Його інструмент – його тіло. На сцені він і Ромео, і Штраус, і Шахріяр. А в житті – 25-річний хлопець, який давно посварився зі сном та наїдається на ніч. КУСТ запускає цикл – один день із життя діяча культури. І перший матеріал – про соліста балету Театру опери та балету Олександра Габелка.
Вибрати один день із ним було важко через завантажений графік. Виснажлива підготовка до прем'єри "Білосніжки та семи гномів", де він грає Принца. Кілька візитів у Київ, де робив візу для закордонних гастролей. Та напередодні виїзду Олександр Габелко таки знайшов час, аби відкрити лаштунки над своїм повсякденним життям.
З солістом балету ми провели не один повноцінний день, а одразу два: кілька годин у п'ятницю і кілька – у суботу. Покажемо найцікавіше: "мокрі" тренування, довгі гримування, казкові перевтілення у доброго чарівника і, звісно, відпочинок.
Початок робочого дня
Доводиться просинатися десь о 7:30. Година на те, щоб поснідати, зібратися і дістатися до роботи. Живу на Західному. Це близько сорока хвилин в залежності від заторів.
Робота у соліста балету починається о десятій з пластичного уроку. Він обов'язковий для розігріву. Урок триває годину, потім – репетиції.
Репетирують у просторій світлій залі, вона відтворює сцену. Тут спекотно – не від високої температури, а від рухів та темпу. Сашко змінює геть мокру футболку на гольф. Але і той стає вологим за кілька хвилин.
Іноді репетиції займають час до другої години – і все. Відпрацьовуємо одну або дві вистави. Але найчастіше у мене виходить так: пластичний урок, потім годину-дві чекаю на репетицію спектаклю, після неї годину-дві відпочиваю, потім репетиція іншої вистави, а ввечері – прогін.
Триває репетиція "Білосніжки". На наших очах Сашко вперше опановує партію одного із семи гномів. Взагалі у казковому балеті він грає Принца, але за кордон артисти їдуть невеликим складом. Тому в одному спектаклі Сашко буде коханим Білосніжки, а в іншому – гномом.
Щоб рухатися синхронно, танець гномів хлопці повторюють ще раз і ще. Вже після репетиції питаємо у Сашка, як тіло реагує на таке інтенсивне навантаження і чи буває крепатура.
Поки тіло слухається безвідмовно. Крепатура буває лише на початку сезону, коли місяць-півтора до того нічим не займався. А якщо форму набрав, то вже нічого не відчуваєш. Але в майбутньому, з віком, думаю, це все дасть про себе знати. Не завжди є час поїсти серед дня. Приходимо пізно ввечері і наїдаємося на ніч. Так харчуватися, звісно, не можна. Але навантаження дуже високе, тому форму втратити складно. Коли на роботі буду менше пахати, вага буде потихеньку з'являтися.
Відпочинок та підготовка до виступів
Можу лягти бочком або закинути ногу на підвіконня. Можу клацати в телефоні або просто лежати.
Це Олександр Габелко відпочиває у гримерці. У перервах між репетиціями він або гуляє з дівчиною по місту, або просто переводить дух, лежачи на дивані – якщо на інше бракує сил.
Можна сходити на масаж, щоб розім'яли тіло, але в основному цей час я витрачаю просто лежачи. Все одно організму потрібно хоч трохи нічого не робити.
Вікна гримерної виходять на обласний кардіологічний центр. Поки відпочиває, Сашко розказує кумедну історію, пов'язану з ним.
У "Лебединому озері" граю Ротбарта. І у нього досить страхітливий грим. Прийшов сюди, став біля вікна, духу не відведу після виступу. Тут, бачу, виходить жінка з центру. Повертає голову на наші вікна, і її очі стають просто величезними. Потім відвертається, і ще раз повільно підіймає очі на мене. Хреститься і швидко заходить усередину центру. І я її розумію.
Сміється. Через кілька годин у Сашка розпочнеться чергова репетиція. А ми прощаємося, щоб зустрітися вже наступного дня.
Дев'ята ранку суботи. У сонно-тихому настрої триває підготовка до вистави. Об одинадцятій розпочнеться "Лускунчик".
Ви питали, коли я сплю! Я сплю, коли мене гримують.
Ранні підйоми та пізні повернення додому – щодня у соліста балету на сон лишається 5-6 годин. Каже, зі сном посварився давно і з того часу не спілкується.
Здається, що останній раз висипався ще в садочку. Тіло в шоці вже давно – років вісім. Воно настільки звикло до цього інтенсивного і жорсткого графіку, що я буду погано себе почувати, якщо посплю годин 9-10. Мені буде просто некомфортно. Тіло буде розм'яклим. А так воно в тонусі, 5-6 годин сну і знову погнав.
Поки Саша дрімає, пензлі майстрині малюють обличчя доброго чарівника із "Лускунчика" Дроссельмейера. Поряд – уже готовий парик. Лишається вдягнутися.
За сценою та на ній
Перший, другий, третій дзвінок. Глядачі всаджуються і чекають, коли піднімуться куліси. У цей час за ними метушня. Перед виступом артисти ще раз відпрацьовують рухи та розігріваються. Готують костюми та реквізит.
За кілька хвилин піднімається куліса. Поки на сцені розгортається "Лускунчик", метушня за нею продовжується. Готується вийти і Сашко.
Складно пояснити, як я налаштовуюся. Просто граю в голові, ще раз продумую весь спектакль. Кожен раз, коли виходжу на сцену, хвилююся, бо виходжу до глядача, він на мене дивиться. Це адреналін.
На другому курсі я подивився, що взагалі витворяють ці люди і як це все взагалі відбувається. І зрозумів, що хочу сюди. Хочу стати солістом, який стоїть у центрі, і до нього вся увага. Він шикарно виглядає і танцює. На той момент я навіть не міг уявити, що це можливо.
Вперше на цю сцену я вийшов, коли ще вчився у коледжі. Прийшов у день вистави, мені сказали - ну ти ось тут встань, нічого робити не треба, просто постоїш. Я такий - ви серйозно? Увечері в костюмі вийду на сцену? Ну я встав. Це зараз вийду і зможу хоча б мізансцени робити по спектаклю. А в той момент я не знав, що на сцені можна ворушитися, що немає якихось поставлених рухів. Ну мені сказали стій - я і стою. І тут раптом кажуть: а зараз танцюємо. А як це? Відповідають: не складно, розберешся. І я пам'ятаю ту паніку і шок. Всі танцюють однаково. І перший коментар після спектаклю був: ти що на дискотеку прийшов? Це класичний балет. А я настільки був в шоці, що мені довелося як на дискотеці танцювати. Все ж в манері Дон Кіхота, але дискотечні руху.
Та паніка та шок вже не про Сашка. Спочатку народна хореографія, на яку в 5 років привела матуся, "щоб ніжки були не криві та спинка не горбилася", а тепер і класична та балет стали сенсом життя і заробітком.
Коли виходиш на уклін, сповна відчуваєш, як ти вдало виконав свою роботу. Ти отримуєш результат своєї праці.
А закінчується робочий день у соліста балету прозаїчно. О десятій вечора, а може й раніше, бігом додому, їсти і спати.
Зараз Олександр Габелко разом із колегами подорожує світом. Вже підкорив виступами Європу, а тепер у Китаї.
