Хоч відшукувати свідчення про жертв тієї атаки стало все складніше, у цьому тексті ми згадуємо 7 людей.
У першій частині ми писали про Наталію та Максима Швець, Марію Лебідь, Михайла Кореновського, Ірину та Максима Шевчук, Ірину Саламатенко, Ольгу Усову, Анну Павловську та Максима Богуцького читайте
У другій частині – Олексія та Микиту Зеленських, Оксану, Лейлу та Михайліну Францевих, Анастасію Ігнатенко, Дмитра та Макара Гузя, Тетяну та Олександра Гаврилюків, Тетяну Журавську, Ірина та Віктор Вітальєвих, Євгена Соловйова, родину Фігурних та Валентина Вознюка з дружиною.
Якщо ваш рідний або знайомий теж загинув у цьому будинку на Перемозі, пишіть нам у фейсбук чи інстаграм. Ми закарбуємо згадку про кожну безневинну людину.
Сім’я Ноніашвілі
Разом у квартирі на Набережній Перемоги були 19-річня Ліана, її мати Тетяна та бабуся.
"Вихідний день, субота, мама мала бути на службі, ЗСУ, але залишилась вдома через ОРЗ, сестра наводила лад в черговій орендованій квартирі, бабуся на кухні тільки закінчила смажити чебуреки...", – розповідає старша донька Тетяни та сестра Ліани, Руслана.
Фото: Ліана 
Фото: Тетяна
Сім’я прибула з Маріуполя. 24 лютого 2022-го батько Захар та мати Тетяна вступили до ЗСУ і згодом опинились на Азовсталі. Обидва потрапили в полон. Маму обміняли 17 жовтня, а батько й досі залишається у ворога.
Сестра Ліана була студенткою в Харкові.
"Я з бабусею на дивом вцілілій автівці 20 березня і з цілим склом виїхала через Нову Ялту до Дніпра, де зустрілась нарешті з сестрою", – розповідає Руслана.
Ліана навчалась в Харкові в університеті, колекціонувала альбоми зірок, любила вечірки та каву. Їй було цікаво все: від тату до музики.
"Познайомились ми з Лі на Харківпрайді 2021-го. Я добре пам’ятаю її на той час червоне волосся. Вона була неймовірна. Пам’ятаю, як працювала у кав’ярні "Світер", а я приїхав до неї та, поки не було клієнтів, ми увімкнули улюблену групу на колонках, вийшли на двір та почали танцювати. Люди бачили нас, усміхалися і говорили, що ми круті", – розповів Меморіалу друг Ліани Ярослав Дикусов.
Ярослав захоплювався її активністю: Ліана встигала відвідувати універ, зустрічатись з друзями, працювати та спілкуватись з новими людьми.
Тетяна Ноніашвілі була нагороджена орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
Допомога Руслані.
5375411202721143
4441114414377265
UA22 3348 5100 0002 6209 4060 3138 3
Ірина Булгак
Ірина обожнювала рибалку, разом з чоловіком Олександром вони були багаторазовими всеукраїнськими призерами та чемпіонами із риболовлі у парних та поодиноких змаганнях. Тому і працювала Ірина також в рибацькому магазині.
"Під час тривоги вона закривала магазин і ховалась у підсобці, дотримуючись правила двох стін. Але цього дня правило двох стін не спрацювало, від під'їзду нічого не залишилося", – розповідає її друг Микита Кондаков.
Іра здобувала другу освіту за ступенем магістра в Дніпровському аграрно-економічному університеті на біотехнологічному факультеті. За першою освітою була технологом.
"Великою любов'ю Іри була риболовля. Вона брала участь в усіх змаганнях, могла втерти носа чоловікам. Без проблем ходила на зимову рибалку в лютий мороз. Із захопленням прокидалася у вихідний о третій ночі, щоби зайняти найкраще місце на водоймі", – розповіла Меморіалу подруга Ірини, Ольга Холох.
Допомога родині: 4149439041541370 Олександр Булгак.
Павло Житченко
У будинку на Перемозі також був молодий чоловік – Павло Житченко. Його сестра Надія, молодша на 5 років, з ніжністю розповідає про найкращі поради, які давав брат, про найсмачніші сніданки, які готував:
"Коли у мене не було світла, то він завжди замовляв мені таксі до його дому (хоча у нього також не було світла) і я їхала до нього, тому що хоч без світла та води, зате разом веселіше. Завжди я брала з собою якісь смаколики, які він не їв та віддавав мені. Боже, а як він радів, коли я йому подарувала на новий рік светр, який він давно хотів, але його душила жаба його купити. А коли ми були маленькі, мені дуже часто снилися жахливі сни й він тоді засинав зі мною та тримав мене за руку й не відпускав до самого ранку".
Монобанк для допомоги родині або за номером картки: 5375414124728360.
Оксана та Сергій Денисенки
Родину кілька днів розшукували рідні та знайомі. До останнього сподівались, що пара була в іншому місці у момент прильоту. Але марно. Остання інформація: Сергія упізнали та поховали, Оксана залишалась у списках зниклих безвісти.
