Розповідаємо, хто і чому готує експериментальну постановку про одну з найбільш суперечливих фігур в історії Дніпра.
Уродженка Катеринослава пані Блаватська – філософиня XIX століття, релігієзнавиця, письменниця, публіцистка, мандрівниця, окультистка, авторка Міжнародного теософського товариства. На думку одних – божевільна, інших – шарлатанка, третіх – геніальна жінка. В її біографії неможливо не заплутатися, настільки вона переповнена чутками і містифікаціями, причому не без участі самої Олени Петрівни.
Зараз тільки будівля Музейного центру О. П. Блаватської та її родини, що скромно причаїлася на вулиці Ярослава Мудрого, нагадує про те, що тут народилася авторка "Таємної доктрини", шанувальником якої був сам Ейнштейн.
Акторка і режисерка театру "Віримо" Варвара Вороніна настільки перейнялася екскурсією домом-музеєм, що вирішила змінити ситуацію на краще. Вона подала на конкурс "Культурної столиці" проєкт і отримала фінансування. Сценарій написав керівник театру "Віримо" Володимир Петренко, це його перша робота в жанрі імерсивного театру.
Офіційна прем'єра відбудеться 8 квітня, ви зможете купити квиток на чаювання з Оленою Петрівною і вислухати її історію.
Чи потрібно знати в деталях, хто така Блаватська, щоб зануритися в постановку?
Володимиру і Варварі хотілося все зробити саме так, щоб людина, яка взагалі нічого не знає про Блаватську, зацікавилася нею.
Але щоб бути більше в темі, можете пройти наш тест. Ми вигадали кілька міфів про Блаватську, а ви спробуйте їх знайти.
Чого чекати від вистави?
Дванадцять глядачів (це число – символічне, як і багато чого в постановці) питимуть чай за столом з Оленою Блаватською, яку зіграє Варвара Вороніна. Передбачається активна участь глядача у виставі, яка, втім, залежить від його готовності зануритися в діалог з актрисою. Усе це буде тривати годину і десять хвилин.
Центральний епізод цієї розмови – історія написання "Викритої Ізіди", першої монументальної праці Олени Петрівни.
Викрита хто-то?
Взагалі Ізіда – це єгипетська богиня. Викрита – в сенсі "звільнена від покривів". А книга Олени Блаватської – теоретична праця про будову всесвіту, в якій вона намагалася звести разом східні вчення і частину західних, тобто зробити своєрідний конспект "таємних знань". Він переповнений цитатами з окультних джерел 19 століття, релігійними і навколонауковими уявленнями.
Чому імерсивний театр?
Імерсивний театр – жанр, у якому комунікація з глядачем виходить за межі сцени. Є два основні різновиди – променад-театр (коли глядачі здійснюють прогулянку певним маршрутом) і environment-театр (коли спектакль ставлять у місці, яке відображає його ідею). У нашому випадку це другий варіант.
Спочатку постановка планувалася в будинку-музеї Блаватської, але через деякі технічні та етичні суперечності її перемістили в Музей історії Дніпра.
За словами Володимира Петренка, цей проєкт створений не для сцени: він має бути надбанням міських музеїв. А перед першим показом вони з Варварою влаштують "домашню" постановку для трупи театру "Віримо", щоб відшліфувати деякі моменти.
Чому моновистава?
Навіть у форматі моноп'єси робота над сценарієм зайняла півроку. Писати текст про Блаватську було особливо складно через безліч суперечливих свідчень, які вона сама в тому числі породжувала. Вона створювала багато версій своєї біографії, і навіть її рідні знали різні факти.
Множинність її особистості знайшла відображення у виставі. У ній Блаватська сама говорить про себе. На думку Володимира, відповідь на питання, ким була О. П. Б. насправді, складеться в голові глядача – творці п'єси не наполягатимуть на жодній з версій.
Музей Блаватської пропонував допомогу з матеріалами, але зараз практично все – щоденники, листи, книжки – можна знайти в інтернеті. Проблема виявилася набагато цікавішою. У реквізиті театру немає паперової книги "Викрита Ізіда", і автори сподіваються все ж знайти її до першого показу.
Це разова акція?
Ні, у квітні вже було кілька показів, а на травень ще можна придбати вкитки. Також покази плануються щочетверга у червні та з вересня по грудень.
Чим життя і творчість Блаватської зачепили авторів вистави?
Володимир Петренко:
"Я приїхав у Дніпро в 1991 році. Тоді ж виповнювалося 160 років від дня народження Олени Блаватської, і тут проходила міжнародна конференція, присвячена її діяльності. Вона проводилася якраз у Палаці дітей та юнацтва, куди я приїхав працювати. Я побачив тоді масу дивних людей з усього світу. Так стикнувся з її творчістю і став нею цікавитися. Хоча не скажу, що прочитав тоді її книжки.
Але мистецтво взагалі – річ релігійна. Принаймні в моєму розумінні. І театр по-своєму занурюється в якусь свою теософію".
Варвара Вороніна:
"Коли я потрапила на чудову екскурсію в будинок-музей Блаватської, то зрозуміла, що якби музей був за кордоном, тут були б уже натовпи туристів, які приносили б місту гроші. Це історична пам'ятка.
У нас про неї мало знають, тому що не зовсім зручно зараз усе організовано. У музей приходять у першу чергу ті, хто вже цікавиться Блаватською, читає її праці. Це любителі, яким хочеться зануритися в атмосферу і влитися в обмін інформацією. Але якщо туди потрапить людина з вулиці, їй буде зрозуміла тільки розповідь екскурсовода".
У постановці вирішили розкрити особистість Олени Петрівни з різних сторін. За часів Блаватської в суспільстві був запит на нову систему поглядів, ходили уявлення про закриті езотеричні знання, які потрібно повернути людству. Часто її вважають родоначальницею готового релігійного вчення, хоча вона радше популяризаторка різних несистематизованих вчень.
Шанувальники зазвичай подають особистість Блаватської через призму свого захоплення, а невідповідності списують на її наївність і складні відносини з реаліями матеріального світу. Але її біографія сповнена загадок, а харизматична натура поєднувалася з важким характером, який навіть погіршився під кінець життя. Вона часто змінювала факти в розповідях про себе, плуталась у версіях. Її діяльність супроводжувалася звинуваченнями в шарлатанстві та скандалами.
"Нам як театралам стало цікаво відтворити її як людину, а не просто легенду. Це була жива жінка, яка могла іронізувати, грубити, жартувати, засмучуватися, і цим вона цікава", – говорить Варвара Вороніна. – "Основний посил нашої вистави – дива існують. Якщо ви в житті з чимось не стикалися і воно здається вам дивним і незрозумілим, це не означає, що це маячня, або що цього не може бути. У кожного є вибір, у що вірити. Але нічого не приймати на віру або, навпаки, приймати все в абсолюті – або чорне, або біле – це нудно. Вона й сама так говорила."
