Вуличне мистецтво швидкоплинне. Напис або малюнок іноді живуть менше дня. І якби не люди, які документують такі об'єкти, ми б ніколи не побачили більшу частину спадщини цієї культури.
Це спільний спецпроєкт про вуличне мистецтво дніпровського медіа "КУСТ" і харківської медіагрупи "Накипіло".
Стрітарт-хантер (англ. мисливець за вуличним мистецтвом) - це людина, яка на вулицях шукає стріт-арт, графіті, стікери, теги, фотографує їх і ділиться своїми знахідками в інтернеті. Ви не знайдете цього словосполучення в вікіпедії: явище зовсім молоде.
Перші графіті-фотографи
Все починалося з графіті (це не тільки сучасний шрифтових спрей-арт, а й будь-які написи і малюнки у вуличному просторі). Документувати їх стали ще на початку двадцятого століття.
Франко-угорський документальний фотограф Брассаї знімав настінні малюнки Парижа. Свої фото він публікував в авангардному сюрреалістському журналі "Мінотавр", а в 1961 році видав окрему серію "Графіті" з коментарями Пікассо.
Американська вулична фотографиня Елен Левітт у 1938-1948 роках фіксувала дитячі малюнки в Нью-Йорку.
Ще приклади
Марта Купер починала як фотожурналістка в National Geographic і New York Post, а в кінці 70-х потрапила в місцеву графіті-тусовку. Згодом вона стала однією з найвідоміших фотографів, які знімали графіті та хіп-хоп.
Скульптор Генрі Чалфант регулярно їздив у Бронкс знімати графіті на потягах. Коли про це дізналися райтери, то стали підкидати йому записки з адресами, де були нові малюнки.
Пізніше він познайомився з Мартою Купер.
Тоді стріт-арт був абсолютно маргінальною субкультурою, і знайти видавця для спільної книжки Чалфанта і Купер "Subway Art" було нелегко. Але згодом це видання стало практично біблією графіті і допомогло привернути увагу до явища.
Стріт-арт – це не тільки графіті
У 80-ті до графіті стали застосовувати жорсткі санкції, щоб очистити міські вулиці і транспорт. Але сама культура бурхливо розвивалася: багато талановитих райтерів вийшли з підпілля і стали виставляти свої роботи в галереях США і Європи.
Наступне покоління вуличних художників відійшло від класичного графіті і розвивало нові відгалуження і жанри. Тепер до стріт-арту відносять стікери, мозаїки, вуличні скульптури і навіть перформанс.
Більше про історію стріт-арту
З давнини до сьогодення.
Стріт-арт та інтернет
Ті, хто малює на потягах і електричках, як і раніше, приховують свою особистість, щоб уникнути відповідальності. Але у багатьох інших авторів є відкриті акаунти в інстаграмі, tumblr та інших соцмережах, і їх можна знайти за тегами або ніками.
Колись роботи графітчиків публікувалися тільки у спеціалізованих виданнях, отримати примірник яких було непросто. Зараз інформація про художників стала доступнішою, а публікація робіт у мережі прискорює художній вплив авторів одне на одного.
Та й документувати вуличне мистецтво набагато простіше, ніж на початку жанру. Гарного смартфона достатньо, щоб робити якісні знімки на ходу.
Навіщо хантери потрібні вуличним художникам?
Іноді художник не може швидко і якісно сфотографувати результат через екстремальні умови малювання. Ніч, дощ, сніг, небезпечне місце. А якщо не задокументувати малюнок вчасно, його можуть знищити комунальні служби або вандали ще до того, як його побачать інші люди.
Якщо графітчики з 70-х підкидали Генрі Чалфанту паперові записки, то зараз вуличні художники можуть написати місцевим хантерам або фотографам у месенджері з проханням зняти свіжу роботу.
Як би парадоксально це не звучало, вуличне мистецтво все тісніше пов'язується з інтернетом. Уявіть, що якщо в місті роботу до знищення можуть побачити 50-100 людей, то її фотографію в мережі - тисячі, мільйони.
Зрозуміло, що автор сам може ділитися своїми роботами в інтернеті. Але його аудиторія - це, найімовірніше, люди з його творчого оточення. А пересічному глядачеві вулична робота цікава або як фон для портрета, або як прикраса сторінки в соцмережі. Мало кому не байдуже, хто автор. І тому хантер виступає тут популяризатором авторів, тому що не тільки зберігає фото робіт, але й шукає інформацію про них. Це дає змогу показати андеграунд ширшій аудиторії і привернути увагу до того, що роботи на вулицях - це не просто фон або візуальний шум.
У чому користь хантингу як хобі?
Ви будете багато гуляти пішки. Ви дізнаєтеся своє місто краще і зможете полюбити навіть ті його куточки, куди вас ніколи не тягнуло.
Як це працює? Виходячи у місто, хантер регулярно відзначає для себе не "офіційні" пам'ятки, супермаркети, кав'ярні і зупинки, а дрібниці, які не всі помічають. Він ніби створює свої власні емоційні мітки. З кожною такою міткою (улюбленим написом або картинкою) пов'язується позитивна емоція, виникає почуття причетності до цього місця. Так хантер створює свою суб'єктивну топографію міста, ментальну карту. З ростом кількості таких міток зростає значення міста для людини.
Прогулянки більше ніколи не будуть для вас нудними. Ви будете розуміти "код", яким ведуться вуличні діалоги, і запам'ятаєте багато авторів. Ви наче вивчите ще одну мову, якою ви зможете знайомитися з іншими містами.
Як почати?
Потрібно гуляти на самоті. Принаймні спочатку. Щоб отримати максимальне задоволення від спілкування з містом, потрібно розслабитись і налаштуватись на місто, а не на співрозмовника. Хантинг схожий на збирання грибів або ягід у лісі - для такої справи потрібні зосередженість і діалог із місцем, інакше вони "сховаються".
Сучасному хантеру необов'язково лізти в неблагополучні райони. Стріт-арт уже став частиною туристичної галузі великих міст. З'ясуйте, де у вашому місті є арт-простори, місця графіті- або стрітарт-фестивалів або halls of fame. У графіті hall of fame ("зала слави") - це місце, де просунуті райтери малюють дуже якісні роботи.
‣ У Дніпрі "зала слави" - це стадіон "Славутич".
‣ У 2020 році біля ДНУЗТ відбувся графіті-фестиваль Dope Dnipro (перехрестя вулиць Лабораторної та Лазаряна).
‣ Старі роботи з графіті-фестивалів можна побачити на стіні по вулиці Набережна Заводська (початок - за в'їздом на Кайдацький міст).
‣ Іноді оновлюються роботи в Глобус-парку і біля недобудови "Парус".
Майже в будь-якому великому місті можна знайти місця скупчення малюнків, написів і стікерів, і необов'язково це буде покинуте місце. Є райони, зовнішній вигляд яких постійно оновлюється. Зазвичай це хіпстерскій квартал з кав'ярнями, місцевий "монмартр" або просто околиці магазину товарів для графіті. Тому ви можете для початку вивчити подібні вулиці і місця у своєму місті.
У Дніпрі це вулиця Січових Стрільців, Троїцька (обидві приблизно від Святослава Хороброго і вниз), Барикадна, вулиця Старокозацька в межах центру.
Відеоекскурсію за головним стрітарт-маршрутом у Дніпрі шукайте в кінці статті.
Спробуйте помічати кумедні дрібниці навколо, читати написи на стінах, рекламу на стовпах. Темп прогулянки природним чином сповільниться, і фокус уваги почне зміщуватися в бік деталей, які ви раніше не помічали. Роботи вуличних художників часто підписані ім'ям або впізнаваним тегом. Запам'ятовуйте, фотографуйте.
Пропускайте те, що бачите, крізь себе, обмірковуйте сюжети, вивчайте свої відчуття від малюнків, ніби ви музеї, де жодна картина не підписана. Якщо щось здалося вам цікавим, спробуйте спочатку самостійно трактувати це, але потім все ж погугліть: історія може стати ще цікавішою.
Щоб вивчити місто, можна грати в "Північно-Західний прохід". Цю гру описав Герберт Веллс в оповіданні "Двері в стіні". Її суть у тому, щоб завжди з пункту А в пункт Б ходити незнайомим маршрутом, обхідним шляхом. Згодом ви почнете ускладнювати маршрути, знаходити лазівки між дворами, захочете гуляти вночі, коли місто виглядає по-іншому. Більше про гру в Північно-Західний прохід і про нічні прогулянки можна прочитати тут.
На дверях, вікнах, водостічних трубах, ліхтарних стовпах, світлофорах і інших гладких поверхнях можна знайти стікери.
Мапи й путівники
Онлайн-путівники, додатки і мапи спрощують пошуки цікавих об'єктів. Але їх складно підтримувати. Постійно з'являються нові об'єкти, а старі зафарбовують - і хтось місцевий повинен все це відстежувати. Тому мапи швидко втрачають актуальність, але їх можна використовувати як основу для своїх досліджень.
‣ Путівник wayme по Дніпру.
‣ Мапа 2gis, шукайте за тегом "граффити" або "мурал" (об'єкти на цю мапу вносять не лише хантери, тому можуть траплятися фото рекламних банерів чи наклейок).
‣ Street Art Cities – найбільша світова стрітарт-спільнота.
‣ Мапа авторки цієї статті. Тут майже 200 об'єктів по Дніпру, і мапа постійно оновлюється.
Як правильно викладати фото?
1. Автору буде приємно, якщо ви його позначите. Можна знайти його відкритий графіті-акаунт. Але якщо райтер викладає в ньому фото з відкритим обличчям і ви не впевнені, що це його офіційний акаунт, краще запитайте спочатку, чи можна його позначати.
2. Збережіть у себе фото в хорошій роздільності для майбутнього або для автора. У соцмережах усе стискається. Радимо викладати фото на сайт, де вони індексуються гуглом.
3. Намагайтеся, обробляючи фото, максимально зберегти оригінальні кольори.
4. Якщо ви хочете, щоб до цього місця прийшли інші глядачі, вкажіть геомітку. Враховуйте, що цим можуть скористатися й ті, хто хоче знищити роботу.
5. Можна поповнювати фотографіями мапи - це допоможе розвитку стрітарт-туризму. Особиста мапа, наприклад, в Google My Maps - незамінний інструмент для хантера-дослідника або гіда.
Екскурсія дніпровським стріт-артом
Відео триває 6 хвилин, сама екскурсія - 40.
Бонус: місця в Харкові
Вуличне мистецтво в Харкові не обмежується роботами Гамлета Зіньківського, але ними є окремий путівник. Якщо ви не хочете користуватись путівником, але хочете подивитися роботи Гамлета, пройдіться по вулиці Пушкінській.
‣ Скупчення написів: околиці графітшопу, вулиця Бажанова, провулок Воробйова, вулиця Римарська.
‣ hall of fame: Іскринська, 37.
‣ Місце графіті-джему: стадіон 604-го мікрорайону.
Інші статті з циклу про вуличне мистецтво:
Чи складно дівчатам у стріт-арті? Історії трьох героїнь із Харкова.