Чому дніпровська дослідниця 20 січня, День Автономної Республіки Крим, називає чорною датою, яку краще не згадувати?
Інтерв’ю з дніпровською дослідницею історії кримськотатарського народу. Вона розповіла про провокації в пам'ятних календарях українців, спротив кримських татар та чому вони були та є важливими для Дніпропетровщини.
Світлана Каюк народилась в Бахмуті. В юності полюбляла вивчати історію в школі, тож свідомо поїхала вчитись у Дніпро в університет ім. Олеся Гончара. Там молоду дослідницю направила завідувачка кафедри історії України (тої самої, яку колись створив Д. І Яворницький) та професорка Ганна Швидько – запропонувала викладати в ДНУ та зацікавила історією запорозьких козаків. А пізніше ця тема привела до вивчення саме кримських татар.
Зараз Світлана Каюк – кандидатка історичних наук та доцентка кафедри історії України в ДНУ. Фахівчиня присвятила свою дослідницьку діяльність саме кримським татарам. Вони їй кажуть: "Ми б хотіли знати свою історію так досконало, як знаєте її ви".
Ми продовжуємо серію текстів "Вона. Війна" про жінок, їхній досвід та доробки.
"Зрозуміла, що правда не така, як писали в книжках"
Спочатку свій професійний шлях Світлана зосередила на вивченні історії південної частини України. Вона досліджувала події, що розгорталися на цій території з точки зору україноцентричності – тобто українського козацтва.
"Після того, як Катерина II зруйнувала Запорозьку Січ, більшість козаків вирушили в Османську імперію, я відстежувала їхній шлях. Виявилось, що вони йшли тим самим шляхом, що й кримські татари. Запорозьку Січ було зруйновано у 1775 році, й козаки пішли вниз по Дніпру, Чорним морем і до Дунаю. Вони обрали саме такий шлях, бо там була територія Османської імперії. Там створили Задунайську Січ, яка продовжувала історію Запорозьких Січей”.
Османський султан дозволяв козакам жити так, як вони хочуть. Козаки мали нести військову службу, але все одно в їхньому житті панував козацький устрій: султан не руйнував їхніх традицій та звичаїв. Задунайська Січ проіснувала понад 50 років.
"У 1783 році було ліквідоване Кримське ханство, там почалися всі російські перетворення. Кримські татари відразу почали емігрувати, й теж до Османської імперії. Ці міграції розтягнуться на все XIX століття. Чим більше я заглиблювалась в тему, тим більше розуміла: без кримських татар не існує історії нашого регіону".
Оскільки козаки опинились під протекцією Османської імперії, Світлана почала також заглиблюватися й в історію кримських татар. Фахівчиня вивчила безліч архівних документів і зрозуміла: все не так, як до того писали в книжках.
"У 16 сторіччі на одному березі річки Самари жили запорожці, а на іншому – кримські татари. Якщо взяти атлас історії України за восьмий клас і подивитися на територію Кримського ханства, то ви побачите, що його територія – це не тільки земля півострова Крим, а також ще величезна смуга над Азовськими та Чорним морями. Лінії розділу між територіями, де жили козаки та кримські татари, не існувало".
Як розповідає Світлана Каюк, у радянських книжках писали, що народи ворогували. Згадували, що кримські татари все руйнували. В 1944 році відбулася депортація кримських татар з Криму. СРСР мав виправдати свої дії, тому радянська влада сказала, що кримські татари були зрадниками під час нацистської окупації. І щоб посилити ці образи, радянська влада використовувала термін "турецько-татарська агресія".
"Коли з'явилась українська держава і дослідники почали вивчати свою власну історію, то побачили, що були дуже різні стосунки: існувало багато союзів між козаками та татарами. Наприклад, перший такий союз описаний істориками, був у 1624 році, коли запорозьких козаків покликали до Криму, адже там була боротьба за владу. Одна зі сторін цієї боротьби звернулася до запорожців по військову допомогу. А коли Богдан Хмельницький почав воювати з поляками, то він теж покликав татар як союзників. Адже йому була потрібна кіннота", – говорить Світлана Каюк.
"Кримські татари намагались повернути собі історичну пам'ятку"
Невелику рожеву будівлю, що розташована у Дніпрі за адресою Херсонська, 3, вже важко порівняти з тією, якою вона була раніше.
Тут колись працювала перша в Катеринославі мечеть. Її побудували на почату 20 століття, тоді це було єдине місце, де люди, які сповідують іслам, могли приходити на молебні. Після революції та громадянської війни звідси вигнали мусульман, а у 1926 більшовики забрали споруду під свої потреби.
У 2016 році в університет, в якому працювала Світлана, прийшов лист від Дніпровської спільноти кримських татар з проханням підтримати їх інтелектуально. Річ у тому, що саме в той час кримські татари намагалися повернути собі історичну пам'ятку – мечеть у середмісті Дніпра. Це єдина мечеть зі збережених на материковій Україні, якій вже понад 100 років. Питання щодо будівлі, де довгий час працювала спортивна школа олімпійського резерву, не могли розв’язати майже три десятиліття. Світлана почала брати участь у круглих столах з громадськістю, владою, всіма представниками національних та релігійних, громад.
"На круглих столах я розповіла про всі історичні свідчення та факти, що знала. Наприклад, мене питали: "Чи дійсно тут була мечеть на початку XX століття?". Так, в катеринославському тогочасному адрес-календарі – це путівник, який щороку виходив і де було вказано розташування всього у місті, – це чітко зазначено. Якщо ви відкриєте календар за 1913 рік, то там написано, що тут розташована магометанська мечеть. У катеринославських виданнях ви зможете знайти картинку, як вона виглядала ", – розповідає Світлана Каюк.
1 червня 2018 року був підписаний меморандум про співпрацю з міським головою Борисом Філатовим і головою Меджлісу кримськотатарського народу Рефатом Чубаровим. Основним пунктом стало розв’язання питання про передачу будівлі Катеринославської соборної мечеті мусульманській громаді. А вже на сесії міськради Дніпра 20 грудня 2023-го для будівництва мусульманського духовно-культурного центру релігійній громаді "Промінь ісламу" було передано земельну ділянку по вул. Херсонська, 3. У постійне користування.
Хоча питання розв’язали, Світлана продовжила підтримувати спільноту кримських татар у Дніпрі та брати участь у заходах, спрямованих на збереження їхньої культурної спадщини. BookSpace, VR-проєкт "Рідний Крим", заходи присвячені Дню кримськотатарського прапора та покази фільмів – фахівчиня відвідувала ці події, розповідала про свої доробки щодо історії кримських татар.
"Чорна дата для України"
26 березня 1993 року Верховна Рада Криму постановила вважати 20 січня Днем Автономної Республіки. Але Світлана Каюк називає цю дату чорною для України та каже, що краще її взагалі не згадувати. Річ у тім, що цей день, за словами дослідниці, ніяк не пов'язаний з пам'ятним днем для кримських татар, це швидше юридичний конструкт з метою подальших провокацій.
"У 1991-му році була створена Автономна Республіка Крим, щоб потім був юридичний привід відділити Крим від України. Росії потрібна була ця правова колізія", – говорить історикиня.
Світлана Каюк пояснює: у 1996 році в Україні ухвалили Конституцію, за якою наша країна визнана унітарною, тобто з однаковою адміністративною системою скрізь. Адміністративне ділення полягає в тому, що країна ділиться на області, області – на райони.
"Та ось раптом з областями поруч з'являється Крим, який має ще й абсолютно іншу назву – Автономна Республіка Крим. Створення АРК тодішня влада пояснювала як прояв небувалої демократії. До того ж під час розпаду Радянського Союзу існувала така думка, що кожна маленька частинка буде про себе краще дбати, тому люди краще житимуть.
Насправді АРК було створено для того, щоб в майбутньому влаштувати провокацію та забрати півострів. Цю дату почали відзначати в Криму як урядову лише з 2014 року. У 1991 році кримські татари проводили мітинги проти утворення Автономної Республіки Крим. Вона була створена не для кримських татар, а для проросійських структур. Кримські татари мають інші органи влади – Меджліс".
26 лютого 2014 року у Сімферополі теж відбувся мітинг кримських татар на підтримку територіальної цілісності України та проти проведення позачергової сесії. У ЗМІ була інформація про те, що на засідання Верховної Ради АРК може бути винесено питання про вихід Криму зі складу України.
Тоді у лютому з ініціативи Меджлісу зібралося близько 12 тисяч кримських татар. "Крим – це Україна!", – вигукували вони. Більшість учасників мітингу від 26 лютого 2014-го були покарані: заарештовані, убиті, інші – були змушені виїхати з Криму до України.
Дізнатися більше про репресії можна на порталі – Кримськотатарський ресурсний центр. Цей сайт розробив Іскандер Берієв (член Меджлісу) та його дружина. Вони займаються розслідуванням злочинів проти кримських татар. В них є список та фото репресованих й убитих татар, що були учасниками цього мітингу.
Частина кримських татар переїхали у Дніпро і заснувала ГО "Земляцтво кримських татар", що представляє інтереси корінного народу Криму – кримських татар, які проживають в Україні.
Які дати, пов'язані з Кримом, варто відзначати?
Світлана Каюк співпрацює з київським Меджлісом, що очолює Рефат Чубаров. Дослідниця розповідає, які дати відзначають самі кримські татари:
23 лютого – День загибелі духовного і політичного лідера кримських татар Номана Челебіджіхана.
26 лютого – День спротиву окупації Автономної Республіки Крим.
18 травня – День депортації кримськотатарського народу.
26 червня – День кримськотатарського прапора.
