Розповідаємо про заклад та його директорку.
Фасад Художнього музею розфарбувала світлова інсталяція "Душа". За словами автора проєкту Миколи Каблуки, різнокольорові промені – це відображення світла душі українського народу, його творчості, неповторності. Подивитися на відкриття інсталяції прийшло близько сотні людей.
Цьогоріч Художньому музею виповнюється 110 років. Тому ми присвятили цей текст йому та його директорці Людмилі Шатіро. Людмила на посаді нещодавно, в минулому працювала на одному з найбільших заводів Дніпра, а вже з 2018 долучилась до команди музею.
Це наш текст в межах циклу "Вона. Війна".
"Мій талант захоплюватися мистецтвом, що створюють інші"
Людмила Петрівна народилася в Дніпрі у 1966 році. Вона була наймолодшою дитиною з трьох дівчат у сім’ї. "Як то кажуть: наймолодші – найулюбленіші. Так і сталося. З дитинства я була дуже відкрита, щира та комунікабельна", – говорить жінка.
Людмила, як і більшість дітей, дуже полюбляла малювати. Але жінка зізнається, що виходило це не дуже добре. Саме тоді майбутня директорка зрозуміла: її талант – це цінувати та захоплюватися мистецтвом, що створюють інші.
"Я вважаю, що з того часу до мене прийшла любов до мистецтва: й до архітектури, й до живопису, до скульптури, й до графіки".
"Я була засмучена, що дуже мало дніпрян знають про існування музею"
Людмила вважала, що в неї немає схильності до творчих професій, тому закінчила Металургійну академію України за фахом економістки. Далі – 25 років на заводі "Інтерпайп" у сервісному центрі на посаді інженерки планового розподільчого бюро.
"Я була дуже вражена, коли дізналась, що в Дніпрі існує Художній музей. Вперше завітала до нього десь десять років тому (у віці 47 років). Дуже сподобалась колекція музею та одночасно я була засмучена, що так мало дніпрян знають про його існування".
З Інтерпайпу Людмила звільнилась через переїзд до села Сурсько-Литовське. Жінці було важко щодня діставатись на лівий берег Дніпра, тож вирішила змінити місце роботи. Через якийсь період знайома повідомила їй про те, що у музеї звільнилось місце провідного інженера. У 2018 році Людмила Петрівна пройшла співбесіду та отримала роботу. Нова посада захопила фахівчиню, вона укладала договори з постачальниками, охороною, комунальниками та відповідала за технічну складову: електроенергію, водопостачання, газ та інше.
"Я тримала руку на пульсі, щоб все працювало й не виникало ніяких надзвичайних ситуацій. Потім стала директоркою музею, та межі моєї відповідальності розширились".
"Я дуже багато розпитую своїх колег"
У 2023-му році Людмилі запропонували посаду директорки музею. Спершу жінка сумнівалась, чи впорається з таким обсягом задач та навантаженням. Але її підтримав колектив музею. Жінка погодилась.
Жінці прийшлось дуже швидко адаптуватися та вчитись відповідати за фінансову дисципліну закладу, економію, вирішувати кадрові питання та нести відповідальність за роботу всього музею. В деяких питаннях Людмилі Петрівні допомагав досвід з минулої посади.
"Коли до мене звертається наш провідний інженер, то я завжди можу дати корисну пораду й допомогти прийняти правильне рішення. А ось коли сфера зовсім-зовсім інша, наприклад, наукова робота, то я дуже багато розпитую своїх колег, намагаюсь дослідити питання як можна глибше".
"Нарешті ми виходимо на міжнародний ринок"
За словами Людмили, на початку її шляху як директорки все навалилось як сніжний ком. Відразу з командою почала готуватися до двох міжнародних виставок. Складність була у оформленні та зборі великого пакету документів, над якими працювали годинами.
"Зараз музей має два важливих міжнародних проєкта, якими ми дуже пишаємось. Перший проєкт – це творчий здобуток художника-символіста Михайла Сапожнікова (народився в Саратові, але більшість життя провів у колишньому Катеринославі). Це перший випадок, коли митець, колекції якого знаходяться в нашому музеї, виставляється за кордоном, а саме – в Австрії. І нам вже пропонують нові проєкти з участю його робіт, адже австрійці кажуть, що завдяки нам відкрили для себе нового художника-символіста".
Другий проєкт – це робота талановитого художника Давида Давидовича Бурлюка з села Рябушки (Сумська область) "Час", адже його картина не сходить з перших шпальт бельгійської преси. Людмила Петрівна вже будує плани на майбутнє щодо участі творів з колекції музею в міжнародних проєктах для популярізації та збереження творів під час воєнного стану.
На посаді директорки фахівчиня прийняла на роботу Сергія Бурбело – нового заступника директора. Саме він запропонував на 110-річчя музею зробити колаборацію разом з компанією "Kabluka Light & Digital Sculptures".
"Люди виходять з музею з іншим поглядом на світ"
Одна з функцій художнього музею, за словами директорки, це допомагати людям проживати складні емоції та стрес від війни. Після експозицій вони бачать світ іншими очима, змінюється погляд з пустого та понурого на захоплений та живий. А захисники отримують тут своєрідну реабілітаційну допомогу. Вони приходять сюди подивитись на мистецтво та відпочити душею.
"Це наша місія. У нас свій культурний фронт: в тяжких умовах ми оновлюємо експозицію виставок творами сучасних митців, проводимо майстер-класи та лекції. Я вважаю, що це наша маленька перемога".
Наприклад, директорка мріє створити галерею сучасного мистецтва, майстерню та художній салон, аби місцеві митці мали якомога більше можливостей творити.
Цьогоріч музею 110 років: що там подивитись?
До ювілею музею на першому відремонтували невеличку кімнату, там вмістили усю його історію: фото видатних особистостей, старих приміщень та перших виставок.
Увесь другий поверх – прикрашений дарунками від найталановитіших художників Києва, Дніпра, Чернівців, Львова, Харкова, Сум. Тут поєднується натхнення, мистецтво та реалії війни.
Момент влучання ракети в багатоповерхівку на Перемозі відобразила художниця Тетяна Охріменко на полотні "Біль Дніпра".
Також на поверсі можна побачити роботи відомих українських сучасних митців: Олени Придувалової, Антона Логова, Олега Тістола, Бориса Фірцака та інших.
На третьому поверсі музею розташована виставка творів живопису та графіки "Родини Чернявських".
"Kabluka Light & Digital Sculptures" власним коштом розробила інсталяцію "Душа" для фасаду музею. Офіційне відкриття відбувалось вчора, а подивитись її можна в будь-який день до 26 травня. Після чого інсталяція "Душа" поїде у Швейцарію, де представлятиме Україну на одному із найпрестижніших заходів з дизайну "Zurich Design Week!".
