"Я був одразу через стінку від дружини та доньки, але не зміг їм допомогти"

"Я був одразу через стінку від дружини та доньки, але не зміг їм допомогти"

Ракета вбила дружину та дворічну доньку дніпрянина В’ячеслава Макаренка.

28 квітня 2023-го під ранок російські військові вгатили ракетами по Україні. Одна з них влучила у будинок у дніпровських Чаплях. Там спали бабуся з дідусем, чоловік та його дружина з дворічною донечкою. Від ракети кімната мами з дівчинкою спалахнула. Рідні намагались визволити потерпілих з вогняної пастки – марно. Їхні тіла дістали рятувальники.

Загиблій Ользі Макаренко за кілька днів до смерті виповнилось 31 рік. Четвертого листопада 2023-го Вероніка Макаренко мала святкувати свої три. Напередодні дня народження маленької, який так і не відбувався, ми поспілкувались з її батьком В’ячеславом.

Як живе зараз чоловік, який однієї ночі втратив найрідніших, читайте в нашому тексті.

Ольга та В’ячеслав

В’ячеслав родом з Тополі, Ольга – з Придніпровську. А звів пару Новий 2018 рік. Ольга написала незнайомцю у фейсбуці, привітала зі святом. Той охоче відповів на повідомлення. В’ячеслав говорить, що спільних знайомих у них не було, але спілкуватися з дівчиною було приємно.

"Якось так закрутилось... Спокійна, тиха, приємна. Хотілось кудись її запросити, щоб особисто поспілкуватись, – тоді В’ячеслав гостював у родичів на Вінниччині, повернувся додому – покликав дівчину гуляти. Чоловік пам’ятає, що на вулиці лежав сніг, але гуляти було тепло. У пари почались стосунки.

"До Олі я навіть не знав, де той Придніпровськ розташований. Одного разу лише їздили по роботі туди на корпоратив. Але тоді мені здалось, що ця місцина взагалі десь за містом. Пізніше з’ясувалось: дорога до Олі – максимум 15-20 хвилин по об’їзній", – говорить В’ячеслав Макаренко.

Десь через пів року стосунків пара заговорила про створення спільної родини. На річницю стосунків В’ячеслав зробив коханій пропозицію. Та охоче погодилась. До весілля молода пара готувалась з нетерпінням, допомагали батьки.

"Олі, як і кожній дівчині, хотілось весілля. Я не був проти, тільки підтримував її".

10 серпня 2019-го Ольга та В’ячеслав одружились. Чоловік говорить, що день був трохи спекотний, але це не завадило святкуванню. У молодих була фотосесії на яхті, дніпровській набережній, а весільний обід пройшов у кафе у Придніпровську.

"Наші стосунки продовжились в новому статусі. Раніше я до Олі їздив, а тут ми вже почали жити разом", – говорить В’ячеслав.

Він переїхав до батьків Олі у Придніпровськ, всі разом жили у трикімнатній квартирі на восьмому поверсі. "Спочатку мені було трохи сумно, бо всі знайомі залишились на Тополі. А потім з’явились інші друзі, поряд – річка, ліс, парк".

Дружину В’ячеслав згадує гарною господаркою, яка любила готувати. Могла і смачне рагу зробити, і торт. Чоловік і сам охоче допомагав дружині. Вдвох вони мандрували Україною та трохи закордоном. 

Ольга працювала операторкою на фабриці, В’ячеслав – на підприємстві електричних приладів. Обидва вчились в університеті. Ольга пішла отримувати другий магістерський диплом, щоб претендувати на підвищення на роботі. В’ячеслав теж вчився в університеті. 

"Якщо чесно, мені здається, що Олі було не просто вчитись. Вона вдома до ночі сиділа за підручниками. Я просив, щоб кидала, бо вже бувало пізно.  А вона: «Ні-ні, я вже закінчую»".

Невдовзі пара заговорила про поповнення у родині. За кілька місяців після весілля Оля дізналась, що чекає на маля. Захищала диплом вже з немовлям – родина Макаренків зросла на одну дівчинку. 

Народження Нікусі

Четвертого листопада 2020-го у В’ячеслава та Ольги народилась Вероніка. Молодий батько був на пологах, говорить, зовсім не боявся всього, що відбувалось у палаті, хоча сильно непокоївся за свою дружину.

"Розумів, що Олі на пологах потрібна підтримка. Хотілось їй більше допомогти, бо пологи – це боляче. Але міг лише бути поряд. Коли дитина з’явилась на світ, це мене дуже вразило. Це відчуття не передається. Дуже велика радість для батька", – розповідає В’ячеслав.

Новонароджене маля чоловік спочатку боявся брати на руки, а потім поступово звик до крихітної донечки. В’ячеслав у перші дні після пологів вигодовував крихітку зі спеціальної ложечки, поки в Ольги не з’явилось власне молоко.

"Ложечка майже пласка. Спочатку давав 10 мілілітрів молока, щодня додавалась ще по 10. На третій день потрібно було – 30 мл. А немовля трохи з’їдало, а потім – ні в яку. Лікарі показали, як масажувати малій щічки, щоб вона продовжувала їсти".

Пару з немовлям виписали додому – молода родина поїхала у свою квартиру у Придніпровськ. Ласкаво доньку називали Нікусею.

"Було цікаво спостерігати за дорослішанням дитини. Маленька-маленька, а постійно щось змінюється. Спочатку нічого не цікавило у книжечці, яку читали, потім – щось вже роздивляється, а раптом – сама гортає сторінки. Повзати – донька майже не повзала. Стала на ніжки та одразу побігла", – говорить В’ячеслав Макаренко.

Рік Нікусі Макаренко святкували разом з рідними та друзями. Мала може і не розуміла, що в неї свято, але раділа увазі до себе та подарункам. Тоді ж провели традиційний для першого року життя обряд – іменинниці запропонували кілька предметів на вибір. Нікуся потягнулась до ключів від машини, квартири та купюри: для свого майбутнього обрала оселю, автівку та гроші.

Життя Макаренків після 24 лютого 2022-го

Нікусі був трохи більше за рік, коли росія розпочала повномасштабний наступ на Україну. В’ячеслав відправив свою дружину з донькою до рідних у Підгороднє. Родина думала, що подалі від великого міста – спокійніше. Та через деякий час Ольга з Нікусею повернулись додому. "Подивились, що різниці ніякої немає – що в Дніпрі, що в Підгородньому, вона повернулась. Ми всі дуже сильно скучили…".

З трикімнатної квартири у багатоповерхівці у Придніпровську родина перебрались у Чаплі. Дядько Олі пішов до війська – його дім спорожнів. Макаренки разом з бабусею та дідусем почали жити у приватному будинку.

Нікусі подобалось жити у домі – там поряд були тварини, за якими дівчинка любила спостерігати. До корів малу носили на руках рідні. Також дитина бігала біля клумб у подвір’ї.

"Донька до всього хотіла доторкнутись та все роздивитись. Любила спостерігати за комашками, годувати котиків. Навесні ходили шукали дерева – роздивлялись, як вони квітнуть. Бо десь рожеві квіточки, десь – білі…".

Ракетна атака 28 квітня 2023-го

Напередодні ночі, коли не стало Ольги та Нікусі, родина провела свій звичайний день. В’ячеслав ліг спати в окремій кімнаті, бо дружина з донькою вкладались пізно. В ще одній кімнаті відпочивали бабуся та дідусь.

"Я пам’ятаю тільки вибух, як мене викинуло з ліжка. Впав. Почув свист та запах гарі", – розповідає В’ячеслав.

Чоловік вибив вікно та виліз на вулицю, оббіг будинок до тієї кімнати, де мала спати його дружина з донькою. Спробував сунутися в середину – вогонь був надто сильний. Тіла Ольги та Нікусі Макаренко витягнули рятувальники. В’ячеслав не бачив, як це відбувалось. У цей момент був у сусідів, які дали йому одяг.

Фото: фейсбук Ігоря Клименка

"Я був одразу через стінку від дружини та доньки, але не зміг їм допомогти. Кімнатою пішла сильна тріщина. Я не знаю, як не завалилось все на мене. Деякі уламки пробили стінку наскрізь… Теща та тесть опинились в лікарні з опіками. У мені не було травм, тільки нирки боліли. Через те, що був босий та в одних штанях у квітні…".

Поховали Ольгу та Нікусі через три дні. Попрощатись з ними зібралось все село, прийшло і багато незнайомих людей. Навіть – преса, який В’ячеслав тоді не радів. Бабусю та дідуся, які теж постраждали у тому будинку, виписали з лікарні лише через кілька місяців.

"Раз на два тижні їжджу на кладовище у Чаплі. А от нещодавно було пів року з дати смерті, зробили поминки. Бо на 9 днів, на 40 були без батьків... Хотілось якось зібратись всім разом…".

Після загибелі рідних В’ячеслав Макаренко перебрався знову на Тополю, живе зі своєю бабусею.

Четвертого листопада 2023-го Нікусі Макаренко мало виповнитись три роки.

Поділитися: