На наші питання відповідає автор urban.dnipro Руслан Ширінов.
Хто такі лікарі міста? Чому круговий рух на перехресті Калинової та Калнишевського було важливо зробити? Як прибрати банер, який не подобається? У чому наше місто обігнало Одесу, Львів, Київ? Та про автомобілецентричність Дніпра – читайте у великому інтерв’ю з автором проєкту urban.dnipro Русланом Ширіновим.
Які три найбільш вдалі урбаністичні рішення були впроваджені у Дніпрі у 2023 році? Які, на твою думку, були потрібні, а які – зайві?
‣ Виділення тротуару плиткою в проїздах;
‣ Організація велосмуг на Миру та Калнишевського;
‣ Влаштування піднятих перехресть на Коновальця та Єфремова.
"Вийшло, що назвав саме свої проєкти.
Круговий рух на перехресті Калинової та Калнишевського рішуче не сприймається деякими мешканцями, насамперед – автомобілістами. Тепер в години пік їм доводиться чекати 3-5 хвилин, щоб проїхати перехрестя. Але це рішення важливе, оскільки тепер перехрестя можна безпечно пройти пішоходам та пасажирам громадського транспорту. Ми звузили проїзну частину з ~20 м до 9: чітко розділили протилежні напрямки руху, прибрали надлишкову ширину смуг, захистили перехід і велосмуги пластиковими стовпчиками.
Пішоходи отримали безпеку та комфорт, натомість водії більше не можуть пролітати пішохідні переходи на швидкості 60 км/год.
У будь-якому разі я живу поруч і регулярно спостерігаю, як працює це рішення. Навесні будемо робити з профільним КП висновки, залишати круговий рух, щось корегувати або організувати перехрестя зовсім інакше".
Чи працює зараз дизайн-код у місті? Що робити, якщо не подобається великий рекламний банер та хочеться його прибрати?
"Дизайн-код для вивісок і реклами працює, за кілька місяців після початку повномасштабного вторгнення бізнеси потроху почали надсилати нові запити на розміщення вивісок. Зараз їхня кількість навіть більша, ніж до 24 лютого 2022-го.
Ці запити – не формальність. Без перевірки ескізів вивісок на відповідність дизайн-коду їх не погодить департамент реклами, тобто не поставить свій підпис.
Звичайно, деякий бізнес нехтує дизайн-кодом і розміщує свої вивіски без жодних погоджень. До них рано (якщо це центр міста) чи пізно (якщо периферія) дійде профільна інспекція та випише припис на усунення порушення. Далі, якщо бізнес зберіг свідоме ставлення до міста, він погоджує нову, вже правильно вивіску. Якщо й далі нехтує правилами, вивіску можуть примусово демонтувати.
Взагалі, мандруючи містами України, бачу, що за пʼять років роботи дизайн-коду Дніпро неймовірно очистився від візуального забруднення, обігнавши Одесу, Львів, Київ. Це вдалося завдяки грамотно складеному документу дизайн-коду і політичній волі міського керівництва дотримуватися його.
Якщо ви бачите незаконну вивіску/банер/рекламу, потрібно скаржитися до Департаменту торгівлі та реклами, до Інспекції з благоустрою. Або на гарячу лінію міськради за номерами: (056) 732-12-12, (095) 732-12-12, (096) 732-12-12, (073) 732-12-12".
Який принцип роботи платних парковок у Дніпрі?
"Почну здалеку: навіщо взагалі видумали плату за паркування?
Якщо дуже коротко, то змушувати оплачувати паркування в містах почали тоді, коли рівень автомобілізації швидко зростав, натомість – міська інфраструктура не могла гарантовано надати кожному автовласнику паркомісце. Найчастіше мова йде саме про середмістя, оскільки воно майже завжди є центром економіки міст: вся комерція, всі розваги, навчання, робота – концентруються там.
Але центр міста, якщо мова не йде про нові міста, що зʼявилися після Другої світової війни, завжди гарантовано має обмежений вуличний простір, оскільки проєктувався в доавтомобільну епоху. Відповідно – може вмістити обмежену кількість авто.
При цьому потрібно організувати паркування так, щоб не завдавати шкоди пішоходам та іншим учасникам дорожнього руху.
Отже, коли попит на паркомісця зріс кратно більше за пропозицію, його – попит – почали регулювати ціною. Маєш можливість оплатити паркування – маєш змогу вільно припаркуватися. Не маєш такої можливості – тоді тобі йти пішки, користуватись велосипедом, громадським транспортом. Тут важливо зауважити, що мова йде не про утиски автовласників, а про компроміс між всіма мешканцями міста в обмеженому вуличному просторі.
Щодо платного паркування у Дніпрі, то воно організовано не зовсім належним чином. Часто утруднена комунікація містян з паркувальними компаніями. Кілька років тому я мав нагоду співпрацювати з міським КП парковок та оператором. Оцінюю цей досвід радше позитивно, оскільки вдалося реалізувати кілька якісних проєктів (на вулицях Січових стрільців, Гончара, Святослава Хороброго, кілька тисяч антипаркувальних стовпчиків на вулицях). Деякі мої пропозиції тоді проігнорували".
Що зробив твій проєкт urban.dnipro за 2023 рік у Дніпрі? Які плани на наступний?
"У 2023-ому вперше у Дніпрі та одними з перших в Україні нам вдалося реалізувати принцип зонування тротуарів.
Цьогоріч для більшості ремонтів вулиць розробив ескізи планувальних рішень. Це зонування тротуарів, зменшення площі мощення задля збільшення площі озеленення, облаштування велодоріжок, інклюзивність, пріоритет та безпека пішоходів (підняті перехрестя, виділення тротуару в проїздах плиткою). Це вулиці Воскресенська, Володимира Великого, Єфремова, Коновальця, Винниченка, Скоробогатова, проспект Миру, бульвар Слави.
Буквально щодня проводив час із підрядниками на місцях, щоб пояснити, як має виглядати той чи інший дорожній вузол, бо всі ці рішення вперше впроваджувалися у нашому місті. Люди просто не розуміли, як це реалізувати та навіщо. Але в кінці ремонтів підрядники самі хизувалися та надсилали фото, типу "Дивись, як класно вийшло" – це дуже надихало.
Маю визнати, що вдалося реалізувати не все задумане, а за деякі вузли мені відверто соромно. Наприклад, через надто сильний ухил (навіть ненормативний, бо інакше не можна було зробити через низку причин), відсутність пониження на велодоріжці (якщо підрядник дуже квапився), тактильну плитку через люк (не за ескізом) сходинку на транзитній зоні тротуару (підрядник вважав, що вона потрібна). Але в цілому вийшло якісно оновити вуличний простір.
Також розробив кілька пропозицій зміни організації дорожнього руху: велосмуги та кільце на Калнишевського, велосмуги на проспекті Миру, влаштування "берлінських подушок" на Скоробогатова.
Які плани? Через величезне соціальне несприйняття теми ремонтів під час війни мені складно відповісти на це питання, не зачепивши почуття небайдужих містян.
Питання витрати бюджетних коштів під час війни на благоустрій, на мій погляд, не є чорно-білим – воно має безліч відтінків. Тут важливий контекст доцільності кожного окремого ремонту та його фінансова складова.
Якщо коротко: ремонту потребують насамперед локації навколо лікарень та госпіталів. Оновлення насамперед з точки зору інклюзивності простору. Це все, що можу сказати стосовно планів на 2024 рік".
Як тобі Успенська площа з урбаністичної точки зору?
"Останнє десятиліття, якщо не більше, у світі панує тренд на збільшення частки природи в містах та зменшення втручання людини. Це зелені коридори, мінімум мощення, збереження біорізноманіття. Тобто якісний та сталий громадський простір – це той, де багато дерев, кущів, різнотравʼя. Натомість мінімум плитки та штучних обʼєктів.
Варто зауважити, що міські громадські простори бувають різні. Є формат умовного скверу "Прибережний": це – вау-ефект, сучасні архітектурні та ландшафтні рішення, спеціально підібрані дерева, велика площа газонів, якісна підсвітка, дитячі майданчики тощо.
Є інший формат – більш природній. В такому парку мінімальне втручання людини в середовище: відсутнє мощення з плитки, доріжки виконані з дерева або відсіву, вуличні меблі також з дерева або вони в принципі відсутні.
У Дніпрі немає жодного облаштованого парку другого формату, натомість першого – всі. Це обумовлено як обʼєктивними, так і субʼєктивними причинами. На мою думку, місту потрібен баланс, щоб в місті були парки та сквери обох форматів.
Сьогодні я йду із сім'єю тішитися чудовим фонтаном та підсвіткою дерев в Прибережному, завтра йдемо на пікнік в нижню частину Зеленого Гаю. Післязавтра – їздимо велосипедами в Тунельній балці. Але для цього всі локації мають бути облаштовані, виходячи з їхнього призначення.
Нині природними парками не опікуються, тому у містян складається враження, що хороший парк – це океан плитки, пластикові дитмайданчики та сліпуча підсвітка. Повторюсь: такий формат не є поганим, він має свої обʼєктивні переваги над більш природними парками: формує архітектурну ідентичність, впізнаваність міста, приваблює туристів. Так само як і свої переваги має природний формат: контакт людини з природою та збереження біорізноманіття.
Щодо Успенської площі. З точки зору свого функціонального призначення (перший формат) – це дуже якісний громадський простір. Більшість вузлів та елементів, такі як лавки, тераси, пристовбурні решітки, дитячий майданчик є унікальними, вони спроєктовані спеціально для цього обʼєкту. Я спілкуюся з архітекторами проєкту, знаю, яку любов вони сюди вклали і яку величезну роботу провели. Це справді якісний архітектурний проєкт, який отримає свої професійні нагороди.
Чи могла б бути Успенська площа іншою? Так. Наприклад, можна було зберегти старі дерева, не міняти комунікації, в принципі – нічого не змінювати. Натомість – оновити пішохідні доріжки, встановити лавки та додати озеленення на рівні очей (різнотравʼя та багаторічні кущі).
Я не візьмуся судити, як варто було зробити. Це не питання чорно-білої оцінки. Мені подобається, якою вийшла оновлена Успенка. Так само мені б сподобалося мінімальне втручання в стару площу".
Щодо малого транспорту – Дніпро справді більш автомобілецентричний? Як можеш прокоментувати ситуацію з транспортом у Дніпрі?
"Дніпро абсолютно автомобілецентричний. Останні роки подекуди зʼявляються людиноцентричні простори, оновлювався громадський транспорт, зʼявлялися клаптики велодоріжок. Але все це точкові зміни без зміни загальної парадигми.
Це стратегічне питання: як звільнити центр міста від авто, як прибрати транзит приватного транспорту через середмістя, як заохотити містян пересідати на громадський транспорт та засоби мікромобільності, як взагалі організувати мобільність людей в Дніпрі.
Не хочеться бути представником "офісу простих рішень" і давати конкретні поради. Радити завжди простіше, ніж втілювати. Скажу, що б насамперед зробив я, щоб розв'язати проблему мобільності в Дніпрі: розвивав громадський транспорт (щоб доїхати з точки А в точку Б було дешевше і швидше, ніж на авто), оновив тротуари (щоб пересування пішки було максимально комфортним та приємним), розвивав велоінфраструктуру (щоб на короткі відстані люди їздили велосипедом/самокатом), вивів би транзит авто з центру (щоб з Лівобережного на Перемогу не треба було їхати через Центральний міст).
Також проблему мобільності вирішує насичення периферії поліфункцією: наявність робочих місць, навчальних закладів, розваг, місць відпочинку поруч з домом".
Повертаючись до твого проєкту. Чи були фейли при створенні доріжок, проведенні різних робіт? (Спротив людей, скарги, перешкоджання роботі).
"Р Е Г У Л Я Р Н О
Я мав помилки як три роки тому, так і зараз. Намагаюся їх мінімізувати на етапі планування та під час реалізації, але вони стаються.
Щодо спротиву, то найбільше демотивує поверхнева оцінка людей в соцмережах. Не аргументована критика, а шаблонне мислення, невігластво, різного роду звинувачення на основі власних вигадок, навіть лукізм (дискримінація людини за її зовнішнім виглядом).
За пʼять років було кілька моментів, коли був готовий все кинути. Зараз теж переживаю це. Поки що думаю, як або убезпечити себе від деструктивних проявів, або закінчити, що розпочав, і лишити це до кращих часів чи в принципі.
Натомість аргументована критика дуже цінна, за цей час здобув нових знайомих, з якими регулярно раджуся і до яких прислуховуюся. І окремо дуже вдячний незнайомим людям, які підтримували мене особисто і впроваджувані рішення".
У якого міста в Україні ми можемо перейняти цікаві урбаністичні рішення? Який міський кейс за кордоном тобі сподобався?
"Львів – авангард урбаністики в Україні. Всі найкращі практики спочатку зʼявляються там, і лише потім у Києві чи інших містах. Розвиток велоруху в Україні почався у Львові, пріоритет та безпека пішоходів на вулицях – так само, навіть план сталого розвитку Львів прийняв першим в Україні.
Причому Львів не є новатором – він просто бере робочі, перевірені часом і досвідом найкращі світові інструменти та втілює їх. Так само маємо робити й ми.
Я не був за кордоном, не встиг до коронавірусу, хоча мав квитки на квітень 2020-го. На щастя, є інтернет, гугл стріт вʼю, безліч тематичних блогерів та, авжеж, профільна література.
Можу виділити збір дощової води та її повторне використання – це просто космос для нас".
Твій найулюбленіший мем про велодоріжки?
"Нарешті! Пʼять років на це чекав".
Урбаністика – це ж не лише красиві лавочки, освітлення чи велодоріжки? Що це?
"Урбаністика має чітку дефініцію, яку можна знайти на Вікіпедії. Для мене урбаністика – це про любов до міста та людей. Це бажання зробити людей щасливішими, їхнє життя – комфортнішим, зручнішим, безпечнішим.
Урбаніст – лікар міста. Він як терапевт визначає захворювання та виписує ліки, щоб місто одужало.
Наостанок хочу поділитися цитатою, не памʼятаю, чиєю, яка найкраще описує взаємодію містян з містом та одне одним:
Місто – місце постійного конфлікту всіх з усіма".
