Ми завітали на вечір "Поезій у Мистецькому Провулку" та познайомились з сучасними поетами та поетками з Дніпра.
Остання неділя травня. Цілий день був дощ, який продовжується й увечері. В пʼятницю та суботу в місті були вибухи. Але, на "Поезії у Мистецькому Провулку" зібралась чи не рекордна кількість відвідувачів. Більшість з них знає одне одного та обіймається при зустрічі.
Дніпро – єдине місце на Землі, де щомісяця на відкритому майданчику проходять поетичні вечори! Така традиція зʼявилась восени минулого року, коли в Дніпрі відкрили Мистецький Провулок. Відтоді поети та глядачі збираються кожної останньої неділі місяця, щоб почитати вірші та гарно провести час.
Організовує зустрічі поет-постфутурист Олександр Шакіров. Ми розпитали його про особливості "Поезій у Мистецькому Провулку" та історію дніпровської поезії загалом.
Що таке "Поезії в Мистецькому Провулку"?
"Починаючи з вересня 2022 "Поезії у Мистецькому Провулку" (далі ПМП) проходять кожної останньої неділі місяця о 17:30 біля стінопису "Дніпровський Мурахоїд". ПМП має унікальний динамічний формат: реєструватись не потрібно, ми на місці формуємо живу чергу й кожний промовець має змогу прочитати два свої або не свої вірші, без цензури, потім наступний і так по колу
Перший сезон було присвячено поетам та письменникам з Дніпра. Новий місяць – новий тематичний поет сезону. Фон афіші з анонсом поета місяця – це роботи сучасних художників України.
(афіші)
З березня 2023 року, починаючи з другого сезону, в межах ПМП проходять мікровиставки картин молодих художників та художниць. Мета проєкту – знайомити дніпрян і гостей міста з поетами, письменниками та художниками України.
(за хештеґом #ПМП на калалі postfuturism ви зможете знайти всю необхідну інфу)
Хто ті поети з Дніпра, яким було присвячено перший сезон?
Виявляється перший поштовх розвитку поезії в нашому регіоні дав Дмитро Яворницький. Так, той самий Яворницький, на честь якого названий історичний музей та центральний проспект Дніпра!
"Саме тому перший сезон ПМП ми почали саме з Яворницького. Як ми знаємо, Яворницький був не тільки шевченкознавцем та популяризатором творчості Кобзаря. А ще – поціновувачем поезії загалом та багато писав сам. На жаль, його поетичний доробок дійшов до нас не у повному обсязі: більш як 60 поезій були надруковані у єдиній виданій збірці віршів – «Вечірні зорі», що вийшла в 1910 році, а також вірші, що були надруковані в періодиці.
У радянськусовітську добу це були Олесь Гончар та дисидент Іван Сокульский (про його складну долю ми писали у цій статті), який разом з журналістом Михайлом Скориком написав «Листа творчої молоді Дніпропетровська», в якому висловлював протест проти політики русифікації в Україні. Навесні 1969 вміст «Листа» передала радіостанція «Свобода», опублікували закордонні ЗМІ.
90-ті відзначені самвидавом та "карабахом", діяльністю Максима Бородіна у нульових та поетичним фестивалем "крик на лужайке", на який приїхало понад 30 поетів зі всієї України. 10-ті це розквіт мережевої поезії та самвидаву, надважливий проєкт "Поезії Виходять на Площу", різноманітні літературні салони, інколи слеми та перший поетичний конкурс у Махно "Ви Не Слухаєте", де переможцю видавали власну збірку поезій".
Що відбувається з поезією в Дніпрі зараз?
"Наразі ми у надскладних двадцятих, що почались з глобальної пандемії, повномасштабної війни та нової хвилі сучасної поезії. З усім тим, крім ПМП, у Дніпрі є багато поетичних формувань: Front of Poetry, Творче об‘єднання ХВИЛЯ, обʼєднання "Art & Rest", "Творчість Нескорених", "рУПАр", літературний салон Etterna, що переїхав до нас із Харкова й інші.
До речі, стартував мій паралельний проєкт Spalah Rooftop Poetry Club, де я влаштовую сольні вечори з виплатою гонорару найцікавішим поеткам та поетам за результатами першого сезону ПМП".
Що не так з сучасною поезією в Україні?
"Головною проблемою я вбачаю стигматизацію поета/ки та міфологізацію поезії загалом. Ми маємо жахливі наслідки колоніального минулого, що досі руйнують нас з середини. Зокрема, радянський міф про те, що справжня поезія можлива лише на кухні або так званих квартирниках, що справжній поет мусить страждати та/або тяжко пити, що поезією неможливо заробляти на життя, що поезія у поєднанні з іншим медіа – вже не поезія.
Саме тому другий сезон ПМП ми розпочали з Тараса Григоровича Шевченко. Ми вважаємо Шевченко базою, батьком української мистецької традиції через те, що він працював у різних медіа, був видатним поетом, прозаїком та художником. Саме тому слоган Поезій у Мистецькому Провулку "Поважай Класиків! Споживай Сучасників!".
Також ми розпитали деяких учасників ПМП про їхнє враження від поезій та рідного міста.
Олександр Єсенін
Олександр бере участь у кожному вечорі ПМП, починаючи з першої зустрічі, а взагалі пише вже понад 20 років.
"Коли я перезавантажився (як поет) після 33-35 років, то зрозумів, що це моє призначення, але воно не обов'язково має приносити гроші. Інколи трапляються такі моменти, коли випадкова людина ловить тебе на вулиці й каже "Дякую тобі за вірш", то ти розумієш, що це краще, ніж гроші".
Варвара Литвиненко
Варвара – одна з тих, хто чудово зарекомендував себе в першому сезоні ПМП, тому саме вона відкривала своїм сольником проєкт Spalah Rooftop Poetry Club. І зібрала аншлаг! До речі, це був її перший сольний вечір в житті.
"Це був роз**бний сольник. Я взагалі не очікувала такого. Тому хочу продовжувати. Це те, чим я, власне, живу. Я вірю в рідне місто та хочу, щоб воно розвивалось і надалі! Єдине, що мене дратує, коли читають вірші російською. Вже півтора року йде повномасштабна війна, ну камон! Це дуже занижує планку рівня культури в місті".
Ганна Магдалена
Ганна вже пів року виступає у ПМП.
"Провулок – це був мій другий досвід виступу і, мені здається, дуже вдалий. Тут дуже дружня атмосфера, всі спілкуються, підтримують один одного".
Ганна хоче займатися поезією професійно. Скоро в неї буде також сольник в "Спалаху". А ще вона мріє, щоб у Дніпрі зʼявилось видавництво для поетів та письменників.
"Мені здається, Дніпро – одне з найпотужніших міст, де квітне мистецьке комʼюніті. Я багато подорожувала, але мені здається, що Дніпро – це мій дім, і я хочу розвивати культуру саме тут. Для мене це дуже важливо".
Ліліт
Ліліт того дня прийшла на ПМП перший раз!
"Мені подобається. Дуже класно, дуже вільно. Це те, чого мені не вистачає у звичайному житті. Тут відчуваю свободу самовираження".
– Чого не вистачає в ПМП?
"Та все о*уєнно, що я можу сказать! (сміється). Треба людей сюди більше зганять".
Замість епілогу до нашої розповіді публікуємо один з віршів Яни Березняк, який вона читала у той вечір, стоячи на сходах. Вірш називається "Дніпрові".
Знаєш
Хочу знати про тебе більше
Хто палить на твоїх балконах і у провулках
Де тебе слухати, коли хочеться гомону
Коли ти мовчиш
Коли в тебе на гідроелектростанції болить або муляє
Кого ти носиш у своїх камінних утробах
Який архітектурний стиль твоїх органів полюбляєш найбільше
Я знаю останнім часом ти робиш собі графіті сестер Фельдман
Взуваєш мінімалістичні вивіски
Ліпиш на лоба претензійні афіші
Кого вранці ти лаєш своїми трубами димними
коли слухаєш сотні гудків
знервованих і спізнілих
людей таких здичавілих і плинних
часом наляканих і застиглих
Але все ще не знавіснілих
Але лаєш їх кожного ранку
горілим димом
Бо вони вже задовбали
нервуватись задарма
Де ховаєш своїх наркобаронів, повій, пролетаріїв і бандитів
Де знайти ті притони, кав'ярні і бари де ти часом шукаєш пліток і видовища
Я знаю що ти колись був масоном
Напевно стара звичка але чому ти так тихо й сором'язливо шепочеш про найдорожчих
Що ти читаєш ночами в підземних архівах
Напевно якісь невідомі рукописи Підмогильного
Або запилюжені збірки Сокульського
Хоч би позичив або чим іще поділився
А ти все мовчиш і задумливо собі дивишся
Знаєш
А ти нічогенький
Може на каву
А потім я розповім усе що про тебе знаю
А ти скажеш
що то усе вигадки й побрехеньки
Але ти
тим не менш
задоволений своїм іміджем
По-змовницьки усміхаєшся
Та не зарікайся, хлопче
Колись я дізнаюся тебе краще І відкрию усе чим ти насолоджуєшся.
