Чому наші військові розлучаються з коханими: добірка життєвих історій з фронту

Чому наші військові розлучаються з коханими: добірка життєвих історій з фронту

Війна рушить стосунки захисників, які боронять нас. 

Чому пари не витримують та чи можна врятувати взаємини? Ми розпитали військових з Дніпра про минулі стосунки та причини їхнього розриву, а психотерапевтка Ольга Мальована розібрала проблему з усіх боків.

Владислав:

"Я розійшовся з дівчиною вже під час війни. А познайомився ще до 24 лютого. Зрозумів, що їй був потрібен не я, а мої гроші. Зустрічались ми трохи більше як місяць". 


Дмитро:

"З дівчиною розійшлись, коли мене забрали в армію. До цього зустрічались 7 місяців. Так і сказала мені: "Не дочекаюсь". На неї не ображаюсь, розумію. Головне, що чесно сказала. Намагався шукати когось потім... Звісно, не одразу. Але все одно не склалось".


Євген:

"Моя дівчина загинула 6 квітня 2022 року. Це все, що я можу сказати про розрив моїх стосунків".

Нестабільність психіки

Дарія розійшлась зі своїм хлопцем цьогоріч. Вони зустрічались з липня 2021 року. Дівчина пояснила, що причиною розриву стала нестабільність психіки партнера.

Чому наші військові розлучаються з коханими: добірка життєвих історій з фронту - 1 зображення
Фото з інстаграму Дарії

"Він служив вже дуже давно, роки 3-4 точно. За цей час в хлопця почали здавати нерви, часто помічала, що дуже різко на все реагував. 

Було таке відчуття, що його товариші – найближчі люди, і за період війни воно лише загострилося. Коли їх відправили на нуль, побратими стали ще ріднішими. Багатьох товаришів хлопець втратив. Все пережите дуже вплинуло на психіку.

Коли хлопець повернувся, все було більш-менш нормально, спілкувався зі мною та людьми. Але згодом помітила, що перестав спати, замкнувся, не розмовляв зі мною. Постійно проводив час лише з товаришами чи наодинці. Почав на все скандально та активно реагувати. Я пропонувала звернутися до психолога, але він вважав, що йому це не потрібно. Сказав, що його друзі та алкоголь – найкращі психологи. Став дуже дратівливим.

Багато хто з захисників не розуміє, що їм потрібна допомога. Вони тримають все усередині. Обговорюють лише між собою, а від близьких віддаляються.

Дуже часто так ставалось, що ми домовлялися зробити щось разом, я приходила з роботи та чекала на нього. Бувало, що аж до опівночі. А він проводив час із товаришем, який отримав поранення. Тому і розійшлись. Я не стала терпіти таке ставлення до себе. Намагалася допомогти, але мою допомогу просто відкидали".

Дистанція та мрії про повернення до нормального життя

Вова – відкритий гей, служить із 2020 року. У квітні 2022 року мав повернутись додому – до коханої людини, але не склалось. Його стосунки, які тривали рік і вісім місяців, розпались. 

Чому наші військові розлучаються з коханими: добірка життєвих історій з фронту - 2 зображення
Фото з особистого архіву Вови

"Головною проблемою була відстань і неможливість відвідувати один одного. І війна, яка, на жаль, погубила нас. Ти бачиш це і розумієш, що додому ти вже не їдеш. Плани, які ви будували на майбутнє, після цього зруйнувались. 

До того ж коли ви втрачаєте точку опори, на яку обидва спирались, – спільні плани у звичайному житті – це дуже сильно випалює всередині. Не знаєш, що робити далі. Глухий кут, з якого знайти вихід складно.

Насправді втратити цю людину було для мене скоріше дивно. Стільки часу все було гаразд, а потім ми просто перестали розуміти один одного, відчувати. Навіть зменшилась кількість розмов.

Але навіть після розставання ми спілкувались, мені було комфортно, бо розійшлись на хорошій ноті. Історія закінчилась практично хепіендом. Інколи мама в мене досі питає про Олега, як він там. Але вже пройшло стільки часу, я з ним вже не спілкуюсь, немає причин писати. Маю надію, що в нього все гаразд.

Минуло небагато часу, буквально два тижні від розлучення, і я зрозумів, що якщо буду самотнім, моїй ментальній рівновазі наступить кінець. Вона зламається. В тебе у будь-якому випадку має бути людина, з якою ти поділишся всім. Звичайно, мама, з якою в мене класні стосунки – жінка, що носила тебе 9 місяців у животі та 18 років на шиї, – дуже за тебе непокоїться, тому ти не можеш їй все довірити. 

Чому наші військові розлучаються з коханими: добірка життєвих історій з фронту - 3 зображення
Фото: presa.com.ua

За три тижні я вирішив, що треба щось змінювати у своєму житті, завантажив твіттер. Швидко познайомився з одним хлопцем. Ми просто переписувались. Але я дізнався, що він розірвав свої стосунки, і у мене є зелене світло. Я йому кажу: "Ти будеш мій". Так і склалось: за тиждень спілкування ми стали парою. І невдовзі він вже приїхав до мене в частину.

Це був хлопець з Лиману. Виявилось, що у нас із ним сотні тисяч спільних інтересів, захоплень, серед яких – українська мова і література. Ми обидва максимально цим захоплюємося та можемо годинами обговорювати.  

Торік восени у мене померло троє рідних. Це бабця, дідо і мій хресний. Виходить, що вони пішли за два дні, буквально разом. Мене навіть на похорон не відпустили. Це дуже вплинуло на мене. Почалась депресія. І на той момент я був у стосунках із моїм першим хлопцем, він порекомендував мені зв'язатись з психіатром. Мені виписали антидепресанти, я сидів на них певний час. Потім стало краще, я припинив їх пити. Починається повномасштабна війна в лютому 2022-го. Знову звертаюсь до психіатра, починаю пити антидепресанти. І виявляється, що Вася, мій теперішній хлопець, потерпає від того самого, що і я. Збіг просто неможливий. 

І знаєш, ми як оці старі бабульки, нумо жалітись на менталку, на освіту, політику... Ми знайшли спільну мову. Але...

Просто відчуваєш, що ця людина твоя, близька, рідна. Але в цей час і у нього, і у мене починається депресивний епізод, коли відчуваєш себе "овочем". Просто абсолютно нічого не хочеш. Стосунки погіршились. До того ж у нього була звичка постійно обговорювати новини про війну. А я – людина, яка хоче максимально абстрагуватись від армії та від свого буття на фронті. Ти нібито радієш за певні звільнені території, але розумієш, скільки життів за цим стоїть. Але я не міг йому про це сказати, щоб не розчарувати людину, бо він ділився зі мною своїми емоціями. Це було б егоїстично з мого боку, я не хотів, щоб він думав, що не важливий мені.

Чому наші військові розлучаються з коханими: добірка життєвих історій з фронту - 4 зображення
Фото: ukrmilitary.com

Тут в армії ти живеш одним днем. Тобто, поїв – тобі ок. Поспав – тобі ок. Далі нічого не плануєш. Доволі часто згадую минуле, і мене це спонукає жити далі. Тому що ти думаєш про майбутнє, віриш, що повернешся до цього життя – спокійного та свого. Це такий психологічний прийом для мене, який заспокоює. 

У твоєї коханої людини те ж саме, і ти підштовхуєш його... Він – поет, дуже класно пише вірші. Я кажу: "Сонце, давай ми зробимо збірку. Або малюй, а ми будемо це продавати. Це ж круто". 

Але в людини насправді просто немає сил. Свою енергію витрачаєш, щоб підтримувати себе та хлопця. Вивозити це складно. Пройшов певний час, і ми зрозуміли, що поки я в армії, у нас не буде комфортних стосунків. Бо коли ми поряд, це щось неймовірне. Весь спектр емоцій в одній секунді. Стосунки, яких я прагнув. Але, на жаль, ми двоє зрозуміли, що поки лише травмуємо один одного. Були не готові до цього. Дійшли до висновку, що нам потрібно бути окремо один від одного".

Чи можна вберегти стосунки? 

Психотерапевтка Ольга Мальована говорить, що у таких випадках слід користуватись правилом літаків: спочатку піклуйся про себе, а вже потім про інших.

Чому наші військові розлучаються з коханими: добірка життєвих історій з фронту - 5 зображення
Фото з особистого архіву Ольги

"Контекст війни накладає сильний відбиток на стосунки. Очевидно, що не всі пари зможуть витримати його. Чим більше в коханих стовпів, на яких тримаються відносини, тим більше шансів пережити кризи. Пара, яка подолала різноманітний досвід, події, соціальні взаємодії (те, що об’єднує), має ресурс на боротьбу з проблемами. Для того, щоб зберегти стосунки, цього мають хотіти двоє. 

Інша річ, коли партнер, наприклад, переживає хворобу або оговтується від травматичних подій. Він може просто в якийсь період не мати сил на підтримку стосунків, тому що левова частка психічного ресурсу направлена на опрацювання травматичних подій. 

Задача кожного з нас піклуватись в першу чергу про самих себе, пам’ятаємо: в літаку спочатку маску надягає на себе дорослий і вже потім на дитину, тому що це збільшує шанси вберегти того, хто поруч. Дуже важливо вчасно допомогти собі та виділити свої потреби, які ви можете забезпечити, і ті, в яких ви потребуєте підтримки інших: друзів, родичів чи спеціалістів.

Якщо ваш коханий повернувся із фронту і не має змоги бути тим, ким він був до цього досвіду у відносинах з вами, дайте йому простір. Можливо доведеться пізнавати один одного наново. Організуйте в першу чергу собі ту допомогу, яка зараз потрібна для того, щоб підтримати себе. 

Так, ви можете говорити про свої почуття: про те, що непокоїтесь за людину, бо бачите, як вона страждає, про те, що сумуєте за нею, але не нав’язуйтесь. Коли людина була на межі можливостей, то їй може знадобитись час, щоб оговтатися. 

Завершити стосунки – це теж вихід. Іноді, на жаль, єдиний з можливих, щоб вберегти себе від страждань, коли немає ресурсу переживати й далі кризу.

На жаль, у пострадянському просторі все ще недостатня психологічна освіта і не вистачає розуміння необхідності психогігієни та реабілітації, але все поступово змінюється. Зараз є багато центрів і можливостей для отримання такої допомоги. 

Ми з колегами з Центру ресурсної психології та психотерапії "Мольфа" надаємо безкоштовну психологічну допомогу сім’ям воєнних і воїнам, які повернулись з фронту до цивільного життя".


Нагадуємо вам, що в Україні працює безліч ліній безкоштовної психологічної допомоги від різних організацій. 

‣ Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН), щодня з 10:00 до 20:00 за номером: 0 800 100 102

‣ Для громадян України, які наразі перебувають в інших країнах, а саме у:
Чехії +420 800 012 058; 
Польщі +48 800 088 141; 
Франції +33 805 080 466; 
Португалії +351 800 780 756; 
Швеції +46 20 160 46 46; 
Ірландії +353 1800 817 519; 
Італії +39 800 939 092; 
Австрії +43 800 017967.

‣ Телефон довіри для всіх працює щодня з 19:00 до 07:00.
Дніпро: (056) 767 76 76. 
Одеса: (048) 737 76 76. 
Харків: (057) 759 76 76. 
Київ: (044) 228 76 76. 
Донецьк: (062) 213 76 76. 
Луганськ: (064) 272 76 76. 
Чернівці (037) 290 76 76. 
Івано-Франківськ: (034) 273 76 76. 
Херсон: (055) 239 7676. 
Львів: (032) 253 7676. 
Миколаїв: (0512) 59 76 76.

‣ Лінія підтримки "Давай поговоримо" надає психосоціальну підтримку працівникам медичних установ, військовослужбовцям, ветеранам ООС/АТО та працівникам соціальних служб: 0 800 331 800

‣ Гаряча лінія для учасників війни та їхніх родичів, працює цілодобово: 0 800 501 212

Поділитися: