Чим ніч з 31 грудня на 1 січня відрізнялась від тих, що ми мали раніше?
Не будемо багато писати про те, яким для нас був 2022-й. Ви, наші читачі, все й так прекрасно знаєте. У цьому тексті хочемо розповісти, як ми всі переосмислили для себе Новий Рік. З ким проводили цю ніч? Які бажання загадували? Та про що думали під звернення Володимира Зеленського?
Якою була ніч з 31 грудня на 1 січня у соцмережах?
В інстаграмі та фейсбуці було безліч дописів українців про те, чому навчив їх 2022-й, як змінив все навколо. А також про тих, кого забрав цей рік, а що, навпаки, подарував.
Мережу заполонили відео зі святкувань у столиці. Тисячі людей об’єднались в одному бажанні.
@eva_k0r0leva ‼️слухайте як відмічають новий рік у Київі #kievukraine🇺🇦 #ukraine #war #kiev #тривога🇺🇦🙏 #kievlife #київ #вибухи ♬ оригинальный звук - Eva
@yana_shekel ♬ оригінальний звук - Яна
Найпопулярнішою піснею став гімн України.
@people_x_ #славаукраїні🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #росіялохі ♬ оригінальний звук - people_x
Зі своєї квартири 25-річна Настя, яка зустрічала Новий Рік разом з чоловіком та кицькою Сметаною, чула новорічні вигуки киян. Але не мала ані сил, ані бажання долучитись до містян. Настя каже, що цьогорічний Новий Рік вже не здається святом.
"Новорічний настрій вбили рашисти, обстрілявши столицю в останній день року". Настя, 25 років, журналістка
2022 був дуже складним, здебільшого через роботу. Бо довелося багато спілкуватися із тими, хто втратив рідних чи дім, кого рашисти катували чи змушували проходити через фільтраційні табори. Дуже складно знаходити слова, щоб не зробити цим людям боляче.
Важко сказати, що хорошого було за рік, бо майже нічого не приносило радості. Хоча війна змусила піти в автошколу, щоб навчитись кермувати машиною. Тож єдиний плюс року – тепер маю водійське посвідчення.
З дитинства до Нового Року було таке чарівне відношення: завжди здавалося, що всі дива справджуються саме в ніч з 31 грудня на 1 січня. Новорічний настрій щороку приходив сам собою. Напевно, завдяки прикрашеним вітринам магазинів. До того ж під Новий Рік ми завжди з чоловіком приїздили до його батьків у Дніпро. Коли опинялася у колі рідних ще й у найкращому у світі місті (Дніпро – то про любов), ще більше насичувалася атмосферою.
Це було сімейне свято з певними традиціями: новорічний стіл, промова Президента, шампанське, поцілунок із чоловіком під бій курантів, далі салюти та гра в "Еліас". Утім, у 2022-ому цю чарівність вбили рашисти. Під звуки вибухів якось взагалі не думалося про ялинку, диво та сімейне свято.
Новорічного настрою цьогоріч не було зовсім. Жодні фільми чи гірлянди не допомогли. Але це був перший Новий Рік, коли ми купили ялинку – малесеньку з гілочок. Бабусю, що ними торгувала, стало шкода...
Головна новорічна традиція із приїздом до Дніпра з тріском провалилася. Бо через війну у мене надто багато роботи й надто мало часу на те, щоб нормально відпочити із рідними. І якщо раніше на Новий Рік ми мали десь 5-7 вихідних, то цього разу лише 3. До того ж працювати довелося навіть 31 грудня. Тому скуплятися, готувати новорічний стіл та різати салати довелося чоловікові. Не хотілося ані фарбуватися, ані гарно одягатися. Я була у спортивному костюмі, зі змитим макіяжем. Чоловік – у домашніх речах.
Промова Президента надто розчулила мене. У сльозах сиділа мало не з перших його слів. Настільки сприйняла все близько до серця, що навіть забула про традицію поцілунку із чоловіком під бій курантів. Цьомнули один одного через 20 хвилин, напевно...
Від 2023-го очікую тільки перемог на фронті. І головної Перемоги для всієї країни. Особистого списку цілей і планів не писала, бо ж який в цьому сенс, якщо зараз взагалі не розумієш, що на тебе чекатиме наступної секунди? Єдине, що хочу – донатити на армію та працювати, щоб наближати Перемогу країни на своєму – інформаційному фронті. Адже нині кожен з нас має робити те, що вміє найкраще.
Через війну багато українців святкували Новий Рік не вдома. Кількість людей, які виїхали до країн Європи після початку повномасштабного вторгнення, наближається до 8 мільйонів. Та були такі, що зустріли 2023-й у дорозі. У потягах "Укрзалізниці" вночі їхало 6 200 пасажирів. Про це повідомив перевізник 1 січня.
Як святкували Новий Рік дніпряни? Та що для себе винесли із 2022 року?
"2022 рік став для мене роком балансу". Катя, 26 років, СЕО КУСТа, pr-менеджерка піар-агенції PRoector
2022 був дуже страшним та складним – з одного боку. І дуже мотивуючим – з іншого. Я ніколи раніше не була настільки продуктивною у своїй роботі, настільки швидкою у прийнятті рішень.
Цей рік – цікавий, він про баланс. Про те, що в один день ти щасливий, ти в ресурсі, ти зі своєю коханою людиною, зі своєю родиною, а на другий день – не можеш встати з ліжка, бо дізнався про смерть своїх однокласників або друзів.
Цьогоріч додати новорічний настрій вдалось завдяки мережам магазинів "Епіцентр" та "JYSK", я купила цілу купу гномів. Також виконала свою новорічну традицію: записала бажання на 2023-й в особливий блокнот, але головну мрію закарбувала великим літерами. Вона нині одна для всіх українців. Крім цього, наряджала ялинку, вперше дерево було штучним.
Настрій панував абсолютно особливий, бажання бурхливих святкувань не було, хотілося провести ніч у тихому родинному колі. З’явилось відчуття, що цього року нема потреби гучно святкувати Новий Рік. День сприймався як перехід у новий переможний рік. Ми зібралися з друзями у себе вдома, прикрасили вогниками квартиру, зробили кілька салатів та взяли пляшку шампанського. Вночі багато говорили про один одного. Тобто кожен сказав тост про те, як змінилася/змінився за 2022-й.
Ми дуже відповідально поставились до слів Президента. Всі плакали – і дівчата, і хлопці. Крім того, було дуже незвично відкрити вікно та почути на вулиці не просто "З Новим Роком!", а "З Новим Роком! Слава Україні! Путін ху*ло". Після слів Президента відразу захотілося сказати кілька слів про ЗСУ. І ми з великим відчуттям вдячності поговорили про них і випили трошки й за захисників та захисниць: за їхнє здоров’я і взагалі за те, що вони в нас є.
"2022 – це біль для мене". Марго, 20 років, студентка, волонтерка, журналістка
Опишу цей рік одним прикметником "болючий". Постійні втрати близьких людей та переживання за це. Відкрила себе з сильного боку. Але, думаю, до цього прийшло багато українців. Момент, який примножував сили, – це час, проведений з командою волонтерів, друзями та родиною, яка стала подушкою безпеки та прихистком.
Зазвичай у мене був цілий список новорічних традицій. Базована підбірка різдвяних фільмів та мультфільмів, складання святкового меню. Ця підготовка починається ще з початку грудня, коли твій плейлист – суцільний "Jingle bells", кімната вся у гірляндах, прикрашена ялинка, пошук подарунків, новорічна гра "Таємний Санта", обов'язкове об'їдання мандаринками до стану алергії. А вишенька на торті – це сніг, якому ти щиро радієш, а не думаєш: "Нашим військовим через тебе холодно".
Цьогоріч все було зовсім по-іншому. Я втішалась, що календар закінчився. Було відчуття, наче ти заліз на якусь величезну стіну і стало легше дихати. Але це лише мить. Жодної святковості не було. Заспокоює, що цьогоріч з сімейного застілля нарешті вийшли совдепівські пережитки. Були просто скромні, затишні посиденьки.
Новий Рік – це подія, до якої ти готуєшся. Друзі, які з'їжджаються з різних кутків України в одне місто. Дрес-код, продумана програма, закупи, а ти приїжджаєш ще на день-два раніше в обране для святкувань місто автостопом і кожному своєму водієві даруєш якісь новорічні подаруночки. Настрій – святковий поспіх. Війна розкидала друзів по країнах, фронтах та інших компаніях. Зійшлись на тому, що цей Новий Рік святкуємо з родинами, у кого була така можливість.
Я не проти тусовок, чесно, я б сама залетіла на якийсь концерт або потанцювала під Степана Гігу, бо це треба, це розряджає і насичує. Якщо це не заважає іншим – тільки за! Жити треба, особливо, коли життя намагаються у нас щодня відібрати.
"Я не змогла знайти гармонію в цій страшній буденності". Аня, 22 роки, студентка
Особисто для мене 2022 був складним, як і для всіх. Постійні переживання, нерви, не могла розслабитись чи зосередитись на якійсь справі та взагалі думати про себе. Намагалася донатити, залишатись корисною для країни та армії.
Я дуже люблю Новий Рік ще з дитинства, бо для мене це пора дива, пора, коли всі мрії можуть здійснитись, якщо о дванадцятій годині загадати найзаповітніше бажання та вірити, що воно справдиться. Для мене це як відлік з нуля. Я така людина, яка любить планувати, тому Новий Рік – це старт для нового планера, старт для того, щоб відкрити щось нове для себе та почати щось з чистого аркуша.
У минулі роки у мене завжди був новорічний настрій. Він приходив, коли я бачила якісь святкові вивіски у магазинах, ялиночки, іграшки на вітринах, чула першу новорічну мелодію А потім настрій ще покращувався завдяки прикрашанню власної оселі та плануванню ночі. Звичайно, я дивлюсь тематичні фільми: всі частини "Сам удома", "Доки ти спав".
На жаль, цьогоріч новорічного настрою не було. Однак, як ніколи міцніла віра, що з Нового Року все почне змінюватись, а 2023-й – стане переможним. Я думаю, що в жодного українця не було такого настрою як зазвичай, тому що ми знали, завдяки кому і якою ціною дивимось привітання Президента та маємо мрії з надіями.
Навряд чи хтось зміг розслабитись і не повертатися думками на фронт – до наших хлопців та дівчат, яким взагалі не до святкування.
Зустрічала Новий Рік у колі близьких. Емоції від свята неоднозначні, бо 2022-й був інакшим. Бо не можна було думати лише про салати, про прикрашання ялинки, про подарунки, одна наскрізна думка: "А як там нашим захисникам?".
Чому важливо святкувати попри все? Пояснення психолога Максима Реуцького
Святкувати дійсно доречно, тому що ворог хоче того, щоб ми впали в депресію, щоб втратили радість та настрій. Святкуючи, ми дотримуємось традицій, пам’ятаємо, що ми українці: співаємо колядки, вбираємо ялинку, готуємо святковий стіл. Тобто живемо життям, якого ворог намагається нас позбавити.
У багатьох людей виникає відчуття провини через те, що наші хлопці та дівчата зараз на своєму посту, в окопі чи працюють в екстрених службах. Як казав Віктор Франкл: "У всьому треба шукати сенс". Сенс у тому, що ці люди зараз жертвують собою або вже пожертвували заради того, щоб ми з вами могли святкувати.
"Своєрідний протест життя"
Навіть в середньовіччя після чуми завжди влаштовувався карнавал. Коли ми святкуємо всупереч, коли ми святкуємо гучно, коли ми святкуємо так, як ніби живемо звичайним життям. Та не забувайте, що в цей час хтось ризикує життям і відповідно не втрачайте людське обличчя.
Будьте обережні з алкоголем, адже ситуація зараз неспокійна, а тому треба мати холодний розум, не дрижачі руки. Споживайте не з метою піти від реальності, а з метою трохи послабити рівень стресу. Пам’ятайте, що алкоголь в великих кількостях спричиняє депресивний стан.
Ось перевірений рецепт гарного настрою у ці дні: не зачинятися у собі та проводити час серед тих людей, які можуть заразити оптимізмом, жагою до життя, настроєм та енергією. Також звертайте увагу на маленькі речі, які роблять щасливішими.
Насправді світ сповнений ними: повернутися у відпустку до близьких з війни, випити гарячого чаю. І зараз ми помічаємо і цінуємо це, повніше переживаємо все. Складні часи породжують цінності: бути разом з близькими, отримувати сили та ресурс, допомагаючи тим, хто слабший, бути уважнішим до потреб та безпеки інших людей – не запускати феєрверк, принаймні. Ми стали більш уважними, готовими прийти на допомогу, згуртувалися і вже від громадянського суспільства переходимо до свідомості політичної нації.
Яким був рік для КУСТа?
Наша редакція була у ступорі перші кілька тижнів після 24 лютого. Але міська програма "Культурна столиця", завдяки якій з’явилось це медіа, взялась відкривати шелтери для переселенців. І ми, медійники, почали із ними допомагати. Годинами сиділи у прихистках і робили те, що могли. Брали на себе адміністративні обов’язки, волонтерили та просто слухали людей, які втекли у Дніпро від війни.
Потроху почали повертати до життя наші соцмережі й сайт, а у середині року нам вдалось виграти грант від Media Development Foundation. Завдяки експертній та фінансовій підтримці ми перезапустили КУСТ. Паралельно робили проєкт у піар-агенції для підтримки ЗСУ. Створили шопери (до речі, які ви можете придбати, написавши нам) та готуємось запускати власний патреон.
І, звісно, у 2022-ому ми писали багато текстів. Багато важливих текстів про важливих для нас людей. У 2023-ому обіцяємо, що цих матеріалів буде більше. Сподіваємось, ви залишатиметесь із нами й надалі.
