Які традиції чаювання на фронті та чи справді чай може додати сил для боротьби з ворогом.
Це партнерська історія.
Несподівано, але чай – саме той інструмент, який дозволяє військовим залишатися в гармонії навіть на передовій, приймати виважені рішення під час чайних церемоній, відновлюватися після важких поранень та хоч іноді відчувати себе "як вдома".
Аліна, 27 років, волонтерка, забезпечує захисників їжею та чаєм
"Я передаю їжу вимушеним переселенцям та на фронт. Продуктові набори завжди різні, все залежить від потреб захисників: комусь потрібні супи, мівіна, адже в окопах неможливо щось приготувати. А у когось є польова кухня та можливість щось самостійно зварити.
Гарні чаї зазвичай купую у супермаркетах по акції, якщо беру дітям ВПО, то це фруктові. А якщо захисникам, то це зелений або чорний у пакетиках. Чай вони найбільше просять восени, бо починається період простудних захворювань".
Ось що у своєму інстаграмі написав Андрій Оністрат – український захисник, спортсмен, бізнесмен та віцепрезидент Федерації тріатлону:
"Це мій любий дарджилінг #305…
Коли далеко від дому, кожна мить, кожен елемент, що нагадує про дім – це щось особливе. Восени минулого року я просив чаю. А вони мені прислали 5 великих ящиків "українського сніданку". Я його відправив всім і в @дшв, і в сухопутку, й в СБУ, ми його теж пили.
Повернемось до дарджилінгу.
Звичайно, тут ніхто не знає що це. Тому в мене завжди з собою є маленький пакуночок з чаєм. Я ним пригощаю тільки справжніх друзів, хто може оцінити цей шедевр, хто не пре туди цукор, хто може оцінити смак і насолодитись по повній".
Ми розпитали інших захисників про їхнє ставлення до чаю і традиції чаювання на фронті.
"У мене зранку заряд енергії, п*дори почекають"
Антон – командир взводу десантно-штурмових військ, йому 24 роки. До повномасштабної війни проходив строкову службу в армії. Приблизно в той самий момент відбулось перше знайомство захисника з традиціями китайського чаювання.
"Раніше знав про пуер лише те, що він смердить рибою та від нього є якийсь ефект. Та як я повернувся зі строкової служби, мій товариш запропонував скуштувати справжній китайський чай. Мій перший досвід був поганий, бо ми випили півтора літри пуеру на двох – це дуже багато, як для першого знайомства. Я зрозумів – чай був смачним, але заварений й випитий неправильно. Після стало цікаво розібратися, що тут до чого".
Після того Антон почав ближче знайомитись з чаями. Замовляв різні сорти у маленьких крафтових магазинах та заварював їх у звичайному червоному чайничку у білу краплинку, який взяв у своєї бабусі. Потім у житті захисника з’явились великий набір для чаювання, китайський чайник і, звичайно, традиція насолоджуватися чаєм зранку до роботи чи після. Ввечері 23 лютого 2022 року Антон разом зі своєю дружиною та тещею сидів у кав’ярні, пив чай та чекав на початок війни.
"Я розумів, що війна скоро почнеться, був готовий до всього. Зранку 24 лютого дружина розбудила мене зі словами: "Війна почалась". Я не хотів, щоб вороги прийшли на мою рідну Дніпропетровщину, щоб мої близькі бачили всі жахи війни. Тому дружину відправив на роботу, а сам пішов до військкомату. Через годину вже сидів у автобусі та направлявся до 25-ї повітряно-десантної бригади".
Зазвичай військові беруть на фронт лише найнеобхідніше: ліки, воду, зарядні пристрої тощо. У валізі Антона завжди лежало 200 грамів пуеру.
27 лютого 2022-го в районі Авдіївки захисник приймав свій перший бій. Саме тоді Антон знайшов маленький білий керамічний заварник та заварив собі першу чашку пуеру на передовій.
"Строчив із кулемета і чай собі в чашку доливав, – згадує хлопець. Всі чайні церемонії на фронті були для однієї людини – мене. Я запам’ятав чаювання у Лисичанську в оточенні на заводі: я прокинувся, заварив чай. По рації командир почав кричати: "Вже йде ближній бій, треба працювати". А я кажу: "В мене зранку заряд енергії, п*дори почекають". Я завжди знаходив і сили, і час для чаювання. Якщо зациклюватись на чомусь одному, людський ресурс швидко вичерпається".
Існує міф, що військовим потрібен лише чорний чай, адже він додає енергії. Але Антон зазначає, що найкращого напою для захисників немає. Адже перед військовим ставлять постійно різні задачі. Наприклад, якщо завдання працювати на штурмі, то тоді краще випити пуер або Да Хун Пао. Якщо захисник знаходиться далеко від передової лінії, то краще пити заспокійливі чаї, наприклад Тігуанінь.
"Чай для мене – це не просто продукт, це моральна розрада. На позиціях я познайомився з чаєм більше, ніж у мирний час. Бо на фронті все по-іншому сприймається, тут такі моменти більше цінуєш: сісти, попити чай 5 хвилин – це неймовірна розкіш. Я постійно знаходив якісь дощечки, щоб поставити піали, чайники. А потім проводив церемонію для себе, знаходив душевну гармонію та відпочивав. Слухав не тільки, як кулі літають над головою, а ще як співають пташки".
Рік тому Антону та його побратимам поставили задачу дійти до населеного пункту Кремінна. Ввечері бійці почали готуватися до місії: поспілкувались з розвідниками, розробили план та накреслили його на мапах. Захисники вірили, що виконають цю задачу швидко та легко. Вночі бійці виїхали на бойових машинах, там Антон заварив собі пуер у термосі та морально готувався до штурму. Перші дві посадки взяли вдало. Але на третій залишились без двох бойових машин з піхотою. Почала працювати ворожа артилерія… Далі стався приліт у третю бойову машину, де знаходився Антон.
"Можна сказати, що мене тоді вбили. Коли привезли до пункту евакуації, в мене не було ані тиску, ані температури – жодних ознак життя. В голову прилетіли уламки, які пробили навіть каску".
Медики вже хотіли вантажити захисника разом із загиблими, коли хтось помітив, що Антон ще ворушить пальцями. Захисник півтора тижні провів у комі. Лікарі прогнозували, що хлопець не зможе ходити й навіть розмовляти. Але Антон відновлюється: вже відмінно розмовляє, але зізнається, що ходити поки важко. Через поранення хлопець втратив понад 60 відсотків зору, а у мозку залишились уламки.
"Коли я отримав поранення, почав звертати увагу не на ефект чаю, а на його корисні властивості. Я почав пити Тігуанінь, і у мене перестав боліти шлунок (бо постійна тушкованка на фронті дала про себе знати). Розпочав пити Да Хун Пао і червоні чаї, активно налагоджувалася робота мозку. Ще чай Габа допомагає відновлювати клітини мозку. З концентрату цього чаю навіть роблять таблетки для людей похилого віку".
"Я знайшов собі на війні чайного брата"
Владу 27, до війни він був МС на вечірках, а зараз командир роти у ЗСУ.
Чоловік боронить Україну від самого початку повномасштабної війни. 26 лютого 2022 року Влад вже знаходився на Херсонському напрямку, брав участь у визволенні міста і також виїжджав у Бахмут як бойовий медик. Зараз Влад перекваліфікувався на сапера. Головна його задача – розмінувати Херсон, щоб дати людям можливість вирощувати врожай, підтримувати економіку країни.
З китайським чаєм у Влада історія довжиною у 10 років. У мирному житті чаювання було невіддільною частиною його життя, але після 24 лютого 2022-го захисник на деякий час припинив його пити.
"Коли почалась війна, я взяв лише найнеобхідніше та поїхав на фронт. Лише 6 місяців тому я подзвонив додому й сказав: "Пакуйте чай і висилайте!". В мене був надважкий емоційний та психологічний стан. А чаювання – це спосіб не уходити в алкоголь чи куріння через проблеми, а проживати емоції більш здоровим способом. Мені надіслали класичний Шен, Да Хун Пао, улун і термос. Коли я вперше почав пити чайок саме тут, то ніби повернувся додому, це було круто!".
У мене був побратим (якого, на жаль, вже немає) і я запропонував йому почаювати:
– Давай з тобою поп’ємо чай?!
– Давай, але я чай п’ю великими кружками, – відповів він.
– Ні, ні! Зараз ми будемо пити з тобою ЧАЙ!".
"Потім це вже стало традицією, так я знайшов собі "чайного брата"".
Влад все життя прожив у місті, тому хлопцю перебування у селах дається непросто. В деяких немає опалення, а тому розігріває воду для чаю захисник або у печі, або на вогнищі. Це додає чайній церемонії певного шарму. У житті в селі є один плюс – це неймовірні краєвиди, якими варто насолоджуватися під час чаювання, говорить чоловік. Тепер у Влада є традиція: він раз на тиждень знаходить близько 20-30 хвилин та присвячує цей час чаюванню.
"Я роблю це, щоб сконцентруватися, зібратися з думками та стати добрішим. У цьому спокої можна знайти певну важливу для себе інформацію та відкинути усе неважливе. Дуже багато питань вирішувалось саме за чайною церемонією останнім часом. У цьому спокої, відчуженні від всього, що відбувається навколо… Я знайшов релаксант у чаї. Чай повинен був з’явитися у моєму житті знову".
Чайна компанія TEAHOUSE з перших днів повномаштабного вторгнення передає військовим чорний і зелений кенійський чай.
"Ми звернули увагу на те, що всі захисники мають різні смаки і зараз надсилаємо артилеристам, піхотинцям, розвідникам посилки з фруктовими, трав’яними чаями, ройбушами. Аби було це різноманіття", – розповідає директорка з маркетингу Анна Бардищева. Дівчина має друга, капітана ЗСУ, який обожнює фруктовий чай десь з трьома ложками цукру і взагалі не п’є чорний.
"Буває, що у нас просять чаї, які допомагають бути бадьорими, – продовжує Анна, – тоді ми збираємо посилки з різними пуерами. Хлопці з Третьої окремої штурмової бригади, наприклад, просять пуер, аби змінити на нього енергетики, які шкодять їхньому здоров’ю".
Тільки за лютий-травень 2023 року TEAHOUSE передали 330 000 порцій чаю.
Компанія готова безкоштовно надіслати 50 тисяч порцій ройбуша військовим.
Замовити чай можна тут.
