"Не знаю, що ти загадала на день народження, але мене обміняли"

"Не знаю, що ти загадала на день народження, але мене обміняли"

Історія кохання переселенки з Бердянська та полоненого з Азовсталі. 

Руслан був футбольним фанатом, а вона дівчиною, що любила прогулюватися вздовж моря, мріючи стати кондитером. Молоді покохали одне одного з першої зустрічі. Але плани закоханих на майбутнє не здійснилися, бо почалась повномасштабна війна. Тепер Руслан боронить нас на фронті. Історію кохання, сповнену викликів, сподівань та пристрасті, розповіла дівчина Анастасія.

Текст у циклі "Переселенці" ми створили до Дня закоханих. 

"Шукала музику, а знайшла кохання"

Фото: з соціальних мереж Насті

Настя народилась в сонячному та мирному Бердянську. Її звичайне життя було сповнене любові до моря, дівчина майже щодня виходила на прогулянку Приморською площею, зустрічалась з близькими друзями, проводила час з сім'єю, працювала та мріяла стати кондитером. 

"Я ніколи не заходила в інстаграм у прямі ефіри своїх друзів, де вони показували своє буденне життя. А тут рука сама потягнулась… я не знала, як себе поводити та тому просто привіталась. Відповів Руслан. Виявилась, що людина, яка проводила ефір була нашим спільним другом. Ми підписались одне на одного. Але потім був місяць тиші, ми не спілкувались".

За місяць заблокували Вконтактє, Настя почала опановувати фейсбук. Запитала у своїх друзів: "Де тут знайти музику?". Відгукнувся Руслан, після цього пара почала щодня листуватися, а через тиждень молоді вперше зустрілись.

Фото: з соціальних мереж Насті

"Стало так тепло і безпечно, що аж ноги підкошувалися"

Руслан родом із Донецької області та більшість життя прожив у Запоріжжі. Він був футбольним фанатом, але у 2015 році футбольний рух "Металург Запоріжжя" трансформувався у захисну організацію, Руслан разом зі своїми товаришами пішов служити. 

Перше побачення Руслана та Насті відбулось у вересні 2017 року. Хлопець приїхав з Запоріжжя у Бердянськ до дівчини. 

"Ми зустрілись і перше, що він зробив, обійняв мене. Руслан такий високий 1,95, а я 1,63. Мені стало так тепло і безпечно, що аж ноги підкошувалися. Напевно, це було кохання з першого погляду. Далі ми поїхали в центр Бердянська. Руслан побачив, що в морі плавають прогулочні піратські кораблі, схопив мене і ми разом побігли на той корабель".

Потім закохані ще довго гуляли містом та розмовляли про все на світі. У Насті склалося враження ніби вони знають одне одного вже ціле життя. Після побачення Руслан вирушив далі на службу, боронити Луганщину, а потім і Донеччину. 

Далі розпочались відносини на відстані, хлопець не мав можливості часто приїжджати. За перші пів року пара бачилась всього два рази. Та закоханим вдавалось не втрачати зв'язку, вони кожен день листувались та розмовляли телефоном. Щоб відволіктись від хвилювань за коханого, Настя присвятила себе роботі: спочатку працювала продавцем у взуттєвому магазині, а потім здійснила свою мрію та влаштувалась на посаду кухаря-кондитера. 

"Робота додавала мені наснаги та сил. Це дуже-дуже відволікало, адже не було часу думати про щось, крім неї. Рятувала мене також родина: в мене маленький братик, на той момент йому було 3 рочки, двоюрідна сестра, бабуся та дідусь. В нас дуже класна та дружна сім'я. Вони мені як друзі, тому було завжди з ким поговорити".

У 2018 році Руслан здійснив ще одну мрію Насті. Чоловік приїхав з фронту з гарною звісткою: "Ми вирушаємо в подорож Європою!". "Ти мій чарівник!", – відповіла Настя, адже до того ніколи не була за кордоном. Пара побувала в Польщі, Німеччині та Чехії. 

Фото: з соціальних мереж Насті

"Як у фільмах, на вулиці йшов дощ, а я ридала, коли він їхав"

23 лютого 2022 року Руслан приїхав в Бердянськ на день народження маленького братика Насті. Дівчина відразу відчула щось неладне. "Протягом 48 годин почнеться", – із засмученим видом повідомив Руслан. Саме в той момент Настя вперше серйозно повірила в можливість великої війни. 

"Руслан протягом кількох місяців казав, але я не вірила, що може розпочатися війна. Того дня, 23 лютого 2022-го, коли він їхав, а в мене лилися сльози, і як в драматичних фільмах йшов дощ. Я розуміла, що невідомо, чи ми побачимось знов. Мені було дуже важко відпустити коханого. А він ще пожартував: "На вихідні точно не приїду"". 

Наступного ранку Настя прокинулась від вибуху. Спершу подумала, що то грім. Потім зрозуміла, що це вибухи від ракет. Коли пролунав другий вибух, дівчина швидко підвелась з ліжка і побігла до братика. Усі в домі прокинулись й були налякані. Ніхто не знав, що робити. Під звуки вибухів Настя телефонувала Руслану, але він не брав слухавку. 

"Через кілька годин він перетелефонував мені та почав вмовляти, щоб я збирала речі та терміново виїжджала. Але я не могла поїхати, у Бердянську було усе моє життя. Я дихала від СМС до СМС. Коли Руслана довго не було на зв'язку, я просто сходила з розуму. 8 березня в місті вимкнули газ, почалися перебої зі зв'язком, було дуже холодно"

Руслан перейшов воювати на "Азовсталь", тоді спілкування пари майже припинилися, хлопець лише іноді слав плюсики, що з ним все добре. 

До Бердянська почала заїжджати російська воєнна техніка. Згодом Настя дізналась, що в сусідньому дворі вже нишпорили російські солдати, вони шукали азовців і пов'язаних з ними людьми. Український зв'язок зник повністю, і Настя не мала можливості отримати жодної звісточки від коханого. Саме тоді дівчина зрозуміла, що в неї немає іншого вибору, як виїжджати з окупованого Бердянська. Дівчина записалась на автобус, але коли прийшов час прощатися з близькими, вона не змогла, залишилась ще на день і виїхала наступним автобусом. 

"Перед виїздом Руслан дав мені шифр: 1 я виїхала з Бердянська, 2 я в Токмаку, 3 перетнула український блокпост. Це було необхідно для того, щоб ніхто не зрозумів, що я пов'язана з військовим".  

Фото: з соціальних мереж

"У мене була така депресія, що я не могла встати з ліжка"

Настя виїхала у Запоріжжя і зупинилась у мами Руслана. Тоді чоловік з полегшення сказав: "Нарешті я можу сконцентруватися на своїй роботі та не непокоїтись, що тебе в будь-яку хвилину схоплять окупанти". 

Незабаром дівчина разом з мамою прийняли рішення переїхати в Івано-Франківську область заради безпеки. Аж раптом 15 квітня 2022-го Руслан перестав виходити на зв'язок. У Насті почалася паніка, дівчина моніторила новини: побачила відео про прорив на "Азовсталь". 

"Два дні без звісток. Сказати, що мене "теліпало" від хвилювання – це нічого не сказати. Потім дзвінок від Руслана. Він отримав поранення, його на місці прооперували". У Руслана було серйозне поранення в коліно: один уламок дістали, інший – залишився майже на рік". 

Поки Руслан знаходився у госпіталі, Настя адаптувалася до життя в новому місці. Дівчина відчувала себе самотньо, бо усі друзі та рідні залишились в Бердянську. Молоді багато листувались, розповідали одне одному про свої почуття та мрії. Виявилось, що Настя і Руслан мають спільну мрію завести собаку. 

Далі Руслан зникав та з'являвся, Настя продовжувала моніторити новини. Відчувала, що щось трапиться. 20 травня дівчина дізналась, що її коханий потрапив у полон. Обіцяли, що це на 2-3 місці, але минуло пів року, рік… Настя почала їздити на мітинги з дружинами азовців, з головою поринула у спорт, знайомилася з новими людьми. 

 "Але настав травень 2023  року, і в мене почалась депресія, такий стан, що я просто не могла стати з ліжка. Мені нічого не хотілось. Тільки, щоб я прокинулась і коханий був поруч. Пам'ятаю, що в мене було день народження, і я загадала бажання, щоб  Руслана обміняли. Це єдине, що я хотіла отримати на день народження. І через місяць дзвінок з невідомого номеру, рідний голос: "Не знаю, що ти загадала на День народження, але мене обміняли". Я чекала цього моменту 351 день!". 

Настя терміново поїхала до Києва у госпіталь, де вже знаходився Руслан. Дівчину зустрів побратим хлопця та провів її в палату: коханий був такий худий, з паличкою, спирався на одну ногу. Дівчина згадує, як ніжно обійняла його. В той момент виникло відчуття, що коханий завжди був поряд весь час. Пара шуткувала, що зазвичай у закоханих медовий місяць, а в них лікарняний. Адже Настя кожного дня приходила до госпіталю, була поряд з Русланом, допомагала йому.

7 червня Руслан подарував Насті собаку зі словами: "Це наша Мрія" (саме так собаку і назвали).

8 липня 2023 року щасливі закохані офіційно стали сім'єю, відсвяткували весілля у Києві в маленькому бердянському закладі "Характерники".

Фото: з соціальних мереж Насті

Нині Руслан повернувся на фронт, а Настя разом з мамою чоловіка живе у в Івано-Франківській області. 

"Головне – не думати про погане, бути впевненою у своєму чоловікові, у його справі та звертатися за допомогою. Моя мрія – це перемога і повернення до рідного Бердянську разом з коханим"

Ще більше історій кохання під час війни можна прочитати тут. Проєкт “Я тебе…війна. 100 історій кохання” –  волонтерська ініціатива чотирьох українок, яка з'явилася влітку 2022 року. Ціль проєкту – зібрати сотню незвичайних історій кохання під час війни різних людей: від госпітальєрів/ок до волонтерів/ок, від поліцейських до переселенців/ок, від рятувальників/ць до медиків/инь, від журналістів/ок до військових. 

Поділитися: