“Це був жахливий крик, я не можу його забути”: у Дніпрі завершили розбирати завали будинку на Перемозі

Дістали 45 тіл загиблих, із них шестеро – діти. О 15:38 14 січня у Дніпрі пролунав вибух – російська ракета влучила у багатоповерховий будинок на житломасиві Перемога. Палали автівки, лунали глухі вибухи – опадали частини стін, які не витримали удару. Через 15 хвилин після вибуху місце оточили правоохоронці – до дому, звідки чулись жіночі крики та плач, нікого не пускали. А галявина навпроти наповнювалась містянами. Хтось з них вибіг з оселі у паніці, та більшість – почули вибух і пішли на дим. Що згадують перші очевидці вибуху? Як на місці працювали волонтери? Читайте у нашому репортажі. Текст створений виданням "КУСТ" за підтримки платформи пам'яті Меморіал, яка розповідає історії вбитих Росією цивільних та загиблих українських військових. Аби повідомити дані про втрати України – заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв. Перші очевидці "Ми гуляли в парку, відчули струс. Одразу подзвонили дитині, син залишився сам удома, сказав, що з ним усе добре, але з вікон бачить дим... Це тероризм, це нелюди. Ми самі з Краматорська, ніколи б не подумали, що тут буде так само небезпечно", – розповів переселенець Сергій. Подружжя Ольга та Олексій прийшли з сусіднього будинку, бо не змогли додзвонитися друзям: "Вони жили саме у зруйнованому під’їзді. А зараз не виходять на зв’язок. Страшно: от подивіться, винесло балкон цілий, видніється чиясь кров на траві". "Надії знайти живих майже немає". Як у Дніпрі завершували розбирати завали Одразу після прильоту рятувальники почали діставати перших постраждалих та передавати їх медикам. Ті, хто залишався у квартирах і був при тямі, кричав та світив ліхтариками, щоб надзвичайники побачили та врятували. За кілька годин до розбору завалів допустили містян, щоб на розчищене змогла під’їхати спецтехніка. "Було дуже багато людей, вони розгрібали будматеріали лопатами, ломами, тачками. Зсували обгорілі автівки, крани підіймали їх на навантажувачі. Потім ДСНС-ники сказали відходити, щоб почала працювати техніка. Маніпулятори підіймали бетон в самоскиди, рятувальники усе сміття перевіряли двічі", – згадує ту ніч Андрій, чоловік як доброволець допомагав розбирати завали. Щогодини зростала кількість травмованих та загиблих. Волонтери створювали списки зниклих безвісти. Станом на 17 січня вже відомо, що загинуло 45 людей, серед них шестеро дітей. З-під завалів врятували 39 жителів будинку. 29 містян нині у лікарнях. Четвертий день поспіль триває рятувальна операція, до неї залучили 579 людей – це рятувальники, медики, комунальники, – повідомляють у міськраді Дніпра. Завершили розбирати завали сьогодні вдень. Комунальники вивезли понад 8 тисяч тонн бетону з будинку. "Нині надії знайти живих майже немає", – говорить речник ДСНС в області Сергій Ковтонюк. "У ніч з неділі на понеділок ми бачили, як з-під завалів винесли два пакети: один великий, інший маленький, хтось сказав, що це дитина", – розповів Андрій, що розбирав на місті завали. На тролейбусній зупинці навпроти будинку люди створили місце пам’яті: приносять іграшки та квіти, запалюють свічки. Шість гвоздик поклав містянин Іван. Чоловік довго стояв і дивився на діру у багатоповерхівці: "Тут мій колега жив. Зараз він вважається зниклим безвісти. Я не знаю, як люди можуть таке робити…". Іван Гаряча їжа, одяг, пункт обігріву: про волонтерський рух поруч з будинком Біля багатоповерхівки розбили два волонтерські пункти: один одразу навпроти неї, інший – у дворі. І там, і там пригощають гарячими напоями та їжею. "Даємо бутерброди, супчик розігріваємо у мікрохвильовці, є пиріжечки, кава, чаї різних сортів. Сирочки окремо. Це все люди принесли, а ми готуємо. Приходять підкріпитись і комунальники, і рятувальники, і мешканці", – каже волонтерка Наталія. Наталія та їжа, яку вона пропонує ДСНС-ники розгорнули пункти обігріву, поряд є місце, де підзарядити гаджети. Окремо містяни приносять одяг та ковдри. Волонтери швидко розфасовують їх по коробках з написами "Жіночий одяг" або "Дитяче взуття". "Вистачає всього, окрім постільної білизни. Особливо в перший день багато речей принесли. А от засобів гігієни мало – зубної пасти, мила. Ми все сортуємо, а люди приходять сюди забирати", – розповіли волонтери. Свої пакунки з теплим одягом привезла й Ірина. Жінка спеціально приїхала з села, що під Дніпром: "Я мати трьох дітей, розумію втрати родин: залишитися без дому – це те саме, що вийти на вулицю голим. Від мене не убуде. Треба – привезу ще. Картоплю, олію, все з городу. За можливості заберу до себе для прихистку сім’ю. Це горе, яке об’єднує людей". Ірина Мережі наповнені десятками грошових зборів для людей, які втратили рідних у будинку, оселі чи самі постраждали. Аби допомогти людям, що залишились без житла, один з банків оголосив загальний збір, який триватиме до вечора 17 січня. Українці задонатили вже понад 96 мільйонів гривень. "Люди кричали, це було жахливо". Спогади тих, хто вцілів "Повилітали вікна й навіть ґрати та впали просто на ліжко, якби я була тут, то точно не вижила б". Це перше, що показує нам Ксенія у квартирі, де промайнуло майже все її життя. Той самий зруйнований будинок, тільки під’їзд інший. У момент вибуху дівчина була на Херсонщині, де разом з іншими волонтерами відвозила гуманітарну допомогу. "Мені подзвонила подруга, сказала, що влучили у мій будинок. Я одразу почала дзвонити мамі, вона ж була у квартирі, зв’язку – нуль. Я і кричала, і плакала. Мої друзі волонтери не знали, як реагувати, бо вперше бачили мене у такому стані. Я була готова до будь-яких новин". За деякий час Ксенії все ж вдалося поговорити з мамою, та була у стані шоку. Зараз їх обох прихистили друзі. Та дівчина зізнається: і досі не може забути запах будівельного пилу та диму. Вона вже пережила подібне у 2007 році, коли у Дніпрі на вулиці Мандриківській вибухнув газ: "Мені тоді пощастило, вижила, після вибуху газу навколо мене утворився будиночок зі стін, прийшла у себе, побачивши, що я знаходжусь в уламках. Каміння було аж по груди, та, мабуть, у людей якісь інстинкти вмикаються, бо я себе тоді відкопала, хоча і була зі зламаною ногою". Досі не відпускають переживання і Віру з сусіднього під‘їзду. Її родина дивом уціліла під час ракетного удару. "Чим ближче я підбігала до будинку, тим гірша була картина – усе в сірому попелі, склі, бетоні. Якоюсь арматурою поранила ногу, але все одно бігла до батьків у дім, бо не було зв’язку. Тато відкрив двері, бо я просто тарабанила, не могла ключі знайти. Він був увесь в крові". Місце, куди люди приносять квіти та дитячі іграшки Та поранення батька виявилися легкими, розповідає Віра. Бо тато, попри свою звичку сидіти у цей час на кухні з собакою, вирішив вийти за цигарками. І щойно нахилився взутися – пролунав вибух. Уламки скла та бетону пролетіли над головою, лише трохи зачепивши. Мама, каже дівчина, у цей момент вкрилася ковдрою у кімнаті, тому її теж не поранило. Навіть пес залишився неушкоджений. "Я теж випадково затрималася: чекала на чоловіка, він саме в той день вирішив заїхати у пивний магазин, хоча я сказала йому, щоб поспішав. Так вийшло, що і я, і він, запізнилися додому, це нас врятувало. Люди кричали поруч з завалами – це був жахливий крик, я його згадую щоразу". Що відомо про загиблих? На 17 січня відомо про 45 загиблих. 15 тіл ще не ідентифіковано. Безвісти зниклими залишаються ще 4 дітей Серед загиблих є двоє підлітків – 17-річний Максим Богуцький та 15-річна Марія Лебідь. Хлопець закінчив школу рік тому, дівчина – ходила у дев’ятий клас. Обидва підлітки залишались самі вдома у момент вибуху. Інформацію про знайдені тіла неповнолітніх підтвердили у гумдепартаменті та рідні загиблих. З Марією Лебідь вже попрощались у понеділок. Марія Лебідь. Фото: інстаграм сестри дівчини Також відомо, що від російської ракети загинув український боксер та тренер – Михайло Кореновський. Його у вівторок поховали на Запорізькому кладовищі. Серед загиблих – троє стоматологів. Ірина Саламатенко загинула разом з подругою Ольгою Усовою, коли йшла на тренування поряд зі 118 будинком. Третій стоматолог – Анна Павловська. Анна Павловська. Фото: допис у фейсбуці Тетяни Бескровної Під завалами знайшли родину переселенців з Нікополя – Ірину та Максима Шевчуків. Сім’я переїхала у Дніпро, щоб врятуватись від щоденних обстрілів. У подружжя залишилось двоє дітей. Також є інформація про загибель Оксани Францевої із двома донечками. Старшій Лейлі було 13 років, молодшій Михайлині – три. Повні списки загиблих ще не опубліковані. У Дніпрі було оголошено жалобу на три дні – з 15 по 17 січня.