Герої вмирають. Це факт, який, попри біль, тисячам українських родин довелося прийняти.
І єдине, що залишається – зберігати пам’ять про загиблого, аби він продовжував жити у думках та спогадах. Меморіальна табличка, дерево, чи назва вулиці – варіантів чимало. Іноді втілити ідею в життя виявляється набагато складніше. Чому так? Розбираємося у цій статті.
Чому рідні хочуть залишити пам’ять про загиблого родича?
З цим питанням ми звернулися до психолога. Перше, що треба розуміти, відповідає спеціаліст, – це важкий моральний стан людини. Відчуття втрати може призвести до депресії.
"Люди намагаються зберегти пам’ять про своїх близьких у будь-який спосіб. Але потім дуже часто ці таблички, ці спогади можуть бути дуже болісними, і нагадувати про душевні рани, пов’язані з втратою", – зазначає Максим Реуцький.
Аби уникнути цього відчуття, психолог радить, аби символічний предмет пам’яті створили люди, які вдячні загиблому. Це можуть бути побратими, яким він врятував життя:
"Меморіальна табличка на будинку – не найкращий варіант, бо мало хто проходить повз конкретний будинок, утім багато людей відвідують школи, культурні палаци, гуляють парками. Тому варто обрати місце, де загиблий герой навчався, або назвати його іменем вулицю, де він проживав. Це приверне більше уваги до його історії".
Назвати на честь героя вулицю, сквер чи школу
З початком повномасштабної війни у Дніпрі оголосили масове перейменування: усе, аби здихатися радянського та російського минулого. За півтора року у місті нові назви отримали близько 200 вулиць, проспектів та скверів. Топоніми пропонували місцеві жителі.
Так у Дніпрі з’явилася вулиця на честь пілота-героя Олександра Кукурби, який родом з Прикарпаття. Тоді ж, наприкінці листопада, нову назву отримав сквер Євгена Клочка – імені Максима Семенова. Життя дніпровського активіста обірвалось у травні 2022 під час запеклих боїв на Донеччині. До повномасштабної війни Максим захоплювався велоспортом, був одним із найпомітніших спортивних активістів міста.
Тож друзі та рідні вирішили: буде символічно назвати парк на честь загиблого героя. Для цього створили петицію на сайті місцевих ініціатив. Вона не набрала необхідної кількості голосів (3 тисячі), адже у людей виникали труднощі з реєстрацією у системі. Але на ініціативу звернули увагу посадовці, і перейменування все ж відбулося.
"Не знаю, чи потрібно це йому, але це дуже потрібно тим, для кого він жив, бо таким чином залишається надія, що все було не даремно і все ще буде", – написала у соцмережі дружина Максима, Юлія.
Подати заяву на перейменування можна не лише через петицію на ім’я міського голови, а й зателефонувавши на гарячу лінію міськради.
Меморіальна табличка
Їх встановлюють у місцях, які так чи інакше пов’язані з загиблим героєм. На табличці вказане ім’я та прізвище, дати народження і смерті, фото та інформація про те, за яких обставин помер військовослужбовець чи військовослужбовиця. Розпорядження на встановлення меморіалу має підписати міський голова.
Саме така табличка з’явилася на фасаді школі, де навчався захисник "Шкіпер" – Денис Котенко. Хлопець загинув під час визволення села Лук’янівка на Київщині 24 березня 2022 року. Мати Дениса, Тетяна Котенко, розповіла: "Встановити меморіал нам допомагала патронатна служба "Азов", саме вони двічі писали листа до міського голови, бо я на той час не могла цим займатися. Ми дитину втратили, його знало все Дніпро. Хочу, щоб його всі запам’ятали".
А наприкінці червня у Дніпрі презентували єдиний стиль для меморіальних табличок. На них, за планом, уже не буде фото, а інформація подаватиметься коротко та лаконічно. Натомість – повну історію можна буде прочитати за кьар-кодом. Таке нововведення прийшлося до душі не всім. Користувачі мережі назвали стиль офіційним, а самі таблички порівняли з тими, що розміщують на кабінетах.
"Сама ідея гарна. Проте особисто мені не вистачає фото і, наприклад, позивного. Військові не запам'ятовують прізвищ своїх побратимів-знають позивний і обличчя. І як мамі чи бабусі у 70 років пояснити, що таке кьюар-код?", – написала користувачка Крістіна.
"Нагадує табличку біля кабінету завуча у школі, чи кабінету декана. Якось без натхнення", – зазначив Євген.
"До офісної таблички додали qr-код і це вшанування героя? На такі таблички взагалі ніхто не зверне увагу, бо нікому на думку не спаде, що там може бути щось важливе! Наші хлопці віддали найдорожче і заслуговують на краще вшанування", – вважає Тетяна.
Дерево пам’яті
"Мільйон дерев життя" – акцію з такою назвою започаткували в Ірпіні у квітні 2023 року. Родини полеглих захисників висадили по деревцю, аби вшанувати пам’ять. На кожній рослині – табличка з іменем загиблого.
Дніпро також долучився до акції – так на Червоному камені з’явилася Алея Пам’яті. На ній рідні висадили 25 дерев. Серед них – і мати Дениса Котенка, Тетяна.
"Хочеться, щоб діти знали, хто ці хлопці. Усі читали про Запорізьких козаків, я вважаю, що наші військові мають бути у підручниках", – розповіла Тетяна.
Звання Героя України
Таку нагороду бійцю може дати лише Президент. Це – найвищий ступінь відзнаки у державі, що присвоюють за героїчні вчинки або трудові досягнення. Саме військових нагороджують орденом "Золота Зірка". Його у 2022 році отримали 196 людей – безпрецедентна кількість з часів Незалежності. Понад половина – посмертно.
Звання Героя України дає право на безкоштовне поховання загиблого, одноразову виплату для родини, звільнення від квартплати та безкоштовне лікування.
Нині понад тисяча родин подали петицію на сайті Президента про присвоєння Статусу Героя України. І усюди позначка "посмертно". У заявах рідні пояснюють, чому їм так важливо, аби рідного чи рідну вшанували орденом: пам’ять про військового та його вчинки (врятував побратима, закрив собою цивільного).
Про досвід інших міст
У Києві на Майдані Незалежності є галявина, повна синьо-жовтих прапорців. З’явилася вона в червні 2022, перші 55 стягів встановив полк "Азов" на честь загиблих воїнів. З того часу кожен, у кого є родич, що віддав життя за Україну, міг залишити прапорець з іменем, позивним або датами життя.
@alinnella Біль, який завжди в серці 💔
♬ оригинальный звук - 𝖒𝖆𝖉𝖖𝖚𝖊𝖊𝖓
А на Рівненщині мати загиблого захисника Івана Клюйка побудувала стадіон у пам’ять про сина. Зробила це з грошей, які виділила держава після його смерті. Біля стадіону також встановили меморіал з фотографією та інформацією про Івана, поруч стоять вазони з квітами. Такий випадок пожертвування коштів на Рівненщині стався вперше, кажуть в ОВА.
Нині у Києві вже обговорюють створення єдиного Пантеону Героїв. Ховати там, вважають історики, мають не тільки військових, що загинули під час повномасштабного вторгнення. А й тих, хто віддав життя за Україну у минулі часи. На Київщині планують відкрити Національне військове кладовище, там розмістять близько 50 тисяч поховань. Окремо – колумбарій. Таку ініціативу парламент підтримав ще у травні 2022 року. На кладовищі буде музейний комплекс, аби відвідувачі могли вшанувати пам’ять загиблих.
