Катя Ковалевська і Тарас Булка – організатори вечірок Funky Junkie. Вони разом уже 13 років. Катя – маркетологиня, Тарас займається брейкдансом і музикою, і обидва захоплюються хіп-хоп-культурою. Вони розповіли, чому вініл чесніший за цифру, як створювалися перші вечірки і які є проблеми в цій сфері у Дніпрі.
Усе почалося з бару
Тарас об'їздив багато країн зі своєю брейкданс-командою. Разом з Катею вони теж подорожували і дивилися, як культура хіп-хопу розвивається за кордоном.
У 2016 році вони відкрили невеликий літній бар на Монастирському острові. За словами пари, він відрізнявся від інших закладів на цій території. Там проходили перші вечірки з вінілом, де грав фанк. Люди приходили не тільки тусуватися, а й посидіти на березі та послухати музику.
Бар пропрацював два сезони, а на початку літа 2018 року його знесли. Тоді на острові планували реконструкцію. За словами Каті і Тараса, їм запропонували інше місце на острові, але там не було відповідних умов.
Катя: "Коли нас знесли, а умови запропонували гірші, бар довелося закрити. Але навколо нього вже сформувалося ком'юніті, якому був потрібен "дім", місце зустрічі. Тарас зібрав колекцію вінілу – ми знаходили його на блошиних ринках у різних країнах – і нам хотілося все це показувати. Часто люди, які збирають вініл, тихесенько слухають його вдома, а ми хотіли максимально віддавати".
Як з'явилися Funky Junkie
Пару запросили проводити вечірки в "Крыше". Тоді заходи Каті і Тараса ще не були так відомі.
Катя: "Нам не могли дати прайм-тайм, типу п'ятниці чи суботи. І ми почали робити вечірки по четвергах. Привели туди своє ком'юніті, але завдяки цьому закладу наша аудиторія стала рости. Пара вечірок пройшла без назви, а потім ми зрозуміли, що потрібно створювати бренд".
Грошей на розвиток у Каті з Тарасом тоді не було. Вони попросили подругу намалювати лого в розстрочку – віддавали по 500 гривень з кожної вечірки. Назву придумали самі.
Катя: "Спочатку до нас багато чіплялися: "junkie" дослівно означає "наркоман". Але ми заклали інше значення – "схиблені". Тобто схиблені на фанку, фанати своєї справи. Це наш посил, а дослівний переклад не завжди коректний".
Катя і Тарас провели кілька вечірок в "Крыше" і зробили четверги тусовочними. Але через непорозуміння з власниками пішли з цієї локації.
Місце – не головне
Після того, як пішли з "Крыши", вони провели кілька безкоштовних вечірок на набережній. Люди приходили відпочити, полежати на траві і послухати музику.
Катя: "Ми зрозуміли свою суперсилу. Не місце прикрашає людину, а людина – місце. Люди – це основне. І артисти, і ті, хто приходить відпочити".
Пара влаштувала безкоштовну вечірку в закладі знайомого на Монастирському острові. І тоді стався вибух. Точну кількість людей у той вечір порахувати було неможливо. Одночасно на локації знаходилося до 300 осіб, а скільки їх пройшло потоком, ніхто не знає.
Катя: "Після тієї вечірки ми зрозуміли, що потрібно більше цим займатися. Приходити в заклади, розповідати свою концепцію. Проводити заходи "під ключ" зі своїми артистами".
Вони почали регулярно влаштовувати вечірки в різних закладах міста: Wonder Bar, "Модуль", "Поплавок", "Неизвестный Петровский", B&B Bar, "Контрабас", First Wave. Охочих потрапити на вечірки ставало все більше, а заклади стали самі запрошувати Funky Junkie до себе.
Проблеми
Що більше вечірок проводили, то з більшою кількістю проблем стикалися. Заклади були занадто маленькими, десь працівники просто не могли впоратися з баром через кількість відвідувачів. Іноді з вечірок гості йшли випити в інший бар, а потім поверталися і продовжували танцювати.
Ще одна проблема – у Дніпрі не можна шуміти після 23:00. І альтернативи, за словами Каті і Тараса, поки немає.
Тарас: "Це дивно. У всьому світі даунтаун – це місце, де навчаються, тусуються, а відпочивають за містом. А у нас ані за містом, ані в місті. Зрозуміти людей, які живуть поруч, звичайно, можна. Але треба ж щось проводити. І створювати якісь альтернативи".
Про зростання і заробіток
Усього пара провела близько 30 вечірок за три роки. Вони стали більш відомими і досвідченими, вже можуть заробляти і ставити умови закладам, в які заходять працювати.
Зараз команда Funky Junkie складається з 15 людей. В команду входять діджеї, відеограф, фотограф, хлопці з фейс-контролю. Організатори дійшли згоди, що вся команда має отримувати гонорари за кожну вечірку.
Катя: "Наприклад, фотограф раніше був: "Гей, друже, пофоткай, будь ласка, ми тобі наллємо". А зараз ми платимо гонорари всім. Хочемо, щоб люди кайфували і отримували гідну зарплату. У нас хороший цінник для артистів. Тарас сам артист, і він стикався з тим, як знецінюється їхня праця".
Чому вініл і фанк
На вечірках Funky Junkie завжди грають з вінілу. Це принципова позиція. У Каті й Тараса вдома в колекції близько тисячі платівок.
Тарас: "Так легко визначити смак. Коли у тебе повний комп'ютер музики, ти можеш там розпливатися, а коли є всього десять платівок, за ними відразу зрозуміло, що тобі подобається. Вони ж грошей коштують. Ти у будь-якому випадку купиш те, що подобається.
Деяких наших платівок немає в інтернеті. Раніше, коли не існувало цифрового світу, записати платівку було простіше, і молоді артисти записували маленькі наклади по 300-500 штук. Ці 300 штук розійшлися по світу – і все".
Одна з цілей Funky Junkie – знайомити людей з культурою. На вечірках приблизно 15% – відомі треки, а решта – це твори, які люди навряд чи б почули в звичайному житті.
Тарас: "У фанку стільки стилів і підстилів. Там є і рок, і хіп-хоп, і ритм-енд-блюз, а ще джаз, фолк, афро-фанк, псі-фанк, диско-фанк, реггі, частково інді-рок. Дуже широкий діапазон".
Хто у Дніпрі любить фанк?
За словами Каті і Тараса, загальний портрет аудиторії скласти неможливо.
Катя: "Навіть за віком не визначити, тому що до нас приходять і студенти, і люди за 50. Є айтішники, підприємці, чиновники. Вони всі дуже-дуже різні".
Схиляються все ж до творчої аудиторії, тому що приходить багато танцівників, барберів, майстрів татуювання, дизайнерів. Часто відвідувачі вносять свої фішки у вечірки. Деякі приносять старі камери і знімають вінтажні фото і відео. А хтось додає в тусовку блиску.
Катя: "Ми назвали їх блискітковою мафією. Дівчата приходять з гліттерами, зірками, різними блискітками, і на вході всіх розмальовують, навіть тих, хто не дуже хоче (у підсумку вони все одно ходять задоволені). У нас на вечірках усі блищать".
Робота в карантин
Під час суворого карантину, який почався в березні 2020 року, вечірки Funky Junkie не проводили. Щоб підтримувати ком'юніті, постили добірки музики. Це була ідея Данила Кабачека (DJ Franka) – діджея, який був з Катею і Тарасом із самого початку, грав ще в барі на Монастирському, і разом з ними розвивав Funky Junkie.
Катя: "Ми написали, що це не та музика, яка грає на вечірках, але щось близьке. Якщо вам подобається те, що ми робимо, то вам сподобаються ці добірки. Тоді фанк уже став більш популярним у місті. Добірки у Данила замовляли різні заклади міста, і навіть мережа ковбасних магазинів".
Коли обмеження послабили, пара провела кілька вечірок. Двічі влаштовувала міні-фестивалі на Федотовій косі. Збираються, коли немає суворих обмежень і хвилі захворюваності. Зараз нічого не проводять.
За словами пари, їхня сфера – одна з тих, по яких карантин вдарив найсильніше. Та охочих ходити на вечірки менше не стало, навіть навпаки. Їм весь час пишуть у соцмережі і просять організувати тусовку. Зараз Катя з Тарасом чекають спаду захворюваності і літа, коли обмеження знову послаблять.
Плани
Планувати наперед не беруться – це важко в умовах карантину. Спонсори не погоджуються брати участь, тому що в карантин це може бути іміджевим ризиком. Але про розвиток уже думають. Мріють, щоб Funky Junkie виріс у фестиваль.
Катя: "Влітку у нас День народження. Хотіли б це відзначити – провести 2-3 дні в незвичайній локації. Питання в тому, як це реалізувати. Якби не пандемія, то все йшло б до фестивалю. Ми чекаємо можливості активно працювати і проводити більше вечірок – так, може, прийдемо до того, щоб відкрити свій заклад. Хоч і обпеклися, коли в нас був бар на Монастирському, але все одно думаємо над цим".
