Поховати як людину, кремувати у Зооконтролі чи створити з праху улюбленця камінь спогаду

Які є варіанти прощання з домашнім улюбленцем після його смерті? Наш великий розбір. "Все було добре, поки Муся не захворіла" 45-річна Світлана живе у місті Кам'янське, працює у Дніпрі держслужбовицею. Нещодавно була вимушена приспати свою кішку. Фото: з власного архіву Світлани Світлана з дитинства обожнювала тварин. Багато часу проводила з котами у бабусі в селі, знайомі жартівливо називали її "котячою мамою". Однак батьки не хотіли заводити великих тварин вдома у місті, бо вважали це великою відповідальністю. Тому у Світлани все життя були лише хом'ячки та папужки. Все змінилось, коли одного вечора у 2012 році жінці зателефонував чоловік, який повертався з роботи: – Тут кошеня таке гарне, я хочу взяти додому, – сказав чоловік про тварину, яку хтось залишив в підземному переході. – Навіть і не думай, – відповіла Світлана. – Але ж воно таке миле і від мене не відходить… Так у родині Світлани з'явилась характерна, граціозна та витончена кішечка Муся. "Телефоном чоловік описував таке миле і гарне кошеня, а коли приніс, то я трішки розчарувалась, бо воно було брудне та вже досить велике (ветеринар дав їй 4 місяці). Але потім кошеня перетворилося в неймовірно гарну, пухнасту кішечку чорно-білого кольору", – розповідає Світлана. Тоді жінка не працювала, тож багато часу проводила вдома з Мусею. Кішечка виявилась характерною. Ні до кого в руки не хотіла йти, окрім господарки. Муся дуже боялась під'їзду, тому ніколи не залишала оселю. Але в квартирі почувала себе королевою. Фото: з власного архіву Світлани "Все було добре, поки Муся не захворіла, у неї виявили пухлину в молочній залозі. Кішка не давалася лікуватись, не підпускала навіть мене до себе, кожен раз дуже агресивно реагувала на доторки", – згадує Світлана. Найскладнішим для жінки було спостерігати за стражданнями не просто домашньої улюблениці, а частинки сімʼї. Тому родина прийняла рішення приспати тварину. "Коли ми йшли до ветеринара, я готувала себе до чогось жахливого і страшного. Думала, що це тривалий процес, але Мусі ввели подвійну дозу снодійного, і вона померла за секунду". У ветеринарній клініці Світлані запропонувала залишити кішку, і за 100 грн співробітники поховали б її. Однак жінка не знала, де це буде, та боялась, що тварину можуть просто викинути у смітник. Тож забрала тіло та поховала самостійно, ніяк не позначивши місце, а просто запам'ятавши локацію. З того часу Світлана кілька разів навідувала могилу Мусі. Жінка переживала, що її тіло вириють бездомні собаки, які постійно нишпорять поряд. Але цього так і не сталось. "Кремація – єдине правильне рішення" У Дніпрі є вісім кладовищ домашніх тварин: на житлових масивах Перемога, Червоний камінь, Тополя, у районі вулиці Космічної тощо. "З кожним роком кладовище росте та ширшає. Господарі ставлять своїм домашнім улюбленцям справжні могилки, хрести, кладуть квіти, іграшки, миски, їжу. Все як у людей. Це дуже сумне місце… Кладовище для тваринок знаходиться у плавнях на набережній через дорогу від МакДональдса, що на ж/м Покровський. Та найбільше мене засмучує те, що кладовище домашніх тварин розташоване на березі річки Дніпро. І велика концентрація трупного матеріалу, що є шкідливим для навколишнього середовища, потрапляє просто до річки, з якої зовсім поряд забирають воду для подачі у наші квартири... Дуже сподіваюсь, що незабаром приймуть редакцію закону 7220, і в Дніпрі крематорій з'явиться не на паперах, де існує вже понад 10 років…. А поки що нам доводиться хоронити наших друзів менших там, де є можливість", – такий коментар залишила одна з дніпрянок у фейсбук-групі "Притулок для котів домашнього типу". Фото: "Притулок для котів домашнього типу" У Кривому Розі цвинтар тварин є у гаю на Даманському, а в Кам'янському – між 2-м та 11-м, а також на 5-му та 9-му мікрорайонах Лівобережжя. Але всі вони не офіційні, зазначає начальниця відділу реєстрації тварин дніпровського комунального підприємства "Зооконтроль" Ірина Пономаренко. Офіційне кладовище для тварин в Україні тільки одне – у Харківській області біля селища Бабаї. "Хоронити померлу тварину в саду, в міському парку або біля житлового будинку шляхом закопування в землю, а також скидати біологічні відходи (трупи тварин) у водоймища, в побутові сміттєві контейнери або вивозити їх на звалища – заборонено", – говорить фахівчиня. Фото: Наше місто Особливо небезпечно ховати тварин, які могли б загинути від інфекційних захворювань (сказ, туберкульоз, лептоспіроз). Їхні залишки можуть потрапити у ґрунти та ґрунтові води. Тому кремації залишається єдиним правильним рішенням, говорить Ірина Пономаренко. Цим у Дніпрі займається КП "Зооконтроль". Бездомних тварин кремують безкоштовно, а за домашніх – господарі мають заплатити. Ціна за 1 кг ваги тварин – 100 грн. Подача машини в межах міста – 440 грн. Але прах тварин комунальне підприємство не віддає господарям. Адреса КП "Зооконтроль": вул. Березинська, 60. Номери: 050 294 9816, 068 828 2255. Як господарі кремують своїх тварин? Історія Терріка Собака Терріка родом з Полтави. Цуценя на ринку купили брат та батько Наталії. "Маленький білий клубочок в плямах виріс у гарного та грізного пса, як і належить його породі", – розповідає жінка. Фото: "Spogad" Террік жив у приватному будинку, поки через смерть батька Наталії йому не довелось переїхати у велике міста. Собака оселився з мамою жінки, у багатоповерхівці Кривого Рогу. "Це було схоже на те, як привезти дикого Мауглі до цивілізації. Мамі було важко навчити Терріка спокійно ходить на повідку, не кидатися на перехожих або тварин. Мама пережила з собакою чимало пригод. Але її любов і ласка зробили свою справу. Террік став спокійним і вихованим псом", – говорить Наталія. Після того, як Террік помер, родина плакала за ним ще три дні. Раптово зʼявилась ідея кремувати тіло собаки. Обрали кремацію у компанії "Spogad". "Нам надіслали два відео: одне, щоб підтвердити, що наш улюбленець доїхав до крематорію, і друге – перед початком кремації, щоб були впевнені, що це саме наш Террік". Прах собаки господарям повернули у чорній сумочці на блискавиці, яку родина зберігає на пам'ять. "У нас в країні легально похоронити тварину дуже складно" Компанію "Spogad" створили знайомі Максим та Антон. Максим з Києва втратив улюблену кішку Вафлю, а Антон з Дніпра вимушений був приспати кота Фаріка через онкологічне захворювання. "Поховати тварину адекватно та легально у нас в країні зараз дуже складно. Більшості людям, окрім мешканців Києва та Харкова, де є крематорії, вкрай важко та дорого зробити кремацію", – говорить Максим. Чоловіки зрозуміли, що це – біль більшості господарів домашніх тварин. Тож створили послугу, яка б розв'язувала цю проблему. Саме нею скористались господарі Терріка. Окрім кремації, компанія займається створенням "Каменю спогаду". Фото: "Spogad" Як це працює? Після замовлення послуги до господарів виїжджає кур'єр, який забирає померлу тварину. Далі він транспортує її тіло до крематорію в Харкові. А після – прах відправляється в дніпровську майстерню Максима та Антона, де вони перетворюють його на невеликий круглий камінчик, на якому написано ім'я улюбленця. Фото: "Spogad" "Завдяки каменю з праху люди уникають дуже складного морально процесу поховання. Деякі господарі залишають цей камінь в важливому та особистому місці, наприклад там, де улюбленець найбільше полюбляв гуляти. А хтось робить кілька камінців усім членам родини на згадку", – розповідає Максим. Вартість кремації тварини у компанії "Spogad" коштує від 5000 грн. А "Камень Спогаду" – 7500 грн.