У “Віримо” вірять в нове приміщення

Як живе один із найпопулярніших театрів Дніпра поза сценою. Театр "Віримо" ось уже тридцять років тулиться в будівлі Палацу дітей та юнацтва. Там незручно: одна гримерна на всіх акторів, ніде прийняти душ або відпочити між виставами. Два місяці тому в мережі з'явилась петиція про виділення театру власного приміщення. Її підписали вже більш ніж 2000 осіб. До боротьби приєдналися й самі актори: стали записувати відео про те, з чим їм доводиться миритися в обмежених умовах. Ми побували в театральній комуналці, як її називають самі актори. А ще поспілкувалися з головою управління культури про те, чи є у "Віримо" шанс отримати нове приміщення. Театральна комуналка Кімната – як просторий шкільний клас, який можна зміряти кількома кроками. Дитсадкові шафки з потягами і літачками, навкруги розвішані речі та рушники. На столі – чашки впереміж із косметичками. Це основне місце, де тече "виворітне" життя "Віримо": тут і проводять репетиції, і накладають грим, і бавлять дітей, і за можливості відпочивають. Перед виставою в кімнаті метушня: кілька акторів гарчать і декламують рядки, махають руками і розспівуються. Частина приміщення відокремлена ширмою, за нею жіночий сміх і шурхіт. За кілька хвилин звідти виходять акторки, вже готові до вистави. За імпровізованою перегородкою – їхня роздягальня. Ці шафки – на вагу золота і передаються від однієї акторки до іншої у спадок. Просто шафок більше, ніж людей "Звично або незвично, але я тут уже тридцять років. Інших умов я не знаю", – розповідає акторка Варвара Вороніна. Вона готується грати у виставі "Home Sweet Home". Яскравий макіяж, волосся зачесане назад і укладене з великою кількістю гелю – екстравагантно для звичайного життя. Варвара Вороніна Після вистави акторка в такому вигляді поїде додому, тому що нормально скупатися в театрі ніде. Є тільки раковина, де і посуд миють, і волосся, і ноги, якщо вже сильно треба. "Якщо у виставі є фізичні навантаження, ми в антракті приводимо себе до ладу в цій раковині", – ділиться Варвара. "Ми не соромимося, тому що давно в одному котлі", – підхоплює режисер і актор Тарас Шевченко. Найбільшою проблемою актори називають неможливість побути з собою наодинці. Ти постійно в одному приміщенні зі своїми колегами, а знайти закуток, щоб налаштуватися на гру, складно. "Не зовсім нормальна атмосфера для творчого процесу. Але ми здружилися і звикли до цього, намагаємося виживати і викручуватися", – говорить Тарас Шевченко. Тарас Шевченко "Ми втомилися чекати" За одну гривню на рік "Віримо" орендує у Палацу дітей та юнацтва репетиційну залу, кілька невеликих кімнат і залу малої сцени. Скрізь розіпхані елементи декорацій - для них немає спеціального приміщення. В одному кабінеті з головою з вистави "Метод Гренхольма" сидить керівник театру Володимир Петренко. Володимир Петренко, режисер театру "Віримо" Голова з "Метода Гренхольма" "На малій сцені та у мене в кабінеті іноді тече дах. Але приміщення – не наша власність. Ми готові вкладати свої кошти в ремонт, але юридично не можемо це робити", – розповідає Володимир Петренко. Через оренду будівлі "Віримо" не можуть і гастролювати в інших містах. "Тому що гастролі – завжди результат обміну. Ти їдеш, наприклад, у Полтаву, а з Полтави приїжджають до тебе. Без будівлі і без сцени ти всюди напрошуєшся в гості, платиш за оренду театральних приміщень". Та й глядачів театрали хочуть кликати в сучасні просторі зали. Щоб було комфортно і їм. "Усе, що на сцені, – прекрасно, а навколо? Дістатися до нас – це завжди подвиг. Палац ще треба пошукати. У нас не завжди тепло, а ще немає кафе". Коридори, що ведуть до сцени У "Віримо" мріють про приміщення в центрі міста. Наприклад, щоб це була частина торговельно-розважального центру або переобладнаний кінотеатр. "Ідеальне місце для нас – літній кінотеатр за пам'ятником молодому Шевченку. Колись він був занедбаний, але там уже почалися якісь перебудови. Як варіант – нині покинутий Будинок офіцерів, хоча він є чиєюсь власністю. Ще один варіант – театр на лівому березі. Наприклад, у торговому центрі "Правда". Треба розуміти, що комфортно має бути жителям обох берегів". Останні кілька місяців "Віримо" все ж таки грають деякі вистави в центрі міста – в концерт-холі "Bubamara". Остання вистава в цьому сезоні – 18 червня. Власник надає сцену безкоштовно, і таким чином вдається залучити нових глядачів. Але і там для акторів є не всі умови. Щороку, заповнюючи звітну документацію, Володимир Петренко в графі "що потрібно театру" пише "нове приміщення". "Але ми втомилися чекати", – каже голова театру, тому зараз вони активно просувають петицію та всіма можливими способами звертають увагу на свою проблему. Володимир Петренко навіть записав відеоінструкцію про те, як підписати електронну петицію: для смартфона і комп'ютера. Що кажуть чиновники? Про проблему з приміщенням "Віримо" в міському управлінні культури знають, але швидко вирішити її не можуть. 7-8 років тому театру вже пропонували будівлю колишнього кінотеатру "Салют" на житловому масиві Перемога. "Був хороший варіант, місто було готове інвестувати в реконструкцію будівлі, але колектив, подумавши, сказав: "Дякуємо, не треба". Основна проблема в тому, що театр хоче приміщення в центрі. Варіанти на Перемозі їх не дуже влаштовують", – говорить начальник управління культури Євген Хорошилов. Зараз є ідеї щодо приміщення в центрі, але що це буде за будівля, поки не говорять. "Є одна можливість, яка дозволить мати театр в центрі міста, але доведеться почекати. Сподіваємось, що у два роки вкладемося". Кілька тижнів тому голова громадської ради Дніпра Геннадій Корбан написав у фейсбуці, що готелю "Україна" (дому Хреннікова) і будівлі по вулиці Короленка, 1 повернуть їхній історичний вигляд. За його словами, після реконструкції в них будуть розташовані сучасні театри. Можемо припустити, що там знайдеться місце і театру "Віримо".