Освітня революція, що почалася з одного ліцею.
Учні створюють AR-додатки, тестують хімічні реакції у телефонах, дискутують англійською про фейки штучного інтелекту й аналізують його помилки на курсах з інформатики. У Дніпровському науковому ліцеї інформаційних технологій освіта давно вийшла за межі підручників. Тут не бояться технологій – їх вивчають, моделюють і перетворюють на інструмент мислення. Як саме вчителі ЛІТ перетворили звичайні предмети на цифрові лабораторії – читайте у нашій статті.
Урок, де штучний інтелект складає іспит на зрілість
У кабінеті Наталії Соколової штучний інтелект не "сенсація", а робочий інструмент. Вона викладає інформатику понад тридцять років і чудово пам’ятає, як у школах боялися інтернету – так само, як зараз побоюються AI.
"ШІ – це математична модель, набір рівнянь та формул. Він не розумний співрозмовник, не порадник і не вчитель. Йому притаманні всі вади людства, яке його створило й на досвіді якого він навчається", – каже викладачка.
Їй штучний інтелект допомагає з рутинними завданнями: створенням тестів, форматуванням під різні платформи, перевіркою джерел та написанням листів.
Але головне – у Дніпровському ліцеї інформаційних технологій ДМР на спецкурсі з основ штучного інтелекту Наталя вчить дітей оцінювати AI моделі, бачити їхні сильні сторони й провали.
"Ми не забороняємо ШІ, навпаки – розбираємо, у чому він справді допомагає, а де підводить. І діти самі переконуються: не всі задачі під силу моделям".
Інколи ліцеїсти приносять відповіді, згенеровані ШІ, і запитують, чому вони не працюють.
"І тоді звертаються до моїх конспектів, щоб розібратися. Поки мої завдання не "по зубах" штучному інтелекту", – жартує вона.
Наталя Соколова згадує, як двадцять років тому викладачі вагалися, чи варто впускати інтернет у школи. Тепер без нього неможливо уявити навчання під час війни або пандемії. Зі штучним інтелектом буде так само – спочатку обережність, потім звичка, а далі – інтеграція.
Молекули оживають у телефоні: хімія крізь доповнену реальність
На уроках Вікторії Гаврилівни хімічні реакції проходять не лише у пробірках, а й у смартфонах. Учні запускають симуляції, розчиняють речовини дотиком пальця, стежать, як змінюється колір. Симуляції PhET (тобто віртуальні лабораторії) дозволяють робити досліди, які у класі були б надто складними або небезпечними.
"Сучасному поколінню потрібна не теорія, а взаємодія, – каже вчителька. Їм треба бачити, як працює хімія, розуміти логіку реакцій і самостійно відкривати закономірності".
Окрема гордість вчительки – учнівські AR-проєкти, створені саме в ЛІТі. Двоє випускників розробили мобільні додатки з доповненою реальністю: один допомагає досліджувати властивості етанової кислоти, інший – визначати вміст антибіотиків у сирах.
"Уявіть, ви наводите камеру телефону на продукт – і бачите, що всередині. Це справжня хімія майбутнього, створена нашими дітьми", – говорить Вікторія Гаврилівна.
Вона певна: штучний інтелект, доповнена реальність та голограми вже змінюють принципи викладання її предмету.
"Головне – залишити живу іскру експерименту. Хімія починається там, де учень сам ставить дослід – навіть якщо він відбувається у віртуальній колбі".
Коли освіта стала хмарною: як ЛІТ випередив час
Ще у 2013 році, коли електронні щоденники здавалися фантастикою, ЛІТ уже будував цифрову інфраструктуру. Заклад долучився до науково-педагогічного проєкту "Хмарні сервіси в освіті", який координувала докторка педагогічних наук Світлана Литвинова.
Ідея була амбітною: створити школу, де навчання не залежить від будівлі, а вся взаємодія між учителем, учнем та адміністрацією відбувається у цифровому середовищі.
"Ми починали тоді, коли ще ніхто не говорив про дистанційку, – згадує директорка ліцею Наталія Водоп’ян. – Хотілося довести, що сучасні технології не лише полегшують навчання, а й дають можливість кожному учню розкрити себе – незалежно від місця чи обставин".
Перші кроки були технічно непростими: встановлення та налаштування Microsoft 365, створення корпоративного простору, підготовка серверної бази. Далі – масштабне навчання вчителів, адже мало хто тоді знав, як працювати з Teams або SharePoint. Ліцей став майданчиком, де педагоги вчилися бути айтішниками, а айтішники – методистами.
І коли у 2020 році світ перейшов на дистанційне навчання, ЛІТ не розгубився: "Ми просто продовжили роботу у звичному форматі, лише з більшим навантаженням".
Сьогодні всі учні й педагоги ЛІТ працюють у корпоративному середовищі Microsoft 365, а ліцей має статус Microsoft Showcase School — один із небагатьох в Україні. Вони використовують Teams для навчання і проєктів, Outlook – для корпоративної пошти, OneNote та SharePoint – для зберігання матеріалів. 21 вчитель уже отримав звання Microsoft Expert і ця цифра постійно зростає.
Англійська з персональним асистентом
Англійська в Ольги Сисоєвої — це не урок, а ніби цифрова гра. Усі заняття проходять у Microsoft Teams, де кожен клас має свій віртуальний кабінет. Там дивляться відеоуроки, обговорюють нові теми, роблять тести, а також зберігають усі матеріали, записи та рефлексії.
"Онлайн-формат дозволяє створювати зовсім інший тип уроку – живий, гнучкий, персоналізований. Усе, що цікавить дітей у цифровому світі, ми інтегруємо у навчальний процес", – розповідає Ольга.
База курсу – платформа Pearson, де учні тренують лексику, вимову й граматику через інтерактивні вправи та диктанти, озвучені носіями мови. Система фіксує скільки часу кожен ліцеїст витратив на завдання, яку швидкість аудіо обрав, які помилки допустив. Така аналітика дозволяє вчителю бачити не лише результат, а й шлях до нього.
До цього додаються Microsoft Teaching Tools та Learning Accelerator. Перший допомагає створювати інтерактивні картки для вивчення лексики, другий аналізує вимову та структуру мовлення, звертає увагу на наголоси, паузи, мелодику фраз. Учні записують відео, переглядають власні помилки, вдосконалюють виступ і лише тоді надсилають фінальну версію.
"Мене вражає, наскільки швидко діти вчаться аналізувати себе, – каже Ольга Сисоєва. Вони бачать конкретні показники – де змінили інтонацію, скільки разів переписали фразу – і відчувають відповідальність за результат. Це вже не шкільний диктант, а особиста історія прогресу".
Учні читають блоги, новини, дивляться AI-створені відео й дискутують англійською про те, що хвилює країну: фейки, війну, інформаційну безпеку. На одному з уроків вони розбирали, як розпізнати підроблене відео, і сперечалися англійською, на що потрібно звертати увагу.
"Це не просто мовна вправа. Це розвиток критичного мислення й навичок громадянського діалогу".
Математика без зошитів
Викладання математики в Олени Сотніченко вже давно не обмежується підручником. Вона створила зручне цифрове середовище, де все під рукою – відеоуроки, тести, інтерактиви в GeoGebra та Desmos.
"У нас кожен клас має власну команду в Teams. Учень може зайти хоч увечері з телефона і повторити тему, переглянути відео чи розв’язати задачу. Навчання доступне цілодобово, і це реально працює".
Це створює ефект математичної спільноти, де кожен учень не просто виконує завдання, а вчиться мислити, шукати логіку, аргументувати.
Найбільше технології змінили викладання геометрії. Те, що раніше потрібно було уявляти, тепер можна обертати, розтягувати, аналізувати у GeoGebra.
"Ще у 90-х я пробувала пояснюати стереометрію без рисунків. Це було цікаво, але дуже важко. А тепер просторові фігури рухаються в реальному часі. І діти одразу бачать логіку".
За роки роботи Олена створила понад 500 віртуальних прикладів – фактично власну цифрову бібліотеку, яка вчить дітей бачити математику, а не просто переписувати формули.
"Це вже не просто допоміжні матеріали, а цілі освітні мікросистеми – вони генерують задачі, перевіряють розв’язки й навіть фіксують типові помилки. Учень бачить, як його мислення "рухається", і це найкраща мотивація для розвитку".
Технології у ЛІТі – не про гаджети, а про людей. Про вчителів, які готові вчитися разом із дітьми. Про учнів, які не бояться експериментувати. У світі, де все швидко змінюється, такий підхід – не розкіш. Це – необхідність, яку ЛІТ давно прийняв. І саме ця сміливість дозволяє ліцею залишатися місцем, що задає темп освітнім змінам у Дніпрі.
