Прошита уламками снаряду: у Дніпрі презентували книгу “Плач Херсонщини”

Де дніпряни можуть побачити півметровий артбук ручної роботи? У Естонії українські митці разом з іноземними колегами створили унікальну рукотворну книгу "Плач Херсонщини". У ній записано 60 історій мешканців регіону. Над ілюстраціями до 5 з них працювала дніпровська майстриня Тетяна Адаменко. "Плач Херсонщини" або "Lament of Kherson region" Це рукотворна збірка з 60 історій, написаних від руки на власноруч створеному папері. Тобто, жодних сучасних технологій під час створення її не використовувалось. У книзі є 4 розділи: вогонь (початок повномасштабного вторгнення), земля (спротив окупації), вода (підрив Каховської ГЕС) та повітря (нинішній стан після деокупації). Історії шукали цілеспрямовано, щоб на кожну тему було кілька розповідей. Сторінки книги. Фото: Тетяна Адаменко За словами ілюстраторки Тетяни, книга має два меседжі. Для аудиторії з європейських країн – це доказ того, що українці можуть говорити про свій біль не лише мовою новин. Насправді, ми можемо передати наше горе через високе та витончене мистецтво. "Усі скривджені діти в усіх новинах по всьому світу плачуть однаково", – каже Тетяна. А для української аудиторії меседж в тому, що цей біль зафіксований і перетворений на мистецтво. І таким чином він назавжди залишиться з нами, як пам’ять. Як створювали унікальну книгу "Естонський задум, херсонські митці", – каже Тетяна. У Таллінні, столиці Естонії, з 2002 року існує "Український культурний центр", який заснував українець Анатолій Лютюк. Також він облат Цистерціанського монастиря в Хюланді (Норвегія) з послухом у Таллінні. Робота в майстерні монастирських мистецтв. Фото: Тетяна Адаменко Анатолій Лютюк. Фото: shotam.info "Він дружив з усіма дисидентами: і естонськими, і українськими. З 2014 року він їздив на Донбас з гуманітарною допомогою. Останні декілька років цю традицію перейняли його сини", – каже Тетяна. Чоловіку зараз вже 77 років. "Український культурний центр" – це церква, яку власноруч побудував пан Анатолій. А також це майстерня монастирських мистецтв, де стародавнім способом створюються книжки. Працюють з папером, вчаться каліграфії і високому друку за старовинними технологіями. "І все це працює на допомогу Україні. Вони збирають донати, плетуть сітки", – розповідає Тетяна. Колись пан Анатолій вже створював подібний проєкт: зібрав історії людей та тварин з Донбасу у велику книгу ручної роботи. Про це зняли документальний фільм "Казка про коника". Митці з Херсонщини, серед них режисерка Олена Таскаліна, опинились в евакуації в Таллінні. Вони відвідали Український культурний центрі і дізналась про книгу з історіями Донбасу. Разом з Анатолієм Лютюком вони вирішили повторити цей досвід та створити унікальний артбук херсонських історій. З презентації в музеї "Літературне Придніпров'я". Фото: Тетяна Адаменко Ілюстрації Володимира Рейнхарта. Фото: Тетяна Адаменко Ілюстрації Володимира Рейнхарта. Фото: Тетяна Адаменко Сторінки книги. Фото: Тетяна Адаменко Сторінки книги. Фото: Тетяна Адаменко Сторінки книги. Фото: Тетяна Адаменко Сторінки книги. Фото: Тетяна Адаменко Сторінки книги. Фото: Тетяна Адаменко До проєкту доєднався Микола Гоманюк, доцент кафедри соціології в Херсонському державному університеті, який і зібрав 60 унікальних історій людей. Подались на грант від House of Europe, щоб зібрати українських митців, які можуть проілюструвати книгу, і привезти до пана Анатолія у майстерню монастирських мистецтв. Їх мало бути 10. "Було психологічно тяжко працювати з цими історіями, коли тільки вперше їх читаєш. 60 розповідей, де сконцентроване людське нещастя", – пригадує Тетяна. Робота в майстерні монастирських мистецтв. Фото: Тетяна Адаменко Митці мали всього лиш 10 днів резиденції, щоб створити проєкт. "Була і технічна складність: папір ручної роботи, з ним доволі складно працювати, бо він товстий, шерехатий, дуже красивий, але він непередбачуваний зі звичними матеріалами, це не альбоми фабрики "Школярик"", – посміхається Тетяна. Після закінчення пан Лютюк зібрав усе в книгу і зробив дерев'яний перепліт із металевим уламком снаряду, який розірвався у дворі однієї з мисткинь, учасниці проєкту. Оформлення зайняло ще приблизно місяць. Дніпровський вклад Одна з художниць, що працювала над стовренням книги, – 37-річна дніпрянка Тетяна Адаменко. Вона зробила ілюстрації до 5 текстів: "Ти там не була" Віри з Чорнобаївки, "Ракушняк води не боїться" Олексія з Херсону, "Росіяни прискорили мій вихід на пенсію" Сергія з Олешок, "Моєму діду добре: глухий і не чує обстрілів" Максима з Херсону, "Чоловіки приходили "забивати" старі татуювання" чоловіка Юлії з Херсону. "Я полюбила всіх героїв цих історій", – каже Тетяна. Перша історія про пані Віру, бібліотекарку з Чорнобаївки. Окупанти надіслали їй листа, де написали, щоб вона відчинила заклад та віддала їм ключі. Та жінка відповіла: "Ви захватчікі, от і захватуйте, а я вам ключі не дам". І вона склала петицію про порушення норм міжнародного права і надіслала їм у відповідь. Зрештою, окупанти все ж таки вдерлись в бібліотеку, а Віра з чоловіком (головою сільради) були змушені виїхати. "Ракушняк води не боїться" – історія про те, як після підриву Каховської ГЕС чоловік відкопував свій будинок від муляки і радів, що він з ракушняку і пережив велику воду. "Чоловіки приходили "забивати" старі татуювання" – історія про майстра тату, який перебивав патріотичні тату на нейтральні, щоб хлопці могли виїхати з окупації. "Була також абсолютно жахлива історія, яку не я ілюструвала. Волонтери їхали колоною автівок і їх обстріляли. Один хлопець загинув, а його сестра, що їхала з ним, вижила. З її тіла довелось виймати уламки його кісток", – розповідає Тетяна. Презентація в музеї "Літературне Придніпров'я". Фото: Тетяна Адаменко та Володимир Рейнхарт Коли ще можна буде побачити книгу в Дніпрі? Книгу презентували в Таллінні, потім книга помандрувала Україною: Херсон та Теронопіль, Одеса, декілька локацій в Києві, зокрема Мистецький арсенал, і Миколаїв. А 24 серпня її представили у музеї "Літературне Придніпров'я" в Дніпрі. У нашому місті "Lament of Kherson region" пробув лише кілька годин і далі видання повезли до Херсону. На черзі знову поїздка до Одеси. Згодом книга має знову повернутись до Таллінна. А потім, якщо вдасться, зможе помандрувати Європою. "Одна з книжок пана Лютюка, присвячена червонокнижним тваринам, зараз знаходиться у бібліотеці Ватикану. А інша у книгосховищі Конгресу США. Тому подальша доля артбуку не визначена. Херсонці, звісно, хочуть, щоб після перемоги ця книга була в Херсоні", – розповідає ілюстраторка. Тетяна Адаменко та Володимир Рейнхарт, художній керівник проєкту з Херсону, планують знову провести у Дніпрі виставку наприкінці вересня. Окрім книги, хочуть надрукувати її плакати-копії, з яких буде зручніше читати історії. Точну дату виставки КУСТ опублікує у своїй щотижневій афіші, як тільки вона буде відома. Слідкуйте за анонсами у наших соцмережах.