Про біохакінг, фемінізм, жінок у науці та бога – говорить 21-річна Дарія Данцева.
У 2020-ому році вона відтворила щеплення від коронавірусу. Випробувала його на собі ще до всеукраїнської кампанії з вакцинації. За це її критикували науковці, називали "біотерористкою", якій місце на кухні.
21-річна Дарія Данцева – біохакерка. Представники цього популярного світового руху часто роблять експерименти над своїм тілом. Дівчина займається наукою в орендованому приміщенні в середмісті Дніпра. У цій лабораторії люди без освіти спробувати себе в експериментах. Кілька тижнів тому до Даші приїздила знімальна команда зі США – її зафільмували для документальної стрічки.
Що таке біохакінг, наскільки комфортно українським жінкам у науці та як працює єдина публічна біохакерська лабораторія в Україні – у нашому матеріалі.
Біохакерка Дарія Данцева
21-річна Дарія Данцева – засновниця першої в Україні біохакерської лабораторії (DIY-лабораторії) Yanelab – простору, де проводити експерименти можуть усі, а не тільки науковці. Хоча має біотехнологічну освіту, Даша називає себе саме біохакеркою, а не біотехнологом. Вона стверджує, що робить науку доступною для людей, які не закінчували профільні факультети.
"Вона зробить новий ВІЛ" або історія з вакциною від Covid-19
Два роки тому Дарія разом із іноземними біохакерами провели експеримент: відтворили ДНК-вакцину від Covid-19. Для цього використали інструкцію з наукової статті. Зроблену ін’єкцію перевірили на собі. Дніпровська дослідниця стала першою щепленою від Covid-19 українкою. Пройшло пів року, як про цей дослід докладно написали в медіа.
"Я досить чітко розповіла про експеримент: ми не винайшли вакцину, а довели, що її можна відтворити у таких умовах – не треба для цього мати науковий ступінь. Але після виходу матеріалу на мене посипався шквал негативних коментарів та хейту. Один блогер-популяризатор науки, якого я поважала, написав: «Дівча, іди на кухню. Ти зварила якусь вакцину, ще створиш новий ВІЛ». Також були такі коментарі: «Вона скажена. Дзвоніть у СБУ. Це біотероризм. У клініку її»", – згадує Дарія Данцева.
Відтворення вакцини і процес щеплення публікували у вільному доступі. Після ін’єкції тест на антитіла показав: Даша має імунітет проти коронавірусу. Попри те, що на думку її команди, експеримент вдався, вони не закликали нікого повторювати це. Даша стверджує: за весь час захоплення біохакінгом саморобна вакцина – єдине, що випробувала на собі.
"Освіта подарувала мені багато психотравм"
Все почалося з бажання стати біотехнологом. Опановувати цю професію Даша вирішила у ДНУ ім. Олеся Гончара.
"Подавала документи, і мені такі: «Гарний вибір, у нас вступили ще чотири хлопці, зможеш добре вийти заміж». Та я ж сюди не свататись прийшла", – згадує Дарія Данцева про початок свого навчання.
Дівчині дуже хотілось стати науковицею. Вона була впевнена: біотехнологія допоможе їй змінювати світ.
"Почала навчання, а там нічого цікавого, бо багато було теоретичної бази. Як без практики – лише за книжками – навчитися сіяти бактерії у чашці Петрі? Це слід лише пробувати. Ще писали багато конспектів: «Достаємо методичку 1982-го року, параграф такий-то»", – біохакерка згадує свої університетські роки.
Щоб Дарія не засмучувалася, старший брат Данило подарував їй міністацію для генної інженерії та розповів про біохакінг.
Так Дарія почала проводити перші досліди вдома. Одного разу в інтернеті вона натрапила на американську біохакерську компанію Odin, яка за один твіт – повторення їхніх експериментів – давала два долари. Дівчина дуже хотіла CRISPR-набір, який використовують для редагування генів, наприклад, бактерій. Він коштував 160 доларів, тож Дарія заспамила американців експериментами. Врешті ті помітили невгамовну дніпровську науковицю й прислали безкоштовний набір.
Дарія потоваришувала із засновником Odin Джозайєм Зайнером (американський біохакер, який проводить експерименти над своїм тілом та стверджує, що є першою людиною в світі, яка змогла змінити свій геном завдяки технології CRISPR, – прим. авт.) та іншими іноземними біокахерами. Проте все ж вона сподівалась на підтримку саме вітчизняних науковців.
"Я підходила до університетських викладачів, говорила, що ось займаюсь біохакінгом, а вони: «Йди собі далі». У мене навіть з’явилась думка, що все навколо мене – кіношне кліше. Пасивного героя-протагоніста зацькували і він здався. А потім через якийсь час зібрався й вирішив: «Зроблю це попри все». Університет навчив мене, що люди можуть змиритися з усім. Зараз, якщо ти не підходиш системі, вона тебе пережує та викине. Ти не можеш бути окремим пазликом, який змінить усе".
Після закінчення університету Даша вирішила проводити експерименти поза офіційними установами та взялась змінити переконання, що наукою можна займатись лише у величезних лабораторіях та маючи спеціальну освіту. Так з'явився Yanelab.
Лабораторія у середмісті
Лабораторія Yanelab розташована у середмісті Дніпра. У старому будинку команда орендує дві кімнати: перша – для адміністративних справ, друга – для експериментів. В останній купа обладнання, що стоїть уздовж стін – Даша каже, що його точно більше, ніж на рідній біотехнологічній кафедрі.
"У нас є три ПЛР-ампліфікатори, завдяки яким можна працювати із генами. Але якось журналісти побачили цю йогуртницю", – Даша дістає старий пристрій для виготовлення кисломолочної продукції, – "і такі: «Давайте фотку із нею». У матеріалі я говорю про різні біодосліди, а на світлині тримаю цю йогуртницю. Тому від неї мене нудить".
У Yanelab можна робити усі мікробіологічні досліди, генетично модифікувати бактерії, дріжджі, клітини людини, займатись молекулярною біологією – виділенням ДНК. Даша говорить, що в лабораторії вони можуть відтворити усі досліди та процеси, які вивчають студенти-біотехнологи впродовж чотирьох років університетського навчання.
"Для дослідів ми використовуємо дріжджі, синтетичні біологічні конструкти та лабораторні штами. Це не патогенні бактерії, вони не можуть викликати захворювання або загибель людей. Ці штами виведені спеціально для генної інженерії, ними не користуються поза лабораторією. Тому я не вважаю це небезпечним".
Також у Yanelab користуються технологією CRISPR/Cas9, яка дозволяє вносити зміни в геном вищих організмів, в тому числі людини. У 2020 році за її впровадження Нобелівську премію з хімії отримали науковиці Дженніфер Дудна та Еммануель Шарпантьє.
Даша теж вміє працювати із CRISPR/Cas9 на бактеріях (технологію у Yanelab надіслала компанія Odin).
"CRISPR/Cas9 у нас у морозильнику. З пробірок його їсти не варто, але загалом користуватися технологією безпечно", – говорить Даша.
Cas9 – це саме білок, CRISPR – це довга абревіатура. Грубо кажучи, CRISPR завжди був імунною системою бактерій, що дозволяє їм знищувати віруси. Це ніби касета, яка запам’ятовує частинки з ДНК вірусів. І коли той наступного разу потрапляє у середину клітини, то Cas9 розрізає ДНК вірусу, щоб він не міг розмножуватися.
Люди пристосували цю технологію, щоб робити точний розріз у ДНК. Клітина розумна: вона тямить, що із ДНК щось не так, тож відновлюється (ніби "загоює" цю рану). Для цього використовує ділянки, що підходять як пазл до "отвору". Завдяки цьому можна надурити клітину: у розріз помістити необхідну ділянку. Науковці стверджують, що в майбутньому CRISPR допоможе лікувати генетичні хвороби.
"Багато генетичних хвороб викликані одним геном (вони моногенні). Це може бути одна буква нашого геному, наприклад, як у серповидної анемії або муковісцидозу. CRISPR може в теорії вилікувати ці хвороби. Нині вчені проводять такі досліди", – говорить Даша.
Основне ядро лабораторії – дев’ять людей: сім дівчат та два хлопці. Долучитися до команди може кожен: слід лише написати Даші. У Yanelab навчають усіх охочих.
"Пише нам хтось: «Хочу займатись у лабі". Ми подумки: "Хоч би це був хлопець»". Через якийсь час з’ясовуємо, що вчитись хоче таки дівчина”, – говорить Дарія про популярність їх лабораторії. За словами біохакерки, дівчатам більше хочеться розвиватися в науці та пробувати щось нове:
"Нині я займаюсь тим, щоб у нас було приміщення, вода та реагенти. Хто з команди хоче створювати подкасти – створює подкасти. Хто хоче знімати відео – знімає відео. Хто хоче писати новинну розсилку – пише розсилку".
Дарія хоча й створювала лабораторію власними силами, вона майже одразу зіштовхнулася з неприємними натяками і сексизмом. З того часу дівчина вважає себе феміністкою : "На початку мені робили якісь дивні зауваження: «А лабораторію тобі татко зробив?». Так, батько навчив мене паяти, поратися з дрилем чи лобзиком, але – ні, я все створювала тут сама. Бувало, звертались до мене: «Ви, мабуть, співзасновниця Yanelab?». Я відповідаю, що ні. А мені: «О, дівчина сама заснувала лабораторію. Нічого собі, респект». Ви розумієте, це не комплімент, що ви дівчина, і вам чогось вдалося досягти!".
Утримання Yanelab обходиться до 10 тисяч гривень на місяць – це оренда, комунальні послуги, інтернет та реагенти. За словами Даші, пробірки часто надсилають люди, деякі реагенти вони отримують від американської компанії Odin, а щось доведеться купляти самостійно.
Зараз Yanelab повністю живе за рахунок благодійних внесків на платформі Patreon. Попри те, що Даша вважає свою роботу важливою, вона все ж була здивована, що на діяльність лабораторії люди готові жертвувати кошти.
"Вибач, мені не подобається математика"
У Дарії все видає любов до науки. Навіть її тіло прикрашают татуювання, пов’язані з роботою. Перше дівчина зробила у 19 років: на правій руці набила плазміду – молекулу ДНК.
"Вирішила, якщо пов’язую своє життя з генною інженерією, то наб’ю саме плазміду. Потім вже було друге тату – бджола. Це віддяка моєму татові, бо він бджоляр, бджолярем був і мій дідусь. Далі хрест із написом «Божий дар». Це ескіз мого старшого брата – Данила. Він вгадав із цим малюнком. Взагалі-то ми з ним споріднені душі – soulmates, але як брат і сестра. До речі, брати та сестри – справді найрідніші люди, бо розділяють між собою найбільшу кількість геному".
Даша любить розповідати про свою родину. Мама дівчини – консультантка з піару, тато займається сільським господарством, два старші брати – айтішники. Батько дуже хотів, щоб донька теж підкорювала світ IT:
"Тато бажав, щоб я вчилась у Дніпровському науковому ліцеї інформаційних технологій. Я проходила там курси, але на екзамен не з’явилася. Батько дуже засмутився. Коли він пішов спати, я написала листа і залишила біля нього. «Вибач, мені не подобається математика, це занадто абстрактно, мені до душі біологія», – написала я. З того часу татко мене підтримує в усьому".
Даша багато говорить про батька – "тато мені це показав" і "ось це я вмію завдяки таткові". Батько навчив її всьому, що тепер вона може робити руками – свердлити, пиляти, паяти, вправлятися з електрикою:
"Мій тато впевнений: дівчина – це не людина з інвалідністю, вона теж має все це знати. Тому свій перший дриль я отримала у 17 років. Тоді вже почала займатись біохакінгом, збирала вдома приладдя, бо це виходило набагато дешевше, ніж купувати аналогічне".
Дарія, як і вся її родина, належить до протестанів. Попри те, що дівчина займається наукою, існування Бога вона не заперечує:
"Мова нашого всесвіту – математика. Хоч мені не подобається, але вона описує все навколо. А Бог – найкращий вчений, якого я пізнаю через науку. Мені не соромно сказати, що я – вірянка. Хоч до вірян та духовних людей ставляться зверхньо, бо вони, мовляв, не раціональні, не можуть мислити тверезо через брак здорового глузду. Але це – неправда".
Дніпро на першому місці
У Даші є власний рейтинг міст: на першому місці – Дніпро, друге посідає Остін (штат Техас, США), а третє – Ванкувер (Канада). У дівчини часто запитують, чому вона не їде з Дніпра, на що вона відповідає, що вважає його комфортним для себе містом і хоче працювати і жити саме тут. "Той же Київ прикольний, але там велика конкуренція, люди готові перегризти один одному горлянки", – говорить вона.
Даша планує створити мережу DIY-лабораторій по всій країні. На її думку, саме так кожна людина зможе навчитися дослідам – стати ближчою до науки:
"Нині у нас Дикий Захід для бізнесу, тобто відкритий простір для нового. Ти приїжджаєш у Штати, а там тисячі таких, як ти. Я впродовж трьох місяців працювала у Odin (набратися досвіду у власній компанії запросив американський біохакер Джосая Зайнер – прим. авт.). Але я і не думала там залишатися. Я хотіла, щоб американці навчили мене, аби я навчила нашу молодь, яка голодна до знань".
Документальну стрічку, яку знімали про Дарію Данцеву та інших біохакерів, американська продакшн-компанія пропонує різним каналам. Серед них є HBO та Netflix.
Цей матеріал створено в межах проєкту ГО "Інститут розвитку регіональної преси" за сприяння Національного Демократичного Інституту завдяки щедрій підтримці британського народу через Міністерство закордонних справ, у справах співдружності та розвитку.
Думки, висловлені тут, належать автору(-ам) та не обов'язково відображають погляди НДІ, Міністерства закордонних справ, у справах співдружності та розвитку або Уряду Її Величності.
