працюють жінки, що займаються "чоловічими" справами.
Заправниці, будівельниці, малярки-штукатурниці, трактористки та водійки вантажівок – чи обрали б наші героїні цю роботу, якби не війна? КУСТ поспілкувався із жінками з Дніпра, Херсону, Миколаєва та Харкова, щоб зрозуміти, наскільки ці професії підходять панянкам та чи є на них попит.
Операторка АЗС у Дніпрі
Заправниці, водійки, касири та малярки-штукатурниці (роблять ремонти та відновлення після обстрілів). На заправних станціях завжди працювало багато жінок. Та з початку повномасштабного вторгнення кількість посад, які займають панянки, збільшилась.
37-річна Анна родом Донецька, живе у Дніпрі 10 років, 4 з яких працює заправницею на БРСМ-Нафта.
"Я вважаю, що це дуже тяжка робота. Влітку занадто спекотно, дихаєш шкідливими парами. А взимку – ожеледь, сніг, усе це потрібно прибрати, щоб клієнт міг безпечно пересуватися територією. Звісно, чоловіки з цим би впоралися швидше і легше. Я вважаю, що це не жіноча робота: ти практично постійно в бензині, в мазуті, брудний. Проте, в умовах сучасності, ми маємо пристосовуватися, не падати духом. Підтримувати наших чоловіків тут, в тилу", – каже Анна.
Одна зміна заправниці зазвичай триває 12 годин. Але робота їй подобається. Анна любить живе спілкування. Особливо їй подобається, як реагують водії-чоловіки. Дивуються, намагаються пожартувати та підняти настрій, навіть пригощають чашкою кави. І жінки, і чоловіки іноді пропонують заправитися самостійно.
Оплату за свою роботу Анна вважає достойною, особливо враховуючи середню зарплату у Дніпрі.
Для своїх працівників компанія БРСМ-Нафта обов’язково проводить вступне професійно-технічне навчання, для цього мають ліцензію від Міністерства освіти.
"У нас є дні спілкування з клієнтами раз на рік, коли увесь топ-менеджмент і працівники центрального офісу виходять на роботу на АЗК. Я також декілька разів ставала заправляти авто. Це, безумовно, складна праця. Після 5 годин активної роботи сил майже не залишається. Проте «чайові» можна заробити хороші", – каже Марина Лаврінець, HR-директорка "БРСМ-Нафта".
Все активніше компанія розглядає кандидатів серед жінок, людей з інвалідністю та людей старше 60 років.
Жінки, які відбудовують країну
33-річна Лариса Бортовик із 15 років живе у Херсоні. Вона має дві вищі освіти, не повʼязані з будівництвом: юридичну та публічне управління і адміністрування. Але попри це жінка – будівельниця у Херсонському Добробаті. Це добровольчий будівельний батальйон, який допомагає постраждалим у терміновому відновленні житла та об’єктів соціальної інфраструктури на деокупованих територіях.
Із початку повномасштабного вторгнення вона була волонтеркою у різних ініціативах, але захопили її саме розбір завалів і відновлення.
"Я думаю, що після перших виїздів, які я зробила у Київській області, я настільки часто думала, що після звільнення Херсонщини у нас повинен бути такий проєкт, що мої думки матеріалізувалися", – каже Лариса.
На деокупованій Херсонщині вона зустріла Ростислава Смірнова, співзасновника всеукраїнського Добробату. Він запропонував Ларисі стати керівницею херсонського осередку. Тепер вона займається організацією виїздів, забезпеченням волонтерів харчуванням, дотриманням безпеки на обʼєкті, прорахунком бюджету, координацією, формуванням потреб, технічним наглядом, комунікацією з грантодавцями. А ще – майструє дахи, демонтує стіни, робить кладку з газобетону, ріже ОСБ-листи.
"На всіх обʼєктах разом з усіма я працюю на рівних. Зараз, певно, вже вмію користуватися будь-яким інструментом. Тільки болгарку і бензопилу не люблю", – каже Лариса.
І це все – на волонтерських засадах. Але жінці дуже подобається, особливо командна робота та всебічна підтримка.
"Мої досягнення визнаються і ніхто жодного разу не проявив до мене дискримінації, що я можу щось не вміти чи з чимось не справитися. У нас горизонтальне управління і кожен головний на своїй ділянці, і якщо нам треба вирішити спільну проблему чи задачу, то ми це робимо у дуже дружній атмосфері", – додає Лариса.
У їхньому колективі жінок навіть більше, ніж чоловіків, і кожен має ще основне місце роботи.
"У нас є викладачки в університеті і продавчині, і студентки, і філологи", – каже Лариса.
46-річна Ольга Скорова родом із Луганська, з 2014 року живе у Харкові. Вже 25 років займається виготовленням меблів і ремонтами осель, а також вона бригадир у харківському осередку Добробату.
"Буквально з першого дня повномасштабного вторгнення, сидячи в під'їзді під обстрілами і читаючи телеграм-канали, я для себе вирішила, що як тільки буде нагода, я буду відбудувати місто", – розповідає Ольга.
Коли Добробат лише задумувався, Ольга одразу включилась у роботу, сформувала команду зі знайомих будівельників та почала брати об’єкти. Із 6 людей команда виросла до 93.
"Я бригадир і дизайнер. Я вигадую, який буде ремонт і веду його від початку до кінця. Закуповую матеріали, рекомендую, що купити, веду розрахунки, а люди вже роблять руками", – розповідає Ольга.
Цьому вона ніде не навчалась. Усе почалось, як хобі ще в Луганську, коли вона зробила 4 ремонти. І Ользі так сподобалось, що це стало роботою.
"Я вмію робити все. Єдине – я боюсь працювати на дахах, через висоту. Але останній раз вже працювала на одноповерховому будиночку притулку для тварин", – ділиться Ольга.
Крім неї у команді ще 9 жінок. Є дівчина Настя, яка працює зі зварювальним апаратом, може підніматись на вишки.
"Вона якось сміялась і казала, що раніше платила гроші для того, щоб по скалодрому лазити, а тут це безкоштовно, ще людям допомагає", – пригадує Ольга.
Ще є дівчинка Женя, їй 15 років. Вона завжди виходить на відбудову з батьком після уроків та роботи. Женя навіть працювала на 11 поверсі над проваллям на проспекті Науки.
"Тому це і жіноча, і чоловіча робота. Але я б сказала, що це більше людяна робота, ніж гендерна", – додає Ольга.
Жіночій будівельний батальйон у Дніпрі
Зараз проходить набір на безкоштовний 3-місячний курс для жінок, що хочуть опанувати нову професію. Навчання для двох перших груп малярів-штукатурниць та плиточниць-лицювальниць почнеться вже у вересні. Студенткам на час навчання пропонують гуртожиток.
"Панянок ВПО та дніпрянок, які втратили роботу через війну, чи хочуть розпочати власну справу у будівельній галузі, запрошують долучитися до безкоштовної перепідготовки за будівельним напрямком", – пишуть в оголошенні.
Навчать робити монокімнати з однотонним декором, працювати зі скляною цеглою, декоративною штукатуркою (марсельський віск, американка або з ефектом цегли, бетону чи шовку) та мармуром.
Після завершення курсу випускницям запропонують працевлаштування у будівельних компаніях міста. Орієнтовна зарплата 45 000-65 000 гривень.
"Тих, хто мріє створити власне маленьке будівельне підприємство, навчать реєструвати ФОП, складати бізнес-план та іншим важливим питанням підприємницької діяльності. Також буде надано грант у вигляді будівельних інструментів", – зазначає начальниця інспекції з питань праці та зайнятості населення Тетяна Янушкевич.
Усі кошти на навчання та грантову підтримку надають благодійна організація "Пліч-о-пліч" з Бахмута та німецький фонд Dyakonie Katastrophenhilfe.
Записатися на курси можна за телефоном "Пліч-о-пліч" +380-66-389-02-05 або за номером інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради +380-50-410-34-43. Також можна безпосередньо прийти до Дніпровського вищого професійного училища, яке розташоване на вул. Богдана Хмельницького, 3-А та зареєструватись там.
Трактористки
Жінкам пропонують освоїти професію тракториста-машиніста. Навчальний курс організувала програма розвитку ООН (UNDP) в Україні за підтримки уряду Данії.
Ініціатива виникла у відповідь на запити місцевих роботодавців. На ринку праці відчувається значний дефіцит трактористів через те, що багато аграріїв зараз захищають країну. Цей проєкт об'єднав зацікавлений бізнес та викладачів професійних (професійно-технічних) навчальних закладів.
"На початку заявки подали 12 жінок, відібрали 10. Для них не обов’язково було навіть вміти водити авто. Головне, щоб щодня приходили на навчання. Врешті залишилося вісім, які успішно навчаються. Протягом місяця для них розробляли навчальний план, який би влаштував, зокрема, роботодавця і відповідав державному стандарту. Це дасть змогу жінкам отримали відповідні сертифікати і посвідчення водія категорії А1. Замість звичних восьми годин індивідуального водіння, прописали 27, оскільки для працевлаштування практика принципово важлива", – кажуть у пресс-службі.
На базі Снігурівського професійного ліцею, де завершують навчання майбутні трактористки, формується група жінок, які опановуватимуть професію "Машиніст-оператор дощувальних машин та агрегатів". Ця спеціальність також вважається традиційно "чоловічою" і є запитуваною на ринку праці.
"У нас є досвід проведення короткострокових курсів за різними робітничими професіями у Дніпрі", – додали в прес-службі.
Це програма короткострокових професійних курсів, яку пройшли майже 400 людей у Дніпропетровській, Чернігівській, Хмельницькій, Львівській та Полтавській областях. Вони орієнтовані на 19 найбільш затребуваних робітничих професій, серед яких сантехніки, кухарі, кравці та електрозварювальники.
Яким спеціальностям навчають у Дніпрі?
У закладах професійної освіти Дніпра можна пройти курси та отримати нову професію за 3-6 місяців. Навчають робочим спеціальностям: слюсаря, електрика, монтажника, покрівельника, будівельника, а також кухаря або кондитера.
Отримати ваучер можуть люди старше 45 років, учасники бойових дій, люди з інвалідністю, ВПО, звільнені зі служби в армії, звільнені з полону та постраждалі від війни. Повний перелік доступних професій можна знайти на сайті або дізнатися деталі за телефоном +380 95 677 54 40.