Не працювати в наймі, а самому будувати бізнес.
Повернувшись з фронту, Микола Саламаха зрозумів: життя коротке, і він хоче залишити щось після себе. Так народилася його сімейна ферма. Історія Миколи – не унікальна: дедалі більше ветеранів шукають можливості для самореалізації через власний бізнес. Як опанувати нову справу та де шукати підтримки? – розповідаємо далі.
Чому ветерани не можуть просто знайти роботу?
Понад 80% ветеранів вважають, що знайти роботу після служби буде складно – такі цифри наводить Український ветеранський фонд.
"Ми запитували ветеранів: як ви оцінюєте ризик відсутності роботи після служби? 52% відповіли "дуже ймовірно", ще 29,4% – "скоріше ймовірно". Тобто загалом понад 80% вважають, що це реальна проблема", – розповідає начальниця відділу навчально-аналітичної роботи Українського ветеранського фонду Анастасія Селянінова.
Основні причини складнощів із працевлаштуванням розподілилися наступним чином:
‣ Психічне здоров’я — 71% ветеранів вважають це найбільшим викликом.
‣ Фізичне здоров’я — 67% ветеранів побоюються, що їхні травми ускладнять працевлаштування.
‣ Низькі зарплати — майже 60% відзначають, що цивільні зарплати не можуть конкурувати з доходами військових.
53% ветеранів планують повернутися на місце роботи, яке залишили під час мобілізації. Водночас 42% опитаних зазначили, що під час служби втратили частину професійних навичок.
"Наприклад, одна ветеранка, яка працювала ветеринаркою, після повернення зі служби виявила, що з’явилося багато нових технік та препаратів, яких вона не знала. Чуйні колеги допомогли їй адаптуватися, але без цієї підтримки вона могла б втратити роботу", – розповідає Анастасія Селянінова.
Натомість 63% ветеранів мають прагнення відкрити власну справу.
"Багато хто, навіть маючи стабільну роботу, прагне до незалежності. Ми бачимо, що ветерани часто обирають бізнес, навіть якщо спочатку він приносить менший прибуток, бо це дозволяє уникнути корпоративних рамок та реалізувати власні ідеї", – пояснює Анастасія Селянінова.
При цьому, відкриваючи бізнес, вони схильні наймати інших ветеранів. Це допомагає створити середовище взаєморозуміння та спільних цінностей.
Життя швидкоплинне і хочеться досягти чогось більшого
Микола Саламаха — ветеран і починаючий аграрій-ягідник. Як і тисячі українців, він пішов на військову службу у перший день повномасштабного вторгнення. Воював на Бахмутському напрямку. Після півтора року у війську – демобілізувався.
До служби в ЗСУ він не планував займатися підприємництвом. Але навіть під час війни, повертаючись із позицій і маючи лише півтори доби на відпочинок перед новим виходом, намагався не лише виспатися та вирішити побутові питання, а й дізнатися щось нове.
"Ще під час проходження служби шукав інформацію про бізнес. Можливо, так намагався внутрішньо переконати себе, що вдасться повернутись. І тому, власне, коли демобілізувався, розпочав пошук програм, які б могли допомогти дати необхідні знання та залучити фінанси. Адже до війни для мене такі слова, як "маржинальність" чи "точка беззбитковості" були радше фінансовими матюками", – розповідає Микола.
Після повернення з війни чоловік зіткнувся з тим, що ветеран фактично залишається сам на сам із реаліями цивільного життя, а єдиною дієвою підтримкою стає родина. Якщо не почати самостійно шукати шляхи власної реалізації, можна залишитися без підтримки. Усвідомлення цієї реальності й стало поштовхом до започаткування свого бізнесу.
"На війні усвідомив, що життя – річ дуже швидкоплинна і хочеться досягти чогось більшого, ніж просто робота на заводі. Хочеться створити щось, що можна буде з гордістю передати наступним поколінням. І якщо в Європі сади – сімейний бізнес, який функціонує десятки років, то хочеться створити щось таке ж у себе вдома", – каже Микола.
Після короткого відпочинку, разом із дружиною вирішив розчистити чагарник, що був у їхній власності, але ніколи не використовувався. Це потребувало значних зусиль, часу та фінансових вкладень, проте врешті їм вдалося досягти результату.
Їхній сімейний бізнес – це плантація ожини на площі 1,37 га. Закласти її вдалося, зокрема, завдяки грантовій програмі від "Українського ветеранського фонду". Сьогодні ветеран активно працює над розширенням і масштабуванням своєї ягідної справи.
"Чесно, труднощів було багато. І в першу чергу через відсутність досвіду та власне недобросовісність контрагентів, які не звикли працювати по правилах, дотримуватись термінів та попередніх домовленостей, хочуть заробити більше, але не завжди відповідально ставляться до якості своєї продукції", – розповідає Микола.
Також довелося витратити чимало часу на освоєння основ бухгалтерського обліку, без якого неможливо вести господарську та підприємницьку діяльність. Водночас, попри всі труднощі, саме їх подолання дало змогу отримати цінний і необхідний досвід. У цьому родині допоміг проєкт Superhumans – "Go2Agro".
Аграрна сфера може бути прибутковішою за IT
Центр Superhumans займається протезуванням та медичною реабілітацією. Але під час роботи з ветеранами команда побачила, що одного протезування недостатньо. Люди, які проходять цей етап, потребують подальшого працевлаштування та можливості реалізувати себе у цивільному житті.
"Багато ветеранів після поранення та протезування повертаються на фронт. Але є й ті, хто вирішує повернутися до цивільного життя. Ми не розглядаємо їх як слабку категорію населення, якій потрібна підтримка. Насправді, їм потрібні лише можливості та розуміння, які варіанти розвитку для них зараз доступні", – розповідає Вікторія Калинюк, керівниця проєкту Go2Agro від Superhumans.
Так виникла ідея подаватися на гранти, спрямовані на соціальну адаптацію та реінтеграцію ветеранів. Go2Agro став першим великим проєктом, який вдалося реалізувати.
Агросектор обрали з кількох причин. По-перше, у цій сфері є кадровий дефіцит і високий рівень зарплат. Наприклад, водій вантажного транспорту може отримувати 50-60 тисяч гривень. По-друге, здобути необхідні навички значно легше, ніж, скажімо, у сфері IT. І по-третє, сфера може бути досить інклюзивною.
"IT-сфера пропонує високі зарплати, але потребує довгого навчання, знання англійської та технічних навичок. Водночас агросектор теж має високооплачувані вакансії і здобути ці професії набагато простіше. Отримати відповідну категорію водіння набагато простіше, ніж вивчити програмування з нуля", – пояснює Вікторія.
Проте є багато ветеранів, які прагнуть започаткувати власну справу. Вони мають амбіції, а інколи й стартовий капітал.
"Ми побачили, що мотивація у людей є, але часто бракує реалістичної оцінки ризиків, можливостей і власних сильних сторін. Наприклад, ветеран каже: "Хочу відкрити СТО", але не враховує, що на його вулиці вже є вісім автосервісів, через що цей бізнес може бути нерентабельним", – пригадує Вікторія.
Саме тому було прийнято рішення реалізувати курс із фермерства — напрямку, який має реальні перспективи та вимагає конкретних практичних навичок.
Власна ферма за підтримки Go2Agro
Курс з фермерства для тих, хто хоче відкрити власну справу, включає економічний блок та практичне навчання за конкретними напрямками: бджільництво, тваринництво, рослинництво, рибництво, вирощування равликів та інші.
"Один блок навчання присвячений економічній частині: що таке рентабельність, як її рахувати, які розрахунки потрібно зробити, щоб бізнес працював. Це про різницю між бабусею, яка вирощує цибулю для себе, і підприємцем, який робить це у масштабах бізнесу", – пояснює Вікторія.
Наприклад, якщо людину цікавить рибництво, вона глибоко вивчає саме цей напрям: які види риб розводити, який календарний цикл, догляд, якість води — усе, що необхідно для реальної роботи.
"Направду, це мабуть перший проєкт, який дав можливість не тільки отримувати якісні теоретичні знання та спілкуватись з досвідченими лекторами та менторами, а й на власні очі побачити, як працюють ці успішні бізнеси, як усе функціонує, з якими труднощами вони зіштовхувались і заодно перейняти їх досвід. Тому, чесно кажучи, Go2Agro – проєкт, який чудово поєднав теорію та практику", – каже Микола Саламаха.
Під час навчання ветерану вдалося відвідати великий тепличний комплекс, поспілкуватися з власниками та засновниками агробізнесу, а також побачити, як усе функціонує. Цей досвід надихнув не лише на створення ожинової ферми, а й дав поштовх замислитися над будівництвом власного тепличного господарства, щоб продовжувати розвиватися й не зупинятися на досягнутому.
Трактористи та комбайнери з протезами
Ще один напрямок проєкту Go2Agro – курси перекваліфікації. Є три напрямки: тракторист, комбайнер та менеджер із закупівель.
"Формально, щоб отримати нову професію, потрібно йти в університет, навчатися на економіста чи юриста, але це довго. Для багатьох людей, які мають сім’ю, дітей, обов’язки, це просто нереально. Тому ми вирішили зробити курси швидкої та якісної перепідготовки", – зазначає Вікторія.
Зарплати у цих професіях конкурентоспроможні. Наприклад, тракторист або комбайнер може отримувати від 50 тисяч гривень, залежно від рівня техніки та регіону.
"Чим більший трактор, тим вища зарплата, а на комбайнах заробляють ще більше. Але це велика техніка і треба пройти шлях навчання, щоб нею керувати. Головне, що без роботи точно не залишишся", – додає Вікторія.
"Менеджер із закупівель" – це більш офісна робота, яка підходить тим, хто не має можливості працювати фізично. Посада затребувана в аграрному секторі, а знання закупівель часто перетинаються зі сферою продажів.
"У наших партнерів-роботодавців ветерани з ампутацією стопи, які працюють трактористами. Є ветеран на двох протезах, який раніше керував трактором, а зараз працює диспетчером тракторного парку. Він більше не може керувати технікою, але залишається в професії, координуючи роботу інших", – розповідає Вікторія.
Скільки працевлаштованих?
За перші три місяці до проєкту звернулося понад 300 ветеранів, для яких було надано більше 500 консультацій щодо працевлаштування, профорієнтації чи перенавчання.
"Є ветерани, які приходять із конкретним запитом. Наприклад, у нас був ветеран, який хотів розводити рибу, але уперся в проблему – не знає, як узяти в оренду ставок. Тут ми надаємо вузькопрофільну допомогу: з ким говорити, куди звертатися, як оформити документи. Це не означає, що він має проходити двомісячний курс із фермерства. Якщо людина вже має чіткий план, ми допомагаємо їй точково", – пояснює Вікторія.
Проєкт підтримує не тільки ветеранів, а й роботодавців. Часто компанії бояться співпрацювати з ветеранами через стереотипи. Go2Agro допомагає розвінчувати ці міфи та створює умови для комфортної співпраці.
"Роботодавці починають усвідомлювати, що адаптація робочих місць під людей з інвалідністю – це неминучий процес. Україна воююча країна і невідомо, коли війна закінчиться. Інвалідність уже є розповсюдженим явищем і компаніям доведеться це враховувати", – наголошує Вікторія.
На сьогодні офіційно працевлаштовано вже 15 ветеранів та процес триває.
Як доєднатися до Go2Agro?
Проєкт триває до серпня, але можливе продовження. Ветерани можуть отримати консультацію, дізнатися про курси та знайти роботу або відкрити власну справу.
"Проєкт відкритий для широкого кола ветеранів і їхнього близького оточення. Будь-хто, хто коли-небудь носив форму, а зараз її не носить, може стати учасником. Також передбачена можливість долучення дружин чи рідних ветеранів, адже саме з ними багато хто планує розвивати сімейний бізнес, зокрема у сфері фермерства", – каже Вікторія.
Звернутись можна за номером 050-450-48-48 або заповнити анкету на сайті.
"Перший виклик приймає кар’єрний консультант, а далі, залежно від регіону та запиту, людина перенаправляється до відповідного фахівця, який повністю її супроводжує", – додає Вікторія.
