Як та навіщо демонтують радянські меморіали у Дніпрі? Кого вже прибрали з міської мапи? Та хто наступний?
Повномасштабна війна не зупинила процес декомунізації у Дніпрі. За останні місяці кілька десятків вулиць змінили свої назви. З ініціативи громадян з’явився сквер імені Семенова, вулиця Шмідта стала Степана Бандери, проспект Пушкіна – імені Лесі Українки. Цікаво те, що нині вже нічого не нагадує про стару назву, бо ж пам’ятник поета вже не обсиджують голуби. Вісім меморіалів, серед яких бюст Пушкіна, міська рада постановила демонтувати та перенести на територію комунальних підприємств.
І хоча перші пам’ятники зникли з вулиць Дніпра 16 грудня 2022-го, питання стало ребром ще на початку літа. Тоді міська рада надіслала запит до Мінкульту, аби виключити 85 меморіалів, пов’язаних з радянським минулим, зі списків культурної спадщини.
"Після зняття з обліку вони можуть залишитися як мала архітектурна форма і можуть бути пофарбовані у будь-які кольори або взагалі демонтовані", – пояснила начальниця міського управління з питань охорони культурної спадщини Надія Лиштва.
Утім, відповіді від Мінкульту міські посадовці так і не отримали, тож вирішили тимчасово перенести 8 пам’ятників, аби, за словами Надії Лиштви, "усунути їх з громадського простору". З іншими пунктами переліку – складніше, бо це таблички, будинки, барельєфи. Тож, неможливо демонтувати їх, не пошкодивши.
"Ніби на унітазі сидить" Як не з першого разу демонтували пам’ятник Максиму Горькому
Він просидів на центральному проспекті Дніпра 45 років. А 26 грудня кремезного чоловіка з металевого сплаву підняли краном і повантажили у ваговоз. Монумент Максиму Горькому вагою у понад 5 тонн не хотів так легко здавати позиції, тому добряче потріпав нерви комунальникам, бо не вміщався у кузов. Довелося повертати пам’ятник на землю та класти вже боком.
"І добре, що вирішили прибрати, бо він ніби на унітазі сидить", – сказав літній чоловік, що проходив повз.
Здається, що де й шукати ці трикляті прорадянські позиції, то у старшого покоління, вони ж були свідками того часу, можуть відчувати ностальгію. Але – ні. Ганна – переселенка з Сєверодонецька, зі сльозами на очах говорить:
"Хай усіх познімають, в Україні їх не треба – оцих москалів. Леся Українка, Шевченко, краще вони – це щирі українці, і я їх дуже люблю".
Виявилося, що більшість жителів Дніпра про Горького знають хіба те, що він письменник.
"Росія напала на Україну, нам треба всі ці пам'ятники відформатувати у своїй голові. Щоб наповнити графин, потрібно його спустошити. Ось ми спустошуємо нашу негативну історію. Горького я знаю, але він для нашого краю нічого не зробив", – розповів Антон, чоловік, що зупинився подивитися на пустий постамент.
Дійсно, підтверджує історик Дмитро Архірейський, Максим Горький Україну не згадував у своїй творчості, замовчував купу проблем. Як-от Голодомор.
"Максим Горький не вступився за селян, яких морили голодом, сприяв насадженню радянської влади, абсолютно не симпатизував ідеям українського відродження, тому вносити його в актив нашої символіки не варто", – говорить історик Дмитро Архірейський.
Саме за цю неоднозначність пам’ятник Максиму Горькому міська рада вирішила перенести на територію комунального підприємства. Якого саме – це таємниця. Причому посадовці наголошують: монументи демонтують з усіма обережностями, щоб жодна рука чи нога не полишила металеве тіло у процесі.
"Наші фахівці приїхали попередньо, перевірили усі кріплення, заздалегідь демонтували, залишилося тільки підняти краном", – розповів заступник міського голови Дніпра Михайло Лисенко.
"В Україні взагалі не бував". Чому у Дніпрі 40 років стояв пам’ятник Чкалову
"Всюди пам’ятники стоять, навіщо у нас зносити? Чкалов – льотчик-герой, який здійснив переліт через Північний полюс до Америки", – коментує пенсіонерка Антоніна, поки комунальники розварюють підпірки під монументом. Жінка обурена: чим міськраді заважав Чкалов?
А от Віталій оцінює демонтаж позитивно: "Я не розумію, чому йому поставили такий пам’ятник у центрі Дніпра, добре, що більше його не буде".
Антоніна 
Віталій
Відповідає на ці полярні питання історик. Пояснює, чому пам’ятник стояв у центрі міста та чому його варто все ж прибрати:
"Людина була причетна до розбудови радянської авіації, так, він ставив рекорди і зі швидкості, і з відстані польоту. Але якщо питати, чи мав Чкалов відношення до України, ні. Народжений не тут, за національністю не українець, в Україні взагалі ніколи не бував".
Тож, 7-тонного Чкалова з бронзи та сірого чавуну підняли за голову і руку краном. До речі, такий варіант кріплення не випадковий:
"Ми маємо всю документацію на пам’ятки. Якщо хтось питає, чому його кріплять за шию або за руку, то ми обрали ці місця, бо там найтовщий шар металу, щоб нічого не сталося зі скульптурою", – пояснює заступник міського голови Михайло Лисенко.
"Ані Ломоносова, ані Матросова у Дніпрі не буде". Який пам’ятник наступний?
Нині у Дніпрі демонтували 5 пам’ятників із запланованих 8. Попереду ще Ломоносов, Матросов (UPD: вже прибрали) і танк Юхима Пушкіна (UPD: вже прибрали). Їх прибиратимуть вже у 2023-ому, бо, пояснюють у міськраді, конструкція цих меморіалів складніша, підняти краном їх не вийде.
Михайло Лисенко також пояснив, чому скульптури не можна розбити або розпилити:
"Якісь російські канали, мабуть, хотіли, щоб приїхав екскаватор, почав тут все руйнувати, у когось з пам’ятників відвалилася голова, і покотилася по святій українській землі, але цього не буде. У нас немає рішення на руйнування, тільки – демонтаж".
Також заступник міського голови додав, що матеріал пам’ятників не цінний. "Мене запитали, яка буде доля голови піонера Дубініна, я сказав, що її ми готові обміняти на вкраденого російськими окупантами єнота в Херсоні", – додав Михайло Лисенко.
"Росіяни – інший народ, чому у нас немає пам’ятників Шекспіру?". Про культурну апропріацію
"Пам’ятник Ломоносову стоїть у Дніпрі, він навчався у Києво-Могилянській академії. Але просто навчався! Був студентом, не був засновником чи викладачем. Це пам’ятник на честь імперії та її сили. Нам потрібно знайти своїх науковців", – вважає історик Дмитро Архірейський.
Фахівець наводить приклад: коли розпочалося перейменування вулиць, багато імен згадали, деякі озвучили вперше – як-от сквер на честь спортсмена та активіста Максима Семенова, що загинув на фронті.
"І знову ж таки, мова йде про росіян – це інший народ, то чому ж у нас немає пам’ятників Шекспіру, що заслуговує на більше шану, ніж Горький. Ми не відмовляємося шанувати інше, але якщо інше використовують проти нас, якщо воно принижує нас, то його треба позбавлятися", – підсумовує історик.
Мер Дніпра написав великий допис про те, чому у Дніпрі демонтують ці пам'ятки.
Не Дніпром єдиним: без Катерини ІІ та Суворова
А на Одещині "темну" пам’ятникам оголосили ще місяць тому. Отож, свого Пушкіна в місті Ананьїв демонтували ще 29 листопада. А у самій Одесі під вечір 28 грудня прибрали пам’ятник російській імператриці Катерині ІІ. Наступної ночі з Ізмаїлу, що на Одещині, зник пам’ятник полководцю Суворову. Його перенесли на територію водопровідно-каналізаційного господарства.
Така ж доля настигла і пам’ятник Пушкіна у Чернівцях. У місті Шепетівка, що на Хмельниччині, демонтували меморіал радянського письменника Миколи Островського.
