Дім Перемоги: Найкращий спальник України

Панельки з лоджіями-вітрилами, радянські висотки, "китайська стіна" та дитячі садки з вітражами та басейнами – до 50-річчя дніпровського житлового масиву Перемога Bird in Flight розповідає, за що він удостоївся Держпремії СРСР та кохання своїх жителів. А ми републікуємо цей цікавий та важливий текст. Після Другої світової населення Дніпропетровська зростало, але житло будували повільно: зосередилися на реконструкції головних проспектів у сталінському стилі. Люди тулилися в комуналках, гуртожитках, переобладнаних підвалах та орендованих будинках. До 1970-х років кількість городян наближалася до мільйона, тому влада Дніпропетровська вирішила побудувати кілька великих житлових масивів. Згодом за один із них – Перемогу – його автори навіть здобули Державну премію. Розповідаємо, як так сталося. Чудовий план На перший погляд, може здатися, що будинки в радянських житлових масивах хаотично розкидані. Але з кінця 50-х через політику боротьби з надмірностями Хрущова в архітекторів залишилося мало творчих інструментів: можна було будувати лише типові будинки. А тому автори намагалися проявити себе саме у плануванні житлових масивів та мікрорайонів – продумати видові точки і з висоти пташиного польоту, і з погляду людини, створити гарну композицію із будівель. Після 1950-х у архітекторів залишилося мало творчих інструментів, тому вони намагалися проявити себе у плануванні мікрорайонів. Макет житлового масиву Перемога. Фото: з альбому про Нірінберга / Архів Є. П. Чубарова / Архів Олександра Волока / Flickr Орієнтувалися архітектори не тільки на своє розуміння прекрасного, а й на комфорт мешканців, прораховуючи оптимальні відстані та шляхи підходу до зупинок громадського транспорту, дитячих садків, шкіл, магазинів. Усю інфраструктуру зводили одночасно із житлом, а не після заселення. У результаті периметром великих кварталів стояли будинки, а у великих дворах, що утворилися далеко від жвавих магістралей, будували дитячі садки і школи. Враховували й сонячне світло: його мало бути достатньо у кожній квартирі. У дворах передбачали дитячі майданчики та місця для сушіння білизни, дерева. Якість життя в районі зрештою залежало від майстерності архітекторів та містобудівників. Усього житлових масивів Перемоги шість (1—6). Перші три – невеликі однакові комплекси будинків уздовж набережної, збудовані у 1969 році. А четвертий, п'ятий та шостий масиви – саме ті, за які їхні автори отримали Держпремію, – зводили з 1971-го до 1983-го. Спочатку масиви 1–3 називалися "Мандриківський", а 4–6 – "Лоцманський" (за назвами сіл, що були біля них), але у 1975 році, коли почали святкувати День Перемоги, район перейменували на житловий масив імені Перемоги. Четвертий і п'ятий масиви "відкривалися" круговою розв'язкою (7), від якої розходилися три магістралі, що обрамляють житловий масив. Вулиця Космічна простягалася вгору схилом в інші райони, а проспект Героїв і набережна сходилися на Південному мосту в кінці району. 8 – річка Дніпро, 9 – коса, 10 – бульвар Слави. Зображення: на основі фото з архіву Артема Костюка / "Придніпровський барвінок" #barvinok_archive Радянську архітектуру іноді складно відокремити від ідеології тоталітаризму, але в цьому плані Перемозі пощастило: заради її будівництва хоч би нікого не переселяли і нічого не зносили. До 1930-х тут була болотиста місцевість на березі Дніпра, а на місці коси та гребного каналу – Воронцовський острів. Після будівництва Дніпрогесу у Запоріжжі у 1930 році острів та болота пішли під воду. Наприкінці 1960-х тут намили берег і вже на цьому піску збудували новий район. Дніпро з ХІХ століття був важливим промисловим центром, але у повоєнний час особливо – тут розташовувалися оборонні та ракетобудівні підприємства, через що місто навіть було закрито для іноземців до 1987 року. У 1960-х сюди запросили кількох архітекторів з інших міст, у тому числі Євгена Яшунського та Павла Нірінберга – все через амбіції Дніпропетровська бути "найкращим" у всьому, у тому числі й містобудуванні. Перемогу розробляв місцевий проєктний інститут "Дніпроміськпроєкт". Плануванням здебільшого займалися Євген Яшунський та Оскар Хавкін, але дочка Павла Нірінберга згадувала, що і він, будучи скоріше архітектором, ніж містобудівником, все одно постійно викладав плани району навіть зі смаженої картоплі у своїй тарілці. Будинки вздовж бульвару Слави. Фото: Архів Сергія Подолінного / Архів Олександра Волока / FlickrБудинки вздовж бульвару Слави, 2022 рік Все для людей У районі Перемоги було передбачено багато соціальної інфраструктури – прибудованих до будівель кафе, магазинів та окремих дитсадків, шкіл та лікарень. Садики існували відомчі, де забезпечення було кращим, і державні, з простішим. У відомчі потрапляли діти, чиї батьки працювали на підприємстві, якому належав сад, або через блат. Такими були сади "Сонечко" та "Чайка" з плавальними басейнами та гарними вітражами в холах. П'ятий та шостий масиви розділяє широкий бульвар Слави. Якщо подивитися зверху, то помітна космічна тематика – розташування клумб схоже на ілюмінатори. Фото: "Придніпровський барвінок" #barvinok_archive. Бульвар йде Перемогою, обривається – і продовжується з тією ж назвою вже в іншому житловому масиві, "Соколі". Між ними, на схилі з приватними будинками, мав би розміститися ще один район, але його так і не збудували, а будинки не знесли. Фото: "Придніпровський барвінок" #barvinok_archive Перемога була і залишається дуже зеленою – вздовж вулиць та у дворах є широкі клумби та багато дерев. Цікаво, що вибір рослинності часто залишався за мешканцями будинку, а не за архітекторами-планувальниками. На фотографіях тільки збудованої Перемоги видно молоді дерева різних порід. Також біля району було багато пляжів, штучна коса та гребний канал, куди місцеві й досі ходять на пікніки та прогулянки. Більше про житловий масив читайте в матеріалі Катерини Козлової на Bird in Flight. На виставці-документі до 50-річчя житлового масиву Перемога художника Данила Галкіна представлені архівні фотографії, багато з них опубліковані вперше. Виставка працює у Дніпрі до 6 лютого.