А пам’ятаєте, як в дитинстві ми уявляли, що листочки з "куста" – це гроші?

КУСТ: про внутрішню "кухню" видання і про запуск патреону.

Ми запускаємо патреон. Коротко розповідаємо, що таке КУСТ, чому ми круті та пояснюємо, як користуватись нашим патреоном та чому вам це має бути цікаво. Історію медіа розповідає його засновниця, Катерина Нікітенко.

КУСТ – зарплата теж листочками?

Хоча наш КУСТ зелений і зимою, і влітку, але теж потребує підживлення. Фінансового. 

У 2023 році КУСТу виповниться 5 років. Увесь цей час нас підтримує міська програма "Культурна столиця". Гроші, завдяки яким ми існуємо, – це гроші партнерів, тобто місцевого бізнесу. 

Останні кілька місяців нам фінансово допомагає організація "Media Development Foundation", яка надала КУСТу грант. Це громадська організація, що займається підтримкою регіональних медіа, і протягом пів року вони допомагають нам утримувати декількох співробітників, а також дуже допомогли технікою, надіслали фотоапарат і ноутбук. 

Крім зарплат, КУСТ витрачається на таргетовану рекламу, бо якщо статті не поширювати, їх ніхто не буде бачити. Впродовж чотирьох років ми намагались хоча б по дві тисячі гривень відкладати на таргет. Але з початку війни намагаємось своїми силами рекламувати тексти. Також наші постійні витрати – це утримування домену, оплата технічної підтримки сайту. З офісом нам допомогла програма "Культурна столиця", яка дала можливість працювати у  "Будинку на Троїцькій" – колишньому музеї українського живопису, але наразі всі працюють з дому, або навіть з інших міст та країн.

З початку війни вся редакція отримувала 50 % від своєї нормальної ставки, і це відбувається досі, бо грошей на розвиток культури, а тим паче медіа, зараз немає. Дуже впав рекламний ринок. Звісно, що місцевий бізнес, навіть дніпровський, не може собі дозволити зараз повноцінні партнерські історії. Тому нам стало складно виживати та утримувати команду, тому ми вирішили запустити патреон. 

Дуже готувались до цього, придумали собі крутий мерч.

Наші ціни на партнерські публікації викликають скупу сльозу ностальгії по часах, коли це ще були великі гроші. Поплакати та почитати можна тут.

Про КУСТ (не ботаніка)

Медіа КУСТ – це частина громадської організації КУСТ, створеної під час війни. 

Ми починали як медіа про культуру. Писали про події програми "Культурної столиці" і про всі інші культурні події, які відбувались у Дніпрі. Але за три роки зрозуміли, що будь-який проєкт, особливо власний, має відповідати не лише глобальній меті (у нашому випадку – змінити Дніпро), а ще й закривати потреби людей, які його роблять, аби вони не вигорали.

Наша особиста потреба була підіймати суспільно важливі теми, соціальні теми, розповідати про людей, які не завжди мають право голосу, давати їм трибуну для висловлювань, підсвічувати проблеми, які є у Дніпрі. Тому ми перекваліфікувались з просто культури на культуру життя. Почали розповідати містянам, як існувати у місті, які є правила життя у ньому, відкривати для них нові місця, нових людей і показувати їм те, на що вони не хочуть звертати увагу. 

Сайт не завжди виглядав так, як зараз. Ми кілька разів змінювали його зовнішній вигляд, змінювали рубрики. Робили його зручнішим та цікавішим. І взагалі з самого початку це був експеримент. Це мав стати бренд-сайт, бренд-медіа "Культурної столиці". Найголовнішим мав бути сайт програми, а заразом і медіа. Протягом п’яти  років все змінилося, і стало навпаки: є медіа, а один з його розділів – це розділ про програму.

Колектив журналістів теж змінювався. Але є люди, які по 2-3 роки з нами – це фрілансери-журналісти. Я створювала це медіа зі своєю подругою, партнеркою, колегою Анею, яка пропрацювала другою редакторкою 4 роки, а потім звільнилась через вигорання.

Був завеликий обсяг роботи на двох, не була правильно вибудована команда, ми просто не вміли це робити, у нас ніколи не було менторів. Фактично, у 20 років заснувавши своє медіа, ми навчались на своїх помилках.

В якийсь момент дуже втомились. Зараз наша головна редакторка – Наталя Куліді. 

З початку війни вся програма КУСТ сфокусувалась на створенні шелтерів повного циклу у місті. І досі КУСТ опікується переселенцями. Саме це було завданням номер один: нагодувати, обігріти, дати притулок, роботу, допомогти юридичною консультацією і взагалі підтримати людей. В одному шелтері проходив джазовий концерт, в іншому організувався дитячий садок і проводили екскурсії містом. 

Внутрішня кухня (про те, як журналісти готують тексти)

Я щомісяця хочу закрити медіа. Коли ти дійсно працюєш над таким…  напівстартапом, в який повірили; коли всі рішення залежать від тебе, ти дуже часто втомлюєшся, і перше рішення — все, закриваємо. Але за кілька годин зазвичай все змінюється. Наприклад, зайшла стаття якась добре, і все, не закриваємо, ми ж найкраще медіа у Дніпрі і маємо тримати цю планку, "рятувати" це місто. 

Був момент, який дуже нас надихнув. Десь рік чи півтора тому ми вирішили кинути клич серед своєї ж аудиторії, запропонувавши читачам стати бренд-амбассадорами КУСТа. Ми відкривали школу для молодих журналістів і говорили так: ви заповнюєте анкету, де пояснюєте, чому хочете до нас у команду, і ми обираємо 10-20 людей, проводимо для них безкоштовні лекції, і, якщо все круто, ви залишаєтесь у нас працювати. Друга категорія людей, які заповнювали анкети, мали бути людьми, які не проходили у нас курс, а просто обіцяли б розповідати про нас іншими, були б такими бренд-євангелістами, бренд-амбасадорами. І ми думали, що якщо цю анкету заповнить хоча б 10 людей, то це буде класно.

Цим проєктом ми хотіли вбити одразу кілька зайців: по-перше, нам не вистачало людей у команду, по-друге, ми хотіли, щоб про нас більше дізнались, більше розповідали, і по-третє, хотіли завдяки цьому робити більше рекламних матеріалів для місцевого бізнесу.

Простіше кажучи, ми хотіли запустити "сарафанне радіо". Не було ані копійки грошей на таргетовану рекламу тоді, і ми вирішили пропіарити себе таким чином.

Історії успіху

Тоді мені прийшло більше 60 заявок від людей, які хочуть у нас навчатись. І 20 або 30 тих, хто готовий стати нашим бренд-амбасадором. Це був шалений успіх, ми відсіювали людей. Це було приємно. Вони писали нам, чому люблять КУСТ, чому хочуть стати частиною нашої команди або амбасадорами. Написали купу приємних речей, що саме від нас вони дізнаються про розвиток міста, про цікаві ініціативи та людей та хочуть нас підтримувати та щоб ми надалі існували. І тоді ми зрозуміли, що нам вдалось побудувати ком'юніті. 

Була у нас історія, коли ми робили серію матеріалів про відкриття театрального сезону і написали статтю про Театр одного актора "Крик". І Михайло Мельник, народний артист України, пожалівся, що у залі немає нормальних стільців і деякої техніки. Ми написали про це у статті. Після цього керівництво "Культурної столиці" зв’язалось з Михайлом Васильовичем і у театрі, завдяки тексту, зараз нормальні стільці.

Після початку повномасштабної війни наша редакторка Наталя написала статтю про загиблого героя, Макса Семенова, лідера велосипедистів у Дніпрі, який розвивав екстремальні види спорту. Для статті вона поспілкувалась з його дружиною, побратимами, різними знайомими та вирішила подати петицію, щоб перейменувати вулицю в Дніпрі на його честь. Завдяки розголосу у нас є сквер імені Макса Семенова.  

На початку війни ми також зробили пост про те, що нормально мити голову, дивитись фільми, робити манікюр, що ви нікому не потрібні з брудною головою та обгризеними нігтями. Ми хотіли донести, що непотрібно вмикати синдром жертви, коли ти не жертва, коли ти у відносно мирному місті. І пост став вірусним. Тоді була рекордна кількість шерів, лайків, коментарів. Люди дякували за те, що хтось публічно їм сказав, що жити – це нормально. Цей пост перепостили різні блогери, салони, освітні заклади, які додавали, що нам як бізнесу теж необхідно виживати. Я думаю, ми багатьох надихнули намагатись жити далі.

Проблеми Складнощі КУСТа

‣ Боротьба за достатнє фінансування роботи редакції;
‣ Падає кількість перегляді, через блекаут у тому числі; 
‣ Відсутність грошей на таргетовану рекламу, яка іноді необхідна; 
‣ Нездатність людей читати великі тексти, які ми все одно наполегливо хочемо пропагувати.

Є думка, що медіа КУСТ фінансується з міського бюджету. Тим паче люди співвідносять фестивалі та форуми з міським бюджетом, хоча це далеко не завжди так. Є великі фестивалі, в які з бюджету не вкладено ані копійки, наприклад, музичний фестиваль BeZVIZ.

Патреон КУСТа

Патреон − досить зручна штука, щоб висловлювати свою підтримку класним креативним проєктам. В Україні він тільки набирає оберти.

Інколи його створюють, щоб просто збирати донати, але у нас він крутий. Все зроблено так, ніби ви у грі доглядаєте за квіткою. За донати пропонуємо цікаві плюшки, бонуси. Наприклад, якщо людина хоче на постійній основі робити у нас рекламу, то їй вигідніше це зробити через підписку на патреон. Таким чином вона за ті самі гроші отримає не лише рекламу, а і мерч, приємні бонуси від КУСТа та подяку за підписку в соцмережах.