Людський вимір війни: книжки, що народилися між окопами й мирним життям
Від щоденників і мемуарів до романів та есеїв – добірка книжок, народжених із фронтового досвіду, особистих втрат, пам’яті та життя під час війни.
Ці книжки написані людьми, які знають війну не зі сторінок новин, а з окопів, бліндажів, евакуаційних машин і фронтових доріг. У них немає прагнення створити образ бездоганного героя. Натомість є чесні історії про страх, любов, втрати, побратимство, родину, пам’ять і життя, яке триває навіть у найтемніші часи. Ми зібрали добірку книжок, які допомагають побачити людський вимір війни через особисті історії тих, хто прожив її сам.
«Моїй донечці. Записки тата з війни» – Гліб Бітюков
Гліб Бітюков – військовий медик, лікар і батько. Його книжка «Моїй донечці. Записки тата з війни» – це щоденник, написаний протягом трьох років служби у Збройних силах України. В основі книги – особисті звернення до маленької доньки, у яких автор чесно говорить про війну, службу, батьківство, власні страхи, сумніви й відповідальність.
Це збірка відвертих нарисів, що поєднує особисту історію з реаліями війни. Через листи до доньки автор розмірковує про життя, цінності, вибір і ціну свободи, водночас фіксуючи досвід батька, який змушений переживати найважливіші та найболючіші моменти життя далеко від своєї дитини.
Книга допомагає побачити повномасштабну війну очима військового медика, який водночас залишається люблячим батьком. Вона нагадує, що за кожним захисником стоїть родина, а війна – це не лише боротьба на фронті, а й щоденне прагнення зберегти любов, людяність і зв’язок із найдорожчими людьми.
«Літопис Сірого Ордену» – Павло Дерев’янко
Книга перша «Аркан вовків»
Події першої частини розгортаються в альтернативній Україні 1845 року, де Гетьманат зберіг незалежність після Богдана Хмельницького. У світі, де поруч із людьми живуть відьми, а державу захищають лицарі Сірого Ордену, молодий Северин Чорнововк прагне пройти складні випробування, щоб стати одним із них.
Роман поєднує альтернативну історію, українську міфологію та пригодницьке фентезі. Він порушує теми служіння, братерства, відповідальності та готовності пройти випробування заради спільної справи, пропонуючи новий художній погляд на українську історію й культурну традицію.
Книга друга «Тенета війни»
Друга частина переносить читача у 1852 рік. Після виснажливої війни Сірий Орден переживає занепад, а його лицарі повертаються додому вже іншими людьми. Северину та його побратимам доводиться долати не лише зовнішні загрози, а й власні внутрішні травми, тоді як навколо триває боротьба за владу й майбутнє держави.
Роман розповідає про наслідки війни для людини й суспільства. Він показує, що найважчі битви часто починаються вже після завершення боїв – у пам’яті, пережитому досвіді та боротьбі із самим собою. Саме тому історія перегукується з викликами, які сьогодні переживає українське суспільство.
Книга третя «Пісня дібров»
Заключна частина трилогії розкриває історію Сірого Ордену, його походження та випробування, через які проходять Северин і його побратими. Це розповідь про складний вибір, добровільну жертву, вірність присязі та прагнення звільнити світ від прокляття характерників.
Фінал трилогії зосереджується на темах пам’яті, гідності, самопожертви й оновлення. Він нагадує, що після найважчих випробувань народжується щось нове, а вибір окремих людей здатен змінити цілий світ. Саме ці теми роблять історію співзвучною сучасній Україні та роздумам про ціну свободи, відповідальність і спадкоємність поколінь.
«Не народжені для війни» – Артем Чапай
Артем Чапай – український письменник, репортер, перекладач і боєць Збройних Сил України. «Не народжені для війни» – це чесна й відверта розповідь про внутрішні зміни, які переживає людина, коли війна змушує переглянути власні переконання. Автор описує свій шлях від пацифізму до усвідомлення необхідності взяти до рук зброю.
Чапай пише про фронтовий побут, телефонні розмови з дитиною, втрату побратимів, внутрішні сумніви та спроби зрозуміти, як залишитися собою в умовах війни. Без пафосу й героїзації він говорить про біль, втому, провину, злість, пам’ять і надію.
Книжка показує війну не лише як низку бойових подій, а насамперед як глибокий внутрішній досвід людини. Вона допомагає зрозуміти, як повномасштабна війна змінює світогляд, повсякденне життя й моральний вибір тих, хто ще вчора не уявляв себе військовим.
«Піхота» – Мартін Брест (трилогія: «Піхота. Наша земля», «Піхота 2. Збройники», «Піхота 3. Терикони»)
Олег Болдирєв, більш відомий під псевдонімом Мартін Брест, військовий письменник, ветеран російсько-української війни, волонтер, блогер і публіцист. Після повернення з війни він почав працювати над своєю першою книгою «Піхота». У 2019 році вийшла друга частина трилогії – «Піхота 2. Збройники», а у 2020 році – завершальна «Піхота 3. Терикони».
Перша книга «Піхота. Наша земля» – це правдива історія бойових дій мотопіхотної роти навесні 2016 року в найпівнічнішій точці сектора «М» передмісті Докучаєвська. В її основі – двадцять два дні боїв, «режимів тиші», диму, попелу, кави, гумору, суму за домом і життя пліч-о-пліч із побратимами. Автор розповідає про невеликий, але важливий наступ, під час якого українським військовим вдалося відвоювати кілька квадратних кілометрів української землі.
Друга книга трилогії «Піхота 2. Збройники» з’явилася після успіху першої частини та численних прохань читачів. Вона написана від першої особи, а її автор є безпосереднім учасником описаних подій – уродженцем Донецької області, колишнім сержантом 41-го окремого мотопіхотного батальйону Збройних Сил України, бійцем із позивним «Мартін Брест».
У третій частині «Піхота 3. Терикони» вперше серед персонажів з’являються вороги та розкриваються їхні непрості життєві історії.
Уся трилогія показує війну очима її безпосереднього учасника, зосереджуючись не лише на бойових діях, а й на людях, їхніх стосунках, фронтовому побуті та досвіді, який залишається з ними після війни.
«Ще одне життя. Історії про поранення та їх прийняття» – Софія Середа
Софія Середа – авторка книжки, до якої увійшли тринадцять особистих історій українських військових і ветеранів, які пережили важкі поранення. Написані від першої особи, вони поєднують гострі переживання, іронію, гумор, відчай і силу рухатися далі.
У центрі книги – бойовий досвід, фізичне й психологічне відновлення, а також питання, які постають після повернення з війни. Автори розповідають не лише про власний шлях, а й порушують важливі теми того, як держава і суспільство сприймають ветеранів, як формується повага до їхнього досвіду та зберігається пам’ять.
Книжка показує, що шлях військового не завершується після поранення. Вона нагадує про важливість підтримки, адаптації та гідного ставлення до ветеранів, для яких після війни починається новий етап життя.
Антологія «4.5.0.»
Антологія «4.5.0.» об’єднує поезію, оповідання, есеї та щоденникові записи військових і ветеранів російсько-української війни – учасників першого конкурсу воєнної літератури «4.5.0.», започаткованого у 2024 році Міжнародним фондом «Відродження» спільно з «Видавництвом Старого Лева». До конкурсу приймали неопубліковані твори у чотирьох жанрах: поезію, оповідання, есе та щоденникові записи.
До збірки увійшли тексти, народжені з особистого досвіду військових і ветеранів. Це розповіді про війну, втрати, боротьбу, пам’ять і внутрішні переживання, які разом формують нову літературну мову російсько-української війни.
Антологія об’єднує різні голоси та особисті історії, перетворюючи їх на свідчення часу. Вона не лише фіксує досвід війни, а й допомагає його осмислити, зберегти пам’ять про події, які пережили українські військові й ветерани, та краще зрозуміти їхній внутрішній світ.
«Хороші передчуття» – Богдан Коломійчук
Богдан Коломійчук написав збірку короткої прози «Хороші передчуття» у 2022–2025 роках під час служби в Збройних силах України. Це особисті есеї письменника, який із початком повномасштабної війни став військовим і побачив її не як автор художніх текстів, а як безпосередній учасник.
До книги увійшли щирі роздуми про те, як війна змінює людину, наповнює життя невизначеністю та змушує по-новому переживати втому, страх і відповідальність. Поряд із болем і невизначеністю автор говорить про те, що дає сили жити далі: віру, людяність, підтримку та зв’язок між фронтом і тилом.
Книжка відкриває сучасний український досвід війни через погляд військового, який поєднує фронтову реальність із глибокими особистими роздумами. Вона показує, як повномасштабна війна змінює не лише життя людини, а й її світогляд, залишаючи простір для віри, тепла й людяності навіть у найважчі часи.
«Гемінґвей нічого не знає» – Артур Дронь
«Гемінґвей нічого не знає» збірка короткої прози ветерана Артура Дроня, написана на основі його фронтового досвіду. Після трьох років служби в піхоті, втрати побратимів і важких поранень автор звернувся до письма як до способу осмислити пережите.
До книги увійшли короткі новели, у яких переплітаються віра, братерство, страх, надія, любов і втрата. Це історії людини, яка говорить від імені очевидця, розповідаючи про життя на межі, ціну служби, підтримку між побратимами та те, як війна змінює людей і їхні родини. Водночас автор наголошує: український досвід цієї війни можуть розповісти лише ті, хто прожив його сам.
Книжка відкриває не лише фронтову реальність, а й внутрішній світ військового. Вона порушує питання віри, моральної відповідальності, співпереживання та показує, як війна впливає на людину навіть після повернення з передової.
«Точка нуль» – Артем Чех
«Точка нуль» – це збірка документальної прози Артема Чеха, заснована на його щоденникових записах, зроблених під час десяти місяців служби у Збройних силах України в 2015-2016 роках. Це особисті спостереження мобілізованого киянина, який опиняється на війні й описує нову реальність, що змінює його самого та всіх, хто поруч.
Книга складається з трьох розділів – «Нові сни», «Осінь, зима і знову весна» та «P.S.», до яких увійшли короткі історії про повсякденне життя на фронті. Через спогади, враження, страхи, тривоги, надії та сумніви автор розповідає про досвід людини, яка залишає мирне життя й опиняється на самому «нульовому» рубежі війни.
Книжка показує, як війна стає новою точкою відліку для людини. Вона розповідає про життя, у якому звична реальність поступається місцем фронтовим будням, і допомагає побачити один із людських вимірів сучасної української війни.
«Гра в перевдягання» – Артем Чех
Ще одна книга Артема Чеха «Гра в перевдягання». Вона про внутрішній досвід українського військового, який намагається зберегти свою цивільну ідентичність в умовах служби. Спираючись на власний досвід, автор досліджує психологічний стан людини, змушеної жити між довоєнним минулим і реальністю війни.
У центрі книги – внутрішній біль, травматичний досвід, переосмислення власного життя та пошук того, за що можна триматися навіть у найскладніші моменти. Це не розповідь про героїзм, а про те, як війна змінює людину й залишає слід, якого неможливо позбутися.
Через історію одного військового Артем Чех говорить про те, що переживають тисячі українців: психологічні наслідки війни, втрату звичного життя та пошук себе після пережитого. Саме тому ця книжка відгукується багатьом, хто намагається осмислити досвід повномасштабної війни.
«ПроКотел та інші оповідки» – Артем Попик
Артем Попик – український письменник і військовослужбовець, який у 2015-2016 роках проходив службу добровольцем у складі 30-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Саме цей фронтовий досвід ліг в основу його дебютної книги «ПроКотел та інші оповідки». Більшість текстів автор написав безпосередньо під час служби, занотовуючи власні роздуми, армійські історії та спостереження, щоб упорядкувати пережите й зберегти внутрішню рівновагу.
Книга поєднує коротку прозу про війну, повість «ПроКотел», фантастичні оповідання та легенду. Це мозаїка армійських буднів, у якій поруч із реальними подіями з’являються вигадані образи, а військовий досвід переплітається з авторськими творчими пошуками. Попик свідомо обирає іронію й тонкий гумор, показуючи війну не лише через драматичні події, а й через повсякденне життя військових.
Попри те, що тексти описують події 2015-2016 років, вони залишаються актуальними й сьогодні. Через замальовки з армійського побуту, іронічний погляд на реальність і прагнення знаходити світлі моменти навіть у складних обставинах автор показує досвід, який із початком повномасштабного вторгнення не завершився, а набув нового виміру.
«Фронтовий щоденник. Окопні історії» – Дмитро Степаненко
Дмитро Степаненко – український мілітарний письменник, який у 2014 році добровольцем долучився до 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Він служив розвідником, снайпером і артилерійським коригувальником у зоні АТО. Після демобілізації автор доповнив і впорядкував свої історії, які згодом увійшли до книги «Фронтовий щоденник. Окопні історії».
Це збірка польових історій, написаних безпосереднім учасником війни. У книзі оживають реальні люди, ситуації та фронтові будні, які для цивільного читача можуть здаватися неймовірними. Автор поєднує документальність із легкою іронією, показуючи війну очима людини, яка прожила її на передовій.
Книжка зберігає особисті свідчення про російсько-українську війну та дозволяє побачити фронтове життя без прикрас. Це погляд людини, яка була безпосереднім учасником подій і розповідає про них із власного досвіду.
