“Я вже зовсім не той, що був до війни!” Як правильно комунікувати з людьми, які мають бойовий досвід?

Особисті кордони, некоректні питання, критичне мислення та психічні зміни після фронту. Війна змінює не лише фізично, а й психологічно. І ці зміни не завжди помітні ззовні. Як спілкуватися з тими, хто має бойовий досвід? Яких помилок уникати і як допомогти їм адаптуватися? Ці питання набувають все більшої актуальності у нашому суспільстві. У цій статті ми розкажемо про особливості спілкування з ветеранами, торкнемося теми особистих кордонів, некоректних запитань та важливості підтримки. Щоб краще зрозуміти увесь процес, ми звернулися до експертів та дружин, чиї чоловіки повернулися з фронту. Також поговоримо про симулятор для розвитку навичок коректного спілкування з військовими, який з’явився на "Дія.Освіта". Війна нікого не робить "м’яким та пухнастим" Фото: з власного архіву Людмили 51-річна Людмила (директорка "Центру соціальних служб" Петриківської селищної ради) розповідає, що її чоловік Вадимпішов на контрактну службу в ЗСУ у листопаді 2020 року. Під час початку повномасштабного вторгнення знаходився біля Авдіївки. У травні 2022 отримав травму – контузія, внаслідок якої у нього стався крововилив у мозок, отримав інвалідність 2-ої групи. Потім було 6 місяців лікування і півроку на службі з перервами на лікування. "Вадим закінчив службу і у нас був тривалий період адаптації до сімейного життя. Він сказав: "Я вже зовсім не той, хто був раніше і ти маєш приймати мене таким, який я є зараз". Я мала з цим погодитися. Незвичною для мене зміною у ньому було те, що він приймав рішення не радячись зі мною. Іноді навіть я дізнавалася про наші сімейні новини через певний час. Це мене, звичайно, дратувало, адже до цього я декілька років прожила майже без чоловіка та звикла приймати важливі рішення самостійно (але я готова до прийняття спільних рішень)". Людмила розповідає, що емоції у Вадима були вкрай нестабільні: він міг плакати, був доволі сумним і замкнутим, часто мовчав. Відразу після першого періоду лікування дуже заїкався, а тому говорив дуже мало – сердився, коли не міг сказати слова. "Мій чоловік намагається уникати негативних тем,наприклад, щодо просування російських військ. Він завжди намагається перевести розмову на кшталт: "Думаємо тільки про гарне!" Ми вдома не ведемо активні розмови з даної тематики. У той же час він дуже активно спілкується з побратимами та волонтерить". "Бог залишив живим для того, щоб я виконав свою місію на Землі, а саме допомогав людям", – говорить Вадим. Людмила вважає, що дружини військових повинні дати своїм чоловікам час на адаптацію. Бути терплячими та дійсно прийняти їх "новими", не такими, які вони були раніше. "Війна нікого не робить "м’яким та пухнастим"", – зазначає жінка. "Кожен військовий не повинен залишитися без уваги дружини, друзів, рідних, але вона повинна бути ненав'язливою! Ніколи не потрібно говорити, що чоловік комусь щось винен – потрібно шукати інші слова (бо саме ці фрази є найбільшим подразником психіки). Це мої думки…", – говорить Людмила. "У військових змінюється ставлення до себе та до оточуючих" Щоб краще зрозуміти, як бойовий досвід впливає на психіку, ми поговорили з психологинею та керівницею психологічного відділу благодійного фонду "Веста" Тетяною Ціленко. Фото: з власного архіву Тетяни До повномасштабного вторгнення жінка працювала переважно з цивільними людьми, які втратили близьких зненацька (наприклад, після ДТП або хвороби). А після 24 лютого 2022 року почала роботу виключно з ветеранами, членами родин загиблих чи зниклих безвісти, військовими, що повернулись з полону. "Стрес призводить до чорно-білого мислення" Через постійну загрозу для життя і здоров'я, у військових змінюється ставлення до себе та до оточуючих. Як пояснює Тетяна, під дією бойового стресу з'являється так зване "чорно-біле" мислення. "Коли треба швидко приймати рішення і від нього залежить життя людей. Спрощене мислення вирізняє "свій – чужий", "правильне – неправильне". Між цими точками немає чогось середнього", – зазначає фахівчиня. Таким чином у військових загострюється критичність мислення, тому вони можуть гостро реагувати на те, що не відповідає їхнім цінностям та уявленням. Окрім професійного досвіду спілкування з ветеранами, Тетяна має особистий, оскільки її чоловік служив з 2015 по 2016 роки і після початку повномасштабного вторгнення знову приєднався до лав ЗСУ. Однак через поранення він повернувся до цивільного життя півтора року тому. "Критичність у мисленні чоловіка зберігається і дотепер. Якщо він побачить, що хтось ображає слабкого, у нього не виникає сумнівів, що це погано. Або якщо людина у військовій формі вживає алкоголь, то він обов'язково втрутиться у таку ситуацію". Фото: з соціальних мереж Тетяни Друга особливість людей, що мають бойовий досвід – це загострене відчуття справедливості. Оскільки за неї на фронті вони віддають життя, здоров'я, свій час, бачать як гинуть побратими. Це теж переноситься у цивільне життя та може ускладнювати стосунки та спілкування з оточенням. "Співчуття, повага та ніякої жалості" Існують загальні рекомендації для спілкування з військовими. Найважливіше – це повага до особистих кордонів. Тетяна розповідає, що не можна наближатися до військового зі спини та не бажано підходити дуже близько, бо у нього є навички самозахисту і втручання у його особистий простір може сприйматися як загроза. "Люди просто із вдячності, з гарних абсолютно причин хочуть підійти, обійняти військового, але забувають, що це недопустимо, бо це втручання в особисті кордони. Відповідно, вони наштовхуються на дуже гостру реакцію, коли він може відштовхнути або навпаки сам відійде на кілька кроків. Це сприймається як невихованість". За словами фахівчині, люди часто не враховують, що багато військових мають поранення та дружнє поплескування по плечу може спричинити людині біль. Крім того, є багато втручань в особистий простір, не лише фізичний, але й емоційний, коли люди ставлять дуже особисті питання: – Чи ти вбивав? – Чи ти бачив як хтось загинув? – Ти отримував поранення чи тобі було страшно? – Як твоя дружина тебе дочекалася? – Чи дійсно вам платять 100 тис. грн? Ми можемо проявляти співчуття до людей, які мають досвід участі у бойових діях, але їх не можна жаліти. Бо таким чином ми знецінюймо їхню роботу, досвід, ображаємо та принижуємо. Також іноді у нас дуже викривляється ставлення до військових через стереотипи та міфи, що нав'язує суспільство. Перший – усі військові небезпечні, агресивні, мають ПТСР. Тобто деякі люди, коли бачать людину у формі, починають боятися та триматися якомога далі. Інша сторона – це героїзація. "Коли я працювала у центрі протидії гендерно зумовленого насильства, то почула фразу: "Але ж це військовий побив дружину, ми ж можемо лояльно до нього ставитись". Ні, це домашній насильник, який б'є дружину та дітей!" Тетяна каже, що є люди по формі і без форми, але норми моралі та закон однакові для всіх. "Як не можна переходити дорогу на червоний і військовим, і цивільним, так само не можна ґвалтувати, грабувати, нападати на людей". Що робити, якщо людина у формі почала виявляти агресію? Психологиня зазначає, що дуже рідко у людини змінюється емоційний стан зненацька. Зазвичай емоція має здатність наростати та збільшуватися. Тобто у процесі комунікації можна відслідкувати, що саме "зачепило" військового. Якщо це стосується близької людини, то ми можемо уточнити, на що саме він так зреагував. "Якщо ж зовсім чужа людина підходить на вулиці і починає агресивно себе поводити, то реакція може бути тільки така ж, як на будь-якого хулігана: триматися на дистанції, викликати охорону чи поліцію". Симулятор від "Дія.Освіта" Щоб краще підготуватися до таких складних ситуацій, на платформі "Дія.Освіта" розробили симулятор, за допомогою якого можна потренуватися коректно та з повагою взаємодіяти з людьми, які мають бойовий досвід. Він є практичним навчальним компонентом до освітнього серіалу "Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія". "Симулятор занурить у звичні для кожного побутові ситуації, де ви матимете нагоду обрати, як поводитися, що сказати. І зрештою – отримаєте розуміння, як зробити досвід взаємодії взаємно комфортним", – зазначають на "Дія.Освіта". Спеціально для КУСТа, Тетяна протестувала симулятор і ось її відгук: "Мені дуже сподобались підібрані ситуації та відповіді. Це дійсно те, з чим наші клієнти стикаються щодня. Пройти цей симулятор буде дуже корисно кожному. Єдине, у мене виникли технічні складнощі, я не могла натиснути на вірну відповідь, бо вона зникала, тож я була вимушена завершити симулятор передчасно". Спробувати пройти його може кожен, посилання можна знайти тут.