У чому проблема "Понаехали" та машин на донецьких номерах?

У чому проблема "Понаехали" та машин на донецьких номерах?

З якими стереотипами стикаються переселенці у Дніпрі та чому взагалі виникають такі уявлення про них. 

Ненадійні працівники, невдячні орендатори, "понаїхали"...  З 2014 року Дніпропетровщина прийняла майже пів мільйона переселенців. Але у суспільстві все ще зберігається стереотипне мислення щодо внутрішньо-переміщених осіб. Ми поспілкувалися з переселенцями, аби дізнатися, з якими упередженнями вони стикнулися. А також спитали думку соціологині, яка пояснила, чому люди навішують ярлики та як з цим боротися. 

"Ви до нас не надовго". Переселенцям не хочуть здавати квартири

Найбільше з цією проблемою ВПО стикалися на початку повномасштабного вторгнення. Ольга переїжджала з Маріуполя разом з усією родиною: чоловіком, мамою та свекрухою, бабусею і дідусем. До того ж мали кота і собаку. 

"Не хотіли здавати житло людям з тваринами. Власники казали: тільки без домашніх улюбленців, без дітей, без поганих звичок", – згадує Ольга. 

У деяких орендодавців була думка, що переселенці не затримаються у місті надовго, каже дівчина: 

"Нам так відповідали: "Ми хочемо здавати квартиру на довготривалий термін, а ви можете переїхати". Питали, чи маємо роботу, аби оплачувати житло"

Переселенці винаймуть будь-яке житло, бо не мають вибору 

З подібною риторикою стикнулася й Ірина, вона була вимушена тікати з рідного Маріуполя. Коли з чоловіком перебралися до Дніпра, стали шукати житло. Ціни, зізнається жінка, у 2022 році були захмарні. Жодних поступок власники квартир робити не збиралися: 

"Навпаки: нам підвищували вартість оренди. На початку повномасштабної війни, коли шукали квартиру, було багато оголошень тільки для людей з місцевою пропискою. Я зверталася до рієлторів, аби вони поговорили з власниками, але ті навіть не хотіли з нами побачитися". 

Підвищили вартість оренди й Івану. Чоловік на початку повномасштабної війни поселився у гуртожиток. 

"Тоді була одна сума оплати за житло, для переселенців навіть зробили знижку в тисячу гривень. Зараз її немає платити складніше, до того ж у нас забрали виплати ВПО", – розповів Іван. Наш матеріал про обмеження виплат для переселенців можна прочитати тут.

Іван

Схожа проблема з житлом у переселенців була й у 2014. Андрій разом з дружиною і трьома дітьми переїхав з Горлівки, що у Донецькій області. Одразу стали шукати помешкання, проте рієлтори пропонували геть нежитловий стан. 

"Останні поверхи, квартири без меблів, замість скла – вікно забите плівкою. Ми обурювалися, питали: "Ви дійсно хочете за таке помешкання стільки грошей?" Нам відповідали: "А що ви хотіли? Ви переселенці", – згадує чоловік. 

Багато відмов від власників квартир було на рівні дзвінків. Андрій одразу попереджав, що має прописку у Донецькій області. Дехто після цих слів кидав слухавку. 

"Була така ситуація: нам запропонували однокімнатну квартиру за велику суму, але вона була в поганому стані. Ми одразу попередили про свою прописку. Власник відповів: "Я донецьким принципово не здаю", – розповів Андрій. 

Особливе ставлення до автівок на "донецьких" номерах 

З таким упередженням стикнулася маріуполька Ірина. Одного ранку після переїзду до Дніпра вона з чоловіком їхали на роботу. У автівки – "рідні" номери Донецької області, що починаються з літер АН. 

"Нас зупинила патрульна поліція. У них тоді була інформація, що деякі автівки з донецькими номерами викрадені. Нас перевірили по базі й відпустили", – розповіла Ірина. 

Про особливе ставлення до автівок не на місцевих номерах чула і Ольга: 

"У моєї знайомої була така історія: на вулиці стояло декілька машин, і тільки її мала донецькі номери. І чомусь саме їй виписали штраф за неправильне паркування"

Андрій з Горлівки помітив різницю: спочатку мав номери з Донецької області, потім переоформив автівку у Дніпрі. 

"Коли ми їздили в Краматорськ навідувати родичів, частіше зупиняли саме на "донецьких" номерах. При чому ретельно перевіряли усі документи, що у багажнику лежить. Я завжди був ввічливий, тому і до мене нормально ставилися", – пояснив чоловік. 

Переселенці не працюють і живуть на виплати ВПО 

Це твердження категорично спростовує переселенка з Маріуполя Ольга. На роботу вона влаштувалася одразу після переїзду до Дніпра. Аби винаймати квартиру, працювати мають щонайменше двоє членів родини, вважає дівчина. 

"Моя мама хапається за одну роботу, за іншу, і нам все одно доводиться обʼєднувати кошти, щоб сплатити оренду. Грошей не вистачає. У нас усі працюють, ми навіть кішку хотіли змусити піти на роботу. У нас немає виходу", – пояснила Ольга.  

А Ірина у центрі "ЯМаріуполь" допомагає знайти роботу переселенцям. І, каже, нині роботодавці йдуть назустріч ВПО: 

"Вони розуміють, що у людей може не бути документів, і готові прийняти навіть без них. Достатньо мінімального навчального терміну для підтвердження кваліфікації". 

Переселенці – ненадійні працівники 

Не завжди та не всюди роботодавці раді допомогти переселенцям. Іван з Маріуполя вимушений працювати й удень, і вночі на підприємстві за невеликі гроші. 

"На фабриці моїй 40 % працівників – переселенці. Керівництво цим користуються, бо люди готові працювати за будь-які кошти. У мене максимальна зарплата була 10 тисяч, копійки. У Маріуполі я отримував вдвічі більше. Зарплати у переселенців менші, ніж у місцевих, але я навряд зможу добитися від когось правди", – розповів Іван. 

"Коли ви повернетеся додому?" 

"Куди ви понаїхали?", – таке запитання поставила маріупольці Ользі … кондукторка трамваю. Якось, після переїзду до Дніпра, згадує дівчина, вона мала їхати у центр соцзахисту, аби оформити виплати ВПО. Тож вирішила спитати у кондукторки, чи правильний маршрут обрала. 

"Мабуть, так вона і зрозуміла, що я переселенка. Зараз у Дніпрі я такого ставлення уже не зустрічаю", – каже Ольга. 

Андрій з донечкою

З нерозумінням до переселенців стикався й Андрій з Горлівки. Тоді, у 2014, після переїзду до Дніпра, віддав молодшу дочку у дитсадок. 

"Директорка садочка у нас періодично питала: "Ви ще тут?". Ми кажемо: "Так, звісно". А вона у відповідь: "Чому? Пишуть, що у вашому рідному місті все добре, можна повертатися". Горлівка в окупації й досі. Я так подумав: "Спробуйте самі туди поїхати", – обурюється Андрій. 

Але чому люди створюють стереотипи? 

На це питання нам допомогла знайти відповідь кандидатка соціологічних наук Віра Макаренко. Фахівчиня пояснює: стереотипи – це спрощена реальність, такі собі схеми, за якими люди сприймають події і оцінюють. 

"Стереотипи зʼявляються кількома шляхами. Перший – наслідування, від батьків до дитини. Наприклад, коли мама каже малюку, що незнайомці можуть бути небезпечні. Другий вид – це стереотипи, сформовані внаслідок власного досвіду, що багато разів повторювався", – розповідає Віра Макаренко. 

З одного боку – стереотипи дуже зручні. Адже людина не витрачає енергію та час, аби сформувати власне враження про подію, певну соціальну групу чи національність. З іншого – це спрощене уявлення викривлює реальність, вважає соціологиня. Всю повноту картину за ярликом побачити неможливо. 

"Дуже часто люди шукають причини власних негараздів у зовнішніх чинниках. І тому їм простіше сказати що "Я не можу знайти роботу, через велику кількість переселенців", або "Через ВПО зростають ціни на житло", – розповіла Віра Макаренко. 

Віра Макаренко

Не попастися на гачок стереотипів допомагає критичне мислення. Тобто вміння перевіряти кожну отриману інформацію. 

"Якщо людина починає свою думку зі слів "Усі" або "Завжди", значить, вона говорить стереотипами, або намагається їх навʼязати. Це привід поставити запитання: "Хто сказав, що всі?", – пояснює соціологиня. 

Розвінчати хибні думки допомагає інформування. Коли людина отримує достовірні дані з перевірених джерел, це стає приводом замислитися щодо своїх переконань. Також звільнитися від стереотипів можна за допомогою власного позитивного досвіду. 

Варто памʼятати, що стереотипи – це інструмент впливу на масову свідомість. Ворог може використовувати їх для маніпуляцій, аби розділити суспільство. 


Цей текст став можливим в межах програми "Єднання заради дії", що втілюється IREX за підтримки Державного департаменту США. Вміст є виключно відповідальністю ГО "КУСТ" та необов’язково відображає погляди IREX та Державного департаменту США.

Поділитися: