Хто вони, дніпровські поети?

Ми завітали на вечір "Поезій у Мистецькому Провулку" та познайомились з сучасними поетами та поетками з Дніпра. Остання неділя травня. Цілий день був дощ, який продовжується й увечері. В пʼятницю та суботу в місті були вибухи. Але, на "Поезії у Мистецькому Провулку" зібралась чи не рекордна кількість відвідувачів. Більшість з них знає одне одного та обіймається при зустрічі.Дніпро – єдине місце на Землі, де щомісяця на відкритому майданчику проходять поетичні вечори! Така традиція зʼявилась восени минулого року, коли в Дніпрі відкрили Мистецький Провулок. Відтоді поети та глядачі збираються кожної останньої неділі місяця, щоб почитати вірші та гарно провести час.Організовує зустрічі поет-постфутурист Олександр Шакіров. Ми розпитали його про особливості "Поезій у Мистецькому Провулку" та історію дніпровської поезії загалом. Що таке "Поезії в Мистецькому Провулку"? "Починаючи з вересня 2022 "Поезії у Мистецькому Провулку" (далі ПМП) проходять кожної останньої неділі місяця о 17:30 біля стінопису "Дніпровський Мурахоїд". ПМП має унікальний динамічний формат: реєструватись не потрібно, ми на місці формуємо живу чергу й кожний промовець має змогу прочитати два свої або не свої вірші, без цензури, потім наступний і так по колу Перший сезон було присвячено поетам та письменникам з Дніпра. Новий місяць – новий тематичний поет сезону. Фон афіші з анонсом поета місяця – це роботи сучасних художників України.(афіші) З березня 2023 року, починаючи з другого сезону, в межах ПМП проходять мікровиставки картин молодих художників та художниць. Мета проєкту – знайомити дніпрян і гостей міста з поетами, письменниками та художниками України. (за хештеґом #ПМП на калалі postfuturism ви зможете знайти всю необхідну інфу) Хто ті поети з Дніпра, яким було присвячено перший сезон? Виявляється перший поштовх розвитку поезії в нашому регіоні дав Дмитро Яворницький. Так, той самий Яворницький, на честь якого названий історичний музей та центральний проспект Дніпра!"Саме тому перший сезон ПМП ми почали саме з Яворницького. Як ми знаємо, Яворницький був не тільки шевченкознавцем та популяризатором творчості Кобзаря. А ще – поціновувачем поезії загалом та багато писав сам. На жаль, його поетичний доробок дійшов до нас не у повному обсязі: більш як 60 поезій були надруковані у єдиній виданій збірці віршів – «Вечірні зорі», що вийшла в 1910 році, а також вірші, що були надруковані в періодиці.У радянськусовітську добу це були Олесь Гончар та дисидент Іван Сокульский (про його складну долю ми писали у цій статті), який разом з журналістом Михайлом Скориком написав «Листа творчої молоді Дніпропетровська», в якому висловлював протест проти політики русифікації в Україні. Навесні 1969 вміст «Листа» передала радіостанція «Свобода», опублікували закордонні ЗМІ. 90-ті відзначені самвидавом та "карабахом", діяльністю Максима Бородіна у нульових та поетичним фестивалем "крик на лужайке", на який приїхало понад 30 поетів зі всієї України. 10-ті це розквіт мережевої поезії та самвидаву, надважливий проєкт "Поезії Виходять на Площу", різноманітні літературні салони, інколи слеми та перший поетичний конкурс у Махно "Ви Не Слухаєте", де переможцю видавали власну збірку поезій". Що відбувається з поезією в Дніпрі зараз? "Наразі ми у надскладних двадцятих, що почались з глобальної пандемії, повномасштабної війни та нової хвилі сучасної поезії. З усім тим, крім ПМП, у Дніпрі є багато поетичних формувань: Front of Poetry, Творче об‘єднання ХВИЛЯ, обʼєднання "Art & Rest", "Творчість Нескорених", "рУПАр", літературний салон Etterna, що переїхав до нас із Харкова й інші.До речі, стартував мій паралельний проєкт Spalah Rooftop Poetry Club, де я влаштовую сольні вечори з виплатою гонорару найцікавішим поеткам та поетам за результатами першого сезону ПМП". Що не так з сучасною поезією в Україні? "Головною проблемою я вбачаю стигматизацію поета/ки та міфологізацію поезії загалом. Ми маємо жахливі наслідки колоніального минулого, що досі руйнують нас з середини. Зокрема, радянський міф про те, що справжня поезія можлива лише на кухні або так званих квартирниках, що справжній поет мусить страждати та/або тяжко пити, що поезією неможливо заробляти на життя, що поезія у поєднанні з іншим медіа – вже не поезія.Саме тому другий сезон ПМП ми розпочали з Тараса Григоровича Шевченко. Ми вважаємо Шевченко базою, батьком української мистецької традиції через те, що він працював у різних медіа, був видатним поетом, прозаїком та художником. Саме тому слоган Поезій у Мистецькому Провулку "Поважай Класиків! Споживай Сучасників!". Також ми розпитали деяких учасників ПМП про їхнє враження від поезій та рідного міста.Олександр Єсенін Олександр бере участь у кожному вечорі ПМП, починаючи з першої зустрічі, а взагалі пише вже понад 20 років."Коли я перезавантажився (як поет) після 33-35 років, то зрозумів, що це моє призначення, але воно не обов'язково має приносити гроші. Інколи трапляються такі моменти, коли випадкова людина ловить тебе на вулиці й каже "Дякую тобі за вірш", то ти розумієш, що це краще, ніж гроші".Варвара ЛитвиненкоВарвара – одна з тих, хто чудово зарекомендував себе в першому сезоні ПМП, тому саме вона відкривала своїм сольником проєкт Spalah Rooftop Poetry Club. І зібрала аншлаг! До речі, це був її перший сольний вечір в житті. "Це був роз**бний сольник. Я взагалі не очікувала такого. Тому хочу продовжувати. Це те, чим я, власне, живу. Я вірю в рідне місто та хочу, щоб воно розвивалось і надалі! Єдине, що мене дратує, коли читають вірші російською. Вже півтора року йде повномасштабна війна, ну камон! Це дуже занижує планку рівня культури в місті".Ганна Магдалена Ганна вже пів року виступає у ПМП."Провулок – це був мій другий досвід виступу і, мені здається, дуже вдалий. Тут дуже дружня атмосфера, всі спілкуються, підтримують один одного".Ганна хоче займатися поезією професійно. Скоро в неї буде також сольник в "Спалаху". А ще вона мріє, щоб у Дніпрі зʼявилось видавництво для поетів та письменників."Мені здається, Дніпро – одне з найпотужніших міст, де квітне мистецьке комʼюніті. Я багато подорожувала, але мені здається, що Дніпро – це мій дім, і я хочу розвивати культуру саме тут. Для мене це дуже важливо".ЛілітЛіліт того дня прийшла на ПМП перший раз! "Мені подобається. Дуже класно, дуже вільно. Це те, чого мені не вистачає у звичайному житті. Тут відчуваю свободу самовираження". – Чого не вистачає в ПМП?"Та все о*уєнно, що я можу сказать! (сміється). Треба людей сюди більше зганять".Замість епілогу до нашої розповіді публікуємо один з віршів Яни Березняк, який вона читала у той вечір, стоячи на сходах. Вірш називається "Дніпрові". Знаєш Хочу знати про тебе більше Хто палить на твоїх балконах і у провулках Де тебе слухати, коли хочеться гомону Коли ти мовчиш Коли в тебе на гідроелектростанції болить або муляє Кого ти носиш у своїх камінних утробах Який архітектурний стиль твоїх органів полюбляєш найбільше Я знаю останнім часом ти робиш собі графіті сестер Фельдман Взуваєш мінімалістичні вивіски Ліпиш на лоба претензійні афіші Кого вранці ти лаєш своїми трубами димними коли слухаєш сотні гудків знервованих і спізнілих людей таких здичавілих і плинних часом наляканих і застиглих Але все ще не знавіснілих Але лаєш їх кожного ранку горілим димом Бо вони вже задовбали нервуватись задарма Де ховаєш своїх наркобаронів, повій, пролетаріїв і бандитів Де знайти ті притони, кав'ярні і бари де ти часом шукаєш пліток і видовища Я знаю що ти колись був масоном Напевно стара звичка але чому ти так тихо й сором'язливо шепочеш про найдорожчих Що ти читаєш ночами в підземних архівах Напевно якісь невідомі рукописи Підмогильного Або запилюжені збірки Сокульського Хоч би позичив або чим іще поділився А ти все мовчиш і задумливо собі дивишся Знаєш А ти нічогенький Може на каву А потім я розповім усе що про тебе знаю А ти скажеш що то усе вигадки й побрехеньки Але ти тим не менш задоволений своїм іміджем По-змовницьки усміхаєшся Та не зарікайся, хлопче Колись я дізнаюся тебе краще І відкрию усе чим ти насолоджуєшся.