Влад Троїцький про ГогольFest у Дніпрі.
Інтерв'ю з Владом Троїцьким ми провели в різних країнах: я була у квартирі в холодному Дніпрі, а він говорив із сонячної й теплої Бразилії, де закінчив писати новий проєкт для "ДахаБраха" і 24 вересня отримав нагороду. Тепер ГогольFest входить у п'ятірку найкращих фестивалів Європи.
Як ви переосмислили Дніпро? Я приїхала сюди з Білорусі, і в мене враження, що Дніпро залишився в 90-х у багатьох аспектах життя…
– Це і так, і не так. Я багато їжджу Україною й розумію, що у кожного міста є своя особливість. І у Дніпра теж. Усі міста без винятку мають свій нерозкритий потенціал. У просторі, де можуть виявитися нові способи мислення, сміливі проєкти, існує революційна модель розвитку пасіонаріїв. Попри деяку пасивність людей, є дуже багато яскравих і неординарних особистостей, які "вийшли з Дніпра".
Режисер стверджує, що культура – це основна річ, яка формує свідомість людини. А Дніпро був не надто відомий як генератор культурного контенту. Хоча люди, які хочуть і можуть генерувати культуру, є.
– Завдяки ГогольFest ці люди зможуть об'єднатися і далі формувати те, що називають новим обличчям міста і новим обличчям України.
ГогольFest пішов із Києва в інші міста. Чому ж він прийшов до Дніпра, де не так багато культурних подій?
– Через ілюзію насиченості культурного життя Київ менш жадібний до нових культурних ініціатив: "Відбуваються, і відбуваються. І слава богу!".
Влад Троїцький називає Дніпро одним з міст, які не розбещені культурним життям. Усі заходи: перформанси, вистави, лекції – будуть цікаві освіченим людям. Вони зможуть відчути себе частиною світового культурного процесу.
– Ми живемо не у провінції. Ми живемо у світі. У яскравому, мінливому світі, що розвивається. Тому в таких містах, як Маріуполь, Вінниця, Дніпро, люди більш жадібні до нового.
Хто ці люди, які захотіли зробити і підтримати ГогольFest в Дніпрі?
– Позиція ГогольFest – ми йдемо тільки туди, куди нас кличуть. Перша пропозиція надійшла від "Культурної столиці". Це було взаємне бажання і рішення.
Який він – Дніпро в контексті ГогольFest?
– Дніпро – нерозкрите місто. Тут величезна кількість фантастичних будівель, які ще не переосмислені. Їх можна перетворити на щось дивовижне.
Режисер підкреслив, що стільки можливостей немає навіть у Києві. Наприклад, можна змінити на краще Філармонію й отримати фантастичний центр сучасної музики, театру і мистецтва. Друге місце оновлення для Влада Троїцького – це Телецентр, який вже є одним з просторів ГогольFest'у. Цікавлять і станції метро, які зараз будуються і які можна оформити яскраво і незвичайно.
– У Дніпрі є дивовижний колишній ПК імені Ілліча. Це крута будівля, яку невеликими зусиллями можна перетворити на центр сучасного мистецтва. Те місце, де будуть освітні заходи, коворкінг. Загалом, там стане круто. Змін не уникнути, вони будуть відбуватися. Тут важливо, як мешканці Дніпра будуть ставитися до них. Потрібно, щоб люди максимально включалися в нову історію і ставали носіями й адвокатами цієї історії. Щоб люди вели діалог із владою про те, чого їм не вистачає у місті.
Upd. 2020 року: Центр сучасної культури все-таки зробили, але в іншому місці – в будівлі колишнього Губернського земства.
Я помітила, що в Дніпрі велика кількість людей, які розмовляють російською мовою. Це вплив іншої, неукраїнської культури, культури "русского мира"?
– Русскій мір у контексті політики Путіна – це імперський світ. Це ніяк не пов'язано з російською культурою. Люди, які говорять російською мовою – у Дніпрі, Харкові, Одесі – це український світ. Просто вони російськомовні.
Влад Троїцький зазначає, що ще не сформований маркер "що таке Україна". Тільки зараз відбувається формування ідентичності української культури.
– Я не впевнений, що вона повинна прив'язуватися тільки до української мови. Зрозуміло, що вона важлива і визначає один з маркерів ідентичності. Однак багато людей зараз її ставлять як фактор, що розділяє українців, а не об'єднує. Моя думка: "Потрібно формувати загальне поняття свого дому". Дім як місто, дім як мала і велика громада в контексті міста. І формувати більше маркерів, якими ми можемо пишатися.
Режисер підкреслив, що це важливо для іміджу країни. Наприклад, коли ти можеш сказати закордонним друзям "Дніпро – це …". Головне – пишатися тим, що є у місті зараз, знаходити загальні маркери, загальні культурні коди.
– Наприклад, "Менора" – це об'єкт, яким можна пишатися. Це місце, цікаве в контексті сучасної України. Сподіваюся, що за допомогою ГогольFest, "Культурної столиці", активістів і всіх небайдужих можна буде створити ще кілька об'єктів, які будуть формувати обличчя Дніпра, яким можна пишатися.
Однак є і негативні моменти, про які розповів режисер. На жаль, йому і творчій групі не вдалося налагодити діалог із філармонією.
– Мабуть, з боку дирекції не було бажання. Вони живуть у своєму консервативному світі й, напевно, їх це влаштовує. Це пострадянський світ, який стосується всіх державних закладів культури. У них немає бажання розвиватися. Вони плачуть, що їм дають мало грошей, але нічого не роблять, щоб це змінити. Державні інститути культури застрягли в 60-х роках часів СРСР і не хочуть звідти вибиратися.
Чому ГогольFest з індустріального Маріуполя прийшов у індустріальний Дніпро? Можна ж, наприклад, поїхати в популярний у плані сучасної культури Львів і робити там масштабні заходи, залучаючи безліч людей…
– У Львова є своя історія, і це місто народжує свої яскраві проєкти. Є ті, з якими ми співпрацюємо. А у Дніпрі, на мій погляд, не вистачає стимулу для агентів змін. Бракує точки збору, де б вони відчували свою потрібність, відчували, що вони не самотні. Для цього є ГогольFest.
Як би не називали ГогольFest: "театральне свято в Києві", "перформанс сучасного мистецтва", "театр кранів у Маріуполі" – сенс у нього один. Приходьте і відкрийте його для себе.
