Свято для всіх

Свято для всіх

Віряни різних релігій мають своє особливе свято, пов’язане із настанням нового року. 

Трохи волога, пошарпана та зім’ята коробка, яка близько року лежала забутою на горищі. Та від неї різко покращується настрій. Мені 7 років, і грудень – найочікуваніший місяць, тому що він розпочинає низку свят. 

Я дістаю із картонного схову паперові гірлянди. Вони прикрашають собою стіни, але головний скарб у коробці – скляні іграшки, замотані в старі газети. Їх ще купляла моя бабуся. Деякі – мама. Із улюблених – прикраса у формі будиночка, поряд із якою росте ялинка. А ще – ведмідь, який обіймає дерево, та півник. До речі, він залишився один. Мабуть, їх побили ми з братом чи коти.

Я забрала ті старі іграшки у власний будинок. Їм вже більше сорока років

Згадую далі: новорічне дерево стоїть у відрі з піском на невеликому столі, накритому м'яким покривалом. Готовність до Нового року – максимальна. 

Дід Мороз приходив до мене із подарунками не лише на Новий рік – з 31-го грудня на 1-ше січня. Але й на Різдво, що ми – православні віряни – святкували і святкуємо 7-го січня. Чарівник із казок приносив подарунки та гарний настрій. До церкви ми з рідними не ходили. Тільки обов’язково у цей вечір збиралися разом вечеряти, заздалегідь готували кутю й накривали на стіл з десяток страв – картоплю з м'ясом, різні салати, нарізки.

Замикав коло наших зимових свят Старий Новий рік. Цього дня вирішувалось майбутнє всієї родини. У нас і досі є традиція: всередину старого дідусевого капелюха кладемо невеликі записки. На кожного члена сім’ї – по три. Зі словами: червоний (рік буде вдалим), синій (рік буде посереднім) та чорний (рік буде важким). Яку витягнеш зранку 14-го січня, такими і будуть наступні 12 місяців. 

Ось так виглядає це гадання

Такі традиції святкування кінця старого року та початку нового є у моїй родині. Передусім вони пов’язані із православ'ям. Та в інших релігіях різні правила життя у цей період. 

Щоб розібратись, у чому ми схожі, а у чому – різні, я поспілкувалась із вірянами різних віросповідань та країн. Вони розповіли про свої свята і традиції. 

Католики

У католиків перше взимку йде Різдво, воно важливіше, ніж Новий рік, і до нього починають готуватися за чотири тижні. Весь цей час у костелі проводять служби, де запалюють по одній свічці на Адвентському віночку. Кожна має своє значення – пришестя Христа у різні часи. Наприклад, остання, четверта свічка, це прихід Ісуса з ангелами за істинними вірянами, щоб забрати їх на небеса.

"Ми заздалегідь ставимо ялинку та прикрашаємо будинки. 24 грудня вечеряємо разом з сім'єю, запрошуємо друзів та рідних. На стіл ставимо 12 пісних страв. Це скоріше рекомендація, що вони мають бути пісними. Не повинно бути алкоголю. У деяких родинах за вечерею співають колядки. А потім збираються до костела на службу о дев’ятій годині вечора чи опівночі", – розповідає католичка із Дніпра Влада Бушкевич. 

Фото: Влада Бушкевич. Служба у дніпровському костелі в ніч на Різдво

Для католиків 24 грудня – Святвечір, як у православних 6 січня. В Дніпрі Римо-католицький костел Св. Йосипа розташований на проспекті Дмитра Яворницького, 91. Це дуже тихий із умиротвореною атмосферою храм. Саме туди привозять Вифлеємський вогонь з Ізраїля. Разом із католиками долучитися до служби приходять греко-католики, православні та протестанти. 

"Я розумію, що стаю частиною чогось грандіозного і дуже масштабного. Бо у цей час в мільйонах костелів по всьому світу священики правлять таку ж службу, а мільйони прихожан збираються в храмах. Я відчуваю гордість, адже вважаю, що мені пощастило: в мене є костел, де я можу зустріти це свято разом з усіма".

Кожен храм готує вертеп. Особливий він і у Дніпрі. Наче через віконечко дивишся на день із життя Ісуса. Задача вертепу – розказати про його народження. Спочатку священик несе фігурку Христа, обходить усю залу і приносить його до вертепу. Потім починається служба.

"До ковіду в костелі ще проходили різні концерти. У нас є свій орган та хор. Це було видовищно та гарно. Шкода, що зараз цього немає". 

Фото: Влада Бушкевич. Вертеп у дніпровському храмі

"Колись моя знайома сказала мені фразу: у такі великі свята небеса відкриті для всіх наших побажань. Якщо ти береш участь у різдвяній месі та маєш якесь питання чи прохання до Бога, спробуй проговорити його до себе. І тоді мрія може справдитися". 

Ще із особливостей – у Різдвяну ніч католики обмінюються оплатками. Це такі тоненькі хлібці. Їх готують у монастирях, у спеціальних шафах. Потім віддають один одному, коли надламують, бажають щось хороше. Це символ примирення між католиками. 

Мусульмани

У інтернеті є різні статті про те, що мусульмани не святкують Новий рік першого січня, а у деяких країнах він під забороною. Ми написали знайомому з Туреччини, щоб розібратися. 

"Є жителі Туреччини, які дійсно святкують Новий рік. П'ють алкоголь – національний напій раки, слухають музику, дивляться танці живота, вечеряють разом. Серед них і я. Ви можете навіть побачити ялинку в деяких будинках. Опівночі запускається салют над Босфорським мостом. Раніше я сильно чекав Нового року, бо завжди сподівався на краще майбутнє. Але останні роки далися важко: фінансова криза та ковід. Я сподіваюся, що 2022-й буде хоча б не гірший за 2021", – розповідає мусульманин Ягіз Дюлгероглю зі Стамбулу.

На відміну від Ягіза інші мусульмани більш консервативні, тому цього дня йдуть до мечетів. Не відзначають Новий рік, бо це не релігійне свято для них. 

Фото: із соцмереж Ягіза. Ягіз біля мечеті Селіміє в місті Едірне, Туреччина

"Ми своїм дітям розповідаємо, що Дід Мороз – вигаданий персонаж, його не існує і Новий рік – це лише початок нового календаря. Але, звісно, малюки ходять до місцевих шкіл та дитсадків, тому зовсім ігнорувати ці свята – складно. Ми дітям даруємо подарунки, але не в новорічну ніч, а в середині грудня. Зазвичай цукерки у святкових коробках. А ще гуляємо біля прикрашених ялинок та містом. Новорічне дерево вдома не ставимо. Це вважається язичництвом. Ялинка – табу 100%", – розповідає українка, яка прийняла мусульманство, Хадіджа. Вона живе у Дніпрі.

Взагалі-то у мусульман Новий рік відстежується за місячним календарем. Щороку дата зміщується приблизно на 10-11 днів.

"Я, наприклад, навіть не знаю, коли починається Новий рік за місячним календарем, – додає Хадіджа. – Якщо є родичі з іншою вірою, котрі святкують цей день, ми можемо посидіти разом за застіллям, але без алкоголю. Якщо за столом п'ють, ми підемо з будинку і більше не повернемось туди. Для нас, як мусульман, важливо відстежувати, коли починається місяць Рамадан. Ми чекаємо на нього напевно з таким же нетерпінням, як і ви на Новий рік".

Індуїсти

Після християнства та ісламу ця релігія в трійці найпоширеніших у світі. За державним календарем, новий рік у них починається у березні, але в різних місцевостях Індії його святкують у квітні, травні, вересні, жовтні або грудні. Як визначити, коли саме вітати всіх, – ми запитали в індуїста Анупа Шаха, який живе на півночі Індії – в місті Деградун, що розташовано в передгір’ї  Гімалаїв.

"Ми не святкуємо Новий рік. У нас є два своїх свята – Дівалі та Холі", – розповідає Ануп Шах. 

Фото: Ripa Karmakar. Свято Холі в місті Агартала, Індія

Обидва свята символізують перемогу світла над темрявою, але відзначають їх в різні пори року і по-своєму. Наприклад Холі або фестиваль фарб – останній день року. Він припадає на ранню весну. І триває три дні, під час яких жителі спалюють велике опудало та обсипають один одного порошковими фарбами різних кольорів. 

Дівалі – найголовніше гуляння для індуїстів. Його прийнято вважати святом нового року, хоч у різних регіонах країни значення Дівалі тлумачать по-своєму. 

"Його ще називають Фестивалем вогнів. Усе навкруги в яскравих іскрах, звучать феєрверки, люди веселяться і вітають один одного. Всі сподіваються на краще".

І бонус. Як святкують дніпровські крішнаїти 

"Ми новий рік не святкуємо. Такого дня немає у нашому календарі", – так нам одразу відповів Едуард Аркушин. Він дніпровський крішнаїт (Крішнаїзмом називають групу релігійних течій всередині вайшнавізму, заснованих на поклонінні Крішні Прим. авт.). Таких у нашому місті проживає близько тисячі. 

Фото: із особистого архіву Едуарда Аркушина. Крішнаїти на вулицях Дніпра

Та для дітей, як і мусульмани, вайшнави намагаються зробити свято вдома, аби малеча відчувала себе повноцінною. За словами Едуарда Аркушина, такий Новий рік мало відрізняється від православного. Лише страви готують без м’яса, яєць, риби та не вживають спиртні напої. 

"Малечі потрібне свято. До ковіду ми організовували Новий рік для дітей в нашому храмі. Робили все напередодні календарної дати. І це було схоже на "утренник". Ставили вистави, пов’язані з Крішної, багато танцювали, робили подарунки та частування". 

Є багато вайшнавів, що більше шанують Різдво, а не Новий рік, бо воно пов’язане с богом. Із таких і Едуард Аркушин. Чоловік розповідає: саме вайшнавським Новим Роком чи Різдвом найчастіше називають Ґаура Пурніма. Це День явлення на Землі Господа Чайтан'ї або Ґауранги – наймилостівішого аватара (форми) Господа Крішни.

Фото: із особистого архіву Едуарда Аркушина. Святкування Ґаура Пурніма в Будинку дітей та юнацтва

"Він дав практику, якій ми слідуємо. Це оспівування бога для власного розвитку і для блага всіх живих істот. Тому в цей день ми виходимо на вулицю, щоб досягнути любові до бога. Багато співаємо мантру "Харе Крішна". Танцюємо. Обов’язково готуємо безліч страв. Пригощаємо гостей. Досить радісно у нас проходить свято".

У кожної релігії – свої традиції. Але є й те, що всіх об'єднує, незалежно від національності, віри та кольору шкіри. Це бажання кращого  майбутнього, миру, наснаги на нові звершення та здоров'я собі та рідним.

Поділитися: