Де на небосхилі знайти Вежу Кіборгів, ЗСУ та Бавовну? Про дніпровський проєкт “Українське небо”

Його заснувала ілюстраторка Наталія Захарчук. "Українське небо" або The Ukrainian Sky project – проєкт, присвячений зорям України. Команда поєднала інформацію та візуалізацію традиційних сузір’їв із власним баченням того, які небесні найменування мають бути на нічній мапі над головами. Більшість отримали свої назви завдяки війні та не тільки. Так з’явилась і Бавовна, і Байрактар, і Півник з Бородянки. Як всі ці назви розшукати на нашому небі? Як новостворений проєкт допоможе іноземцям вивчати українські зорі? Та як сузір’я можуть підтримувати Україну у наближенні перемоги? Читайте у нашому матеріалі. Далі йде пряма мова засновниці "Українського неба" Наталії Захарчук. Як народжувались нові назви для зорь? "Треба розуміти, що та частина проєкту, яка називається "Нове українське небо", – це переважно мистецький проєкт. Ці назви є власною рефлексією мене як авторки на події, що зачіпають. Навряд я помиляюся в тому, що зараз це близько до думок і переживань мільйонів українців. У мистецькій спільноті з самого початку війни є потужна течія осмислення, реагування, відображення воєнних подій. Є дуже багато митців і проєктів, в тому числі й з Дніпра. Ці нові сузір’я – це перформанс розміром з усе нічне небо, а не астрономічна наука. Адже є жорсткі правила астрономічних найменувань. Я обирала назви з того, що за кілька днів ставало символом для всього народу, але чіпало в першу чергу мене особисто. Коли вже почала обирати та викреслювати, стало зрозуміло, що наша найновіша історія починається з Тризуба, Небесної сотні, Кіборгів. Завдяки розмовам з Кірою Макогон (вона з перших днів вторгнення організовувала волонтерську роботу в Брайтоні, де мешкає) серед сузір’їв з’явилися Друзі. Це данина всім численним людям і країнам, які підтримують Україну і наближують її перемогу, збирають центи для постраждалих або дають українцям прихисток у своїх домах і діляться власними силами та ресурсами. Для того, що я вважала за необхідне розмістити на небі, я підбирала ще не зайняті ділянки, адже хотіла, щоб стара і нова культури не перетиналися, а доповнювали одне одного. Від початку ідея була така, що на зоряному небі мають водночас існувати історія і сучасність. Також підлаштовувала фігури астеризмів (Ківш – астеризм сузір’я Великої ведмедиці. Тобто утворюваний невеличкою кількістю яскравих зірок малюнок в певній ділянці неба), щоб можна було більш-менш асоціювати назву нового сузір’я з зоряним малюнком (як це традиційно та інтуїтивно робилося); або яскравість зірок – Сіріус став частиною Байрактара; або їхнє положення на небі – для Тризуба шукала місце, яке б не заходило за обрій і спостерігалося в Україні протягом всього року". Де дивитись ці зорі? "Війна, як би це цинічно не звучало, значно покращила умови для астрономічних спостережень у Дніпрі. З встановленням комендантської години, затемненням, вимкненням електрики та навіть вимушеними блекаутами люди стали ближче до тих умов, в яких жили наші предки ще років 150 тому. Зараз з вікна видно більше зірок на небі, ніж в мирні часи. Місто не засвічене ліхтарями в такій мірі як зазвичай. Всі зорі й сузір’я, описані в проєкті, можна бачити на території України та в Дніпрі. Деякі видно цілий рік: зі старих Віз (Велика Ведмедиця), Пасіка (Мала Ведмедиця), Борона (Кассіопея), із нових – Тризуб (Цефей) Півник з Бородянки (Дракон), Байрактар (Візничий). Деякі з сузір’їв – ті, які розташовані ближче до небесного екватора, – через нахил земної осі або спостерігаються в незручний час, або зовсім не видимі в певні пори року. Наприклад, нове сузір’я Вежа кіборгів – це традиційний Лев, а староукраїнське сузір’я Коромисло відповідає загальноприйнятим Терезам – і, звісно, коли Сонце знаходиться в цих зодіакальних сузір’ях, ми не можемо спостерігати їх вночі на небі. Також від сезону залежить, чи побачимо ми на небі Дівчину з відрами (Орел), Ціп і граблі (Оріон), Джавелін (Великий пес) або сузір’я Друзі (Андромеда)". Для чого взагалі цей проєкт? "Проєкт "Українське небо" (Ukrainian Sky project) був створений для того, або більше людей знали про різні прояви української культури. Астрономія не відразу спадає на думку, коли думаєш про культуру, але народна астрономія значною мірою саме культурний феномен. Адже знання наших предків багато чого можуть розповісти про спосіб життя і думок українців. Також слід говорити про "нове небо". Це авторське бачення візерунків тієї частини зоряного неба, яка не має зафіксованих традиційних назв". Звідки народилась ідея такого проєкту? "Я довгий час була дотична до поширення астрономічних знань аматорської астрономії. Спостерігала, як люди із захопленням реагують на зорі, коли бачать їх серед буденного плину справ. Коли почалися затемнення в місті, світломаскування, відключення – багато хто чи не вперше побачив зорі. Ніхто не мав сумнівів, що вони "за Україну". Це був той відрізок часу, коли я шукала ментальної підтримки всюди, де могла – як первісна людина просить захисту від сонця чи хмар, наділяючи сили природи людськими рисами та мотивами поведінки. Можливо, ці розрізнені балачки навели мене на думку про суто українське небо, яке підтримує своїх героїв: волонтерів на темних дорогах, людей у затемнених містах і селах, тих захисників, які з позицій бачать яскраві крапочки над собою і відчувають підтримку від цих, нібито байдужих, сил природи, віддалених на тисячі мільйонів кілометрів газових куль. Бо традиційні назви сузір’їв так і творилися: люди вбачали серед зоряних фігур щось, що було близьким і важливим для них, допомагало якось в праці або збігалось з якимись їхніми справами: Віз котився над землею, передуючи появі чумаків з півдня, величний Хрест оберігав і освячував життя, Ціп і граблі з’являлися на небі після закінчення польових робіт і були знаком, що міфічні істоти, яким покірне небо, живуть знайомим і зрозумілим життям хлібороба і трудівника з його сезонними циклами. Потім вже ці назви фіксувалися, потрапляли або ні до якихось писемних пам’яток, якісь із них, найвлучніші, дійшли до нас. Я, в чомусь, перехопила цю традицію і перенесла на небо те, що стало важливим в першу чергу для мене самої. Саме тому це більше астрономічний культурний проєкт у своїй першій половині та мистецька ініціатива – в другій". Звідки вся ця інформація про зорі? "Інформацію для історичної частини бралася з нечисленних досліджень, присвячених українській астрономії. Основним для мене стала збірка "Українське небо. Студії над історією астрономії в Україні". Це два томи, які були видані у Львові у 2014 і 2016 роках. Майже вся інформація, яка нині є в інтернеті на популярних ресурсах, базується на текстах цих збірок. Я обирала ті відомості, які стосуються Наддніпрянщини та Слобожанщини – близької мені частини України. Друга частина – повністю авторська. Я насамперед ілюстратор, то і проєкт починався подумки з картинок, візуалізацій. Це вже потім з’ясувалося, що потрібна якась дослідницька робота, перекладацька, технічна. Тож сформувалася команда однодумців". Хто ще працював над проєктом? "Як лідерка проєкту я займалась координацією, візуалізацією, ілюстрацією, комунікацією. Наталія Захарчук Людмила Марченко надавала астрономічні консультації та створювала тексти до історичної частини. Вона довгий час була провідним спеціалістом Дніпровського планетарію (так, та сама) і є, без перебільшення, найбільш впізнаваним астрономом Дніпра. До Людмили звертаються по будь-яку пов’язану з зорями інформацією усі міські медіа і портали. Її голос в темряві зали чули відвідувачі Дніпровського планетарію майже 50 років, зараз можна потрапити на її екскурсії в Національному центрі аерокосмічної освіти молоді імені Макарова. З її лекцій і розповідей починалася для мене астрономія і вона перша познайомила мене із народною астрономією. Людмила Марченко Кіра Макогон теж консультувала та перекладала матеріали проєкту на англійську. Кіра є одним з керівників Космічної майстерні, яка займається створенням повнокупольної анімації для планетаріїв. Я брала участь в її проєктах "Лео: далеко від Сонця" і "Чумацькі зорі" як художниця. Розмови з Кірою дуже мене надихали та координували. Одна з місій, які вона виконує, – розповідати світові про Україну через астрономію, стала також і моєю. Кіра довгий час працювала в Київському планетарії. Зараз мешкає в Великобританії. Кіра Макогон Юрій Захарчук займався технічною підтримкою. Це мій 14-річний син, якого я залучила до роботи як найкращого серед знайомих та друзів програміста, фахівця з open source. Адже проєкт планувався насамперед як створення культури неба для ресурсу Стеларіум. Юрій Захарчук Стеларіум – це велика платформа, віртуальний планетарій, де можна подивитися положення астрономічних об’єктів на небі для конкретної місцевості та в конкретний час, інформацію про різноманітні астрономічні об’єкти тощо. Серед іншого там є така опція як "культура неба" – візуалізовані знання певних народів про астрономію. Досі в Стеларіумі не було української культури неба. А це класний спосіб більше розповісти людям про Україну, можливо з досі невідомого і несподіваного боку. The Ukrainian Sky project працює в цьому напрямку і тепер вже узгоджуються останні технічні питання для того, щоб користувачі віртуального планетарію по всьому світі могли побачити зоряне небо таким, як його собі уявляли давні українці. Вже зараз можна завантажити та власноруч додати обидві культури неба – Традиційну українську і Нову українську – до встановленої у себе програми. Тут слід, що в офіційних культурах неба, які пропонуватиме своїм користувачам Стеларіум, буде лише Традиційна. Є загальновизнані принципи астрономічних найменувань. Згідно з ними не можна називати небесні об’єкти на честь нині живих політиків, актуальних подій тощо. Нова українська культура не відповідає цим принципам, це більше культурний проєкт, а не астрономічний. І подивитися нові сузір’я на небі можна лише особисто встановивши файли на комп’ютер". Крім файлів для Стеларіуму, є розроблені плакати, наліпки, інформація про кожне з сузір’їв. Також радимо підписатись на сторінку "Українського неба", щоб разом вивчати наше – українське.