Психологічні проблеми жителів, спогади військових та волонтерів, релоковані та закриті підприємства.
Відстежуємо разом, як на наше життя у Дніпрі вплинула повномасштабна війна. Про що думали у перші дні наступів росії, а про що вже міркуємо зараз? Також про кількість бізнесів, які переїхали у Дніпро, та ті, що закрились. Цей текст – спроба відрефлексувати, як все навколо змінилось.
"Найрідніше та найулюбленіше місто". 36-річна Олександра, яка виховує сина, згадує Дніпро "До"
"Особисто для мене Дніпро – це найрідніше та найулюбленіше місто. Якби я колись писала книгу про його довоєнну атмосферу, про період до 2014 року, то вона б називалась "ДніпроНЕпетровськ".
Я саме із тих людей, які щиро раділи, що центральний проспект у нас – Яворницького, а замість "кірових" є вулиця Гончара та проспект Поля.
Коли народився і живеш все життя у місті-мільйоннику, то не аналізуєш той факт, що існують міста без кінотеатрів, органних залів чи цирків. У Дніпрі це все "налаштування за замовчуванням" – театри, музеї, парки, планетарій, безліч кавʼярень, університети, спортивні комплекси. Ще більше це стає цінним, коли такий доступ до інфраструктурних переваг втрачаєш через війну".
"Неймовірна атмосфера, якої зараз дуже не вистачає". 29-річна піаністка Марія
"До війни у Дніпрі було спокійно, тут можна було відпочити душею біля річки, погуляти з близькими людьми парками, відвідати затишні заклади, поспілкуватися з амбітними та творчими людьми. Було помітно, що місто розвивається, проводилося багато заходів.
Зараз ми намагаємося уникати скупчення людей. Я дуже любила святкування Нового року та Дня міста! Неймовірна атмосфера, якої зараз дуже не вистачає".
"Це моє місто за настроєм, швидкістю та з класними людьми". 30-річна Поліна, керує відділом маркетингу
"Обожнюю Дніпро, бо це моє місто за настроєм, швидкістю та з класними людьми. До війни було відчуття, що ми тут добре працюємо, а потім добре відпочиваємо – таке собі бурливе життя. Особливо ціную Дніпро за можливість бути поруч з водою. Адже моє улюблене місце – берег нашої річки".
24 лютого 2022 року ми прокинулись від війни, що дісталась багатьох міст та селищ України. Дніпра – у тому числі.
"24-го ще вірив що війна закінчиться через два дні". Говорить Андрій, який з Горлівки приїхав у 2014-ому
"24 лютого ми з дружиною вірили, що війна закінчиться за два дні, але наступного дня я вже поїхав записуватись у ТрО. Охочих було дуже багато, тому прийшлось вистояти довгу чергу. Хотів допомагати усім, чим міг, окрім служби в територіальній обороні, збирав каністри та спальники.
Аспект життя, який тоді змінився дуже сильно, – це безпека. Всі зрозуміли, що таке повітряна тривога та ракетна атака, що не можна знімати роботу ППО. Дніпряни усвідомили, яка на них лежить велика відповідальність, а тому почали об’єднуватися та допомагати одне одному".
"Взагалі я про добро, але у нас війна". Волонтер Сергій, який допомагає армії та рятує тварин
"Холодним розумом та інтуїцією я усвідомлював, що масштабна фаза війни настане. Проте тіло повністю відмовлялось прийняти цю інформацію. І якось сам себе заспокоював, що повинно все промайнути. Проте 24 лютого о 5 ранку мама набрала і сказала лише одне: "Війна". Я поїхав у волонтерський штаб, який тоді розташовувався біля парку ракет на Поля. Якось з того дня десь рік і промайнув в темпі роботи 24/7.
У лютому я обирав напрям, який найбільш хаотичний, не структурований і який точно потребує уваги. Ми шукали харчування, зводили блокпости, готували "коктейлі". Пізніше я обрав напрям допомоги тваринам, створив відповідний центр – тепер ми стали громадською організацією, що займається допомогою тваринам, які постраждали від військових дій. Щотижня робимо евакуаційні виїзди".
Авжеж, я хотів би вирізнити Дніпро своєю ініціативністю. Але я не прихильник "місцевого патріотизму". Тому не вважаю, що українці в якомусь окремому місті були не такими, як в іншому.
Те, що робили дніпряни особливо в перші дні повномасштабного вторгнення, і те, що роблять зараз, – 100 % заслуговує на повагу та захоплення. Такої людської єдності я дуже давно не бачив. Це головна моя мотивація, щоб продовжувати діяльність".
"Пояснення "салют" не підходило". Розповідь продовжує 36-річна Олександра
"Початок повномасштабного вторгнення я побачила у вікно, бо всю ніч працювала за комп’ютером на своєму 12-му поверсі, де пречудовий вид вдалечінь, десь приблизно на район Краснопілля. Застала найтригерніший початок – вибух о 5 ранку. Перші секунди свідомість шукала пояснення побаченому, але варіант "салют" не підходив – бо це був червоний стовп вогню, що здійнявся в небо. Тоді гугл видав рядок про "початок спецоперації". Уява одразу намалювала розвиток подій із фільмів про Другу Світову.
Я уявила, що полетять бомбардувальники та почнеться те, що власне й відбулось трохи пізніше, але не в Дніпрі, а у Маріуполі... Емоційний стан був дуже важкий, страшно і незрозуміло, що та як буде далі. Точно пам’ятаю: здавалось, що 25 лютого у місті висітимуть триколори. Провели понад тиждень в непридатному для проживання будинку з льохом. Коли окупанти вперше почали гатити по ЗАЕС, вирішили евакуюватися".
"Місто з грайливою атмосферою". Сергій, засновник громадської організації "Команда не словом, а ділом"
"Наша організація зібралася одна з перших, ми поставили собі завдання гарантувати безпеку міста у разі прориву ворогів. Для мене з 2014 року практично нічого не змінилося, як йшла війна, так вона йде і до цього дня, але стала більш масштабною. Сьогодні спостерігаючи ситуацію, коли люди знову починають остигати та думати, що війна десь там… Мене це як військового чіпляє".
Після початку повномасштабного вторгнення з 22:00 до 6:00 у регіоні встановили комендантську годину, повідомляв Дніпро Обласний.
26 лютого 2022-го керівник ДСНС у Дніпропетровській області Андрій Кульбач звернувся до мешканців Дніпропетровщини. Він повідомив, що ситуація надзвичайно серйозна, тому без нагальної потреби не треба виходити з дому.
"Обмежте пересування по місту та території області! Головне завдання – зберігати спокій та не допускати паніки!", – наголосив Андрій Кульбач.
Водіїв влада попрохала зняти тонувальні плівки з вікон автомобілів. Також правоохоронці закликали не використовувати засоби, які зменшують оглядовість салону.
"Під час перевірки транспортного засобу поліцейським необхідно бачити, що відбувається всередині автомобіля. Просимо з розумінням поставитись до цієї міри", – повідомляли у пресслужбі поліції.
По Дніпру встановили блокпости для виявлення диверсантів, а також ускладнення можливих пересувань російських окупаційних військ.
І навіть просто шопінг у продуктових крамницях змінився після 24 лютого.
"Не більше двох одиниць в одні руки (хліб, крупи, цукор, сіль, макаронні вироби та рослинну олію): у Дніпрі "АТБ" запроваджує обмеження на продаж товарів". Таким було рішення компанії для запобігання створення штучного дефіциту та ажіотажу.
Одночасно дніпряни об’єднували свої сили, створюючи волонтерські організації, добровольчі групи, проводили перші евакуації тих, хто цього потребував.
Що зараз з громадським транспортом?
Нині у Дніпрі трамвайні та тролейбусні маршрути працюють у штатному режимі за розкладами. Про це повідомляє "Наше місто".
Трамваї/тролейбуси коштують 8 гривень.
Метро – 8 грн.
Автобуси та мікроавтобуси – 10-18 грн. Останнє здорожчання вартості проїзду (на 5 гривень – маршрутки та автобуси) у громадському транспорті відбулось влітку 2022-го, вже під час повномасштабного вторгнення. Комунальники пояснили тоді це ростом цін на пальне.
Нині у місті продовжує діяти учнівський квиток, тобто школярі можуть їздити дешевше (замість 15 гривень у маршрутці – 11). З нового – нещодавно у Дніпрі затвердили безоплатний проїзд у громадському транспорті для людей, що мають третю групу інвалідності. Таке посвідчення мають понад 10 тисяч дніпрян. Також на деяких автобусах з’явилась можливість розплатитись за допомогою QR-кода, раніше так було лише в електротранспорті.
І, звісно, новина, яка поки сильно нас дивує! Відтепер у Дніпрі можна відстежувати, в якому громадському транспорті є кондиціонер. Шукайте сніжинку в міському додатку "D-transport".
Що з укриттями?
Наразі для місцевих жителів у відкритому доступі облаштовано 220 захисних споруд та більш ніж 500 найпростіших сховищ. Також на випадок небезпеки спеціальні укриття встановили на зупинках громадського транспорту та у місцях скупчень людей, повідомляє Visit Ukraine. Це окремі 58 модульних споруд різного типу, до кінця року планують встановити ще 53.
Але перевірки укриттів тривають майже з 24 лютого 2022-го. На середину вересня по місту зафіксовано 66 непридатних сховищ, матеріали по яких передані до правоохоронних органів. Тривають ремонти укриттів у 21 дошкільній установі. А повністю подібні роботи завершили у 61 закладі.
"Боялась працювати, бо думала, що буде хейт". 26-річна підприємиця Дарина
"До початку війни я поєднувала роботу майстрині манікюру, навчалась в аспірантурі, працювала в університеті та розвивала мережевий бізнес. Зараз я працюю лише як мережева підприємиця та знаходжусь у декреті. Залишались з чоловіком (на той момент хлопцем) у Дніпрі до вибуху на взуттєвій фабриці 11 березня 2022 року (недалеко від нас), після якого два місяці жили в Ужгороді у родичів. Тоді важко було чути про прильоти, хвилюватися про рідних та друзів.
Свій мережевий бізнес я покинула, адже працювала з іноземною компанією. Через п’ять місяців від початку повномасштабного вторгнення я почала працювати в українській компанії та волонтерила. Страшно боялась починати щось нове, бо думала стикнусь із хейтом, бо робота віддалена в інстаграмі. Все ж почала. Не пошкодувала".
"Прийшлось перестроїти свою адвокатську діяльність". Адвокат Віталій Савко
"Війна вплинула на всі сфери, включаючи мою діяльність як адвоката. Деякі спори зникли взагалі, наприклад, суперечки по кредитах, бо банки перестали стягувати гроші з людей. Але з’явились нові питання, яких раніше не було: виплати військовослужбовцям, допомога їм у написанні рапорту на лікування чи звільнення. Тому прийшлось перебудувати свою адвокатську діяльність, освоїти багато нових законів, яких раніше не було. Війна вплинула і на емоційний стан людей. Стало багато розлучень, причина – заборона виїзду чоловіків закордон".
Що з бізнесом та роботою у Дніпрі?
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в нашому місті роботу знайшли 60 % ВПО. І якщо по Україні понад 56 % внутрішньо переміщених осіб не мають роботи та активно її шукають (дані опитування, проведеного порталом robota.ua), то у Дніпрі навпаки більше тих, хто вже з роботою. Переселенцям можна шукати роботу через чат-бот.
У межах програми релокації вже 510 українських підприємств перемістили свої потужності з областей, де тривають бойові дії (дані Мінекономіки). У Дніпро за програмою релокації переїхали 56 підприємств. Більшість – це хімічні, машинобудівні підприємства, легка чи металообробна промисловість.
Торік у місті вперше провели фестиваль релокованого бізнесу.
"Основна проблема – це мотивація, сумніви та відсутність впевненості". Говорить 29-річний лікар-анестезіолог Роман Яцура
"Зустрів війну вранці 24 лютого, коли подзвонила мати, яка мешкає в селі, та запитала, чи дійсно Дніпро бомблять.
Я спочатку визирнув у вікно, прислухався. Нічого не почув. Зайшов у телеграм канали, все стало зрозуміло. Злякався. Взяв найцінніші речі, документи, медикаменти, які тоді здавалися актуальними, та пішов на роботу.
Вже тоді діяльність змінилась, бо з'явилось багато поранених. Основна проблема зараз – це мотивація, сумніви та відсутність впевненості у завтрашньому дні. На мій погляд, сьогодні ситуація не стала більш стабільною. Війна триває і вона забирає життя або безпосередньо, або опосередковано (стрес, зниження добробуту населення)".
Яка кількість тривог лунала на Дніпропетровщині? Та результати обстрілів
З 24 лютого 2022 року в області тривога була оголошена 2 102 рази, а загальна тривалість небезпеки становить 1 680 годин (дані сайту alerts.in.ua).
У Дніпрі російські ракети зруйнували та частково пошкодили велику кількість різних об'єктів інфраструктури: лікарню, аварійно-рятувальну частину, аеропорт, станцію СТО, автозаправки, складські приміщення, заводські споруди, ветлікарню, ринок тощо, пише Visit Ukraine. Ракети та БПЛА понівечили житлові будинки людей, серед яких є і нові комплекси (як-от нещодавня "Женева"), і частини старих районів (приватні сектори).
Щонайменше 219 людей у Дніпропетровській області загинули, було поранено – 898, про це повідомляє ГО "Правозахисна Група СІЧ" у рамках глобальної ініціативи "Трибунал для путіна". Про найбільшу трагедію, що сталася 14 січня у Дніпрі, ми писали тут. Влучання ракети у будинок на Перемозі став найкривавішою сторінкою життя нашого міста після 24 лютого.
За час повномасштабного вторгнення Дніпро прийняв понад 180 тисяч переселенців, йдеться на Суспільному.
"Якщо чесно, мені зараз вже важко згадати Дніпро до війни… як і життя". 27-річна містянка Наталія
"Нещодавно відвідала чудову виставу "Народжені бути вільними" київського театру "Сузір’я", яка розповідає про наше недалеке минуле та переслідування більшовицькою владою української інтелігенції. Також подобається, що більшість людей стали більш свідомими та переходять на українську мову.
Можу сказати, як би це дивно не звучало, що зараз мені подобається місто більше. Відчувається, як Дніпро збагатилось культурно, духовно та стало опорною точкою – тилом для військових, яким ми зобов’язані життям".
